вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.02.2022м. ДніпроСправа № 904/8324/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградських областях, м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ
про стягнення заборгованості у сумі 284 197, 33грн. та виселення
Представники:
від позивача Якимащенко О.В.
від відповідача Скороход А.О.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградських областях звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення заборгованості за договором оренди №12/02-3966-ОД від 29.03.2010 у сумі 1 756,58 грн., 705,79грн. - пені, 281 734,96грн. - неустойки.
Також позивач просить виселити відповідача з нежитлового вбудованого приміщення, площею 126,57 кв.м., розміщеного за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Туполева,1 на першому поверсі триповерхового будинку, що перебуває на балансі Криворізького коледжу національного авіаційного університету «Краусс».
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язання зі своєчасної сплати орендної плати та повернення орендованого майна відповідно до договору №12/02-3933-ОД від 29.03.2010, у зв'язку з чим останній просить виселити позивача та нарахував йому неустойку відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України заперіодз26.03.2019 по 31.08.2021.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на п.7.3 договору, яким передбачено , що Орендодавець повинен письмово повідомити Орендаря , не пізніше ніж за 30 діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання даного договору, проте, вказує останній, станом на 26.07.2021 він не отримував жодного письмового повідомлення Орендодавець та Балансоутримувача про припинення спірного договору (докази надсилання такого повідомлення до позовної заяви не залучались).
Також відповідач наголошує і на відсутності доказів надсилання на його адресу, наказу Регіонального відділення від 15.04.2019 №12/02-3966-ОД, відносно припинення договору з 26.03.2019, на який позивач посилається у позовній заяві, та копію якого останнім залучено до матеріалів справи.
Отже, вказує у відзиві відповідач, АТ "Укртелеком", не був належним чином повідомлений про припинення договору і вважав, відповідно до вимог чинного законодавства, що договір є пролонгований на наступний період, тобто, до 26.03.2022.
Відповідач також не погоджується із твердженнями позивача щодо існування заборгованості із орендної плати в сумі 1756,58 грн., яка нарахована за вересень 2021, вказуючи про повернення спірного майна із оренди 28.07.2021, про що свідчить акт повернення майна із оренди, укладений Орендарем та Балансоутримувачем.
Отже, вказує відповідач, нарахування орендної плати за період з 15.08. по 15.09.2021 суперечить чинному законодавству.
Відносно пені, нарахованої позивачем за період з 16.05.2017 по 16.04.2019 в сумі 371,86 грн., відповідач заявив про сплив позовної давності та застосування її наслідків.
Нарахування неустойки у розмірі 281734,96 за період з 26.03.2019 по 31.08.2021, відповідач вважає неправомірним та вказує, що позивачем не був дотриманий порядок припинення договору (передбачений статтею 764 Цивільного кодексу України) шляхом належного повідомлення орендаря про намір завершення договору та відмову у продовженні договору оренди. Відсутність доказів повідомлення відповідача про припинення договору свідчить, що строк договору був автоматично продовжений. Тому, на його думку, вимоги про стягнення неустойки, нарахованої на підставі статті 785 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягають.
Також відповідач вказує про помилковий розрахунок неустойки, зазначаючи про те, що за період з 26.03.2019 по 28.07.2021 він сплачував орендну плату. Позивач не врахував це при розрахунку заявленої до стягнення суми неустойки.
Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим.
07.12.2021 на адресу суду надійшов документ, який позивачем надано "письмові пояснення", в яких останній виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві на позов (від 19.10.2021) заперечень та мотивів їх визнання або відхилення.
Тобто, за своєю суттю вказаний документ є відповіддю на відзив, який позивач відповідно до ухвали суду від 16.11.2021 повинен був надати протягом 5-ти днів з дня одержання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського Процесуального Кодексу України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно зі статтею 118 Господарського Процесуального Кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Кодексом.
За приписами статті 119 Господарського Процесуального Кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання про поновлення пропущеного строку вказана заява по суті не містить.
З огляду на викладене, відповідь на відзив, викладена в письмових поясненнях, що надішли на адресу суду 07.12.2021, судом залишаються без розгляду.
Відносно залучених позивачем до відповіді на відзив доказів, суд вважає необхідним зазначити про таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з позовом до суду звернувся 06.10.2021.
Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Позивач, залучаючи до відповіді на відзив, (що викладена у письмових поясненнях) додаткові докази, взагалі не навів будь-яких причин подачі їх з пропуском встановлених законом строків.
З огляду на викладене, докази, які не були подані позивачем із позовною заявою до розгляду не приймаються.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Ухвалою від 11.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
У підготовчому засіданні, що відбулось 05.01.2022 судом з'ясовано, чи надали сторони докази, на які вони посилалися у своїх заявах по суті, з'ясовано остаточне визначення предмету спору, та заперечення проти заявлених позовних вимог.
Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв'язку з чим господарський суд завершив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 18.01.2022.
У судовому засіданні 18.01.2022 оголошувалась перерва до 02.02.2022.
Ухвалою суду від 02.02.2022 розгляд справи відкладався до 08.02.2022.
08.02.2022 у судовому засіданні ухвалено рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Предметом доказування у справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав щодо: стягнення заборгованості з орендної плати; сплати відповідачем неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України та виселення відповідача.
29.03.2010 між Регіональним відділенням фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України № 39 від 17.01.2019 є Регіональне відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі позивач, орендодавець), та Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство "Укртелеком" (далі відповідач, орендар), укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3966-ОД (далі договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення (далі - майно), площею 126,57кв.м, розміщене за адресою: Дніпропетровська область м. Кривий Ріг, вул. Туполева,1 на першому поверсі триповерхового будинку, що перебуває на балансі Криворіжського коледжу національного авіаційного університету (далі -балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 01.12.2009 і становить за незалежною оцінкою 149087, 00 грн.
Майно передається в оренду з метою - 124,57 кв.м. для розміщення автоматичної телефонної станції; 2,00 м.кв. - для розміщення обладнання Інтернет.
Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (пункт 1.2 договору).
Відповідно до умов пунктів 2.1, 2.2 договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Передача орендованого майна у суборенду забороняється (пункт 2.3, договору).
Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2010 - 2124 грн.
Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:
50% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 1062,29 грн;
50% - балансоутримувачу у розмірі 1062,29грн. щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Пунктом 3.12 договору встановлено, що уразі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Відповідно до пункту 10.1 договору, його укладено строком на 1 рік , що діє з 29 березня 2010 по 29 березня 2011 включно.
Пунктом 10.11 договору сторони узгодили, що уразі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря (п. 10.12. договору).
Пунктом 10.13 договору передбачено, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
Відповідно до акту приймання-передачі від 29.03 2010 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення (далі - майно) площею 126,57 кв.м
Додатковою угодою №1 від 21.02.2011 сторони внесли зміни до договору оренди нерухомого майна від 29.03.2010 №12/02-3966-ОД.
У вказаній вище додатковій угоді сторонами доповнено п.10.1 договору розділу 10 наступним реченням :
«Цей договір вважається пролонгованим з 29.03.2011 по 28.03.2013 включно».
11.07.2012 сторонами укладена додаткова угода до договору оренди нерухомого майна від 20 березня 2010 № 12/02-3966-ОД, в які й були внесені зміни до пункту 3.1 договору та викладено його в наступній редакції: "орендна плата у розмірі 2349,46 грн. (базова за серпень місяць 2011) без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з вересня , розрахована відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Пункт 3.6. договору - викладено в наступній редакції: - орендна плата згідно розрахунку (додаток 1) перераховується таким чином:
50% - до державного бюджету по місцю реєстрації Орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 1174,73 грн. грн.;
50% - Балансоутримувачу у розмірі 1174,73 грн.
Додатковою угодою до спірного договору від 29 травня 2013, дія спірного договору пролонгована з 29.03.13 по 26.03.2016 включно.
Пункт 3.1.договору викладено в наступній редакції:
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2013 року - 2001,34 грн. Орендна плата на наступний місяць оренди - травень 2013 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень 2013 .
Пункт 3.6. договору - викладено в наступній редакції: - орендна плата згідно розрахунку перераховується до державного бюджету на Балансоутримувачу у співвідношенні:
50% - до державного бюджету по місцю реєстрації Орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 1000,67 грн.
50% - Балансоутримувачу у розмірі 1000,67 грн.
Додатковою угодою від 9 квітня 2016 до договору оренди нерухомого майна від 20 березня 2010 № 12/02-3966-ОД, сторонами пролонговано термін дії договору з 27.03.2016 по 25.03.2019 включно.
Абзац 3 п. 10.1 договору викладено в наступній редакції : « У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору, або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди».
Позивачем до матеріалів справи залучено листи №11-02-00352 від 18.01.2019 та №11-02-02483 від 12.04.201 адресатами яких вказано - ПАТ «Укртелеком» та Криворзький національний університет «Краусс».
Вказані листи містять інформацію про припинення з 26.03.2019 договору оренди державного майна № 12/02-3966-ОД від 20.03.2010.
Також позивачем до матеріалів справи надано заяву від 01.03.2019 ПАТ «Укртелеком» №962-ВИХ-DP-12Е300-2019 про продовження дії договору строком на два роки 11 місяців.
В листі від 12.03.2019 №07-02-0164301.03.2019,який також позивачем залучено до матеріалів справи, Регіональне відділення, звертається до Міністерства освіти і науки України, та посилаючись на заяву Орендаря про продовження дії договору, просить орган управління повідомити чи направлялось на адресу Орендаря письмове попередження про намір використовувати спірне майно для власних потреб.
Позивачем також до матеріалів справи залучено наказ Регіонального відділення, від 15.04.2019 №12/02-083-/1 про припинення терміну дії договору оренди з ПАТ «Укртелеком» від 29.03.2010 № 12/02-3966-ОД.
Вказуючи у позовній заяві про те, що майно, яке є предметом договору оренди № 12/02-3966-ОД від 29.03.2010 відповідачем Балансоутримувачуза актом приймання-передачі не повернено, у зв'язку з чим позивач просить виселити відповідача із спірного приміщення, а також останнім нарахована неустойка відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, в сумі 281 734,96грн., заборгованість з орендної плати сумі1 756,58 грн., 705,79 грн. - пені за несвоєчасну оплату.
Вказані в позові обставини і стали причиною даного спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.
Подібні за змістом правові приписи містяться і в Законі України № 2269-XII від 10.04.1992 "Про оренду державного та комунального майна" (далі Закон № 2269-XII), чинного до 01.02.2020, де зазначено, що:
договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (частина перша статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна");
передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (частина перша статті 13 Закону № 2269-XII).
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 17 Закону № 2269-XII термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX від 03.10.2019 «Про оренду державного та комунального майна» (далі Закон № 157-IX), введеного в дію з 01.02.2020, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Відтак, положення як Цивільного кодексу України, так і Законів України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають можливість та умови продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах за відсутності заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
При цьому заява (повідомлення) орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу третього частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, згідно з якою односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, що наведене у статті 764 Цивільного кодексу України та у частині другій статті 17 Закону № 2269-XII, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов'язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Подібна правова позиція сформована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 05.08.2020 у справі № 921/163/19.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем та отримання відповідачем як листів (№11-02-00352 від 18.01.2019 та №11-02-02483 від 12.04.201) так і наказу Регіонального відділення від 15.04.2019 №12/02-083-/1 про припинення терміну дії договору оренди з ПАТ «Укртелеком» від 29.03.2010 № 12/02-3966-ОД.
Тобто, доказів, які б свідчили, що на дату закінчення строку договору і протягом місяця після закінчення цього строку Орендодавець висловив заперечення відносно поновлення дії договору та тих самих умовах і на такий самий строк, який раніше був встановлений, позивачем надано не було.
Отже, слід прийти до висновку про те, що спірний договір був поновленим до 25.03.2022.
Проте, як вбачається із наданих відповідачем доказів, 28.07.2021 між Балансоутримувачем на Орендарем підписано акт повернення державного майна із оренди, який свідчить про те, що АТ «Укртелеком» повернуло нежитлове вбудоване приміщення, яке останнім використовувалося за спірним договором, а отже, спірний договір з цієї дати припинив свою дію за погодженням сторін.
Матеріали також свідчать про виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати орендних платежів після 25.03.2019 і до моменту повернення майна за спірним договором Балансоутримувачу.
При викладених обставинах, слід прийти до висновку про те, що відповідач правомірно, на підставі діючого договору, в період з 26.03.2019 по 27.07.2021 , використовував орендоване майно та сплачував за таке користування орендну плату.
З огляду на викладене у суду відсутні підстави як для стягнення неустойки, передбаченої статтею 785 Цивільного кодексу України, за період з 26.03.2019 по 31.08.2021, так і для стягнення орендної плати, нарахованої позивачем в сумі 1756,58 грн. за серпень 2021 року.
Вимоги щодо стягнення пені в сумі 371 грн., що нарахована за загальний період з 16.05.2017 по 16.04.2019 задоволенню не підлягають, з огляду на те, що розрахунок пені не містить даних про суми орендної плати, які були внесені з простроченням, що позбавляє суд можливості визначитись з провомітністю здійсненого нарахування пені ( у повному обсязі, частково) та відповідно визначити відносно якої суми було пропущено строк позовної давності. Тобто, позивачем не доведено, факт та розмір заявленої до стягнення пені.
Крім того, слід зазначити про те, що сума 450, 90 грн. в наданому розрахунку складає суму інфляції грошових коштів, яка не є складовою заявлених до стягнення позовних вимог, а отже, розрахунок в цій частині, судом не аналізувався.
Безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню є і вимоги позивача щодо виселення відповідача з нежитлового вбудованого приміщення, площею 126,57 кв.м., розміщеного за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Туполева,1 на першому поверсі триповерхового будинку, що перебуває на балансі Криворізького коледжу національного авіаційного університету «Краусс».
Так, як вже було зазначено вище, відповідачем до матеріалів справи залучено акт повернення державного майна із оренди від 28.07.2021 підписаний між Балансоутримувачем на Орендарем із якого вбачається, що АТ «Укртелеком» повернуло нежитлове вбудоване приміщення площею 126,57 кв.м., яке останнім використовувалося за договором від 29.03.2010 № 12/02-3966-ОД (арк.спр. 47).
Доказів, які б спростовували зазначені вище обставини, позивачем надано не було.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення зазначеної вище вимоги позивача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 13, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, статтями 759, 763, 764, 785, 795 Цивільного кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" господарський суд
У задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, до Акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення заборгованості у сумі 284 197, 33грн. та виселення - відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 18.02.2022.
Суддя І.Ф. Мельниченко