18.02.2022 Справа № 908/1962/21
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Орєшкіна Е.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі №908/1962/21 (суддя Колодій Н.А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", м.Київ
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", м.Запоріжжя
про стягнення суми 122217,07 грн.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У липні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - ПрАТ "СК "АРКС") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (далі - ПрАТ "УАСК "АСКА") про стягнення збитків в сумі 122217,07 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту №52286а0д від 17.04.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ДТП, яка сталась 10.03.2021 у місті Дніпро за участю транспортного засобу марки "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу марки "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Враховуючи настання страхового випадку, ПрАТ "СК "АРКС" було здійснено виплату потерпілій особі транспортного засобу марки "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 , страхового відшкодування в розмірі 124217,07 грн., передбаченого умовами договору добровільного страхування наземного транспорту №52286а0д від 17.04.2020, укладеного між ПрАТ "СК "АРКС" та ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство КОМКОР". Посилаючись на статтю 993 Цивільного кодексу України та статтю 27 Закону України "Про страхування", ПрАТ "СК "АРКС" вказує, що йому перейшло право зворотної вимоги до ПрАТ "УАСК "АСКА" за відшкодовану потерпілому матеріальну шкоду, завдану ОСОБА_2 , якого визнаного винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди постановою Жовтневого районного суду м.Дніпра від 19.04.2021 у справі №201/2955/21 та цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ "УАСК "АСКА".
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі №908/1962/21 позов задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" суму страхового відшкодування в розмірі 122217,07 грн. та суму судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Ухвалюючи означене рішення, господарський суд виходив з обставин доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, яка сталася 10.03.2021 у м. Дніпрі, який на час його скоєння керував транспортним засобом "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ "УАСК "АСКА", у зв'язку з чим, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, підтверджуючих здійснення ПрАТ "СК "АРКС" страхової виплати потерпілій у ДТП особі в сумі 124217,07 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплаченого потерпілій особі відшкодування, заявленого у розмірі 122217,07 грн. (за мінусом франшизи, передбаченої полісом №АР/4195033 винної у скоєнні ДТП особи), підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (ПрАТ "УАСК АСКА", відповідач) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі №908/1962/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково застосував при винесенні оскаржуваного рішення положення статей 1166 та 1187 Цивільного кодексу України при розгляді спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, не розділивши при цьому поняття регресу та суброгації; вирішуючи питання стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, суд першої інстанції помилково виходив з того, що саме відповідач є винною особою у даному спорі.
Апелянт посилається на те, що в оскаржуваному рішенні господарський суд не зазначив якими саме документами та доказами він керувався при визначенні розміру задоволеної ним суми; не застосував статтю 73 Господарського процесуального кодексу України та помилково вирахував суму страхового відшкодування, яка підлягає стягненню, зазначивши в оскаржуваному рішенні, що сума страхового відшкодування за полісом №АР/4195033, що підлягає до сплати в порядку регресу відповідачем, складає 124217,07 грн. - 2000,00 грн. = 122217,07 грн.; не в повному обсязі дослідив матеріали справи, помилково визнав належними та достатніми для встановлення всіх обставин справи докази, які були подані позивачем до матеріалів справи.
За доводами скаржника, суд першої інстанції не розглянув жодний документ, на підставі якого позивач визначив розмір страхового відшкодування та в подальшому виплатив згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №5228аОд від 17.04.2020, в оскаржуваному рішенні не зазначено номеру та дати страхового акту, а також документу, на підставі якого позивачем було визначено суму у розмірі 124217,07 грн. як суму шкоди, що було завдано страхувальнику згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №5228а0д від 17.04.2020.
Відповідач зазначає, що не заперечує право позивача на стягнення в регресному порядку суми страхового відшкодування, але відповідач заперечує проти заявленого позивачем та встановленого судом розміру такого стягнення; суд першої інстанції при розгляді даної справи повинен був дослідити розрахунок страхового відшкодування, зробленого позивачем та встановити чи була включена до вартості відновлювального ремонту амортизація транспортного засобу.
На думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно не застосував при винесенні оскаржуваного рішення статтю 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Посилаючись на страховий акт №ARX 2743374 від 23.03.2021, відповідач зазначає, що сума страхового відшкодування у розмірі 124 426,14 грн. була визначена позивачем на підставі розрахунку страхового відшкодування, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту була визначена позивачем на підставі рахунку-фактури №Сф-002764 від 18.03.2021, наданого ТОВ "Прайм-Авто ЛТД", який не включає в себе амортизаційний знос пошкодженого транспортного засобу, між тим позивач повинен був надати суду розрахунок суми стягнення з урахуванням амортизаційного зносу пошкодженого автомобіля, що не було враховано господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення.
Враховуючи зазначене, позивач посилається на те, що позивач не довів правильності заявленої ним в позовній заяві суми страхового відшкодування, а суд першої інстанції не здійснив її перевірку, що в свою чергу призвело до прийняття помилкового рішення.
Скаржника вважає, що сума, яка була стягнута судом першої інстанції з відповідача, є невірною, суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги страховий акт №ARX 2743374 від 23.03.2021, на підставі якого позивач здійснив виплату страхового відшкодування та не провів перевірку законності підстав для здійснення такої виплати; відповідач вважає, що у позивача не було підстав для виплати страхового відшкодування, у зв'язку з чим він повинен був відмовити страхувальнику ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "КОМКОР" у виплаті страхового відшкодування.
Крім того, відповідач посилається і на те, що з матеріалів дорожньо-транспортної пригоди та інших матеріалів страхової справи позивача не просліджується зв'язок між особою, що знаходилась за кермом застрахованого автомобіля "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1 та страхувальником ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "КОМКОР".
Відповідач вважає, що ОСОБА_1 , яка є вигодонабувачем за договором добровільного страхування наземного транспорту №5228а0д від 17.04.2020, без належних підстав знаходилась за кермом застрахованого автомобіля "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 , та не має жодного відношення до страхувальника ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "КОМКОР".
Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (ПрАТ "СК "АРКС"), своїм правом, передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористався, про розгляд даної справи повідомлений належним чином, шляхом направлення на його поштову адресу копії ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2021 про відкриття апеляційного провадження у справі №908/1962/21, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900081594053, відповідного до якого копію зазначеної ухвали апеляційного суду позивачем отримано 03.12.2021.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2021 поновлено Приватному акціонерному товариству "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі №908/1962/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі №908/1962/21; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини
10.03.2021 о 12 год. 30 хв. в районі перехрестя вул. Запорізьке шосе та вул. Космічна з боку вул. Панікахи у м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю двох транспортних засобів:
1) автомобіля марки "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 ;
2) автомобіля марки "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу "Porsche" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріальні збитки.
Постановою Жовтневого районного суду міста Дніпра від 19.04.2021 у справі №201/2955/21 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення водія транспортного засобу " Volkswagen " (державний номерний знак НОМЕР_2 ) - ОСОБА_2 (а.с.11).
Так, потерпілим у даній ДТП є ОСОБА_1 .
17.04.2020 між ПрАТ "СК "АРКС" (страховик) та ТОВ "Виробничо-комерційним підприємством "КОМКОР" (страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №52286а0д (а.с.12-19), відповідно до п. 4 якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ) та іншим майном, вказаним у розділах 5 та 6 цього договору.
У розділі 3 договору вигодонабувачем визначено ОСОБА_1 .
В п. 5 договору зазначено інформацію про застрахованих транспортний засіб, яка надана страхувальником: марка, модель "Porsche", реєстраційний номер - НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ (серія, номер) - НОМЕР_3 , номер кузова, шасі - НОМЕР_4 , Рік випуску - 2011, колір - жовтий, об'єм двигуна, см3 - 3598 см3, пробіг (показник одометра), км - 143 000,00.
В розділі 8 - "Особи, допущені до керування транспортним засобом, згідно з інформацією, наданою страхувальником", визначено перелік осіб, допущених до керування застрахованим транспортним засобом - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Страхова сума - 905600,00 грн. (п.11 договору).
10.03.2021 потерпіла ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ "СК "АРКС" з заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (а.с.7).
Відповідно до акту огляду транспортного засобу від 13.03.2021, виявлено пошкодження транспортного засобу "Porsche ", державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.20):
- бампер задній зруйнований у лівій частині - заміна;
- нижня частина бамперу заднього зруйнована - заміна;
- облицювання під вихлопну трубу ліву зруйнована;
- насадка глушника ліва деформована - заміна;
- ліхтар задній лівий - подряпини - заміна;
- ліхтар правий багажника зруйнований - заміна;
- кришка багажника - зчесаний лак;
- молдинг кришки багажника зчісаний - заміна;
- заглушка бампера ліва - зруйнована - заміна;
- відбивач бампера задній лівий зруйнований - заміна.
Також у вказаному акті у графі "Участь у попередніх ДТП і зони пошкоджень" зазначено - сліди ремонту ТЗ та деталей кузова.
Згідно рахунків-фактури №СФ-002754 від 18.03.2021 на суму 123426,14 грн. та №СФ-002945 від 08.04.2021 на суму 790,93 грн. ТОВ "Прайм-Авто ЛТД" проведено ремонт автомобіля на загальну суму з ПДВ 124217,07 грн. (а.с.23, 24).
При цьому, з вказаних рахунків-фактур не вбачається, що ремонт проведено саме транспортного засобу "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 ; інформація щодо якого автомобіля проводився ремонт, в зазначених в рахунках-фактурах відсутня.
23.03.2021 ПрАТ "СК "АРКС" складено страховий акт №ARX2743374 від 23.03.2021 за заявою ОСОБА_1 від 10.03.2021 на суму 123426,14 грн. (а.с.25-26) та страховий акт №ARX2759574 від 16.04.2021 за заявою ОСОБА_1 від 10.03.2021, на суму 790,93 грн. (а.с.27), враховуючи укладений між позивачем та ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "КОМКОР" договір страхування наземного транспорту (крім залізничного) №52286а0д від 17.04.2020.
Згідно платіжного доручення №764033 від 24.03.2021 ПрАТ "СК "АРКС" здійснено виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в сумі 123426,14 грн. та згідно платіжного доручення №771930 від 19.04.2021 в сумі 790,93 грн. (а.с.31, 32).
В призначенні платежів значиться: "Страхове відшкодування згідно акту №ARX2743374, ОСОБА_1 /2882606664, рахунок СФ-002754 від 18.03.2021" (а.с.31); "Страхове відшкодування згідно акту №ARX2759574, ОСОБА_1 /2882606664, рахунок СФ-002945 від 08.04.2021" (а.с.32).
Розрахунок та виплата страхового відшкодування проведено на підставі:
1) акту огляду транспортного засобу від 13.03.2021;
2) рахунку-фактури №СФ-002754 від 18.03.2021 на суму 123426,14 грн.;
3) рахунку-фактури №СФ-002945 від 08.04.2021 на суму 790,93 грн.;
4) страхового акта №ARX2743374 від 23.03.2021;
5) страхового акта №ARX2759574 від 16.04.2021.
Всього загальний розмір витрат складає 124217,07 грн.
Отже, вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого ( ОСОБА_1 ), пошкодженого внаслідок зазначеної ДТП, склала 124217,07 грн.
На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ "УАСК "АСКА", що підтверджується полісом серія АР №004195033 (а.с.35).
Після виплати потерпілому вартості матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, що мало місце 10.03.2021 о 12 год. 30 хв. в районі перехрестя вул. Запорізьке шосе та вул. Космічна з боку вул. Панікахи у м. Дніпро, у ПрАТ "СК "АРКС" виникло право на звернення до відповідача - ПрАТ "УАСК "АСКА", позову про стягнення сплаченої суми відшкодування матеріальної шкоди потерпілому, завданої страхувальником відповідача ( ОСОБА_2 ), якого визнаного винним у скоєнні даного ДТП.
17.05.2021 ПрАТ "СК "АРКС" звернулось до ПрАТ "УАСК "АСКА" з заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування (вих. №0005387/ІНС.ЛОУ) (а.с.33-34), в якій просило відповідача відшкодувати позивачу 124217,07 грн. у зв'язку з настанням страхової події, що відбулась 10.03.2021 за участю потерпілого - ОСОБА_1 , яка керувала автомобілем марки "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 , договір добровільного страхування наземного транспорту №52286а0д від 17.04.2020, та ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_2 , договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) серія АР №004195033.
Посилаючись на нездійснення відповідачем добровільного відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в сумі 124217,07 грн., ПрАТ "СК "АРКС" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПрАТ "УАСК "АСКА" про стягнення збитків в сумі 122217,07 грн., сума яких розрахована за вирахуванням 2000,00 грн. франшизи, передбаченої полісом серія АР №004195033.
За наслідками розгляду позову ПрАТ "СК "АРКС" Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з частиною першою статті 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до приписів статей 8, 9 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Згідно зі статтею 999 Цивільного кодексу України і статтями 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до зазначених статей відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Відтак страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Отже, зазначені норми свідчать, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.
Суброгація (походить від латинського "subrogare" - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов'язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.
При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України "Про страхування". Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17 та від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов'язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У статті 1166 Цивільного кодексу України вказано, що, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому третьою особою, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Водночас, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому третьою особою, а не особою, яка завдала шкоди, може бути обмежений у передбачених законом випадках та порядку.
Так, до сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно зі статтею 6 цього Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22- 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.
Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України підстав.
Аналогічна правова позиці викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2020 у справі №911/286/20.
За змістом частини третьої статті 985 Цивільного кодексу України особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом пункту 2.1. статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За загальним правилом, відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Стаття 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регламентує, зокрема розмір та склад суми витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу), що підлягає відшкодуванню на рахунок безпосередньо потерпілій особі.
Згідно з пунктом 36.1. цієї статті Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).
Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.
Як вже зазначалось, цивільно-правова відповідальність винної у ДТП ( ОСОБА_2 ), станом на момент вчинення ДТП (10.03.2021) була застрахована в ПрАТ "УАСК "АСКА".
Визначені пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" правила виплати (перерахування) страхового відшкодування страховиком (МТСБУ) є загальними, тобто рівною мірою (однаково) є обов'язковими для всіх випадків здійснення страхового відшкодування особі, яка має на його отримання, незалежно від того, хто є суб'єктом виплати страхового відшкодування (страховик або МТСБУ), та незалежно від того, застрахував чи ні власник транспортного засобу, що заподіяв у ДТП шкоду, свою цивільно-правову відповідальність.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частини перша, друга статті 1187 Цивільного кодексу України).
Вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини. Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи, у тому числі матеріалів правоохоронних органів.
Як вже зазначалось, постановою Жовтневого районного суду м. Дніпра від 19.04.2021 у справі №201/2955/21 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Отже, вказаною постановою Жовтневого районного суду м. Дніпра визнано винним водія ОСОБА_2 в тому, що своїми діями він порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України, спричинивши ДТП та скоїв зіткнення з автомобілем "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося пошкодження майна, із володінням та користуванням яким пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним із страховиком договором. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо).
Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/20622/17 від 19.09.2018.
Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту транспортного засобу "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 , його власником є ОСОБА_1 (а.с.8).
Водночас норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За змістом статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Так, страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Аналогічну позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16, постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17).
Між тим, задовольняючи позовні вимоги ПрАТ "СК "АРКС" про стягнення з ПрАТ "УАСК "АСКА" відшкодування шкоди в сумі 122217,07 грн., зважаючи на положення, зокрема, статі 993 Цивільного кодексу і статті 27 Закону України "Про страхування", суд першої інстанції виходив із того, що відповідач (ПрАТ "УАСК "АСКА") є особою, відповідальною за заподіяну шкоду як страховик винної у скоєнні ДТП особи у розмірі виплаченого позивачем потерпілій особі страхового відшкодування в сумі 124217,07 грн.
При цьому, позивачем у позовній заяві зазначено, що ним розраховано заявлену до стягнення у даній справі з відповідача суму 122217,07 грн. за мінусом франшизи 2000,00 грн., передбаченої полісом серія АР №4195033.
Водночас суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не врахував спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність.
Так, згідно зі статтею 29 і пунктом 32.7 статті 32 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
За змістом пунктів 1.6., 8.1. та 8.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика) відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Відповідно до вимог п. 8.2. цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;
Е з - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Тому, пред'явлення позивачем до відповідача (страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17.
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановленні вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Згідно з пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з п.п. 7.38., 7.39. коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи технічного паспорта автомобіля "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску даного транспортного засобу 2011.
У цьому зв'язку, враховуючи те, що на момент ДТП (10.03.2021) транспортному засобу "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 , було вже 10 років, відповідно, у даному випадку позивач, при розрахунку виплати страхового відшкодування, обов'язково повинен враховувати та зазначати безпосередньо у розрахунку коефіцієнт фізичного зносу.
Пункт 3.9. Методики визначено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.
Положеннями Методики встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу нараховується лише на вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, а не на весь автомобіль.
Крім того, положеннями Методики не передбачено застосування коефіцієнту фізичного зносу до деталей, які були використані для ремонту автомобіля, які вже були у користуванні та ремонті, а лише надано указівки, як оцінювати транспортний засіб та його складники, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, зі спливом часу, оскільки Методика лише установлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі №911/482/17.
Дослідивши наявний в матеріалах справи розрахунок страхового відшкодування позивача, який було додано до позовної заяви (а.с.29-30), колегія суддів доходить висновку, що з наявного в розрахунку позивача не вбачається врахування останнім при розрахунку страхового відшкодування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 .
Так Розрахунки страхового відшкодування (а.с.29,30) містять посилання, що для визначення вартості відновлювального ремонту (Свр) використано "Джерело": Рахунок СФ-002754 від 18.03.2021 ТОВ "Прайм-Авто ЛТД" на суму123426,14 грн. та Рахунок СФ-002945 від 08.04.2021 ТОВ "Прайм-Авто ЛТД" на суму 790,93 грн.
Однак із цих рахунків ТОВ "Прайм-Авто ЛТД" (а.с.23-24) убачається, що в них зазначена вартість деталей, які підлягають заміні, з урахуванням ПДВ, тобто є новими деталями.
Таким чином, в зазначених рахунках ТОВ "Прайм-Авто ЛТД" не було враховано фізичний знос деталей, які підлягали заміні.
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.
Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.
Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.
Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів у зв'язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.
Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.
Відповідно до підпункту 8.6.1. пункту 8.6. Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.
Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.
Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема, в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт "е").
Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.
Як вбачається з рахунку-фактури № СФ-002754 від 18.03.2021 ТОВ "Прайм-Авто ЛТД" проведено ремонтні роботи, в переліку яких, зокрема, зазначені фарбувальні роботи на загальну суму 22214,62 грн. без ПДВ.
При цьому, як вже зазначалось, з наявних в матеріалах справи рахунків-фактур (а.с.23, 24) неможливо встановити, що ремонт було проведено саме транспортному засобу Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки будь-якої ідентифікуючої інформації щодо вказаного автомобіля ці рахунки не містять.
Крім того, неможливо встановити і те, що для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 , були використані деталі, які не є новими, а були у вжитку, тобто у них є власний фізичний знос і до яких у такому випадку коефіцієнт фізичного зносу не застосовується.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з доводами ПрАТ "УАСК "АСКА" щодо неврахування судом першої інстанції обставин відсутності у розрахунку позивача величини коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки на момент скоєння ДТП даному автомобілю було вже 10 років і у цьому випадку коефіцієнт фізичного зносу є обов'язковим для врахування при розрахунку шкоди.
Отже, позивач належним чином не довів в повному обсязі правильності розрахованої ним суми страхового відшкодування, заявленої до стягнення, а судом першої інстанції не було досліджено в повному обсязі всі обставини справи, з урахуванням вищевикладеного, що призвело неправильного вирішення спору по суті.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що матеріалами справи доведено вину ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, який на час його скоєння керував транспортним засобом "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_2 , а також підтверджено здійснення ПрАТ "СК "АРКС" регламентної виплати ОСОБА_1 (потерпілій у ДТП особі) в загальній сумі 124217,07 грн., відповідно, у ПрАТ "СК "АРКС" виникло право зворотної вимоги до ПрАТ "УАСК "АСКА" за відшкодовану потерпілому матеріальну шкоду, завдану ОСОБА_2 , якого визнаного винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди постановою Жовтневого районного суду м.Дніпра від 19.04.2021 у справі №201/2955/21 та цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ "УАСК "АСКА".
Між тим, при зверненні з позовом у даній справі ПрАТ "СК "АРКС" не доведено правильності розрахованої ним суми, заявленої до стягнення з відповідача, оскільки при розрахунку не враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 , врахування є обов'язковим, враховуючи рік випуску вказаного автомобіля 2011.
Під час розгляду справи позивачем не було подано до суду доказів, якими підтверджується розмір коефіцієнту фізичного зносу та його врахування при здійсненні заявленої до стягнення з відповідача суми, у зв'язку з чим, у суду відсутні будь-які можливості щодо визначення дійсного розміру заявленої позивачем суми.
Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).
Згідно з частиною першою статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При цьому неявка представника відповідача та/чи не надання відповідачем відзиву на позов не звільняє господарський суд від обов'язку визначити предмет позову та обставини, на яких позивач обґрунтовує свою вимогу та які підлягають встановленню (доказуванню).
Між тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, вирішуючи спір у даній справі суд першої інстанції не дотримався зазначених вище приписів процесуального законодавства, що мало наслідком неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, а обставини, які встановлені судом, навпаки, є недоведеними належними доказами.
У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів апеляційного господарського суду частково погоджується з доводами апеляційної скарги.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вважає доводи скаржника про те, що з матеріалів дорожньо-транспортної пригоди та інших матеріалів страхової справи позивача не просліджується зв'язок між особою, що знаходилась за кермом застрахованого автомобіля "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1 та страхувальником ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "КОМКОР", ОСОБА_1 без належних підстав знаходилась за кермом застрахованого автомобіля "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 , та не має жодного відношення до страхувальника ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "КОМКОР", є безпідставними.
Так, як вже зазначалось, згідно наявного в матеріалах справи технічного паспорту транспортного засобу "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 , його власником є ОСОБА_1 (а.с.8).
Договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №52286а0д від 17.04.2020 укладено між ПрАТ "СК "АРКС" (страховик) та ТОВ "Виробничо-комерційним підприємством "КОМКОР" (страхувальником).
Відповідно до п. 4 договору предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ) та іншим майном, вказаним у розділах 5 та 6 цього договору.
У розділі 3 договору вигодонабувачем визначено ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 3 Закону "Про страхування" страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Отже, договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №52286а0д від 17.04.2020 ТОВ "Виробничо-комерційним підприємством "КОМКОР" визначило вигодонабувачем за цим договором ОСОБА_1 , яка, в тому числі є власником транспортного засобу "Porsche", державний номерний знак НОМЕР_1 відповідно до технічного паспорта автомобіля, який наявний в матеріалах справи.
Враховуючи настання страхового випадку, передбаченого умовами договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №52286а0д від 17.04.2020, у ПрАТ "СК "АРКС" виник обов'язок відшкодувати шкоду потерпілій особі - ОСОБА_1 , яку за вказаним договором ТОВ "Виробничо-комерційним підприємством "КОМКОР" визначено вигодонабувачем.
Отже, є безпосередній зв'язок між ТОВ "Виробничо-комерційним підприємством "КОМКОР" та ОСОБА_1 .
Втім відхилення судом апеляційної інстанції зазначеного вище аргументу відповідача, який стосується особи вигодонабувача, не впливає на підсумковий висновок колегії суддів суду апеляційної інстанції, що оскаржене рішення місцевого господарського суду було ухвалене при нез'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
В силу повноважень, передбачених в пункті 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За таких обставин апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду слід повністю скасувати як таке, що прийняте при нез'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Частина перша статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, за результатами розгляду якої судом апеляційної інстанції ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", понесенні в сумі 2270,00 грн. судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, покладаються на позивача у справі, а судові витрати Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" в сумі 3405,00 грн. на оплату судового збору, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись статтями 269, 270-271, 275, 277 ч. 1 п.п. 2 та 4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" - задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі №908/1962/21 - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В позові відмовити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м.Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (адреса місцезнаходження, 69005, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, ЄДРПОУ 13490997) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 405 грн. 00 коп.
Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 18.02.2022.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя О.В. Чус
Суддя Е.В. Орєшкіна