11.01.2022 Справа № 904/5978/21
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Орєшкіна Е.В., Чус О.В.
секретар судового засідання Зелецький Р.Р.
за участю представників:
від позивача: Булгаков В.С., довіреність №16/35 від 10.01.2022, адвокат;
від відповідача: Вдовенко М.В., довіреність №3 від 04.01.2022, адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 у справі №904/5978/21 (суддя Татарчук В.О.; рішення ухвалене о 11:24 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 03.10.2021)
за позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" (м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
до Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Кривбасводоканал" про стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат за порушення строків за послуги з постачання технічної води за договором №1тн/389-ЗБУТ від 29.12.2017 у сумі 2419850,35 грн., з яких: 345699,35 грн. - 3% річних, 1446378,41 грн. - пеня та 627772,59 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №1тн/389-ЗБУТ від 29.12.2017 на послуги з постачання технічної води в частині повної та своєчасної оплати таких послуг.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 у справі №904/5978/21 позов задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на користь Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" 345699,35 грн. - 3% річних, 723189,21 грн. - пені, 627772,59 грн. - інфляційних втрат та 36297,76 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Відмовлено в позові в частині стягнення з Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на користь Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" 723189,20 грн. - пені.
Розстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 по справі №904/5978/21 про стягнення з Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на користь Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" 345699,35 грн. - 3% річних, 723189,21 грн. - пені, 627772,59 грн. - інфляційних втрат та 36297,76 грн. - витрат по сплаті судового збору рівними частинами щомісячно протягом 6 місяців з моменту винесення рішення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" (ДПП "Кривбаспромводопостачання", позивач) звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 у справі №904/5978/21 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у частині стягнення пені у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені є незаконним та необґрунтованим, через неповне встановлення обставин, які мають правильного вирішення справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що в свою чергу, зумовило неправильне застосування норм матеріального права.
Апелянт не погоджується зі зменшенням розміру пені на 50%, оскільки заборгованість відповідача перед третіми особами, так само як і заборгованість третіх осіб перед відповідачем не є поважною причиною невиконання своїх зобов'язань за надані позивачем послуги з постачання технічної води. Крім того, апелянт позбавлений можливості впливати на відносини відповідача з його контрагентами. З огляду на це, передбачена законом та договором відповідальність за порушення строків сплати грошових зобов'язань має застосовуватися до відповідача у повній мірі.
Як вказує позивач, відповідно до п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України, стаття 218 ГК України).
Позивач звертає увагу на те, що зазначений розмір пені погоджений сторонами п.7.2 Договору, яким передбачено, що за несвоєчасну сплату за надані послуги відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. За період з травня 2020 року по січень 2021 року позивачем надано послугу з постачання технічної напірної води на суму понад 108 млн. грн., а розмір пені склав 1446378,41 грн., що складає 1,13% від загальної суми наданих послуг.
Позивач вказує, що станом на сьогоднішній день сума поточної заборгованості відповідача тільки перед їх підприємством за надані послуги складає понад 48 млн. грн., що свідчить про низьку фінансову дисципліну. З цієї причини скаржник позбавлений можливості своєчасно та у повному обсязі розраховуватися за послугу з електропостачання, яка, в свою чергу, є найбільшою складовою витрат для надання послуг з постачання технічної води, а також під загрозою знаходиться своєчасна сплата податків до бюджету та виплата заробітної плати працівникам скаржника.
Стверджує, що суд першої інстанції, при винесенні рішення, не послався на жодний доказ як на підставу для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
Отже, в основу прийнятого рішення щодо зменшення пені взято лише особливий фінансовий стан відповідача, що суперечить законодавству та вищезгаданим роз'ясненням Вищого господарського кодексу України.
Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу
Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (КП "Кривбасводоканал", відповідач) у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що не погоджується з твердженнями, викладеними позивачем у апеляційній скарзі. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 у справі №904/5978/21 без змін.
Відповідач зазначає, що при розгляді справи №904/5978/21 у господарському суді Дніпропетровської області відповідач звернувся до суду з заявою про зменшення неустойки (пені), у якій просив зменшити нараховану неустойку (пеню) у сумі 1446378,41грн. на 80%, та розстрочити виконання судового рішення на 6 місяців з моменту його винесення.
Ця заява вмотивована тим, КП "Кривбасводоканал" здійснює свою діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення на території міста Кривого Рогу та інших районів, зокрема, у Криворізькому, Софіївському, Широківському, Нікопольському, Апостолівському. Тобто, у разі одномоментного стягнення коштів у вигляді штрафних санкцій та пені діяльність підприємства опиниться під загрозою зупинення, що призведе до кризової ситуації у соціальній сфері міста та прилеглих районів.
КП "Кривбасводоканал" є підприємством стратегічного значення, від безперебійного та сталого функціонування якого залежить надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення не тільки населення міста та прилеглих районів, а також: пологовим будинкам, лікарням, дитячим садкам, школам, державним, адміністративним органам, промисловим та іншим підприємствам усіх форм власності, тощо.
Несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом для оплати є кошти, отримані в якості оплати за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Вказана заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості послуг водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджені (погоджені) органами виконавчої влади є тими об'єктивними обставинами, що і створюють неможливість сплати неустойки (пені) у сумі 1446378,41 грн. Стягнення цієї великої суми неустойки спричинить також збільшення заборгованості по заробітній платі працівникам комунального підприємства, невчасну сплату податків та зборів, що може призвести до виникнення нових штрафних санкцій та судових процесів, судових витрат, а відтак для відповідача є дуже важливим зменшення всіх можливих видатків.
Таким чином, у позивача порушені лише майнові інтереси, а у відповідача майнові та інші інтереси, зокрема, соціальні: забезпечення безперебійного надання населенню послуг з водопостачання, своєчасна виплата заробітної плати працівникам підприємства, безперебійне водопостачання для потреб теплопостачання в опалювальний період.
Крім того, відповідачем було надано до суду першої інстанції докази про наявність договорів реструктуризації заборгованості за електричну енергію, укладених відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 №1730-VIII з AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ТОВ "ДТЕК "Високовольтні мережі" (Договір №355-БУХ від 28.11.2017, Договір №359-БУХ від 30.11.2017, щомісячні графіки погашення заборгованості у розмірі 1086567,70 грн.).
Також, відповідачем було надано до суду першої інстанції копії ухвал господарського суду про затвердження мирових угод, укладених між ДПП "Кривбаспромводопостачання" та КП "Кривбасводоканал" по судовим справам №904/1869/19, №904/2351/19, №904/5690/19 згідно яких обумовлені строки погашення раніше утвореної заборгованості, зокрема на теперішній час відповідач щомісячно сплачує на користь позивача 13 млн.грн.
Відповідач стверджує, що обставини які змусили його просити зменшення та розстрочення неустойки (пені) є соціально значимими та винятковими, оскільки в даний час у заявника існує нагальна необхідність спрямування наявних коштів на здійснення поточних розрахунків за технічну воду, електроенергію, закупку матеріалів для виконання поточних ремонтів мереж водопостачання та водовідведення з метою безперервного процесу надання послуг споживачам.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача в порівнянні з сумою основного боргу, господарський суд правомірно дійшов висновку, що у даній справі дійсно існують істотні обставини, які свідчать про існування підстав для зменшення розміру пені, виходячи з обставин винятковості, а тому суд вважав клопотання відповідача таким, що підлягає задоволенню.
З посиланням на правові позиції, які наведені в постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 14.04.2020 у справі №916/188/17, від 03.06.2020 у справі №916/187/17, відповідач зазначає, що зменшення розміру неустойки є правом суду, яке вирішується за наслідками дослідження, аналізу та оцінки конкретних обставин справи у сукупності з'ясованих ним обставин. При цьому суд має виходити з того, що наявність у кредитора можливості стягувати з божника надмірні грошові суми як неустойку не повинна спотворювати її дійсне правове призначення, перетворюватися із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
В частині прийняття судом першої інстанції рішення про розстрочення виконання рішення відповідач зазначив, що питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду вирішувалося господарським судом з дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарським судом досліджено та надано оцінку доводам та запереченням як позивача, так і відповідача, а також дотримано розумного строку розстрочки.
Судом першої інстанції враховано інтереси обох сторін, оскільки відповідачу надано розстрочку лише на 6 місяців. При цьому, господарським судом правомірно враховано, що сума, яка присуджена до стягнення, розстрочити сплату якої просив відповідач, не є сумою основної заборгованості, а складається із сум неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат, при тому, що основна заборгованість вже погашена відповідачем.
Таким чином, відповідач вважає рішення суду першої інстанції достатньо обґрунтованими та таким, що прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства, судом надана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.), поновлено Державному промисловому підприємству "Кривбаспромводопостачання" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 у справі №904/5978/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 у справі №904/5978/21; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 11.01.2022 о 17:00 год.
За розпорядженням керівника апарату суду від 10.01.2022, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Кощеєва І.М., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №904/5978/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2022 визначеним складом суду прийнято апеляційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 у справі №904/5978/21 до свого провадження.
За результатами розгляду справи у судовому засіданні 11.01.2022 судом апеляційної інстанції оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини
Між Державним промисловим підприємством "Кривбаспромводопостачання" (виконавець) та Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (замовник) був укладений договір на послуги з постачання технічної води №1 тн/389-ЗБУТ від 29.12.2017.
За умовами п. 1.1. Договору, виконавець зобов'язується надавати замовнику вчасно та відповідної якості послуги з постачання технічної напірної води до забірних пристроїв Радушанського водопровідного комплексу за допомогою гідроспоруд шляхом регулювання рівня води у Південному водосховищі відповідно з Технологічним регламентом 2017 року, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Пунктом 2.1. договору було визначено обсяги технічного водопостачання, а пунктом 4.1. Договору - ціна на послуги з постачання технічної води.
Ціна на послуги з постачання технічної води встановлюється згідно погодженими тарифами, які на момент укладання договору складають: 0 грн. 50 коп. (з ПДВ) за 1 м3. Орієнтована сума договору на момент його укладання на підставі передбачених п.2.1 договору обсягів з постачання технічної води 61520000,00 грн. (з ПДВ) (пункти 4.1., 4.2. договору).
Розрахунки за послуги з постачання технічної води проводяться замовником на підставі акту та рахунку протягом поточного місяця, в повному обсязі, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавець (пункт 4.4. договору).
Підтвердження взаємних розрахунків за отриманий за фактом обсяг з технічного водопостачання оформлюється актом звірки взаємних розрахунків за вимогою однієї із сторін (пункт 4.8. договору).
Даний договір вступає в дію в порядку, передбаченому статтею 631 Цивільного кодексу України з 29.12.2017 до 31.12.2018 та вважається подовженим на кожний наступний рік, якщо до 1 грудня поточного року відсутній факт волевиявлення однієї із сторін в письмовому вигляді щодо зміни, розірвання, відмови або перегляду умов договору (пункт 9.1. Договору).
В подальшому, між сторонами було укладено додаткові угоди до договору: №1 від 15.03.2018, №2 від 19.03.2018, №3 від 20.03.2018, №4 від 28.12.2018, №5 від 13.02.2019, №6 від 26.03.2019, №7 від 26.04.2019, №8 від 26.06.2019, №9 від 30.09.2019, №10 від 27.12.2019, №11 від 28.12.2019, №12 від 31.03.2020.
30.09.2019 сторонами підписано додаткову угоду №9 до договору №1 т/н/389-ЗБУТ від 29.12.2017 на послуги з постачання технічної води, відповідно до якої виклали пункти 2.1., 4.1., 4.2., договору у наступній редакції:
"Ціна на послуги з постачання технічної води починаючи з 01.10.2019, встановлюється згідно із погодженими тарифами, які складають: 1200,00 грн. (без ПДВ) за 100 м3. Орієнтована сума договору на підставі передбачених п. 2.1 Договору обсягів з постачання технічної води складає 212560384,66 грн.".
За умовами додаткової угоди №12 від 31.03.2020, ціна на послуги з постачання технічної води починаючи з 01.04.2020 встановлюється згідно із погодженими тарифами, які складають: 01,00грн. (без ПДВ) за 1 м.кв.
На виконання умов вказаного договору та додаткових угод позивачем було подано відповідачу за період з травня 2020 року до січня 2021 року включно 76284821 тис. м3 технічної води на суму 108543224,58 грн., що підтверджується підписаними виконавцем та замовником актами надання послуг з постачання технічної води: №3/1 від 31.05.2020, №3/1 від 30.06.2020, №3/1 від 31.07.2020, №3/1 від 31.08.2020, №3/1 від 30.09.2020, №3/1 від 31.10.2020, №3/1 від 30.11.2020, №3/1 від 31.12.2020, №3/1 від 31.01.2021.
Також, відповідачу були виставлені на підставі вказаних актів рахунки: №0010270 від 31.05.2020, №0010381 від 30.06.2020, №0010488 від 31.07.2020, №0010603 від 31.08.2020, №0010711 від 30.09.2020, №0010791 від 31.10.2020, №0010847 від 30.11.2020, №0010911 від 31.12.2020, №0000061 від 31.01.2021.
Як зазначає позивач, відповідач у період з травня 2020 року до січня 2021 року включно відповідач не проводив своєчасно розрахунки за послуги з постачання технічної води.
Пунктом 7.2. договору визначено, що при несвоєчасній сплаті (порушення п. 4.4. даного договору) за наданні послуги водопостачання замовник зобов'язаний сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з розрахунком позивача пеня за період з 22.06.2020 по 10.06.2021 складає 1446378,41 грн.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача розмір інфляційних збитків за період з грудня 2020 року по травень 2021 року складає 627772,59 грн., 3% річних з 22.06.2020 по 10.06.2021 - 345699,35 грн.
За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами першою і другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено статтею 611 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З огляду на складне економічне становище відповідача, який є неприбутковою бюджетною організацією, що надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в тому числі населенню, а також на відсутність збитків позивача через несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачем, суд зменшив розмір пені на 50%.
Суд першої інстанції визнав, що за встановлених обставин слід задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 345699,35 грн. - 3% річних, 723189,21 грн. - пені, 627772,59 грн. - інфляційних втрат та відмовити в позові в частині стягнення 723189,20 грн. - пені.
Разом з цим суд першої інстанції врахував, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання або погіршення його матеріального стану, саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору. Наведені ним аргументи проти задоволення заяви відповідача не підтверджені доказами. Тому суд частково задовольнив клопотання відповідача та розстрочив виконання рішення суду на 6 місяців.
Суд зазначив, що такий строк розстрочення виконання рішення не є надмірно тривалим, не суперечить вимогам розумного строку і створить умови для добровільного виконання боржником судового рішення, з урахуванням його реального майнового стану.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду першої інстанції в частині, в якій суд дійшов висновку про зменшення розміру стягуваної з відповідача пені.
Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідач стверджує, що обставини які змусили його просити зменшення та розстрочення неустойки (пені) є соціально значимими та винятковими, оскільки в даний час у заявника існує нагальна необхідність спрямування наявних коштів на здійснення поточних розрахунків за технічну воду, електроенергію, закупку матеріалів для виконання поточних ремонтів мереж водопостачання та водовідведення з метою безперервного процесу надання послуг споживачам.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що КП "Кривбасводоканал" здійснює свою діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення на території міста Кривого Рогу та інших районів, зокрема, у Криворізькому, Софіївському, Широківському, Нікопольському, Апостолівському. Тобто, у разі одномоментного стягнення коштів у вигляді штрафних санкцій та пені діяльність підприємства опиниться під загрозою зупинення, що призведе до кризової ситуації у соціальній сфері міста та прилеглих районів.
КП "Кривбасводоканал" є підприємством стратегічного значення, від безперебійного та сталого функціонування якого залежить надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення не тільки населення міста та прилеглих районів, а також: пологовим будинкам, лікарням, дитячим садкам, школам, державним, адміністративним органам, промисловим та іншим підприємствам усіх форм власності, тощо.
Несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом для оплати є кошти, отримані в якості оплати за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Вказана заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості послуг водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджені (погоджені) органами виконавчої влади є тими об'єктивними обставинами, що і створюють неможливість сплати неустойки (пені) у сумі 1446378,41 грн. Стягнення цієї великої суми неустойки спричинить також збільшення заборгованості по заробітній платі працівникам комунального підприємства, невчасну сплату податків та зборів, що може призвести до виникнення нових штрафних санкцій та судових процесів, судових витрат, а відтак для відповідача є дуже важливим зменшення всіх можливих видатків.
Таким чином, у позивача порушені лише майнові інтереси, а у відповідача майнові та інші інтереси, зокрема, соціальні: забезпечення безперебійного надання населенню послуг з водопостачання, своєчасна виплата заробітної плати працівникам підприємства, безперебійне водопостачання для потреб теплопостачання в опалювальний період.
Крім того, відповідачем було надано до суду першої інстанції докази про наявність договорів реструктуризації заборгованості за електричну енергію, укладених відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 №1730-VIII з AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ТОВ "ДТЕК "Високовольтні мережі" (Договір №355-БУХ від 28.11.2017, Договір №359-БУХ від 30.11.2017, щомісячні графіки погашення заборгованості у розмірі 1086567,70 грн.).
Також, відповідачем було надано до суду першої інстанції копії ухвал господарського суду про затвердження мирових угод, укладених між ДПП "Кривбаспромводопостачання" та КП "Кривбасводоканал" по судовим справам №№904/1869/19, 904/2351/19, 904/5690/19 згідно яких обумовлені строки погашення раніше утвореної заборгованості, зокрема на теперішній час відповідач щомісячно сплачує на користь позивача 13 млн.грн.
Правовий аналіз статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Позивачем не надано до суду першої інстанції будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання або погіршення його матеріального стану саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору. Наведені позивачем аргументи проти задоволення заяви відповідача не підтверджені доказами.
Як вже встановлено вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку з яким погодився й суд апеляційної інстанції, що у даному спорі підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 345699,35 грн., інфляційних втрат у розмірі 627772,59 грн., тобто задоволені вимоги позивача, метою яких є компенсація втрат позивача від інфляції та через неможливість користування належними йому грошовими коштами, внаслідок чого компенсуються певні втрати та ймовірні збитки позивача як кредитора у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань.
Між тим цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі№916/65/18, від 03.07.2019 у справі№917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18.
Зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов'язком суду. Правова позиція щодо застосування положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 14.04.2020 у справі №916/188/17, від 03.06.2020 у справі №916/187/17.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
За висновком суду першої інстанції розмір пені, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача підлягає зменшенню на 50%.
Таким чином, суд першої інстанції в межах своїх повноважень, дотримуючись встановлених статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України критеріїв визначив такий розмір пені, який в даному випадку враховує встановлені судом обставини справи, майновий стан обох сторін, балансу їх інтересів тощо. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності таких висновків суду першої інстанції, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції, як такі, що не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норм матеріального права, дотримано норми процесуального права, а його висновки є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 16271,76грн. на оплату судового збору, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 у справі №904/5978/21 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена 18.02.2022.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.В. Чус