ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 лютого 2022 року Справа № 924/458/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Гладка Л.А.
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача 1 - не з'явився;
відповідача 2 - не з'явився;
третіх осіб - не з'явились;
прокурор - Безпалов А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року у справі №924/458/20 (повний текст складено 04 грудня 2020 року, суддя Субботіна Л.О.)
за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест"
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд"
про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0089
та за позовом Керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест"
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд"
про 1. Витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0087,
2. Поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0087 за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2
Заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0089.
Також, до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0087 та про поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0087 за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17 серпня 2020 року у справі №924/535/20, серед іншого, об'єднано справу №924/458/20 та справу №924/535/20 в одне провадження №924/458/20.
Ухвалою місцевого суду від 15 вересня 2020 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року у справі №924/458/20 позови задоволено частково. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, код ЄДРПОУ 41108081) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (м.Хмельницький, вул.Інститутська. 4/1, код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0089, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20681-СГ. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Колодіївка, вул. Центральна, 7 код ЄДРПОУ 40738781) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (м.Хмельницький, вул.Інститутська. 4/1, код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0089, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20681-СГ. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, код ЄДРПОУ 41108081) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (м.Хмельницький, вул.Інститутська. 4/1, код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0087, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_2 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20684-СГ. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Колодіївка, вул. Центральна, 7 код ЄДРПОУ 40738781) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (м.Хмельницький, вул.Інститутська. 4/1, код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0087, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_2 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20684-СГ.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог про поновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0087 за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, код ЄДРПОУ 41108081) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м.Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 2102 грн. 00коп. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат по оплаті судового збору. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Колодіївка, вул. Центральна, 7 код ЄДРПОУ 40738781) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 2102 грн. 00коп. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що враховуючи встановлені судом обставини незаконного вибуття спірних земельних ділянок із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірних земельних ділянок, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевого набувача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також суд зазначив, що оскільки поновлення запису у Державного земельного кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0087 за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є неможливим, то звернення прокурора до суду з такою вимогою не є належним способом захисту прав, так як не призведе до реального відновлення порушеного права позивача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 2 - ТОВ "Агро-Еко-Граунд" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року по справі №924/458/20, скасувати рішення в частині задоволення позовів заступника прокурора Хмельницької області та керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області до ТОВ "Агро-Еко-Граунд", ТОВ "Зарус-Інвест", треті особи, ТОВ "Форк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок та витрат по оплаті судового збору.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що станом на момент звернення до суду із даними позовами, об'єкти - земельні ділянки, які просить витребувати прокурор, не існують як об'єкт цивільного права, їх кадастрові номери скасовані; окрім того, будь-яке право на них не зареєстроване. Одночасно, спірні земельні ділянка як об'єкт права припинили своє існування у визначених для земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0089 та 6822455800:04:002:0087 межах, що в сукупності свідчить про відсутність індивідуальних ознак витребовуваного майна станом на даний час.
Крім того, апелянт зазначає, що з огляду на наявність накладеного в рамках кримінального провадження чинного арешту на земельні ділянки, в які, входить спірне у даній справі майно, враховуючи, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння відповідача.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 січня 2021 року у справі №924/458/20 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року у справі №924/458/20, призначено дату судового засідання на 27 січня 2021 року та зупинено дію рішення господарського суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року у справі №924/458/20 до закінчення апеляційного перегляду.
26 січня 2021 року від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.
26 січня 2021 року від Хмельницької обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права.
26 січня 2021 року від представника відповідача 2 надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких зазначено, що рішення суду про витребування майна є самостійною підставою для реєстрації такого майна за позивачем, натомість, реєстрація права власності у період, коли на це майно накладено арешт, не відповідає вимогам закону. При цьому, посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №755/9215/15-ц.
Ухвалою від 27 січня 2021 року у справі №924/458/20 розгляд апеляційної скарги відкладено на "10" березня 2021 року. Запропоновано учасникам справи надати суду: прокурору - повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді щодо витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0089; письмові пояснення та докази на підтвердження викладених у них обставин, щодо подання позову в інтересах саме Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; докази права державної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0089 та 6822455800:04:002:0087 станом на 17 жовтня 2017 року; позивачу - письмові пояснення та належні докази на підтвердження права розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 6822455800:04:002:0089 та 6822455800:04:002:0087 станом на 17 жовтня 2017 року; докази перебування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0089 та 6822455800:04:002:0087 у державній власності.
11 лютого 2021 року від Хмельницької обласної прокуратури надійшли пояснення на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 січня 2021 року у справі №924/458/20 у яких зазначено, що на виконання вимог частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" заступник прокурора Хмельницької області звертався до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 24 січня 2020 року із листами №05/1-115вих-20 та №05/1-116вих-20, а також 13 квітня 2020 року із листом №05/1-400вих-20 щодо встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді щодо витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0089, на які ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області надано відповіді (листи від 29 січня 2020 року №10-22-0.6-520/2-20 та 0-22-0.171-31/119-20). В свою чергу, належність спірних земельних ділянок кадастрові номери 6822455800:04:002:0089 та 6822455800:04:002:0087 станом на 17 жовтня 2017 року до державної власності підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру прав, витягами з Державного земельного кадастру та іншими доказами, що долучені до позовних заяв та досліджені у суді першої інстанції, а також даними Публічної кадастрової карти.
01 березня 2021 року від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що передача земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0087 та 6822455800:04:002:0089 у власність громадянина ОСОБА_2 та громадянина ОСОБА_1 відповідно шляхом прийняття наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20684-СГ та №22-20681-СГ здійснена на підставі повноважень, визначених положеннями пункту 4 статті 122 Земельного кодексу України та в порядку статті 118 Земельного кодексу України. До вказаних пояснень долучено копії наказів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16 червня 2017 року №22-12707-СГ та №22-12637-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", копію листа Відділу у Кам'янець-Подільському районі Міськрайонного управління у Кам'янець-Подільському районі та м.Кам'янець-Подільському від 17 лютого 2021 року №26/419-21-0.171, інформаційну довідку з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №245546533.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 березня 2021 року у справі №924/458/20, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Філіпової Т.Л. з 09 березня 2021 року по 12 березня 2021 року включно, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 березня 2021 року у справі №924/458/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року у справі №924/458/20 прийняти до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.
09 березня 2021 року від ТОВ "Агро-Еко-Граунд" надійшли пояснення по справі у яких зазначено, що спірні земельні ділянки перебували на підставі державного акту на право постійного користування у ДП Радгосп "Староушицьке" та відповідне право користування земельними ділянками не припинялося, земельні ділянки не вилучалися у порядку частини 5 статті 149 Земельного кодексу України.
09 березня 2021 року від ТОВ "Агро-Еко-Граунд" надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 21 березня 2018 року у справі №686/4632/18, ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №686/2161/18.
09 березня 2021 року на електронну адресу суду від представника ТОВ "Агро-Еко-Граунд" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №924/458/20 до завершення розгляду Верховним Судом справи №924/454/20 за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. ОСОБА_3 , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк" про витребування земельної ділянки.
Ухвалою від 10 березня 2021 року відмовлено в задоволені клопотання ТОВ "Агро-Еко-Граунд" про зупинення провадження у справі №924/458/20 до завершення розгляду Верховним Судом справи №924/454/20. Розгляд апеляційної скарги відкладено на "28" квітня 2021 року.
10 березня 2021 року від Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури надійшли пояснення на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 лютого 2021 року у справі №924/458/20.
27 квітня 2021 року від апелянта - ТОВ "Агро-Еко-Граунд" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №924/458/20 до завершення розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/454/20 (з опублікуванням повного тексту постанови в означеній справі). Розгляд даного клопотання заявник просить здійснювати без його участі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 квітня 2021 року зупинено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року у справі №924/458/20 до розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №924/454/20.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 січня 2022 року поновлено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року у справі №924/458/20 та призначено дату судового засідання на "09" лютого 2022 року.
03 лютого 2022 року від ТОВ "Агро-Еко-Граунд" надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференеції поза межами приміщення суду.
09 лютого 2022 року від представника ТОВ "Агро-Еко-Граунд" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника апелянта.
Безпосередньо в судових засіданнях представник відповідача 2 та прокурор повністю підтримували вимог і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Представники позивача, відповідача 1 та третіх осіб в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року у справі №924/458/20 переглядається в оскаржуваній частині, а саме в частині задоволення позовів заступника прокурора Хмельницької області та керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області до ТОВ "Агро-Еко-Граунд", ТОВ "Зарус-Інвест", треті особи, ТОВ "Форк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідача та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, громадянин ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га із зміною виду використання в межах категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства в землі для ведення особистого селянського господарства та про передачу у власність земельної ділянки що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20681-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:04:002:0089). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства" на "для ведення особистого селянського господарства". Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822455800:04:002:0089) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Згідно інформаційної довідки №206510930 від 09 квітня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 21 жовтня 2017 року за громадянином ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6822455800:04:002:0089, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на підставі наказу Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20681-СГ. На підставі договору купівлі-продажу №210 від 26 жовтня 2017 року право власності на вказану земельну ділянку 26 жовтня 2017 року було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форк". В зв'язку з об'єднанням земельних ділянок, 07 листопада 2017 року такий об'єкт нерухомого майна як земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:002:0089 закрито.
Також судами встановлено, що 11 вересня 2017 року громадянин ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га із зміною виду використання в межах категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства в землі для ведення особистого селянського господарства та про передачу у власність земельної ділянки що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20684-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:04:002:0087). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства" на "для ведення особистого селянського господарства". Надано у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822455800:04:002:0087) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Згідно з інформаційною довідкою №146998947 від 27 листопада 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 21 жовтня 2017 року за громадянином ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6822455800:04:002:0087, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на підставі наказу Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20684-СГ. На підставі договору купівлі-продажу №206 від 26 жовтня 2017 року право власності на вказану земельну ділянку 26 жовтня 2017 року було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форк". В зв'язку з об'єднанням земельних ділянок, 07 листопада 2017 року такий об'єкт нерухомого майна як земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:002:0087 закрито.
Відповідно до наявних в матеріалах справи інформаційних довідок № 190127211 від 25 листопада 2019 року та №206187594 від 06 квітня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 07 листопада 2017 року проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0144, площею 42 га, власником визначено ТОВ "Форк". В подальшому на підставі договору купівлі - продажу №4933 від 14 грудня 2017 року право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "Зарус-Інвест". В зв'язку з поділом земельної ділянки, 03 січня 2018 року закрито об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0144.
В результаті поділу земельної ділянки 6822455800:04:002:0144 проведено державну реєстрацію 03 січня 2018 року земельних ділянок з кадастровим номером 6822455800:04:002:0148 площею 40 га та з кадастровим номером 6822455800:04:002:0149 площею 2,0 га. Власником даних земельних ділянок визначено ТОВ "Зарус-Інвест". На підставі договору оренди землі від 13 березня 2018 року, укладеному між ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та ТОВ "Зарус-Інвест", 14 березня 2018 року зареєстровано право оренди вищевказаних земельних ділянок строком дії 7 років. Також, 29 березня 2018 року проведено державну реєстрацію обтяження на дані земельні ділянки - арешту нерухомого майна, накладеного на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 21 березня 2018 року по справі №686/4632/18 (інформаційні довідки №190120556 від 25 листопада 2019 року, №190122271 від 25 листопада 2019 року, №206187981 від 06 квітня 2020 року та №206188278 від 06 квітня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна).
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2019 року по справі №676/93/19 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20681-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,00га (кадастровий номер 6822455800:04:002:0089) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Також, рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2019 року по справі №676/180/19 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20684-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,00га (кадастровий номер 6822455800:04:002:0087) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Вказаними рішеннями встановлено, що всупереч положень статей 116, 121 Земельного кодексу України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 двічі безоплатно отримали у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 4,0 га кожен.
16 вересня 2019 року заступник прокурора Хмельницької області звернувся до начальника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із листом №05/2-278вих.19, відповідно до якого повідомляв в тому числі про прийняті рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду, про наявність підстав для пред'явлення позову про витребування на користь держави земельних ділянок та просив повідомити про заходи, які вжито управлінням з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах із долученням відповідних підтверджуючих документів.
У відповідь на вказаний лист ГУ Держгеокадаструу Хмельницькій області листом №10-22-0.6-5750/2-19 від 30 вересня 2019 року повідомило прокуратуру Хмельницької області, що чинним законодавством України та наявною судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред'являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що значна частина коштів, яка виділяється на сплату судового збору, витрачається управлінням у справах, де останнє є відповідачем.
До вказаного листа ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області долучено лист Відділу у Кам'янець - Подільському районі від 30 вересня 2019 року, який містить інформацію з приводу того, у складі яких земельних ділянок на даний час знаходяться спірні земельні ділянки та про вчинення відповідних реєстраційних дій державними кадастровими реєстраторами. Зокрема у пункті 6 зазначено, що земельна ділянка із кадастровим номером 6822455800:04:002:0087 була об'єднана в земельну ділянку 6822455800:04:002:0144 (дата реєстрації земельної ділянки 06 листопада 2017 року) та внаслідок поділу знаходиться у складі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0148 (дата реєстрації земельної ділянки 27 грудня 2017 року), власником якої є ТОВ "Зарус-Інвест".
11 грудня 2019 року заступник керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із проханням повідомити про вжитті управлінням заходи, у тому числі щодо звернення до суду з позовними заявами з метою повернення у державну власність земельних ділянок, в тому числі і спірної (лист №90-1871вих-19 від 11 грудня 2019 року).
Листом №10-22-0.6-7613/2-19 від 23 грудня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило Кам'янець-Подільську місцеву прокуратуру, що чинним законодавством та наявною судовою практикою не визначено категорію позовів, що пред'являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що кошти виділені на сплату судового збору витрачені на справи, де Головне управління є відповідачем.
В зв'язку із вказаним, 02 квітня 2020 року заступник керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури на підставі частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Головне управління Держгеокадасту у Хмельницькій області листом №33-331/вих-20 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з позовними заявами з метою повернення у державну власність земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0087.
Також судами встановлено що 24 січня 2020 року заступник прокурора Хмельницької області звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із листами №05/1-115вих-20 та № 05/1-116вих-20, відповідно до яких повідомляв про прийняття Кам'янець-Подільським міськрайонним судом рішення по справі № 676/93/19 від 19 квітня 2019 року та просив повідомити про заходи, які вжито управлінням з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах.
У відповідь на вказані листи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області листом №10-22-0.6-520/2-20 від 29 січня 2020 року повідомило прокуратуру Хмельницької області, що Головним управлінням було подано чотири подібні позовні заяви із позовними вимогами про витребування земельних ділянок. Крім того, зазначено, що основна частина коштів, яка виділяється на сплату судового збору, витрачається управлінням у справах, де останнє є відповідачем, тому інших позовів не подавалось.
Листом №0-22-0.171-31/119-20 від 29 січня 2020 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило прокурора Хмельницької області, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:002:0089 переведена у архівний шар на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки ТОВ "Форк" шляхом об'єднання раніше сформованих земельних ділянок на підставі розробленої 30 жовтня 2017 року технічної документації із землеустрою. Земельна ділянка утворена шляхом об'єднання раніше сформованих земельних ділянок має загальну площу 42 га кадастровий номер 6822455800:04:002:0144. Вказано, що у подальшому дана земельна ділянка переведена у архівний шар, в зв'язку з поділом на земельні ділянки із кадастровими номерами 6822455800:04:002:0148 площею 40 га та 6822455800:04:002:0149 площею 2,0 га.
На підтвердження вказаної інформації в матеріали справи надано заяви про поділ/об'єднання земельних ділянок та витяги з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку від 06 листопада 2017 року та 27 грудня 2017 року.
В зв'язку із вказаним, 13 квітня 2020 року заступник прокурора Хмельницької області на підставі частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Головне управління Держгеокадасту у Хмельницькій області листом №05/1-400вих-20 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області шляхом звернення до суду із позовною заявою про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0089.
Також в матеріалах справи знаходиться лист Земельно-аграрного центру "Карат" №71 від 26 березня 2018 року, згідно з яким повідомлено прокуратуру Хмельницької області, що орієнтовна ринкова вартість земельних ділянок по Кам'янець-Подільському району Хмельницької області становить 6-6,5 грн за кв.м.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Предметом позову у даній справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", ТОВ "Зарус-Інвест" про витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельних ділянок.
В обгрунтування позовних вимог прокуратура вказує на те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0089 та 6822455800:04:002:0087 вибули з власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".
За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом у лютому 2020 року) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17 та від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц).
Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку, прокурор з посиланням, зокрема, на постанови Верховного Суду у справах № 806/1000/17, № 910/18283/17, № 812/1689/16, № 687/379/17-ц, № 906/506/18, № 904/583/18, № 914/225/18, № 921/31/18, наголошував, що підставою для представництва у суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при передачі спірних земельних ділянок площею по 2,0 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , незаконність якої встановлено рішеннями Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2019 року у справі №676/93/19 та від 26 березня 2019 року у справі №676/180/19.
Отже, оскільки спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза її волею, з порушенням чинного законодавства, що встановлено у судових рішеннях у справах №676/93/19 та №676/180/19, а саме у зв'язку із набуттям земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які приховали факт попередньої приватизації ними земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, з огляду на те, що право власності на час подання позову зареєстровано за ТОВ "Зарус-Інвест" та передано у користування ТОВ "Агро-Еко-Граунд", а Головне управління Держгеокадастру не вживає дій із захисту права державної власності на землю, посилаючись у своїх листах на відсутність в законі чітко визначених повноважень щодо звернення до суду з такої категорії спорів та відсутність коштів для звернення до суду для сплати судового збору, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, надсилання прокурором повідомлення на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов'язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №910/6144/18, від 06 серпня 2019 року у справі №912/2529/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що прокурор неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із листами, в яких, в зв'язку з прийняттям рішень Кам'янець-Подільським міськрайонним судом, повідомляв про наявність підстав для пред'явлення позову про витребування на користь держави земельних ділянок та просив повідомити про заходи, які вжито управлінням з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах. Заступник прокурора Хмельницької області, керуючись статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" надавав ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області строк до 30 січня 2020 року для надання інформації чи пред'явлено Головним управлінням позови з метою витребування (повернення) вказаних земельних ділянок (листи заступника прокурора Хмельницької області №05/2-278вих.19 від 16 вересня 2019 року, №05/1-115вих-20 та № 05/1-116вих-20 від 24 січня 2020 року, лист заступника керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури №90-1871вих-19 від 11 грудня 2019 року).
У відповідь на вказані листи Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило, що чинним законодавством України та наявною судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред'являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що значна частина коштів, яка виділяється на сплату судового збору, витрачена управлінням у справах, де останнє є відповідачем (листи № 10-22-0.6-5750/2-19 від 30 вересня 2019 року, №10-22-0.6-7613/2-19 від 23 грудня 2019 року, №10-22-0.6-520/2-20 від 29 січня 2020 року).
Оскільки Головне Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області протягом розумного строку самостійно не звернулося до суду з позовом, то заступник прокурора Хмельницької області та заступник керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури на підставі частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомили Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про встановлення підстав та намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з позовними заявами з метою повернення у державну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0089 та 6822455800:04:002:0087 (листи № 05/1-400вих-20 від 13 квітня 2020 року та №33-331/вих-20 від 02 квітня 2020 року).
Отже, матеріали справи свідчать, що листування прокурора з ГУ Держгеокадастру з приводу, зокрема спірних земельних ділянок, кадастровий номер 6822455800:04:002:0089 та 6822455800:04:002:0087, площі яких складають по 2,0 га, тривало із вересня 2019 року, однак ГУ Держгеокадастру не вживало дій щодо витребування земельної ділянки.
Вище зазначено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень (частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
У випадку, якщо компетентний орган (в цьому випадку - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області) не був згідний з наявністю підстав для представництва прокурором, в тому числі і можливості самостійного звернення до суду, міг оскаржити такі дії прокурора. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області заперечує звернення прокурора з цим позовом до суду.
Враховуючи вказане листування, прокуратурою було надано достатньо часу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області для вжиття відповідних заходів, а саме звернення з позовом, однак цього зроблено не було, а тому місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
За змістом підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року №308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Хмельницької області.
За змістом частини 1 статті 317, частини 1 статті 319, частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
До позовів про права на нерухоме майно у контексті частини третьої статті 16 ГПК України, відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, як то: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 того ж Кодексу) тощо.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.
Зміст приписів статті 388 Цивільного кодексу України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
З вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як статті 387 так і статті 388 Цивільного кодексу України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем. Відтак, до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу на праві власності або володінні, за законом чи договором, спірного нерухомого майна.
Належність спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0087 та 6822455800:04:002:0089 станом на 17 жовтня 2017 року до державної власності підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру прав, витягами з Державного земельного кадастру, а також даними Публічної кадастрової карти.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З дослідженого судами встановлено, що згідно з наказами Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20681-СГ та №22-20684-СГ надано у власність земельні ділянки загальною площею 2,0000 га кожна громадянину ОСОБА_1 (кадастровий номер 6822455800:04:002:0089) та громадянину ОСОБА_2 (кадастровий номер 6822455800:04:002:0087) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
На підставі вказаних наказів 21 жовтня 2017 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказані земельні ділянки, що підтверджується інформаційними довідками №206510930 від 09 квітня 2020 року та №146998947 від 27 листопада 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Рішеннями Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2019 року по справі №676/93/19 та від 26 березня 2019 року по справі №676/180/19 визнано недійсними накази Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20681-СГ та № 22-20684-СГ. Зазначеними рішеннями встановлено, що всупереч положень статей 116, 121 Земельного кодексу України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 двічі безоплатно отримали у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 4,0 га кожен.
Таким чином, оскільки спірні земельні ділянки вибули з державної власності на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20681-СГ та №22-20684-СГ, визнаних недійсними в судовому порядку через їх незаконність, то місцевий суд дійшов правильного висновку, що волі держави на таке вибуття не було.
Як вбачається із змісту долучених до матеріалів справи інформаційних довідок №190127211 від 25 листопада 2019 року та №206187594 від 06 квітня 2020 року, №146998947 від 27 листопада 2018 року, №206510930 від 09 квітня 2020 року, №190120556 від 25 листопада 2019 року, №190122271 від 25 листопада 2019 року, №206187981 від 06 квітня 2020 року та №206188278 від 06 квітня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 реалізували свої земельні ділянки площею по 2 га кожна, кадастрові номери 6822455800:04:002:0089 та 6822455800:04:002:0087 на підставі договору купівлі-продажу №210 та №206 від 26 жовтня 2017 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Форк", яке об'єднало вказані земельні ділянки з іншими земельними ділянками у земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0144, площею 42 га, про що 07 листопада 2017 року проведена державна реєстрація.
В подальшому на підставі договору купівлі - продажу №4933 від 14 грудня 2017 року ТОВ "Форк" реалізувало земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:002:0144 Товариству з обмеженою відповідальністю "Зарус - Інвест", яке здійснило поділ земельної ділянки на земельні ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0148 площею 40 га та з кадастровим номером 6822455800:04:002:0149 площею 2,0 га, про що 03 січня 2018 року проведена державна реєстрація.
На даний час спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:04:002:0089 та 6822455800:04:002:0087 знаходяться у складі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:002:0148, власником якої є ТОВ "Зарус-Інвест", що підтверджується також листом Відділу Держгеокадастру у Кам'янець - Подільському районі від 30 вересня 2019 року.
Крім того, на підставі договору оренди землі від 13 березня 2018 року, укладеному між ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та ТОВ "Зарус-Інвест", вищевказані земельні ділянки перебувають в оренді у ТОВ "Агро-Еко-Граунд".
Отже, кінцевими володільцями спірних земельних ділянок є ТОВ "Зарус-Інвест", який вважає себе власником ділянок, та ТОВ "Агро-Еко-Граунд", який використовує ділянки на умовах договору оренди.
З вищевикладених обставин чітко вбачається ряд послідовних дій щодо отримання у приватну власність з державної власності земельних ділянок, з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об'єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).
Враховуючи, що земельні ділянки, кадастровий номер 6822455800:04:002:0087 та 6822455800:04:002:0089 вибули з державної власності на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року №22-20681-СГ та №22-20684-СГ, визнаних недійсними у судовому порядку рішеннями Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2019 року у справі №676/93/19 та від 26 березня 2019 року у справі №676/180/19 , через їх незаконність, висновок суду першої інстанції про відсутність волі держави на вибуття з її володіння такої земельної ділянки та порушенням вказаним прав держави є вірним.
У статті 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
У відповідності до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України).
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16).
ТОВ "Агро-Еко-Граунд", оскаржуючи судове рішення у справі, також посилається на неврахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 та від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц, оскільки на час звернення прокурора до суду з вимогами про витребування земельної ділянки (віндикація) земельна ділянка, щодо повернення якої заявлено вимогу, не існує як об'єкт цивільного права через поділ та/або об'єднання.
У справі №522/1029/18, на яку посилається скаржник, предметом позову була вимога про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав, визнання за позивачем права власності на квартири, витребування із чужого незаконного володіння на користь позивача квартири, зобов'язання відповідачів не чинити позивачеві перешкоди у користуванні квартирами та виселення відповідачів з квартир.
Верховний Суд (постанова від 18 грудня 2019 року) з посиланням на положення статті 387 Цивільного кодексу України, зокрема зазначив, що об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень Цивільного кодексу України. Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень частини 1 статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Верховний Суд, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про відмову у позові, зокрема в частині вимог про витребування з чужого незаконного володіння майна, виходив з того, що індивідуальні ознаки (загальна розрахункова площа, поверхи, планування), якими наділена квартира із будівельним номером №176, яка зазначена в оспорюваному договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, не відповідають індивідуальним ознакам, притаманним квартирам із будівельним номером 176/1 (нині квартира 237/1 ) та будівельним номером 175/1 (нині квартира 237 ).
У справі №653/1096/16-ц, на неврахування якої також посилається заявник касаційної скарги, предметом позову була вимога Генічеської міської ради Херсонської області до фізичних осіб про визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, виселення їх без надання іншого житлового приміщення, зобов'язання відповідачів знятися з реєстраційного обліку.
Верховний Суд (постанова від 04 липня 2018 року), зокрема зазначив, що, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.
Так, ТОВ "Агро-Еко-Граунд ", оскаржуючи судове рішення з підстав неврахування правових висновків, викладених у зазначених вище справах, зазначає, що у зв'язку із поділом/об'єднанням земельних ділянок на час звернення прокурора до суду з цим позовом у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно та Реєстрі власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутня інформація щодо спірних земельних ділянок. Отже, станом на дату подання позову земельні ділянки, кадастровий номер 6822455800:04:002:0087, загальною площею 2,0 га та 6822455800:04:002:0089, загальною площею 2,0 га як об'єкти цивільного права припинені, відповідні кадастрові номера скасовано на підставі статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр", реєстраційні розділи закрито.
Водночас спосіб, в який земельні ділянки, кадастровий номер 6822455800:04:002:0087 та 6822455800:04:002:0089, вибули із власності держави, та наявність інших проваджень, у тому числі в господарських судах, свідчать про низку послідовних дій щодо отримання в приватну власність з державної власності земельних ділянок з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об'єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).
У пункті 56 постанови від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об'єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).
Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об'єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.
Відтак, пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).
Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.
Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в цьому випадку місцевий суд з огляду на положення статей 387 та 388 Цивільного кодексу України дійшов правильного висновку щодо можливості витребування власником (державою) земельних ділянок, які були поділені та/або об'єднані, а формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.
Посилання ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на втручанням у мирне володіння майном та пряме порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції також не беруться до уваги апеляційним судом з огляду на наступне.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з'ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право власності ТОВ "Агро-Еко-Граунд" з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.
Також, колегія суддів погоджується з місцевим судом про відхилення доводів відповідача щодо накладення арешту на земельні ділянки, до складу яких увійшли і спірні, оскільки ухвалення рішення у справі №924/458/20 вищевказаного арешту не скасовує. При цьому, наявність/відсутність арешту не впливає на вирішення питання про витребування майна на користь власника і не скасовує пов'язаних з арештом обмежень щодо земельної ділянки.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року у справі № 686/4632/18, серед іншого, клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Хмельницькій області, погодженого з прокурором прокуратури Хмельницької області, про накладення арешту на земельні ділянки задоволено. Накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, зокрема на земельні ділянки за межами населених пунктів Камянець-Подільського району Хмельницької області, які зареєстровані за ТОВ "Агро-Еко-Граунд", зокрема з кадастровими номерами 6822455800:05:001:0142, 6822455800:05:001:0143 (до складу яких увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:03:003:0048).
Колегія суддів зазначає, що такий арешт був накладений за клопотанням слідчого, яке погоджено з прокурором, з метою захистити інтереси держави, запобігти подальшому відчуженню таких земельних ділянок.
У справі №914/1671/17 Верховний Суд виходив з того, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості скасування арештів на майно, накладених в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження, здійснюється лише в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Так, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц) або Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11). Залежно від суб'єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.
При цьому матеріали справи не містять доказів про накладення арешту на спірні земельні ділянки, кадастровий номер 6822455800:04:002:0087 та 6822455800:04:002:0089.
В даному випадку, такий арешт не є перешкодою в задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки, оскільки, як і накладений в межах кримінального провадження арешт, так і позов в цій господарській справі, направлені на захист інтересів держави, порушенні внаслідок вибуття з її власності земельної ділянки, поза її волею.
Колегією суддів не приймається до уваги посилання апелянта на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №335/12096/15-ц з огляду на їх нерелевантність обставинам даної справи.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 травня 2018 року у справі №569/4374/16-ц за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи виніс рішення у кримінальній справі.
Щодо пояснень представника ТОВ "Агро-Еко-Граунд" адвоката Сергійчука Ю.В., які надійшли на адресу суду 09 березня 2021 року, колегія суддів зазначає, що вони за своєю суттю є доповненням апеляційної скарги, оскільки містять нові доводи в обґрунтування вимог апеляційної скарги, оскільки представник апелянта посилається на те, що враховуючи ухвали Хмельницького міськрайонного суду у кримінальному провадженні №42017240000000195 від 13 вересня 2017 року, можна стверджувати, що оскаржувані земельні ділянки перебували на підставі державних актів на праві постійного користування у ДП Радгосп "Староушицьке" та відповідне право постійного користування не припинялося, земельні ділянки із постійного користування не вилучалась, а тому прокурором не підтверджено право звернення до суду з даним позовом саме в інтересах Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та право Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області розпоряджатися спірними земельними ділянками на момент прийняття спірних наказів про передачу земельних ділянок у власність фізичним особам.
Разом з тим, в силу положень частин 1, 2 статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані пояснення з доповненнями до апеляційної скарги надійшли до суду апеляційної інстанції 09 березня 2021 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на те, що представник ТОВ "Агро-Еко-Граунд" адвокат Сергійчук Ю.В. подав вищевказані пояснення, що за своєю суттю є доповненням апеляційної скарги, поза межами строку на апеляційне оскарження, без заяви про поновлення пропущеного процесуального строку та доказів надіслання копій відповідних доповнень до апеляційної скарги іншим учасникам справи, суд апеляційної інстанції не враховує такі доповнення до апеляційної скарги.
Додаткові пояснення представника ТОВ "Агро-Еко-Граунд" адвоката Сергійчука Ю.В. в яких останній зазначає, що прокурор у даній справі мав звернутись із позовом в інтересах саме ДП радгосп "Староушицьке", колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18, пункт 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, пункт 8.5 постанови від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі №761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17, суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію.
Колегія суддів також звертається до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, на розгляд якої було винесено питання щодо можливості подачі прокурором позову в інтересах держави в особі державного підприємства, відповідно до якої абзац третій частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов'язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис. Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25 листопада 2020 року у справі №204/6292/18 (провадження №61-17873св19) та від 17 червня 2020 року у справі №204/7119/18 (провадження N 61-20542св19).
З урахуванням наведеного, оскільки Державне Підприємство "Староушицьке" не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, як відповідно і не є воно суб'єктом владних повноважень, тому колегія суддів дійшла висновку, що твердження представника скаржника про необхідність звернення прокурора до суду у даній справі в інтересах держави в особі ДП радгоспу "Староушицьке" є безпідставним.
Враховуючи викладене, встановлені судами обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевого набувача є обгрунтованими та такими, що правомірно задоволені місцевим судом.
При розгляді даної справи, колегією суддів враховано правові позиції викладені Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10 грудня 2021 року у справі №924/454/20.
Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині не вбачається.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року у справі №924/458/20 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року у справі №924/458/20 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №924/458/20 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "16" лютого 2022 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Розізнана І.В.