79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" лютого 2022 р. Справа №914/162/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
сторони в судове засідання не викликались
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства “Проектно-конструкторське технологічне бюро”, м.Львів №21/331-1 від 26.11.2021 (вх.ЗАГС 01-05/4103/21, 01-5/4118/21, 0105/4104/21, 01-05/4119/21 від 09.12.2021)
на рішення від 21.10.2021 та додаткове рішення від 09.11.2021 Господарського суду Львівської області
у справі №914/162/21
за позовом: Державного підприємства “Проектно-конструкторське технологічне бюро”, м.Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатське”, м.Львів
за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів
про стягнення 197 268,35 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.
ДП “Проектно-конструкторське технологічне бюро” звернулось із позовом до ТОВ “Прикарпатське”, за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про стягнення 197 268,35 грн.
Позов мотивований тим, що як зазначає позивач у позовній заяві, він неодноразово звертався до відповідача щодо необхідності укладення договору у відповідності до примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженого наказом Фонду державного майна України, однак вказані звернення залишались без реагування.
Крім того, як вказано у позовній заяві, позивач надсилав відповідачу претензії щодо сплати заборгованості по орендній платі, відшкодуванні витрат балансоутримувача, в тому числі компенсації земельного податку згідно займаної площі та дощових стоків згідно займаної площі, а також податку на додану вартість з орендної плати, яка оплачується на рахунок бюджету, однак відповідач не надав жодної відповіді, і при цьому заборгованість не була оплачена.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.10.2021 у справі №914/162/21 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ “Прикарпатське” на користь ДП “Проектно-конструкторське технологічне бюро” 128 650,06 грн, з яких: 118 581,77 грн - заборгованість по орендній платі (30% орендної плати та ПДВ зі 100% орендної плати), 2 082,54 грн - пеня, 4 198,30 грн 3% річних та 3 787,45 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 929,76 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 29.10.2021 стягнуто з ТОВ “Прикарпатське” на користь ДП “Проектно-конструкторське технологічне бюро” 10 434,52 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду мотивовано тим, що, зважаючи на те, що з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020р. №611 “Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину”, якою передбачено здійснення нарахування відповідачу орендної плати у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати, розмір заборгованості по орендній платі перед балансоутримувачем згідно із пунктом 3.6 договору (30% орендної плати) разом із ПДВ із 30% орендної плати становить 40 585,17 грн, а розмір заборгованості по відшкодуванню ПДВ із 70% орендної плати, що сплачується до бюджету становить 77 996,60 грн, що разом складає 118 581,77 грн (30% орендної плати та ПДВ зі 100% розміру орендної плати). В матеріалах справи також відсутні докази того, що на виконання пункту 5.10 договору оренди нерухомого державного майна між орендарем та балансоутримувачем було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, плати податку на землю та надання комунальних послуг орендарю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
Державним підприємством “Проектно-конструкторське технологічне бюро” подано апеляційну скаргу №21/331-1 від 26.11.2021 та клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, в яких просить поновити процесуальний строк подання апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду Львівської області у даній справі в частині відмови у частковому задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким задоволити позовні вимоги повністю, а також, змінити додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2021 у справі №914/162/21, присудивши до стягнення з відповідача відшкодування судових витрат позивача повністю, посилаючись на те, що рішення суду в частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог є незаконним і необгрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю відповідачем обставин, які суд вважав встановленими, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що відповідач не скористався своїм правом і не подав відзив зі всіма письмовими і електронними доказами у встановлений судом строк, заперечення проти позову відповідача, викладені у відзиві не повинні були братись до уваги, а справу слід було розглянути за наявними матеріалами справи.
На думку скаржника, відповідач, не подавши жодних доказів того, що орендоване майно не могло використовуватися та не використовувалось в його підприємницькій діяльності під час дії карантину, не мав правових підстав стверджувати про виникнення у нього права порушувати питання про зменшення розміру орендної плати.
Скаржник вважає, що підприємство вчинило необхідні дії - виготовило, підписало та неодноразово надсилало відповідачеві проєкт договору і саме відповідач допустив бездіяльність не підписавши такий договір та не подавши жодних вмотивованих і обгрунтованих заперечень.
На думку скаржника, жодним нормативним актом не передбачено, що саме технічною документацією слід підтверджувати позовні вимоги щодо відшкодування понесених витрат балансоутримувачем.
Також, скаржник зазначає, що оскільки оскаржуване додаткове рішення є невід'ємною складовою оскаржуваного рішення, скасування оскаржуваного рішення є самостійною підставою для скасування оскаржуваного додаткового рішення. Враховуючи, що додатковим рішенням присуджено до стягнення частково понесені судові витрати позивача через застосування пропорційності задоволеним позовним вимогам, скаржник вважає, що наявні всі правові підстави для зміни додаткового рішення, а саме слід присудити до стягнення з відповідача відшкодування судових витрат у повному обсязі.
ТОВ “Прикарпатське” у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, а також стягнути з позивача суму судових витрат за надану правничу допомогу. Зокрема, відповідач посилається на те, що рішення суду є законним, обгрунтованим, ухваленим у відповідності до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права..
Також відповідач зазначає, що твердження позивача щодо ухилення відповідача від укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача згідно із п.5.10 договору оренди не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки договір оренди не містить жодних застережень щодо обов'язку саме відповідача виступити ініціатором або/чи надати проект договору.
Відповідач, посилаючись на постанову Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №916/1423/18, зазначає, що ухиляння сторони договору оренди від прийнятих на себе зобов'язань, визначених договором оренди на підставі типового договору, затвердженого компетентним державним органом, відповідно до вимог спеціального закону, надає право третій особі відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України вимагати такого виконання зобов'язаною особою (орендарем) в судовому порядку, а тому згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України такі переддоговірні спори можуть розглядатися судами.
Отже, як вважає відповідач, позивач міг скористатися своїм правом на спонукання до укладення договору, проте, позивачем не було заявлено позов про спонукання до укладення договору, а був запропонований альтернативний спосіб договірних стосунків щодо оплати витрат та отримання послуг на утримання орендованого майна, а саме позивач виставив рахунки на оплату витрат.
Також, відповідач зазначає, що ним повідомлено позивача про неналежне оформлення виставлених рахунків у зв'язку з відсутністю в них кількісних та якісних показників щодо об'єму наданих послуг та періодів, за які ці послуги надавалися, у зв'язку з чим з метою належного оформлення надання та оплати послуг позивача, відповідач просив про надання проекту договору на відшкодування витрат на утримання орендованого майна, оригіналів первинних документів (актів надання послуг оренди, актів надання комунальних послуг, рахунків з розшифровкою відшкодування витрат). Проект договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (датований 16.09.2019) був скерований відповідачу в кінці вересня 2019 року, тобто через рік після пропозиції відповідача щодо підписання договору, і при цьому в договорі були відсутні положення щодо надання послуг за актом приймання-передачі, виставлення рахунків з розшифровкою витрат.
Що стосується заборгованості із сплати земельного податку та заборгованості по відшкодуванню витрат за відведення дощових стоків відповідач вважає, що позивачем не подано нормативно-грошової оцінки земельної діялнки, на якій знаходиться орендоване приміщення, не встановлена площа земельної ділянки, не надано податкових декларацій, які підтверджують підставність визначення земельного податку саме на цю ділянку.
Що стосується сплати заборгованості по відшкодуванню витрат за відведення дощових стоків, відповідач вказує на те, що плата за відведення дощових стоків в пункті 5.10 договору оренди серед переліку витрат не передбачена. Позивач стверджує також про відсутність дощових стоків саме на території знаходження орендованого приміщення.
Що стосується оскаржуваного додаткового рішення про розподіл судових витрат, судом такі витрати правомірно визначено у відповідності до вимог ст.129 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2021 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення від 21.10.2021 та додаткового рішення від 29.10.2021 Господарського суду Львівської області у справі №914/162/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “Проектно-конструкторське технологічне бюро”, апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи.
22.11.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та ТОВ “Прикарпатське” (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна №152.
Наказом Фонду державного майна України від 06.03.2019 №232 “Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України” утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, згідно із пунктом 2 якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.
Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлову будівлю "А1-1" приміщення №1, №2 загальною площею 874,5 кв.м (№1- пл.450,8 кв.м та №2 - пл.423,7 кв.м), які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.3боїща,15, (далі - майно) (реєстровий номер - 02403452.1.АААДДЛ545), що перебуває на балансі ДП “Проектно-конструкторське технологічне бюро” (балансоутримувач).
Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.07.2017 і становить за незалежною оцінкою 1 748 462,00 грн без ПДВ.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою провадження виробничої діяльності юридичною особою, що є суб'єктом малого підприємництва безпосередньо на орендованих площах (виробництво паперової продукції) (інше використання).
Згідно із п.3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2017 року - 22 537,84 грн.
Для суб?єкта малого підприємництва, що провадить виробничу діяльність безпосередньо на орендованих площах орендна плата визначена на підставі Методики з застосуванням коефіцієнту 0,7 становить без ПДВ за базовий місяць оренди жовтень 2017 - 15 776,49 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - листопад 2017 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди жовтень 2017 року на індекс інфляції за листопад 2017 року.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до пунктів 3.3. та 3.4. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно із пунктом 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:
- 70% до державного бюджету на рахунок визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області;
- 30% на рахунок балансоутримувача.
Пунктом 3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно із п.5.10 договору орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, плати податку на землю та надання комунальних послуг орендарю.
На виконання договору, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській (орендодавець), ТОВ “Прикарпатське” (орендар) та Державним підприємством “Проектно-конструкторське технологічне бюро” (балансоутримувач) підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна, згідно договору від 22.11.2017 №152.
Матеріалами справи підтверджується, що 22.09.2020 позивач надіслав відповідачу претензію №11, в якій зазначено, що станом на 01.09.2020 заборгованість орендаря перед балансоутримувачем становить 161 683,67 грн, в тому числі:
- орендна плата балансоутримувачу за період з 01.01.2020 по 31.08.2020 - 53 467,89 грн;
- відшкодування витрат балансоутримувача за період з 22.11.2017 по 31.08.2020 - 25 481,76 грн (компенсація земельного податку згідно займаної площі - 20 828,42 грн та дощові стоки згідно займаної площі - 4 653,34 грн.);
- податок на додану вартість з орендної плати, яка оплачується на рахунок бюджету за період з 22.11.2017 по 31.12.2018 - 31 354,96 грн, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 30 585,97 грн, з 01.01.2020 по 31.08.2020 - 20 793,09 грн.
Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення з позовними вимогами позивачем до суду про стягнення з відповідача 197 268,35 грн , а саме:
- 66 983,21 грн заборгованісті по орендній платі перед балансоутримувачем згідно із п.3.6. договору (30% орендної плати), включаючи податок на додану вартість із 30% орендної плати;
- 3 467,53 грн пені,
-793,51 грн 3% річних,
- 118,80 грн інфляційних втрат,
- 87 989,99 грн заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість, що сплачується до бюджету із 70% орендної плати;
- 3 734,66 грн 3% річних, що нараховані на заборгованість по відшкодуванню витрат на оплату до бюджету податку на додану вартість із 70% орендної плати;
- 3 668,65 грн інфляційних втрат, що нараховані на заборгованість по відшкодуванню витрат на оплату до бюджету податку на додану вартість із 70% орендної плати;
- 22 090,75 грн заборгованості по відшкодуванню земельного податку;
- 982,38 грн 3% річних, що нараховані на заборгованість по відшкодуванню земельного податку;
- 1 045,93 грн інфляційних втрат, що нараховані на заборгованість по відшкодуванню земельного податку;
- 6 065,68 грн заборгованості по відшкодуванню витрат за відведення дощових стоків;
- 219,48 грн 3% річних, що нараховані на заборгованість по відшкодуванню витрат за відведення дощових стоків;
- 107,78 грн інфляційних втрат, що нараховані на заборгованість по відшкодуванню витрат за відведення дощових стоків.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі договору оренди.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, зокрема, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Сторони вільні в укладені договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Згідно із ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із п.10 ч.1 ст.1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов?язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що об?єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини), інше окреме індивідуально визначене майно.
Як зазначалось вище та правомірно встановлено судом першої інстанції, 22.11.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та ТОВ “Прикарпатське” (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна №152, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлову будівлю "А1-1" приміщення №1, №2 загальною площею 874,5 кв.м (№1- пл.450,8 кв.м та №2 - пл.423,7 кв.м), які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.3боїща,15, (далі - майно) (реєстровий номер - 02403452.1.АААДДЛ545), що перебуває на балансі ДП “Проектно-конструкторське технологічне бюро” (балансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.07.2017 і становить за незалежною оцінкою 1 748 462,00 грн без ПДВ.
Факт передання вказаного майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі державного нерухомого майна, згідно договору від 22.11.2017 №152, що підписаний між орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем.
Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 1 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Відповідно до пункту 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.
Згідно із пунктом 17 вказаної Методики, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій: 70 відсотків орендної плати - до державного бюджету, 30 відсотків - державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.
Вказані пропорції розподілу орендної плати між орендодавцем та балансоутримувачем узгоджуються з приписами пункту 3.6 договору, яким передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:
- 70% до державного бюджету на рахунок визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області;
- 30% на рахунок балансоутримувача.
Також, відповідно до п. 3.2 договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справі, позивач - Державне підприємство “Проектно-конструкторське технологічне бюро” є платником податку на додану вартість.
Відповідно до пп.“б” п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташовано на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.
Під постачанням послуг, згідно з пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операції з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Пунктом 194.1.1 ст. 194 Податкового кодексу України податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.
У листі Державної податкової адміністрації України № 11098/7/16-1517-01 від 04.06.2007, за результатами розгляду листа стосовно питання податкового обліку операцій оренди майна державних підприємств, орендодавцем якого виступає, зокрема, Фонд держмайна України, роз'яснено, що на дату виникнення податкових зобов'язань підприємство виписує податкову накладну на повну вартість орендної плати, де окремим рядком повинна бути виділена сума ПДВ, яка становить 20% бази оподаткування, визначеної п. 4.1, та додається до вартості орендної плати. Орендар на підставі податкової накладної та за умови фактичного списання коштів з банківського рахунку в рахунок оплати за користування майном включає суму ПДВ до складу податкового кредиту. У зв'язку з тим, що за вказівками Фонду держмайна України орендар самостійно направляє частки орендної плати безпосередньо до бюджету та підприємству, то таке підприємство, на балансі якого знаходиться орендоване майно, платіжні документи оформляє окремо на частину вартості орендної плати з урахуванням ПДВ та окремо на суму ПДВ, яка припадає на частину орендної плати, що орендарем безпосередньо перераховується до бюджету.
Так, якщо об'єктом оренди є нерухомість державних підприємств, то орендар повинен оформити три платіжних документи (лист ДПАУ від 04.06.2007 № 11098/7/16-1517-01): один - на перерахування до бюджету 70% суми орендної плати без урахування ПДВ; другий - на перерахування держпідприємству 30% суми орендної плати з урахуванням ПДВ; третій - на перерахування держпідприємству суми ПДВ, яка припадає на частину орендної плати, перерахованої до бюджету. Держпідприємство на дату першої події нараховує податкові зобов'язання та виписує орендарю податкову накладну на всю суму орендної плати.
Зважаючи на викладене, у відповідача існує обов'язок сплатити позивачу 30% орендної плати включаючи ПДВ із 30% орендної плати, а також ПДВ із 70% орендної плати, що підлягає сплаті до бюджету.
Як вбачається із розрахунку заборгованості по орендній платі балансоутримувачу (30% орендної плати), позивач нарахував відповідачу за період з січня 2020р. по грудень 2020р. заборгованість по орендній платі разом з ПДВ із 30% орендної плати в розмірі 66 983,21 грн, а також 3 467,53 грн - пені, 793,51 грн - 3% річних та 118,80 грн - інфляційних втрат на вказану заборгованість по орендній платі разом з ПДВ.
Із розрахунку заборгованості по відшкодуванню ПДВ, що сплачується до бюджету вбачається, що позивач нарахував відповідачу за період з листопада 2017р. по грудень 2020р. заборгованість по відшкодуванню ПДВ із 70% орендної плати, що сплачується до бюджету в розмірі 87 989,99 грн, а також 3 734,66 грн - 3% річних та 3 668,65 грн - інфляційних втрат на вказану заборгованість по відшкодуванню витрат на оплату до бюджету податку на додану вартість із 70% орендної плати.
Однак, слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (із змінами), відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановив установити з 12.03.2020 на всій території України карантин.
При цьому Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020р. №611 “Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину”, Кабінет Міністрів України постановив установити, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:
- 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
- 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
Згідно із пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 “Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину”, Кабінет Міністрів України постановив орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
Пунктом 2 додатку №2 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 “Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину” передбачено, що вітчизняним юридичним і фізичним особам, що є суб'єктами малого підприємництва, фізичним особам, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. №786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати.
Як встановлено судом, відповідно до пункту 1.2 договору, майно передається в оренду з метою провадження виробничої діяльності юридичною особою, що є суб'єктом малого підприємництва безпосередньо на орендованих площах (виробництво паперової продукції) (інше використання).
Згідно із пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611, зобов'язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
З огляду на положення Постанови №611 нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати.
За договором оренди орендодавцем державного майна є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, отже, забезпечити нарахування орендної плати на період карантину може тільки орендодавець.
Оскільки Постанова №611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, суд дійшов висновку, що нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.08.2021 у справі №910/13397/20.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що враховуючи наведене, а також зважаючи на те, що відповідач звертався до орендодавця з проханням про перерахунок орендної плати, згідно з Постановою №611, починаючи з дати встановлення карантину, нарахування орендної плати за договором оренди нерухомого державного майна підлягає здійсненню у розмірі 50% від суми нарахованої орендної плати.
Як вбачається із матеріалів справи, наказом №01255 від 25.09.2020 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях установлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобіганняґ поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), здійснюється в розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з Додатком до даного наказу (п.25 Додатку: балансоутримувач - Державне підприємство “Проектно-конструкторське технологічне бюро”, орендар - ТОВ "Прикарпатське") (том І а.с.48,52).
Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що враховуючи наведене, а також зважаючи на те, що відповідач звертався до орендодавця з проханням про перерахунок орендної плати, згідно з Постановою №611, починаючи з дати встановлення карантину, нарахування орендної плати за договором оренди нерухомого державного майна підлягає здійсненню у розмірі 50% від суми нарахованої орендної плати.
Враховуючи наведені норми законодавства, судова колегія здійснивши перерахунок в частині стягнення заборгованості по орендній платі з ПДВ, з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020. №611 прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що розмір заборгованості по орендній платі перед балансоутримувачем згідно із п. 3.6. договору (30% орендної плати) разом із ПДВ із 30% орендної плати становить 40 585,17 грн, а розмір заборгованості по відшкодуванню ПДВ із 70% орендної плати, що сплачується до бюджету становить 77 996,60 грн, що разом складає 118 581,77 грн (30% орендної плати та ПДВ зі 100% розміру орендної плати).
Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведені норми законодавства, зважаючи на те, що заборгованість по орендній платі з ПДВ становить 118 581,77 грн, здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, що нараховані позивачем на 30% заборгованості по орендній платі та на заборгованість по відшкодуванню ПДВ зі 100% розміру орендної плати, судом першої інстанції обгрунтовано зроблено висновок, що стягненню підлягають 2 082,54 грн пені, 4 198,30 грн 3% річних та 3 787,45 грн інфляційних втрат.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню земельного податку та заборгованості по відшкодуванню витрат за відведення дощових стоків суд зазначає таке..
В матеріалах справи відсутні докази того, що на виконання пункту 5.10 договору оренди нерухомого державного майна між орендарем та балансоутримувачем було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, плати податку на землю та надання комунальних послуг орендарю.
Посилання скаржника на те, що підприємство вчинило необхідні дії - виготовило, підписало та неодноразово надсилало відповідачеві проєкт договору і саме відповідач допустив бездіяльність, не підписавши даний договір та не подавши жодних вмотивованих і обгрунтованих заперечень, судовою колегією до уваги не приймається, оскільки позивач за таких обставин не був позбавлений права звернутися із позовом про спонукання до укладення такого договору у судовому порядку.
Також, щодо посилання скаржника щодо того, що відповідач не скористався своїм правом і не подав відзив зі всіма письмовими і електронними доказами у встановлений судом строк, заперечення проти позову відповідача, викладені у відзиві не повинні були братись до уваги, а справу слід було розглянути за наявними матеріалами справи, судова колегія зазначає таке.
Частиною 1 статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
Згідно пункту 7 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подання додаткових доказів може бути здійснено на стадії підготовчого провадження, враховуючи необхідність суду встановити фактичні обставини справи, що мають значення для її вирішення та не підтверджуються належними доказами, з метою справедливого та неупередженого вирішення даного спору, суд першої інстанції повертався до розгляду справи у підготовчому провадженні. Учасники справи щодо повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні не заперечували.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції подавались додаткові пояснення, заперечення, заяву з процесуальних питань з аналогічним обгрунтуванням заперечень на позовні вимоги, викладених у відзиві на позовну заяву, які судом правомірно взято до уваги при прийнятті судового рішення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню земельного податку, заборгованості по відшкодуванню витрат за відведення дощових стоків і, відповідно, 3% річних та інфляційних втрат, що нараховані на таку заборгованість, слід відмовити у зв'язку із відсутністю укладеного між сторонами договору на відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв”язок доказів у їх сукупності.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Окрім того, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.
Щодо прийнятого судом додаткового рішення у даній справі судова колегія зазначає таке.
Додатковим рішенням у справі №914/162/21 від 09.11.2021 стягнено з ТОВ“Прикарпатське” на користь Державного підприємства “Проектно-конструкторське технологічне бюро” 10 434,52 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Скаржник в апеляційній скарзі вважає оскільки оскаржуване додаткове рішення є невід'ємною складовою оскаржуваного рішення, скасування оскаржуваного рішення є самостійною підставою для скасування додаткового рішення. Враховуючи, що додатковим рішенням присуджено до стягнення частково понесені судові витрати позивача через застосування пропорційності задоволеним позовним вимогам, скаржник вважає, що наявні всі правові підстави для зміни додаткового рішення, а саме слід присудити до стягнення з відповідача відшкодування судових витрат у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, 27.10.2021 ДП “Проектно-конструкторське технологічне бюро” подано заяву про розподіл судових витрат у справі №914/162/21, відповідно до якої позивач просить провести розподіл судових витрат, понесених на оплату професійної правової допомоги пропорційно розміру задоволених позовних вимог та долучити до матеріалів справи докази надання професійної правової допомоги, а саме копію акту здавання - приймання правової допомоги за договором про надання правової допомоги № Л.20.331.1.59-1 від 20.11.2020.
Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлені до стягнення позивачем витрати на професійну правову допомогу та виконані адвокатським об'єднанням роботи (надані послуги) правової допомоги, на думку відповідача, є неспівмірними, враховуючи поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, неподання стороною обгрунтованих доказів, безпідставне заперечення стороною обставин, які мають значення для справи. Таким чином, відповідач просить суд зменшити суму витрат на правову допомогу адвоката, взявши до уваги витрати на: оформлення претензії в розмірі 1 000,00 грн. (розмір обгрунтовується не наданням до претензії доказів боргу по сплаті земельного податку та дощових стоків, які в відповідача не були в наявності); підготовку і оформлення позовної заяви в сумі 2 000,00 грн. (розмір обгрунтовується відсутністю належного обгрунтування позовних вимог та необхідних доказів), представництво інтересів у трьох судових засіданнях в розмірі 3 000,00 грн., що разом становить 6000 грн.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становить 12 812,00 грн.
20.11.2020 між адвокатським об'єднанням “МТА Партнери” (надалі - адвокатське об'єднання) з однієї сторони та ДП “Проектно-конструкторське технологічне бюро” (клієнт), з іншої сторони, укладено договір про надання правової допомоги № Л.20.331.1.59, відповідно до пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу з метою стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробнича компанія “Прикарпатське” на користь клієнта заборгованості, в т.ч. штрафів, пені, тощо.
Згідно п.3.1 договору за надання правової допомоги клієнт виплачує адвокатському об'єднанню винагороду, сума якої визначається виходячи з кількості годин затрачених за надання правової допомоги та вартості однієї години роботи адвокатського об'єднання.
Відповідно до п.3.2 договору вартість кожної однієї години надання послуг адвокатського об'єднання становить 1 000,00 грн без ПДВ.
У пункті 3.4 договору зазначено, що розрахунки за надані послуги здійснюються клієнтом шляхом перерахування на рахунок адвокатського об'єднання вартості послуг не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання акту здавання-приймання правової допомоги.
Згідно п.3.5 договору на підтвердження факту надання адвокатським об'єднанням клієнту правової допомоги згідно договору складається акт здавання-приймання правової допомоги, що підписується сторонами. Допускається поетапне підписання актів здавання-приймання правової допомоги.
22.10.2021 між адвокатським об'єднанням та клієнтом підписано акт здавання-приймання правової допомоги за договором про надання правової допомоги № Л.20.331.1.59-1 від 20.10.2021.
Відповідно до зазначеного акту адвокатським об'єднанням надана правова допомога клієнту у справі № 914/162/21 відповідно до п.1.1 і. п.1.2 договору в обсязі 16 годин. Вартість наданої адвокатським об'єднанням клієнту правової допомоги, згідно п.3.1 та п.3.2 договору, становить 16 000,00 грн без ПДВ.
Як вбачається із поданого акту, адвокатським об'єднанням надавалась така правова допомога:
- зустріч, консультація, узгодження правової позиції - 1 година;
- підготовка і оформлення для пред'явлення претензії щодо сплати ТОВ “Прикарпатське” на користь клієнта заборгованості - 2 години;
- підготовка, оформлення і подання до Господарського суду Львівської області позовної заяви про стягнення з ТОВ “Прикарпатське” на користь клієнта заборгованості - 4 години;
- забезпечення представництва інтересів клієнта в судових засіданнях Господарського суду Львівської області у даній справі - 9 годин.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Разом із тим згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 126 цього Кодексу).
З огляду на наведене, судом першої інстанції правомірно встановлено відсутність обгрунтованих підстав для зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, які позивач просить стягнути з відповідача. Матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги та її вартість.
Таким чином, розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат, врахувавши ступінь складності справи, обсяг виконаних адвокатом робіт та ціну позову, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, а також реальності (необхідності) цих витрат, судова колегія прийшла до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються наявними у справі доказами та є обґрунтованими, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення заявленої суми витрат.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов в даній справі задоволено частково, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 10 434,52 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржувані рішення вказаним вимогам відповідають.
Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваних рішень, доводи сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275,276, 282, 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1.Рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 09.11.2021 у справі №914/162/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства “Проектно-конструкторське технологічне бюро”, м.Львів №21/331-1 від 26.11.2021 (вх.ЗАГС 01-05/4103/21, 01-5/4118/21, 0105/4104/21, 01-05/4119/21 від 09.12.2021) без задоволення.
2.Судові витрати за перегляд судових рішень в апеляційному порядку покласти на скаржника.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Справу №914/162/21 повернути Господарському суду Львівської області.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Орищин Г.В.