79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" лютого 2022 р. Справа №926/2895/21
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді Желіка М.Б.
суддів Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
за участі секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Чернівецького міського Комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства №793 від 25.10.2021 (вх.№01-05/3610/21 від 28.10.2021)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.10.2021 (повний текст рішення складено 06.10.2021, суддя Швець М.В.),
у справі №926/2895/21
за позовом Приватного підприємства “МВМ-13”
до Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства
про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сумі 938225,43 грн.
за участі представників сторін
від позивача: не з'явився;
від скаржника: Сухар Т.В.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.10.2021 у справі №926/2895/21 позов задоволено частково, стягнуто з Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства на користь Приватного підприємства “МВМ-13” заборгованість в сумі 387191,48 грн. (у тому числі: інфляційні втрати в сумі 271265,08 грн., 3 % річних в сумі 115926,48 грн.) та судовий збір в сумі 5807,87 грн., у задоволенні решти частини позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 217163,94 грн., інфляційних втрат в сумі 274691,92 грн. та 3% річних в сумі 59178,09 грн. - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.10.2021 у справі №926/2895/21 скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2021 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 апеляційну скаргу Чернівецького міського Комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства у справі №926/2895/21 - залишено без руху, зобов'язано апелянта протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати суду докази сплати судового збору в розмірі 8711,80 грн.; привести апеляційну скаргу у відповідність до вимог п.5 ч.2 ст.258 ГПК України щодо зазначення доводів про незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення.
16.11.2021 скаржником подано до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій він просить суд відкрити апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, скасувати рішення господарського суду в частині задоволення позову, та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові. До поданої заяви долучено оригінал платіжного доручення № 967 від 16.11.2021 про сплату судового збору.
24.11.2021 ухвалою Західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні 22.12.2021 оголошено перерву до 26.01.2022.
26.01.2022 розгляд справи не відбувся у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю членів колегії суддів - Галушко Н.А., Орищин Г.В (з 24.01.2022 по 31.01.2022).
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 судове засідання у справі №926/2895/21 призначено на 16.02.2022.
16.02.2022 в судовому засіданні апелянт участь уповноваженого представника забезпечив, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задоволити. Позивач участі уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи те, що явка представника позивача в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, він був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі уповноваженого представника позивача за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.10.2021 у справі № 926/2895/21 слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, за договором субпідряду №058/15 від 04.06.2015 року, укладеним між Чернівецьким міським комунальним підрядним шляхово-експлуатаційним підприємством (генпідрядник, відповідач) та Приватним підприємством “МВМ-13” (субпідрядник, позивач), останнім було виконано роботи по реконструкції дороги на вул. Б. Хмельницького у м. Чернівці.
В зв'язку із неналежним виконанням генпідрядником своїх зобов'язань за договором субпідряду, а саме несвоєчасна та неповна оплата виконаних cубпідрядником робіт за договором, ПП “МВМ-13” звернулось за захистом своїх прав до суду щодо стягнення заборгованості в сумі 1368766,90 грн.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/2677/17 від 18.11.2019 позов ПП “МВМ-13” задоволено і стягнуто з відповідача заборгованість за роботи з виконання реконструкції дороги на вул. Б. Хмельницького (від вул. Ю. Гагаріна до вул. Університетська) в м. Чернівці в сумі 1368766,90 грн., а також стягнуто 20531,51 грн. відшкодування судового збору.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 рішення Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/2677/17 від 18.11.2019 залишено без змін та набрало законної сили.
В подальшому, в зв'язку із невиконанням судового рішення в добровільному порядку, ПП “МВМ-13” звернулось до державної виконавчої служби із заявою про виконання рішення в примусовому порядку. Виконавче провадження за поданою заявою відкрито 31.07.2020.
На виконання судового рішення відповідачем (боржником) здійснено погашення заборгованість в наступному порядку: борг в сумі 50000 грн. перераховано 22.12.2020, згідно платіжного доручення №5479; борг в сумі 1000000 грн. перераховано 13.05.2021, згідно платіжного доручення № 6002; борг в сумі 339298,41 грн. перераховано 20.05.2021, згідно платіжного доручення № 6035. Таким чином, остаточне погашення заборгованості за рішенням суду здійснено 20.05.2021.
Враховуючи положення п.п. 4.1.- 4.4. договору щодо строків виконання зобов'язання із оплати за виконані роботи та фактичні сплати відповідачем сум боргу та п. 13.8, договору позивачем нараховано відповідачу 217163,94 грн. пені (за період прострочення з 04.03.2020 по 20.05.2021), а за порушення строків виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України 175104,49 грн. 3 % річних (за період прострочення з 01.01.2017 по 20.05.2021) та 545957 грн. інфляційних втрат (за період прострочення з січня 2017 по травень 2021).
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За приписами ст. 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Зі змісту ст.256 ЦК України вбачається, що строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є позовною давністю.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому, правила про позовну давність, відповідно до вищевказаної статті ЦК України мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, у позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач звернувся до суду із заявою за вх. № 3857 від 21.09.2021 про застосування строків позовної давності до вимог ПП “МВМ-13” щодо стягнення з Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства інфляційних втрат, 3 % річних та пені.
З огляду на фактичні обставини справи та норми права, що підлягають до застосування, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач враховуючи відсутність інших строків нарахування пені мав право на її нарахування, починаючи з 08.02.2017 по 08.08.2017 (6 місяців) на суму заборгованості 1368766,90 грн. , відтак в частині стягнення пені в сумі 217163, 94 грн. за період з 04.03.2020 по 20.05.2021 у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю .
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні нарахування.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційних втрат у загальному розмірі 545957 грн. за період з січня 2017 року по травень 2021 року.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
В зв'язку з цим до заявлених позовних вимог повинна бути застосована позовна давність, тому якщо позов поданий до суду 13.07.2021, то розрахунок сум для нарахування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, має бути зроблений тільки до заборгованості, яка була наявна після 13.07.2018.
Здійснивши перевірку розрахунків позивача, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що стягненню підлягає розмір інфляційних втрат лише в сумі 271265,08 грн. за період з 13.07.2018 по травень 2021 року, з яких: 204084,05 грн. інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості 1368766,90 грн. за період з липня 2018 року по грудень 2020 року; 63037,06 грн. інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості 1318766,90 грн. за період з січня 2021 року по квітень 2021 року; 4143,97 грн. інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості 318766,90 грн. за травень 2021 року, а також розмір 3% річних в сумі 115926,40 грн. за період з 13.07.2018 року по 19.05.2021 року, з яких: 100354,32 грн. 3% річних, нараховані на суму заборгованості 1368766,90 грн. за період з 13.07.2017 року по 21.12.2020 року; 15388,68 грн. 3% річних, нараховані на суму заборгованості 1318766,90 грн. за період з 22.12.2020 року по 12.05.2021 року та 183,40 грн. 3% річних, нараховані на суму заборгованості 318766,90 грн. за період з 13.05.2021 року по 19.05.2021 року.
Щодо тверджень скаржника про те, що станом на час звернення позивача до суду у нього відсутні будь-які зобов'язання перед приватним підприємством “МВМ-13”, оскільки ним повністю сплачені кошти за виконанні роботи; договір субпідряду завершив свою дію, додаткових угод щодо продовження його дії та строку зобов'язань ) не було; а в рішенні по справі № 926/2677/17 не зазначено пересторог щодо термінів його виконання, а тому таке виконувалося в загальному порядку (умов що у разі його несвоєчасного невиконання нараховуватимуться штрафні санкції також не було) колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу, з огляду на що спростовуються доводи скаржника.
Враховуючи наведене, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволенню, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.10.2021 у справі №926/2895/21 слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Чернівецького міського Комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства №793 від 25.10.2021 (вх.№01-05/3610/21 від 28.10.2021) - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.10.2021 у справі № 926/2895/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 18.02.2022.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.