17 лютого 2022 рокуСправа № 465/8800/21 пров. № А/857/1151/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Затолочного В.С., Мікули О.І.,
при секретарі судового засідання - Юрченко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданнів м.Львовісправу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Франківського районного суду міста Львова від 6 грудня 2021 року (суддя Гладишева Х.В., м.Львів),-
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці (далі - Митниця) в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил від 21.09.2021 №1469/20900/21 (далі - Постанова).
Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 6 грудня 2021 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.
У доводах апеляційної скарги вказує, що адміністративне правопорушення передбачене статтею 485 Митного кодексу України (далі - МК) може бути вчинено як умисно, так і з необережності. Також вказує, що скорегований рахунок-фактура (інвойс) від 28.07.2021 №0106-С, так само як і первинний, містить неправильні відомості про кількість, вагу та вартість товару, тому не може свідчити про відсутність мети неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, адміністративне правопорушення передбачене статтею 485 МК може вчинятися лише з умисною формою вини, а подання скорегованого рахунку-фактури свідчить про відсутність умислу.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Апеляційним судом встановлено, що 26.07.2021 позивач подав до відділу митного оформлення «Малехів» митного поста «Львів-північний» Львівської митниці митну декларацію (далі - МД) №UA209140/2021/075456 для митного оформлення товару (телевізійна апаратура), разом з товаросупровідними документами:
рахунок-фактура від 23.07.2021 №0106 (а.с.24);
міжнародна автотранспортна накладна від 23.07.2021 №01524 (а.с.26);
зовнішньоекономічний контракт від 22.06.2020 №ОТТ-0122/06(29-31);
пакувальний лист від 23.07.2021 №0106 (а.с.25).
28.07.2021 відповідачу було надіслано лист про помилку в рахунку-фактурі №0106 та скоригований рахунок-фактуру від 28.07.2021 №0106-С (а.с. 119).
05.08.2021 відповідачу було надіслано скоригована рахунок-фактура від 05.08.2021 №0106-С (а.с.120).
05.08.2021 було здійснено митне оформлення товару за МД№209140/2021/079574 (а.с.21-23).
05.08.2021 головним державним інспектором відділу митного оформлення «Малехів» митного поста «Львів-північний» Львівської митниці Бондаренко О.М. відносно позивача складено протокол про порушення митних правил №1469/20900/21 за ознаками порушення митних правил, передбачених статтею 485 МК (а.с. 10-13; далі - Протокол).
21.09.2021 начальником Митниці Ніжніковим І.М. прийнято Постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених статтею 485 МК та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 546083,25 грн (300 % несплаченої суми митних платежів (а.с.17-19).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок провадження у справах про порушення митних правил, процесуальні дії та порядок їх проведення, оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначено розділом ХІХ МК.
Згідно з частиною першою статті 248 МК митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Відповідно до частини першої статті 257 МК декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно з частиною восьмою статті 264 МК з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Статтею 466 МК визначено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України
Додержання митними органами вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 494 МК про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За приписами частини першої статті 488 МК провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.
Згідно з частиною першою статті 467 МК якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
Отже, митниця наділена повноваженнями щодо розгляду справи про порушення митних правил у певних випадках, зокрема, і у випадку наявності порушення, передбаченого статтею 485 МК.
Відповідно до частини першої статті 458 МК порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 485 МК заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Статтею 485 МК передбачено, що склад вказаного вище правопорушення обумовлює наявність у діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.
Відповідно до статті 486 МК завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням . Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.
За положеннями статті 489 МК посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 531 МК підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Відповідно до статті 495 МК доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Аналізуючи статтю 485 МК суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що '? ? ?.
Правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Тобто, особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлена наведеною правовою нормою, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості.
Апеляційний суд наголошує, що зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого статтею 485 МК, обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів). Тобто, для притягнення до відповідальності у даному випадку необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною в постановах від 6 червня 2018 року по справі № 607/1866/17 та № 607/2391/17.
Відтак, суд відхиляє покликання апелянта, що адміністративне правопорушення передбачене статтею 485 МК може бути вчинене як з умислом, так і з необережності.
Стосовно невірних кількісних, вагових та вартісних значень товару вказаних у скорегованому рахунку-фактурі від 28.07.2021 №0106-С, на які посилається апелянт, апеляційний суд зазначає наступне.
Позивач двічі здійснював корегування рахунку-фактури. Правильні кількість, вартість та ціна товару були вказані у рахунку-фактурі від 05.08.2021, такі ж як встановлені при митному огляді.
05.08.2021 було здійснено митне оформлення товару за зміненою МД №209140/2021/079574. Графа В «Подробиці розрахунків» якої свідчить, що позивачем було сплачено всі належні митні платежі.
Тобто, до моменту винесення Постанови всі митні платежі було сплачено, мети адміністративного правопорушення передбаченого статтею 485 МК не було досягнуто.
Відтак, апеляційний суд вважає, що дані обставини спростовують наявність умислу в діях позивача, який є необхідним елементом цього складу адміністративного правопорушення. Незважаючи на те, що позивачем були допущенні помилки в поданих рахунках-фактурах, він вживав заходів щодо їх усунення. Його дії не мали наслідком несплату належних митних платежів, а тому не завдали шкоду державі.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду м.Львова від 6 грудня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді В. С. Затолочний
О. І. Мікула