16 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 500/3955/21 пров. № А/857/19572/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року (суддя Мірінович У А., ухвалене в м. Тернополі) у справі № 500/3955/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати як незаконне рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру"; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, зарахувавши у стаж період участі в ООС з 27 червня по 18 листопада 2020 року та з 06 грудня 2020 року по 02 лютого 2021 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, його оскаржили відповідачі- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, подавши апеляційні скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в яких покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просять скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зводяться до того, що в даному випадку суд першої інстанції зобов'язав призначити пенсію позивачу на підставі Закону України “Про прокуратуру”, а не пенсію за вислугу років як особі, звільненій з військової служби, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування правових норм вказаного положення для розрахунку стажу позивача. Натомість, апелянт зазначає, що приписами частини 6 статті 86 Закону №1697-УІІ до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується військова служба. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що період з 27.06.2020 року по 18.11.2020 року, з 06.12.2020 року по 02.02.2021 року, в яких позивач безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції підлягають зарахуванню до вислуги років в звичайному обчисленні. В свою чергу апелянт зазначає, що, виходячи з вказаних обставин справи, станом на час звернення позивача до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії, в нього був відсутній встановлений приписами ст.86 Закону України “Про прокуратуру” стаж роботи за вислугу років у розмірі 25 років, у зв'язку з чим підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 в даному випадку відсутні.
В обґрунтування апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначає, що згідно з наданими до сервісного центру документами, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 7 місяців 28 днів, в тому числі стаж за вислугою років - 24 роки 1 місяць. Апелянт зазначає, що оскільки стаж роботи позивача за вислугою років становить тільки 24 роки 1 місяць, що є недостатнім для права на пенсію за вислугу років. відтак, управлінням пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було прийнято рішення № 191950011380 від 11.06.2021 про відмову в призначені пенсії. До страхового стажу та до стажу за вислугою років позивачу зараховано всі періоди роботи. Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зарахування позивачу у стаж роботи за посадою прокурора періоду участі в ООС з 27 червня по 18 листопада 2020 та з 6 грудня 2020 по 2 лютого 2021, оскільки, визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга на відповідній посаді. Апелянт зазначає, що календарна вислуга років у позивача становить 20 років 4 місяці 22 дні, (при необхідних 25 років) та є недостатньою для призначення пенсії за вислугу років. Також зазначає, що судом першої інстанції невірно визначено спосіб захисту прав позивача, оскільки адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), критеріям передбаченим частиною 3 ст. 2 КАС України, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з 04.05.1998 по 02.08.2011, з 10.09.2013 по даний час - працює в органах прокуратури на посадах прокурорів (слідчих).
Наказом прокурора Тернопільської області від 11.02.2020 позивача було увільнено від виконання службових обов'язків на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури області у зв'язку з призовом на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення з військової служби зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 27 червня по 18 листопада 2020 року та з 6 грудня 2020 року по 2 лютого 2021 року позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони та приймав участь у відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей, перебуваючи безпосередньо у районах здійснення зазначених заходів, що підтверджується довідкою №542 від 30.03.2021, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 . Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 02.04.2021 Управлінням персоналу Військової частини НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 04.06.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України “Про прокуратуру”.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом “екстериторіальності” структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області №19150011380 від 11.06.2021 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України “Про прокуратуру”.
Також листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.06.2021 №1900-0214-8/18064 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за вислугу років та в якості причини такої відмови зазначено, що позивачу відмовлено в призначені пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” через відсутність на день звернення вислуги років, передбаченою частиною шостою статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, “з 01.10.2020 - не менше 25 років”.
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” зокрема передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до статті 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України “Про пенсійне забезпечення” або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Проаналізувавши наведені норми законодавства, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції визначальною підставою для пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування до стажу роботи, який дає право прокурорам на пенсію за вислугу років є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певних категорій, для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, щомісячного грошового утримання чи інших соціальних виплат.
Покликання відповідача на неможливість зарахування до вислуги років для призначення пенсії згідно Закону України “Про прокуратуру” відповідної служби на пільгових умовах судом першої інстанції вірно відхилено, так як можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і повинна пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний період часу.
Як вже зазначалось вище, ОСОБА_1 у період з 27.06.2020 по 18.11.2020 та з 06.12.2020 по 02.02.2021 брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань та має статус учасника бойових дій ,а відтак дані періоди підлягають зарахуванню до трудового стажу позивача для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Як вбачається з матеріалів справи, стаж роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років становить 24 роки 1 місяць 4 дні.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем зараховано весь стаж роботи позивача, а підставою для відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії було недостатність стажу у зв'язку із незарахуванням періодів безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції.
Частиною 1статті 86 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2020 року - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсійного забезпечення за вислугу років у відповідності до статті 86 Закону України “Про прокуратуру”.
Посилання апелянта на втручання в дискреційні повноваження колегія суддів відхиляє, оскільки зважаючи на те, що єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії було недостатність стажу у зв'язку із незарахуванням періодів безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції та на те, що судом встановлено протиправність дій органу пенсійного фонду щодо відмови у зарахуванні такого періоду у трикратному розмірі до стажу при обчисленні пенсії, та з урахуванням того, що відносно інших періодів відповідачем заперечень зазначено не було, відтак належним способом захисту в даному випадку є зобов'язання відповідача призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 04.06.2021.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 500/3955/21без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга