09 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9462/21 пров. № А/857/22963/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Єршової Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 380/9462/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,-
суддя в 1-й інстанції - Лунь З.І.,
час ухвалення рішення - 29.09.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Офісу Генерального прокурора, в якому просив стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 616613,40 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 11 червня 2020 року по 10 червня 2021 року на суму 427232 (чотириста двадцять сім тисяч двісті тридцять дві) грн 12 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що до Департаменту кадрової робота та державної служби не надходили належним чином завірені копії вказаних судових рішень ОСОБА_1 про поновлення на посаді, а також документи щодо примусового виконання рішення суду. Крім того, під час вжиття заходів добровільного виконання рішення суду встановлено неможливість його виконання з об'єктивних причин, оскільки на час звернення позивача із заявою про добровільне виконання рішення суду відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України позивач був адвокатом Ради адвокатів Львівської області. Вказано, що посада позивача є несумісною з діяльністю адвоката в силу положень Закону. Звернуто увагу, що станом на 31 січня 2020 року позивач адвокатську діяльність не припинив, що може свідчити про небажання продовжувати фактичну службу на відповідній посаді прокурора та про відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні рішення суду про поновлення позивача на посаді. Звертає увагу, що із запровадженням процедури реформування органів прокуратури, законодавець чітко визначив які саме дії має вчинити особа (прокурор) для подальшого проходження служби в органах прокуратури та окреслив умову продовження проходження служби, а саме: за наслідками успішного проходження атестації, тому поновлення позивача в обхід вказаної процедури, за відсутності рішення кадрової комісії про успішне проходження атестації є неможливим. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов'язок щодо його виконання. Вказує, що на посаді його не поновлено та кошти не виплачено, що свідчить про триваюче порушення трудових прав. На думку позивача, невиконання судового рішення в адміністративній справі №1.380.2019.007038 щодо поновлення його на посаді є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 11 червня 2020 року по день звернення до суду з вказаним позовом. Крім того, покликається на те, що ніколи не займався адвокатською діяльністю, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю не отримував, та не поновлював, в Єдиному реєстрів адвокатів не перебуває, що стверджується відповідним витягом. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.007038 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №1621ц від 19 листопада 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області). Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області) або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 23 листопада 2019 року. Зобов'язано Офіс Генерального прокурора зробити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про перейменування Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23 листопада 2019 року по 10 червня 2020 року в сумі 229786,20 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 36595,58 грн виконується негайно.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.007038 залишено без змін. Рішення суду набрало законної сили 02 грудня 2020 року.
28 грудня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом були видані виконавчі листи в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області) або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 23 листопада 2019 року та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 36595,58 грн. Станом на дату звернення позивача до суду, рішення суду щодо поновлення його на посаді не виконано.
Позивач, вказуючи про невиконання судового рішення про поновлення його на роботі, звернувся в суд із цим позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді публічної служби з 11 червня 2020 року по день звернення до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 11 червня 2020 року відповідач не виконав і станом на час розгляду справи не виконує покладений на нього законодавством обов'язок щодо негайного добровільного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.007038 про поновлення позивача на роботі, що свідчить про його протиправну бездіяльність, тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 11 червня 2020 року по 10 червня 2021 року у розмірі 427232,12 грн.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Ст.43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За змістом ч.1 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч.6 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно з ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом
Ст.370 КАС України передбачає, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Згідно зі ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до п.5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Колегія суддів звертає увагу, що невиконання або несвоєчасне виконання судового рішення є відповідною підставою для звернення позивача до суду. При цьому, позивач наділений правом самостійно обирати спосіб захисту його порушених прав, як то шляхом звернення до суду з відповідним позовом, так і шляхом встановлення контролю за виконанням судового рішення про поновлення його на посаді.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 червня 2018 року по справі № 826/808/16.
Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.007038 залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області) або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 23 листопада 2019 року. Зобов'язано Офіс Генерального прокурора зробити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про перейменування Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора.
28 грудня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області) або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 23 листопада 2019 року та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 36595,58 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає у роботодавця відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
За змістом ст.236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15.
Таким чином, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.007038, яке підлягало негайному виконанню в частині поновлення позивача на посаді, станом на час розгляду цієї справи не виконано і цей факт не заперечується відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про зайняття позивача адвокатською діяльністю не приймаються до уваги, оскільки за змістом ст.7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» несумісною з діяльністю адвоката є: робота на посадах осіб, зазначених у п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції»; військова або альтернативна (невійськова) служба; нотаріальна діяльність; судово-експертна діяльність. Вимоги щодо несумісності з діяльністю адвоката, передбачені п.1 цієї частини, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі). У разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності, тому у разі поновлення на посаді, позивач мав право в триденний строк звернутись до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця із заявою про зупинення адвокатської діяльності, що не вважалось би порушенням п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції».
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, законодавством України не передбачено обов'язку із зверненням працівника до роботодавця із заявою про поновлення його на роботі, оскільки судове рішення про поновлення позивача на роботі мало виконуватися негайно без прив'язки до вчинення будь-яких дій з боку позивача.
Крім того, не може залишитися поза увагою колегії судів той факт, що судом апеляційної інстанції встановлено ту обставину, що позивач не займався адвокатською діяльністю, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю не отримував, та не поновлював, в Єдиному реєстрів адвокатів не перебуває, що стверджується відповідним витягом.
Таким чином, наведене вище спростовує доводи відповідача в цій частині.
Щодо доводів апелянта про те, що за відсутності рішення кадрової комісії про успішне проходження атестації поновлення позивача є неможливим, то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки проходження атестації не має відношення до спірних правовідносин та поновлення позивача на посаді.
З врахування наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у період з 11 червня 2020 року відповідач не виконав і станом на час розгляду справи не виконує покладений на нього законодавством обов'язок щодо негайного добровільного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.007038 про поновлення позивача на роботі, що свідчить про його протиправну бездіяльність.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, невиконання рішення суду також є підставою для застосування заходів до відповідальності шляхом стягнення на користь позивача середнього заробітку за цей період.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішенням суду про поновлення позивача на роботі прийнято 10 червня 2020 року, а з позовом в суд у цій справі позивач звернувся 11 червня 2021 року, тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку за період із 11 червня 2020 року по 10 червня 2021 року, що становить 251 робочий день (згідно з листами Мінсоцполітики про норматив тривалості робочого часу на 2020, 2021 рр.).
Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Абз.1 п.8 Порядку №100 передбачає, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна ( годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
За змістом долученої до матеріалів справи довідки Офісу Генерального прокурора від 23 січня 2020 року вих.№21-51зп вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на дату звільнення становила 1702,12 грн.
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, на користь позивача з Офісу Генерального прокурора необхідно стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у справі №1.380.2018.007038 за період з 11 червня 2020 року по 10 червня 2021 року у розмірі 427232,12 грн (251 робочий день х 1702,12 грн).
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у період з 11 червня 2020 року відповідач не виконав і станом на час розгляду справи не виконує покладений на нього законодавством обов'язок щодо негайного добровільного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.007038 про поновлення позивача на роботі, що свідчить про його протиправну бездіяльність, тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 11 червня 2020 року по 10 червня 2021 року у розмірі 427232,12 грн.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 380/9462/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 17 лютого 2022 року.