16 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 140/11127/21 пров. № А/857/21294/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року про повернення позовної заяви (головуючий суддя: Дмитрук В.В., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив:
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , 07.10.2021 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) від 16.11.2020 № 2138596/3150609739 про відмову в реєстрації податкової накладної від 17.09.2020 № 15, від 29.12.2020 № 2274002/3150609739 про відмову в реєстрації податкової накладної від 27.11.2020 № 17 та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН вказані податкові накладні від 17.09.2020 №15 та від 27.11.2020 № 17.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії повернуто позивачеві.
Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що причини пропуску на звернення до суду були зумовлені непередбачуваними обставинами, які не залежали від волі позивача, а саме запровадження на всій території України обмежувальних протиепідемічних заходів у зв'язку зі встановленням карантину. Крім цього, протягом січня-червня 2021 року у позивача були відсутні будь-які фінансові можливості для своєчасного звернення до суду.
Головне управління ДПС у Волинській області, 24.01.2022 подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.
У відповідності до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення позовної заяви, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цю справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України, а зазначені позивачем в заяві від 07.10.2021 та клопотанні від 25.10.2021 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Аналіз наведеної норми процесуального права дає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що ч. 1 ст. 122 КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Разом з тим, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зміст аналізованих статей ПК України та статті 122 КАС України, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому, є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.
Отже, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленою у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у спірних правовідносинах, визначається ч. 4 ст. 122 КАС України і становить три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду скарги в поряду адміністративного оскарження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.11.2020 № 2138596/3150609739 про відмову в реєстрації податкової накладної від 17.09.2020 № 15, від 29.12.2020 № 2274002/3150609739 про відмову в реєстрації податкової накладної від 27.11.2020 № 17 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.
Рішеннями Державної податкової служби України від 27.11.2020 №65080/3150609739/2 та від 15.01.2021 №1895/3150609739/2, скарги позивача були залишені без задоволення, а вказані рішення без змін.
З цим адміністративним позовом, позивач звернувся до суду лише 07.10.2021, тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 4 ст. 122 КАС України, а тому висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви є правильний.
Щодо покликання скаржника, як підставу для поновлення строку, запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів у зв'язку зі встановленням карантину, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що запровадження карантину, не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки позивачем не наведено доказів того, що саме запровадження певних карантинних обмежень вплинули на вчасне звернення з позовом, зокрема, які підтверджують факт захворювання на коранавірусну хворобу (COVID-19), її лікування тощо. Тобто, наведені позивачем підстави є загальними, не конкретними, без посилання на конкретні докази.
Щодо покликання позивач, що протягом січня-червня 2021 року у позивача були відсутні будь-які фінансові можливості для своєчасного звернення до суду, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги. Оскільки, позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, яка передбачає здійснення такої діяльності, на власний ризик та з метою отримання прибутку. Таким чином, проблеми, що виникають під час здійснення підприємницької діяльності, є виключно компетенцією суб'єкта підприємницької діяльності, який самостійно несе ризики господарської діяльності, тому на думку суду апеляційної інстанції, вказані обставини не мають об'єктивного характеру і не можуть бути підставою, що унеможливлювала звернутися до суду в межах строку звернення до суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.
Керуючись ст. ст. 312, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року про повернення позовної заяв у справі № 140/11127/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула