09 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3121/21 пров. № А/857/18942/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря Михальської М.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Бичая Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
суддя в 1-й інстанції - Могила А.Б.,
час ухвалення рішення - 21.09.2021 року, 14:47 год.,
місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 27.09.2021 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у відповідача були відсутні підстави для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Підставою для застосування найсуворішого покарання за вчинення дисциплінарного проступку, відповідачем вказано вчинення ДТП в стані алкогольного сп'яніння, чому немає жодного належного та допустимого доказу. При цьому, відповідачем взято до уваги довідку КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», згідно якої алкогольне сп'яніння позивача 1.84 проміле. Цього ж дня позивач звернувся до КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради», де було встановлено відсутність алкогольного сп'яніння позивача. На адвокатський запит, КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» підтвердила, що дана лікарня не входить в перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння. Таким чином, довідка даної установи дисциплінарною комісією взято до уваги протиправно, є неналежним доказом при службовому розслідуванні. Відсутність в діяннях позивача складу кримінального правопорушення встановлена постановою слідчого про закриття кримінального провадження. В урахуванням викладено, вважає що позивач повинен бути поновлений на посаді з 04.06.2021.
Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дії позивача самостійно утворюють склад дисциплінарного проступку, оскільки врахована протиправна винна дія позивача, як працівника Національної поліції України, яка проявилася у порушенні правил дорожнього руху із наслідками у вигляді вчинення дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої мало місце значне пошкодження транспортного засобу, допущення такої події на службовому транспортному засобі, в стані алкогольного сп'яніння, при виконанні службових обов'язків і в робочий час, в сукупності обставин справи є такими, що підривають авторитет поліції.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі-ГУНП) № 824 від 02.06.2021р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП в Івано-Франківській області» був притягнений до дисциплінарної відповідальності, а саме було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
За наслідком цього, наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 03.06.2021р. № 172 о/с «По особовому складу» позивача було звільнено з посади начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області з 04 червня 2021р.
Приводом для прийняття вищезазначених наказів № 824 від 02.06.2021р. та № 172 о/с від 03.06.2021р. став висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівником ГУНП в Івано-Франківській області від 01.06.2021р.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про національну поліцію» від 02.07.2015р. № 580-VIII (далі - Закон України № 580-VIII).
Відповідно до ст. 3 Закону України № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України № 580-VIII: поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Пункти 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Частини 1 та 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію»: у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Частина 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію»: особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року №2337-VIII визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Статтею 1 Статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно статті 11 Статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Згідно ст.14 Статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
Пунктом 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказ Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 року № 1179, (далі - Правила №1179) встановлено: ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Згідно пункту 5 розділу І Правил №1179, поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Пунктом 1 розділу ІІ Правил №1179 передбачено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; <…> поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати <…>.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Правил №1179 за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги.
Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Зазначена правова позиція знаходить своє відображення в постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі №825/1902/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18.
Таким чином, судом в межах розгляду цієї справи має бути надана правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а не питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення.
Наказом ГУНП № 824 від 02.06.2021р., який складений на підставі висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівником ГУНП в Івано-Франківській області від 01.06.2021р. зазначено, що:
«04.02.2021р. о 17:36 в чергову службу Івано-Франківського РУ ГУНП в Івано-Франківській області по телефону «102» поступило повідомлення про те, що в м. Івано-Франківську на Калуське шосе, ДТП з потерпілими за участю автомобіля Мазда та автомобіля ВАЗ-2109 під керуванням працівника поліції (ЄО № 4253 від 04.02.2021р.).
Виїздом на місце події встановлено, що водій автомобіля ВАЗ-2109 - начальник сектору кримінальної поліції відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, майор поліції ОСОБА_1 близько 17.35, перебуваючи на службі, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї, керуючи службовим автомобілем марки ВАЗ-2109 д.н.з. НОМЕР_1 , із встановленими номерними знаками НОМЕР_2 , які не належать вказаному транспортному засобу, рухаючись по вул. Калуське Шосе в м.Івано-Франківськ, в напрямку перехрестя вулиця Галицька, не обрав безпечної швидкості руху, не справився з керуванням та допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де вчинив зіткнення з автомобілем марки Мазда д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія, який рухався по своїй смузі руху у зустрічному напрямку з дотримання ПДР.
У результаті ДТП водій ОСОБА_1 доставлений в медичний заклад з тілесними ушкодженнями, а проведеним медичним оглядом на факт вживання алкогольних напоїв та стану сп'яніння, у ОСОБА_1 виявлено алкогольне сп'яніння (1,84 проміле).
За таких обставин, майор поліції ОСОБА_1 у порушення вимог пп. «б»,«д», п.2.3., п.п. «а», «в» п. 2.9. розділу II, . 12.1. розділу XII, п. 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. п. 1,2 ч.5 ст.14, п. 4 2 ст.16, п.1 ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. № 3353-XII, п.1,2 ч.1 ст.18, ч.1 ст. 64 , ч.2ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII, п.1,2,4,6,8,10,14 п.3 ст. 1 розділу I Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII та пп.2 п.1, п.2 розділу I, пп.1,2,6 п.1 розділу II та п.3 розділу IV Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, «Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України» затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, наказу НПУ від 23.09.2016 № 920 «Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах та підрозділах Національної поліції України», наказу ГУНП від 03.08.20216 № 137 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня для поліцейських, державних службовців та працівників апарату ГУНП в області та підпорядкованих підрозділів» вчинив дисциплінарний проступок.
Дисциплінарний проступок, вчинений ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, з настанням збитків, спричинених пошкодженням державного майна, а також тяжких наслідків, що виразились у поганому прикладі для особового складу ГУНП, як керівника однієї з служб є таким, що обтяжують відповідальність.
Дії, вчинені майором поліції ОСОБА_1 є такими, що підривають авторитет Національної поліції та довіру до нього, як носія влади, а також свідчать про низькі морально-ділові якості та його особисту недисциплінованість, що унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов'язків.
Ураховуючи викладене вище, п.1 результативної частини даного наказу було прийнято (наказано): за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пп. «б»,«д», п.2.3., п.п. «а», «в» п. 2.9. розділу II, . 12.1. розділу XII, п. 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. п. 1,2 ч.5 ст.14, п. 4 2 ст.16, п.1 ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. № 3353-XII, п.1,2 ч.1 ст.18, ч.1 ст. 64 , ч.2ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII, п.1,2,4,6,8,10,14 п.3 ст. 1 розділу I Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII та пп.2 п.1, п.2 розділу I, пп.1,2,6 п.1 розділу II та п.3 розділу IV Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, «Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України» затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, наказу НПУ від 23.09.2016 № 920 «Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах та підрозділах Національної поліції України», наказу ГУНП від 03.08.20216 № 137 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня для поліцейських, державних службовців та працівників апарату ГУНП в області та підпорядкованих підрозділів» застосувати до начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, майора поліції ОСОБА_1 , дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції».
Колегія суддів зазначає, що доводами оскаржуваного наказу зазначається про те, що підставою для застосування найсуворішого покарання, а саме звільнення з служби в поліції, за вчинення дисциплінарного проступку, було вчинення ДТП в стані алкогольного сп'яніння, про що вказано в абзацах 3 та 5 наказу № 824 від 02.06.2021р.
Колегія суддів наголошує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що службове розслідування було проведено саме за фактом дорожньо-транспортної пригоди, вчиненої позивачем як поліцейським, в стані алкогольного сп'яніння з настанням збитків, спричинених пошкодженням державного майна. Вказана подія слугувала підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, а також складання стосовно позивача адміністративних матеріалів за статтею 124 КУпАП.
Тобто судом в межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача та суду першої інстанції, що керування працівником поліції транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння є грубим порушенням службової дисципліни, принижує та дискредитує як самого працівника поліції, так і органи поліції в цілому. Проте, колегія суддів зазначає, що вищевказаний факт має бути підтверджений належними та допустимим доказами.
Колегія суддів зазначає, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
У разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Порядок огляду водіїв на стан сп'яніння визначається згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі -Інструкція).
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам.
Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Лікар (фельдшер) повинен ознайомитися з документами особи, яку оглядає (паспорт, особисте посвідчення, посвідчення водія тощо) (за наявності).
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма».
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Кожний випадок огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5).
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем з КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» отримано довідку від 16.02.2021р. (позивач копією довідки не володіє, оригінал знаходиться у відповідача) відповідно до якої ОСОБА_1 поставлено діагноз рвана рана м'яких тканин нижньої губи, переломо-вивих правої променевої кістки, алкогольне сп'яніння 1.84%.
Колегія суддів зазначає, що довідка від 16.02.2021р., складена з порушенням вимог вищевказаної Інструкції, а отже таку слід вважати недійсною, оскільки відповідно до листа генерального директора КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» №320 від 25.02.2021 року, КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» (КНП «ОКЛ ІФ ОР») не входить в перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв відповідно до Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що довідка на яку спирається дисциплінарна комісія, є недійсною, не може бути належним доказом, а покази самих же лікарів є безпідставними та не можуть братися до уваги, оскільки жоден із зазначених лікарів КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» не має встановленого законом права проводити огляд на стан сп'яніння та виносити рішення з приводу таких оглядів.
Висновком службового розслідування від 01.06.2021р. у п. 3 резолютивної частини (стор.21) вказано, що наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП в діях майора ОСОБА_1 буде встановлено за результатами розгляду адміністративної справи судом.
Проте, за наслідком вищезазначеного надсилання матеріалів з ДБР до УПП в Івано-франківській області ДПП на позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 122264 від 09.04.2021р. за ст. 124 КУпАП. Тобто, в жодному разі не за ст. 130 КУпАП, про що і матеріали направленої справи з ДБР не мають жодного посилання чи вказівки.
Адміністративна справа за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 , працівниками УПП в Івано-Франківській області ДПП була направлена для розгляду до Івано-Франківського міського суду. Позивач свою вину у вчиненні ДТП визнав.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.06.2021 у справі № 344/6464/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.
Як зазначено у оскаржуваному Наказі від 02.06.2021р. № 824, при обранні виду дисциплінарного стягнення комісією взято до уваги всі матеріали, отримані у межах службового розслідування, на підставі чого дисциплінарна комісія дійшла висновку, що описані вище дії, вчинені майором поліції ОСОБА_1 є такими, що підривають авторитет Національної поліції та довіру до нього, як носія влади, а також свідчать про низькі морально-ділові якості та його особисту недисциплінованість, що унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов'язків, а дисциплінарний проступок, вчинений ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, з настанням збитків, спричинених пошкодженням державного майна, а також тяжких наслідків, що виразились у поганому прикладі для особового складу ГУНП, як керівника однієї з служб є таким, що обтяжують відповідальність.
Проте, як доведено вище, факти викладені у наказі не відповідають фактичним обставинам справи, а тому застосовувати до ОСОБА_1 найсуворіший захід дисциплінарного стягнення, звільнення з служби в поліції, не було жодних правових підстав.
Так, підставою для звільнення позивача слугувало вчинення ОСОБА_1 , дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог пп. «б»,«д», п.2.3., п.п. «а», «в» п. 2.9. розділу II, . 12.1. розділу XII, п. 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. п. 1,2 ч.5 ст.14, п. 4 2 ст.16, п.1 ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. № 3353-XII, п.1,2 ч.1 ст.18, ч.1 ст. 64 , ч.2ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII, п.1,2,4,6,8,10,14 п.3 ст. 1 розділу I Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII та пп.2 п.1, п.2 розділу I, пп.1,2,6 п.1 розділу II та п.3 розділу IV Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, «Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України» затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, наказу НПУ від 23.09.2016 № 920 «Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах та підрозділах Національної поліції України», наказу ГУНП від 03.08.20216 № 137 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня для поліцейських, державних службовців та працівників апарату ГУНП в області та підпорядкованих підрозділів».
Проте, такі факти, не знаходять свого підтвердження, відповідно Наказ № 824 від 02.06.2021р. в частині щодо ОСОБА_1 та № 172 о/с «По особовому складу» підлягають до скасування.
Колегія суддів зазначає, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП взагалі не існувало, а докази, надані відповідачем про вчинення позивачем ДТП в стані алкогольного сп'яніння отримані з порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, а отже в силу п.22 вказаної Інструкції, вважаються недійсними, а ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у справі № 344/6464/21 , де він сам визнав свою вину, а постанова суду від 03.06.2021р. набрала законної сили, штраф сплачено, а тому факти, що визначають вид дисциплінарного стягнення, та які стали підставою для службового розслідування і притягнення до дисциплінарної відповідальності спростовані, а відповідачем необґрунтовано застосовано захід у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а тому накази від 02.06.2021 за № 824, від 03.06.2021 за № 172 о/с слід визнати протиправними та скасувати, оскільки звільнення зі служби є надміру суворим заходом дисциплінарної відповідальності за вчинення ДТП під час перебування на службі.
Вказана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №821/1293/17.
За приписами частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 повинен бути поновлений на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області з 04.06.2021р.
Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач керується п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», з наступними змінами та доповненнями, згідно якого при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Відповідно до п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника. При цьому згідно з п.5 Порядку основою для визначення загальної суми середнього заробітку є середньоденна заробітна плата.
Поруч з цим, правовідносини з приводу такої виплати серед службовців органів Міністерства внутрішніх справ, регулюються спеціальною правовою нормою, а саме - Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, якою визначено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (пункт 9 розділу І); при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно (пункт 15 розділу І); поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення (пункт 6 розділу ІІІ).
Як вбачається з довідки про доходи Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 16.06.2021 № 545, ОСОБА_1 в квітні 2021 року отримав 15462,03 грн. та в травні 2021 року 15461,99 грн.
Отже, оскільки середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 506,95 грн. (15462,03 грн.+ 15461,99 грн. = 30924,02 / 61 день (квітень 2021р. 30 днів, травень 2021р.-31 день=61 день) = 506,95 грн.) до нарахування, а зважаючи на 172 календарних днів вимушеного прогулу з 05.06.2021 (день наступний за днем звільнення позивача зі служби в поліції) по 09.02.2022 (дата винесення рішення апеляційного суду про поновлення на посаді), сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 66917,40 грн. (506,95 грн. * 172 дні = 87195,40 грн.). При цьому з вказаної суми відповідачем має бути відраховано податки та обов'язкові платежі.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 300/3121/21 - скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 824 від 02.06.2021р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП в Івано-Франківській області» в частині щодо ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 172 о/с «По особовому складу» від 03.06.2021.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області з 04 червня 2021.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Ак. Сахарова, 15, ЄДРПОУ 40108798) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) 87195 гривень 40 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 17 лютого 2022 року.