17 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 380/13603/21 пров. № А/857/19800/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року (головуючий суддя Хома О.П., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив визнати протиправною бездіяльність яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні в період з 29.01.2020 по 01.02.2021 включно розмірів його посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови; зобов'язати провести перерахунок його грошового забезпечення та доплатити йому: за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 5040,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1430,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 01.01.2021 по 01.02.2021 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 5450,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1540,00 грн. на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 29.01.2020 року по 01.02.2021 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів його посадового окладу в період з 29.01.2020 по 31.12.2020 5040,00 грн на місяць, з 01.01.2021 по 01.02.2021 5450,00 грн на місяць, та розміру окладу за військове звання з 29.01.2020 по 31.12.2020 1430,00 грн на місяць, з 01.01.2021 по 01.02.2021 1540,00 грн на місяць, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; належну з урахуванням проведених раніше виплат грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв'язку зі звільненням з військової служби, нараховану із грошового забезпечення, обчисленого із розміру посадового окладу 5450,00 грн та розміру окладу за військове звання 1540,00 грн, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; належну з урахуванням проведених раніше виплат одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 статті 15 закону № 2011-ХІІ у зв'язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день його звільнення, обчисленого із розміру посадового окладу 5450,00 грн та розміру окладу за військове звання 1540,00 грн, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом порушено норми матеріального права, а також не повністю досліджено обставини справи, просить скасувати таке рішення та прийняти нове про задоволення позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд невірно визначив суть спору.
Зокрема, суд зазначив: «З метою з'ясування питання правильності застосування пункту 4 Постанови № 704 у взаємозв'язку з Примітками до неї, слід дослідити історію внесення змін до вказаної Постанови.»
Тобто суд розуміє предмет вимог у застосуванні відповідачем Приміток до додатку до спірної постанови № 704.
Прете спірним у даному випадку є застосування відповідачем самого п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 в редакції з 29.01.2020.
Питання застосування положень пункту 4 в співвідношенні до пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 Постанови КМУ № 704 ним взагалі не піднімалось.
Додатки до Постанови КМУ № 704 та примітки до таких додатків лише визначають відповідні тарифні коефіцієнти та правила заокруглення конкретного розміру окладу, а тому підлягають застосуванню саме в цій частині. Слід врахувати, що конкретний розмір тарифного коефіцієнту відповідачем визначено вірно - на умовах додатків до Постанови КМУ № 704 та примітки до таких додатків. Відповідач також здійснив заокруглення до десяти гривень конкретного розміру окладу - як це визначено додатками до Постанови КМУ № 704 та примітками до таких додатків. А тому дані правовідносини не є спірними та не можуть бути предметом позовних вимог.
Про це зазначено у позовній заяві.
Вся суть спору зводиться до того, що пункт 4 Постанови № 704 з 29.01.2021 діє в попередній редакції, яку ігнорує відповідач:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13,14.».
Проте судом не досліджено позовну заяву та невірно визначено суть предмету позовних вимог.
При цьому, судом вірно зазначено, що «Оскільки додатки 1 і 14 до постанови №704 були затверджені 30 серпня 2017 року, а пункт 4 цієї ж постанови змінено 21 лютого 2018 року на підставі Постанови № 103, то відповідно і у цьому випадку пріоритетним у застосуванні є положення саме пункту 4 Постанови №704.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 200/3775/20-а.».
Тобто, відповідач має керуватися саме пунктом 4 постанови № 704, а застосовувати приписи вказаного пункту необхідно в чинній поточній редакції.
Поряд з цим, судом не враховано наступні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
На виконання статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).
В первинній редакції пункт 4 Постанови №704 визначав: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13,14.
В подальшому пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) внесено зміни до пункту 4 постанови № 704.
Так, в пункті 6 Постанови № 103 зазначено:
«Внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
3. У постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374; 2018 р., № 4, ст. 165):
1) пункт 4 викласти в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14».
Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року за справою № 826/6453/18 визнано протиправним та скасувано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Тобто з 29.01.2020 та на сьогоднішній день пункт 4 Постанови № 704 діє в попередній редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, ІЗ, 14.»,
Отже, з 29.01.2020 розмір посадового окладу та окладу за військове звання військовослужбовців має бути обчислений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січна календарного року.
Проте, відповідач з 29.01.2020 продовжував виплачувати грошове забезпечення, обчислюючи його розмір в порядку, визначеному пунктом 4 Постанови № 704 в нечинній редакції.
Щодо посилання суду на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 240/12309/20, від 11 лютого 2021 року у справі №200/3757/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі №200/3 774/20-а, від 1 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19, то апелянт вважає, що позовні вимоги та обставини у вказаних справах не є подібними до спірних правовідносин, а тому такі правові висновки не підлягають застосуванню як джерело права до обставин цієї справи.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді викладача циклової комісії водіння та технічної підготовки. Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 29.12.2020 №483 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 01.02.2021 №21 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 01.02.2021.
Позивач у червні 2021 року звернувся до відповідача із заявами щодо виплати йому належного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 01.02.2021 з урахуванням розмірів окладів за посадою і військовим званням, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021, а також множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років (50%).
Листом від 13.07.2021 №3588 в/ч НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що пунктом 4 постанови КМУ №704 (зі змінами, внесеними постановою КМУ №103) встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Враховуючи зазначене, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а також відсоткової надбавки за вислугу років діючим військовослужбовцям відповідач керувався правовою нормою прямої дії, тобто пунктом 4 постанови КМУ №704, а не примітками до додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови КМУ №704, які в частині встановлення конкретної розрахункової величини, що множиться на тарифний коефіцієнт, суперечать нормі цього ж нормативно-правового акту.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Як зазначено в частині четвертій статті 9 цього Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до вказаних положень закону була прийнята постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно зазначив, що станом на час прийняття Постанови № 704, пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови № 704 містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
В Додатках 1 та 14 до Постанови № 704 у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти. Вказані Додатки також мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться. Тобто вказані додатки до пункту 4 Постанови № 704 дублювали положення пункту 4 Постанови № 704 в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
В подальшому Постановою № 103 внесено зміни до Постанови № 704 та пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: виключено вимогу щодо обрахування посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями виходячи із розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)», вказавши цю розрахункову величину як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Однак зміст приміток до додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї Постанови.
При цьому суд вірно вважав, що не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
У постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №700/668/16-а визнано, що суб'єкт владних повноважень під час розгляду питання, пов'язаного з реалізацією особою свого права, зокрема, права на соціальний захист, зобов'язаний застосовувати той закон або інший нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних правовідносин між особою та державою, в особі її уповноважених органів.
Оскільки додатки 1 і 14 до постанови №704 були затверджені 30 серпня 2017 року, а пункт 4 цієї ж постанови змінено 21 лютого 2018 року на підставі Постанови № 103, то відповідно і у цьому випадку пріоритетним у застосуванні є положення саме пункту 4 Постанови №704.
Зазначена позиція суду першої інстанції відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 200/3775/20-а.
При цьому, вказані недоліки були виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року № 1038, яка застосовується з 01 жовтня 2020 року.
Так, примітки до додатка 1 викладено в такій редакції:
« 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
2. Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу встановлюються за 1 - 12 розрядами.
Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів.»
Примітки до додатка 14 викладено в такій редакції:
« 1. Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
2. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями «генерал-полковник», які присвоєні до 1 жовтня 2020 року, зберігається за ними у розмірах, встановлених законодавством.
3. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями «старший прапорщик», «старший мічман», «прапорщик», «мічман», «старшина», «головний корабельний старшина», які присвоєні до 1 жовтня 2020 року, зберігається за ними до завершення проведення переатестації у розмірах, встановлених законодавством».
Крім того, суд правильно зауважив, що примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз'яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870 були затверджені Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (далі - Правила № 870), які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.
За змістом пункту 20 вказаних Правил у структурі проекту положення або іншого нормативно-правового акту, який передбачається затвердити постановою, в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Положеннями пункту 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, також передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.
Отже, примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права.
Крім того, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
При цьому, судом першої інстанції правильно враховано, що згідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11 грудня 2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що не має правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Судом першої інстанції у даній спірній ситуації зґясовано, що згідно довідки в/ч НОМЕР_1 від 02.02.2021 №99 в період з березня 2019 року по січень 2021 року розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача був визначений в/ч НОМЕР_1 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт
Згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням як складових відповідного грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Саме така правова позиція щодо подібних правовідносин викладена у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 240/12309/20, від 11 лютого 2021 року у справі №200/3757/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі №200/3774/20-а, від 1 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19.
З урахуванням викладеного, суд підставно вважав, що перша позовна вимога щодо оскарження такої поведінки є безпідставною і задоволенню не підлягає, відповідно позовні вимоги зобов'язального характеру є похідними від першої позовної вимоги, відповідно вказане в сукупності свідчить про те, що суд першої інстанції вірно вирішив в задоволенні позову відмовити повністю.
Також суд правильно вирішив, відповідно до положень статті 139 КАС України, питання розподілу судових витрат у справі.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року по справі № 380/13603/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула