15 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 813/3654/16 пров. № А/857/20451/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Качмара В.Я., Пліша М.А.,
за участі секретаря судового засідання Рибачука А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року (суддя - Сакалош В.М., м. Львів, повне судове рішення складено 08 жовтня 2021 року) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у жовтні 2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, у якому просив: визнати протиправними дії ДФС України щодо не включення до системи електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку ФОП ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 722598,00 грн; зобов'язати дії ДФС України відобразити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку ФОП ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних величину від'ємного значення у розмірі 722598,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку з поданням 10.07.2015 р. уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2015 року, у позивача з'явилося від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 722598,00 грн. Після набрання чинності положень Податкового кодексу України щодо електронного адміністрування податку на додану вартість, відповідачем не забезпечено автоматичне збільшення від'ємного значення на суму 722598,00 грн, на яку ФОП ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, чим грубо порушено вимоги пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 13 травня 2021 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року - скасовано, а справу №813/3654/16 направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, за результатами нового розгляду справи, позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо не включення до системи електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 722598 грн. 00 коп. Зобов'язано Державну фіскальну службу України відобразити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних величину від'ємного значення у розмірі 722598 грн. 00 коп.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням від 30 вересня 2021 року, його оскаржила ДПС України, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про залишення позову без розгляду або про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що право позивача не порушене відповідачем, оскільки ФОП ОСОБА_1 самостійно допустив помилку, не задекларувавши у податковій декларації за червень 2015 року відповідну суму від'ємного значення з податку на додану вартість та відобразивши коригування показників січня 2015 року аж у липні 2015 року. Разом з тим, суд першої інстанції належним чином не дослідив питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки для звернення до суду з позовом з приводу оскарження бездіяльності контролюючого органу необхідно застосовувати загальний строк (шість місяців), а не спеціальний (1095 днів), який передбачений п. 102.1 ст. 102 ПК України. Наведене вище вказує на необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим є усі підстави для залишення позову без розгляду чи відмови у задоволенні позову.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 10.07.2015 ФОП ОСОБА_1 подав у ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (самостійний документ), уточнюючий додаток №1 та уточнюючий додаток №5 до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року, згідно з яким, у позивача з'явилося від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 722598,00 грн.
ФОП ОСОБА_1 19.08.2015 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року, в якій суму 722598,00 грн відображено в рядку 31 розділу IV та в додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість.
У податковій декларації за серпень 2015 року, прийнятій 18.09.2015, сума 722598,00 грн перейшла в рядок 20.2 та, відповідно, рядок 24 декларації, але кошти в сумі 722598,00 грн не зарахувались на електронний рахунок.
ДПІ у Сихівському районі Головного управління ДФС у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, результати якої оформлено актом від 24.02.2016 р. №183/17-20/2710300154 та якою підтверджено правомірність коригування податку на додану вартість за січень 2015 року в розмірі 722598 грн.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку ФОП ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган після початку роботи системи у штатному режимі на постійній основі, отримавши уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, яка прийнята 10.07.2015, своєчасно не забезпечив відображення її показників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, у зв'язку з чим такі дії контролюючого органу є протиправними, а тому відповідач зобов'язаний відобразити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ФОП ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних величину від'ємного значення у розмірі 722598,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).
З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Так, система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України: з 1 січня до 1 липня 2015 року - у тестовому режимі; з 1 липня 2015 року - на постійній основі.
Цим же пунктом встановлено, що період з 01 лютого 2015 року до 1 липня 2015 року є перехідним періодом, протягом якого реєстрація податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 розділу V Податкового кодексу України.
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість».
Вказаним Порядком визначено механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунків коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.
Електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.
Згідно з п. 200-1.5 ст. 200-1 ПК України кошти з електронного рахунка платника податку на додану вартість перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до: державного бюджету; на рахунок, відкритий у банку або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами -суб'єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 Податкового кодексу України, для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Податкового кодексу України; на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань.
Протягом дії системи електронного адміністрування податку на додану вартість у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з податку на додану вартість.
З 1 липня 2015 року на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платники податку зараховують також кошти у сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 201.3 статті 201 Податкового кодексу України та надає право для реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування.
Відповідно до пункту 200-1.2 ст.200-1 ПК України визначено, що платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим п. 87.1 ст. 87 цього Кодексу.
Згідно з п.200-1.3 ст.200-1 ПК України, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою:
Накл = НаклОтр + Митн + ПопРах + Овердрафт - НаклВид - Відшкод - Перевищ; де:
НаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;
Митн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України, крім сум податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв'язку, експрес-перевізником;
ПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті.
Овердрафт - сума середньомісячного розміру сум податку, які за останніх 12 звітних (податкових) місяців були задекларовані платником до сплати до бюджету та погашені чи розстрочені або відстрочені, а також задекларовані платником - сільськогосподарським підприємством, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу.
НаклВид - загальна сума податку за складеними платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;
Відшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань та результатів перевірок, що проводяться відповідно до цього Кодексу;
Перевищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Показники формули, визначеної цим пунктом, обраховуються з 1 липня 2015 року.
Під час обрахунку показників НаклОтр та НаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників НаклОтр, НаклВид та Митн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.
Під час обрахунку суми Накл також використовуються показники, визначені пунктами 34, 34-1 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.
Сума Накл платника, реорганізованого шляхом приєднання, злиття, перетворення, сформована на момент державної реєстрації припинення юридичної особи, використовується під час обрахунку суми Накл правонаступника такого платника податку.
Сума Накл платника, реорганізованого шляхом поділу (з якого здійснюється виділ), сформована на момент державної реєстрації припинення юридичної особи такого платника (державної реєстрації створення юридичної особи правонаступника), використовується під час обрахунку суми Накл правонаступника такого платника податку пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом.
Отже, відповідно до приписів податкового законодавства система електронного адміністрування податку на додану вартість організована на централізованому рівні, а саме Держаної фіскальної служби України, а відтак на цьому ж рівні відбувається і усі дії пов'язані з перенесенням, відображенням (збільшенням) та автоматичним обчисленням реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули, тобто на Державну фіскальну службу України покладається обов'язок щодо забезпечення збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку платник податків має право реєструвати податкові накладні або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з п. 1.1. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Пунктом 38.1 ст.38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого або сплаченого податку.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Приписами ст. 200 ПК України встановлюється єдиний порядок сплати узгоджених сум з податку на додану вартість. Податковий кодекс України не містить інших норм, які б встановлювати якісь особливості сплати узгоджених сум, зокрема, стосовно уточнюючих розрахунків.
Згідно з пунктом 200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 200.4 ст.200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
У справі встановлено, що контролюючий орган після початку роботи системи у штатному режимі на постійній основі, отримавши уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, яка прийнята 10.07.2015, своєчасно не забезпечив відображення її показників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Доводи апелянта про правомірне невідображення суми від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 722598,00 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, оскільки така не була відображена у податковій декларації за червень 2015 року, є необґрунтованими з огляду на таке.
Вказана сума від'ємного значення могла бути відображена виключно у податковій декларації за липень 2015 року (податковий період, в якому подана уточнююча податкова декларація за січень 2015 року), оскільки відповідно до пункту7 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044, у разі виправлення значення рядка 24 декларації за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 29 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.
Колегія суддів звертає увагу на те, що правильність проведеного позивачем коригування підтверджується актом від 24.02.2016 №183/17-20/2710300154 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, проведеної ДПІ у Сихівському районі Головного управління ДФС у Львівській області.
На підставі вказаного вище можна дійти висновку про те, що платником податків обрано цілком правомірний спосіб захисту порушеного права. Враховуючи роботу на постійній основі системи електронного адміністрування податку на додану вартість на час подання уточнюючого розрахунку, ФОП ОСОБА_1 , як платник податків, реалізуючи правомірну поведінку, розраховував на відображення в системі електронного адміністрування відповідних змін, що забезпечило б йому право виписки податкових накладних без здійснення поповнення рахунку у фінансовій установі.
Крім того, апеляційний суд дійшов до висновку, що контролюючий орган, не забезпечивши своєчасне відображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявлених позивачем 10 липня 2015 року відомостей, порушив статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», а саме право на мирне володіння своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.
Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.
Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. UnatedKingdomAppl. 7456/76 (1976)).
Апеляційний суд констатує, що тимчасове затримання відображення показників фінансової звітності у відповідній системі фактично призвело негативного впливу на господарську діяльність позивача, зупинення виконання зобов'язань по укладеним контрактам та виконання останніх, оскільки по першій події унеможливлюється реєстрація податкових накладних. Маючи по факту значну суму переплати по податкових зобов'язаннях, позивач не має можливості вилучати з обігу грошові кошти.
Щодо строку звернення позивачем з даним позовом, то колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити таке.
КАС України передбачено, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Відповідно до частини 1, 2 статті 99 КАС України (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Частиною 3 ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду), передбачено, шо для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, КАС України передбачено можливість установлення іншими законами (спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 122 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Водночас, норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 по справі №500/2486/19.
Статтею 102 ПК України встановлено строк давності - 1095 днів для нарахування грошових зобов'язань платнику податків.
Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, твердження про те, що строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України є помилковим, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 ПК України. Також ця норма закріплює обмеження на позасудовий порядок оскарження відповідних рішень податкового органу, у разі їх оскарження в судовому порядку, та визначає зміну правового стану грошового зобов'язання на неузгоджене.
Беручи до уваги вказане вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з цим позовом, у зв'язку з чим відсутні підстави для залишення позову без розгляду.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що контролюючий орган після початку роботи системи у штатному режимі на постійній основі, отримавши уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, яка прийнята 10.07.2015, своєчасно не забезпечив відображення її показників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, у зв'язку з чим такі дії контролюючого органу є протиправними, а тому відповідач зобов'язаний відобразити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ФОП ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних величину від'ємного значення у розмірі 722598,00 грн.
Щодо покликань апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно зобов'язав вчинити дії ДФС України, яка була замінена на правонаступника - ДПС України протокольною ухвалою від 16.09.2021 (том 5, а.с.114), то апеляційний суд вважає, що така помилка може бути виправлена в порядку ст.253 КАС України.
Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №813/3654/16 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді В. Я. Качмар
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 17 лютого 2022 року