09 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 465/8777/21 пров. № А/857/856/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,
представника позивача Микити Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України на рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року (ухвалене у м. Львові суддею Гладишевою Х. В.; дата складення рішення в повному обсязі не вказана) в адміністративній справі № 465/8777/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4954167 від 26.10.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 122 КУпАП закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн та судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн, його оскаржило Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, вважаючи, що таке є незаконним та прийняте з порушенням норм процесуального права, а тому просило скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що витрати на правничу допомогу є безпідставно завищеними, необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, не відповідають принципам розумності та є неспівмірними зі складністю справи і обсягом виконаних робіт, позаяк згідно з актом представником позивача було підготовлено лише один процесуальний документ, який є типовим та нескладним у виконанні.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, що відповідно до приписів частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
А відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 суд висловив правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 по справі № 826/856/18.
На підтвердження понесених витрат ОСОБА_1 надав до суду договір про надання правової допомоги від 04.11.2021, укладений між ним та адвокатом Микитою Т. В.; акт приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 05.11.2021 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 1/11-21 від 05.11.2021.
Як видно із акту приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги сторони погодили вид та вартість наданої правової допомоги, при встановленні розміру гонорару враховували складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та значення справи.
Відповідно до частин третьої - сьомої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Із матеріалів справи видно, що представник відповідача подавав до суду клопотання про зменшення розміру заявлених витрат на правничу допомогу в цій справі та просив відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення на користь позивача 5000 грн судових витрат. З покликанням на статті 134, 139 КАС України, статтю 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», правову позицію Верховного Суду в адміністративній справі № 9901/264/19 та інших справах, вказав, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу більше ніж у дев'ять разів перевищує ціну позову та не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). А в акті приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги не зазначено кількість витраченого представником позивача часу на роботу, здійснену в цій справі; у матеріалах справи є лише позовна заява з додатками, яка є типовим та нескладним у виконанні документом, з огляду на її зміст; тобто, заявлена представником позивача сума є нелогічною та не підтвердженою, з огляду на сам зміст та нескладність виконання процесуальних документів.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд першої інстанції вважав, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому суд вважав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути відшкодований.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного не погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає завищеним розмір правової допомоги, оскільки потрачений час та розмір витрат у сумі 5000,00 грн є не співмірними з огляду на незначну складність цієї справи та наявність значної судової практики за вказаною категорією справ.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного дійшла висновку про необхідність відшкодування судових витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 1200 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що з метою відшкодування належного розміру витрат на професійну правничу допомогу, необхідно замінивши в абзаці четвертому резолютивної частини рішення суду першої інстанції після слів «витрати на професійну правничу допомогу в розмірі» цифри «5000 (п'ять тисяч) грн» цифрами «1200 (одна тисяча двісті) грн».
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 317 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, проте встановлені обставини у справі дають підстави суду апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції шляхом зміни його резолютивної частини.
Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року в адміністративній справі № 465/8777/21 змінити, замінивши в абзаці четвертому його резолютивної частини після слів «витрати на професійну правничу допомогу в розмірі» цифри «5000 (п'ять тисяч) грн» цифрами «1200 (одна тисяча двісті) грн».
У решті додаткове рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 16 лютого 2022 року.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду