09 лютого 2022 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 759/22966/20
номер провадження: 22-ц/824/340/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
за участю секретаря - Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтарєва Романа Миколайовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року у складі судді Войтенко Ю.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Позовна заява мотивована тим, що позивачка перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 31 липня 2008 року шлюб між сторонами було розірвано. Вказувала, що відповідач сплачував аліменти на утримання дочки до досягнення повноліття у розмірі 4 000 грн 00 коп. На момент подання позову ОСОБА_3 продовжує навчання в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та є студенткою 1 курсу факультету прикладної математики денної форми навчання. Зазначала, що відповідач інших дітей не має, аліменти не сплачує, є працездатним, інших осіб на його утриманні не перебуває, а тому він має можливість надавати матеріальну допомогу.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 6 000 грн 00 коп., щомісячно, починаючи з 18 грудня 2020 року і до припинення навчання або до досягнення ОСОБА_3 23 років.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у розмірі 1 200 грн 00 коп., щомісячно, починаючи з 21 грудня 2020 року та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтарєв Р.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити, збільшивши розмір аліментів до 6 000 грн 00 коп., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи позивачки щодо розміру аліментів, які вона просила стягнути з відповідача на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, а тому вважає, що визначений судом розмір аліментів у сумі 1 200 грн 00 коп. є несправедливим. Вказує, що суд першої інстанції неправильно встановив можливість відповідача надавати матеріальну допомогу з виплати аліментів, оскільки не звернув увагу на ту обставину, що відповідач виконував свій обов'язок, встановлений рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 січня 2020 року у цивільній справі № 759/17132/19 щодо сплати аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття в твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 грн 00 коп. Тобто, відповідач, який не є інвалідом, є особою працездатного віку, не має інших утриманців, має вищу освіту, спеціальність і професію, мав можливість сплачувати аліменти у вказаному вище розмірі. Проте суд першої інстанції не обґрунтував, чому саме віддав перевагу доводам відповідача про те, що аліменти за попереднім рішенням суду сплачувались лише за рахунок власних його заощаджень. Також вказує, що суд проігнорував доводи позивачки про необхідність врахувати відповідне інфляційне знецінення, а також те, що навчання дитини у вищому навчальному закладі потребує додаткових витрат, які є цілком очевидними, зокрема, на придбання підручників, комп'ютерної техніки, оплату послуг Інтернету, проїзд до навчального закладу тощо, а також необхідність витрат на лікування дитини у лікаря-ендокринолога у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача аліментів на дитину, що продовжує навчання, в твердій грошовій сумі у розмірі 6 000 грн 00 коп. відповідає вимогам розумності і справедливості.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Вайнер О.Л. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що сама по собі працездатність відповідача не може бути підставою для визначення розміру аліментів на утримання повнолітніх дітей, так як реальний дохід відповідача, з урахуванням карантинних обмежень встановлених в Україні, не дозволяє сплачувати аліменти у більшому розмірі, оскільки власні заощадження відповідача вже витрачені на сплату аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття, а в банках з таким мінливим доходом кредитів не дають. Просить апеляційну залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 28 жовтня 1994 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі до рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 липня 2008 року.
Від даного шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).
Згідно з довідкою Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» від 20 жовтня 2020 року №366 ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу факультету прикладної математики денної форми навчання, термін закінчення навчання - 30 червня 2024 року. Форма навчання - за державним замовленням (а.с.5).
Також згідно листа Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» від 23 червня 2021року №1900/30-02-24 форма навчання ОСОБА_3 - за державним замовленням і її навчання фінансується за кошти державного бюджету, додаткових витрат, які б стосувалися навчального процесу вона не здійснювала (а.с. 42).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 отримує стипендію, зокрема, за період з вересня 2020 року по червень 2021 року вона отримала стипендію у загальному розмірі 13 000 грн 00 коп., що підтверджується відповідною довідкою про доходи (а.с.45).
Також встановлено, що на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 20220 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягувались аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 4 000 грн 00 коп., але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 вересня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.6).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом з позивачкою ОСОБА_1 .
Заперечуючи проти розміру аліментів у сумі 6 000 грн 00 коп., відповідач ОСОБА_2 вказував, що рівень його доходу не дозволяє сплачувати аліментів у вказаному розмірі. На підтвердження низького рівня доходу відповідач надав копії податкових декларацій та довідку, відповідно до яких обсяг доходу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за 2020 рік складав 10 500 грн 00 коп., за перше півріччя 2021 року - 10 255 грн 32 коп. (а.с.49-51).
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, загальний розмір доходу відповідача за 2020 рік склав 12 612 грн 15 коп.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України.
Так, ч.1 ст.198 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до положень ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з ч.1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню ст.199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Установивши, що дочка сторін ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у зв'язку з цим вона потребує матеріальної допомоги, так як вона позбавлена можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання, оскільки не має потрібного обсягу професійних знань та навичок, які необхідні для такого працевлаштування.
Також установивши, що відповідач є працездатною особою, який може надавати матеріальну допомогу на утримання свої неповнолітньої дочки, яка продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Водночас обов'язок утримувати дітей згідно положень ст.180 СК України лежить на обох батьках.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року - 2 189 грн 00 коп., з 1 липня - 2 294 грн 00 коп., з 1 грудня - 2 393 грн 00 коп., а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1 921 грн 00 коп., з 1 липня - 2 013 грн 00 коп., з 1 грудня - 2 100 грн 00 коп.; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2 395 грн 00 коп., з 1 липня - 2 510 грн 00 коп., з 1 грудня - 2 618 грн 00 коп.; працездатних осіб: з 1 січня - 2 270 грн 00 коп., з 1 липня - 2 379 грн 00 коп., з 1 грудня - 2 481 грн 00 коп.
Відповідно до положень ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Визначаючи розмір аліментів у сумі 1 200 грн 00 коп., суд першої інстанції правильно прийняв до уваги, що батьки зобов'язані утримувати повнолітню дитину в рівних частинах та врахував обставини, зазначені у ст.182 СК України. Так, судом враховано рівень доходів відповідача як фізичної особи - підприємця за перше півріччя 2021 року, встановлений законом прожитковий мінімум для працездатних осіб, прийнято до уваги, що ОСОБА_3 навчається на безоплатній основі і отримує стипендію.
Враховуючи наведене та, виходячи із засад розумності і реальності, колегія суддів вважає, що визначений судом розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення ОСОБА_3 , яка продовжує навчання.
Отже, врахуваши наведені вище вимоги закону, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову частково.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що відповідач виконував свій обов'язок, встановлений рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 січня 2020 року у цивільній справі № 759/17132/19 щодо сплати аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000 грн 00 коп., а тому, на думку позивачки, він має можливість сплачувати аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, у більшому розмірі, ніж визначено судом першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки обставини належного виконання боржником судового рішення про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, не мають правового значення під час визначення розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання на підставі ст.199 СК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що відповідач не є інвалідом, є особою працездатного віку, не має інших утриманців, має вищу освіту, спеціальність і професію, а тому може сплачувати аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує у визначеному позивачкою розмірі, колегія суддів також не приймає до уваги, з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини того, що відповідач не є інвалідом, є особою працездатного віку, не має інших утриманців, має вищу освіту, спеціальність і професію, самі по собі не свідчать про те, що на час розгляду справи він отримує дохід в більшому розмірі, ніж встановлений судом.
Інших доказів того, що відповідач отримує дохід в розмірі та із джерел відмінних від тих, що встановлені судом, позивачка суду не надала, що є її процесуальним обов'язком в силу положень ст.ст. 12,81 ЦПК України.
Також доводи апеляційної скарги про те, що при визначені розміру аліментів судом першої інстанції не враховано доводи позивачки про необхідність врахувати інфляційне знецінення коштів, колегія суддів відхиляє, оскільки знецінення національної валюти не є передбаченою ч.1 ст. 182 СК України обставиною, що враховується судом при визначенні розміру аліментів.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення судом визначено, що визначений судом розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтарєва Романа Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді: