справа №757/64183/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Батрин О.В.
провадження №22-ц/824/18400/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
09 лютого 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Суханової Є.М., Сушко Л.П.,
при секретарі: Панчошній К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича про відкриття виконавчого провадження 65110757 від 13 квітня 2021 року та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також зобов'язання вчинити інші дії у виконавчому провадженні, -
У травні 2021 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П.В. щодо відкриття виконавчого провадження №65110757 з примусового виконання виконавчого листа №757/64183/16-ц від 01.03.2021 року за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язавши приватного виконавця повернути виконавчий лист без виконання.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог ст.ст.16, 26 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим порушено права боржника у цьому виконавчому провадженні.
Вказував, що до поданої приватному виконавцю заяви про примусове виконання рішення суду представники стягувача - АТ «Українська залізниця» не додали документи на підтвердження повноважень адвокатів, передбачені законодавством, а саме ордери та витяги з договорів про надання правової допомоги, укладені між адвокатами та АТ «Українська залізниця», засвідчені представниками сторін цих договорів, відповідно до ст.16 Закону України «Про виконавче провадження».
Також до заяви адвокатів про примусове виконання рішення суду від 02.04.2021 року додані копії довіреностей АТ «Укрзалізниця», а не оригінали, що суперечить ст.20 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Крім того, боржник зазначав, що приватним виконавцем неправомірно стягнуто з нього витрати виконавчого провадження, оскільки у трудовому спорі вони не можуть стягуватися з боржника, а мають авансуватися роботодавцем або здійснюватися за рахунок приватного виконавця.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про повне задоволення скарги.
Скаргу обґрунтовував тим, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу та визнаючи повноваження адвокатів на представництво у виконавчому провадженні на підставі довіреності збудував свої висновки в порушення діючого законодавства на підставі положень довіреностей, які не мають юридичної сили. Суд не звернув увагу на порушення цими адвокатами Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і визнав за належне прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документу від осіб, чиї повноваження на представництво інтересів стягувача не підтверджені належним чином.
Вважає, що приватний виконавець, отримавши заяву про примусове виконання ухвали суду з довіреністю, виданою стягувачем адвокатам, на підставі положення ст.16 Закону України «Про виконавче провадження» мав вимагати від Пішковцій О.В. та К улі ніч А.П. ордер адвоката і договір про надання правової допомоги, чого не зробив.
Також вказує, що витрати виконавчого провадження не можуть стягуватися з позивача у трудовому спорі і мають авансуватись стягувачем, яким наразі за виданим Печерським районним судом міста Києва виконавчим листом від 01.03.2021 рокує АТ «Укрзалізниця», або здійснюватися за рахунок приватного виконавця.
Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження №65110757 з примусового виконання виконавчого листа №757/64183/16-ц від 01.03.2021 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук П.В. діяв в межах наданих йому законом повноважень та у спосіб, передбачений законом, а оскаржувана постанова прав боржника не порушує.
Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 12.01.2021 року частково задоволено апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 . Заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання виконавчого листа, виданого 18 грудня 2017 року Печерським районним судом м. Києва для примусового виконання рішення суду від 30 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» таким, що не підлягає виконанню, задоволено та визнано виконавчий лист №757/64183/16, виданий 18 грудня 2017 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 551 451 грн. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 70 110 грн. 91 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» 70 110 грн. 91 коп.
Встановлено, що 29 квітня 2021 року представником боржника отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа
№757/64183/16-ц за заявою адвокатів Пішковцій О.В. та Кулініч А.П. від 02.04.2021 року, якою стягнуто з ОСОБА_1 суму основної винагороди приватного виконавця - 7 011 грн. 09 коп. та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження - 300 грн.
За ч.1 ст.16 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто.
Так, положеннями ч.ч.3, 4 статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.
Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.
Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.
Згідно з матеріалами справи представник АТ «Українська залізниця» Пішковцій О.В. здійснює представництво стягувача на підставі довіреності від 13.01.2021 року, якою адвокату надано право представляти інтереси клієнта перед органами та особами, які здійснюють примусове виконання рішень з усіма правами, наданими стороні (учаснику) виконавчого провадження, виданою і оформленою відповідно до закону.
Крім того, представник АТ «Українська залізниця» Кулініч А.П. здійснює представництво стягувача на підставі довіреності від 23.12.2020 року, якою адвокату надано право представляти інтереси клієнта перед органами та особами, які здійснюють примусове виконання рішень з усіма правами, наданими стороні (учаснику) виконавчого провадження, виданою і оформленою відповідно до закону.
Встановлено, що вказані представники є адвокатами, що стверджується інформацією, яка міститься в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надані представниками стягувача докази на підтвердження їх повноважень щодо представництва АТ «Українська залізниця» відповідають вимогам ст.16 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:
1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;
2) в інших випадках, передбачених законом.
При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов'язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
Також, положеннями ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:
1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;
5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);
6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;
7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;
9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;
10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Також, за п.8 ч.4 ст.4 Закону України виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.
Проте, відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин.
На підставі наведеного суд вірно вважав відсутніми у приватного виконавця на час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження підстав, визначених ст.ст.4, 5, ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» для повернення виконавчого документа стягувану.
Наведені боржником підстави для повернення виконавчого листа стягувачу є формальними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Щодо доводів боржника про неправомірність стягнення з нього витрат виконавчого провадження, то за ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч.1, 3 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Частиною 7 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, приватний виконавець нараховує основну винагороду із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому приватний виконавець зобов'язаний нараховувати основну винагороду щомісяця у розмірі, визначеному частиною третьою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення основної винагороди за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься приватним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про її нарахування.
Як вбачається з Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» від 08.09.2016 року за №643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10% стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №65110757 від 13.04.2021 року приватним виконавцем стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню за виконавчим листом, що узгоджується із вимогами чинного законодавства.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», а тому доводи скарги боржника про неналежне правове обґрунтування постанови є безпідставними.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження №65110757 з примусового виконання виконавчого листа №757/64183/16-ц від 01.03.2021 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук П.В. діяв в межах наданих йому законом повноважень та у спосіб, передбачений законом. Також вірно вважав, що оскаржувана постанова прав боржника не порушує.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 16 лютого 2022 року.
Головуючий:
Судді: