ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
19 січня 2022 року м. Київ № 640/31536/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Міністерства охорони здоров'я України
про визнання незаконним та скасування наказу
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Міністерства охорони здоров'я України (далі по тексту - відповідач), адреса: 01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7, в якій позивач просить
- визнати наказ Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року №1253 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» незаконним та скасувати.
Підставами позову позивач вказує прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваного наказу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
30 грудня 2021 року на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акта, а саме наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року №1253 стосовно ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач послався на те, що він з липня 2012 року працює в Центрі соціальних служб Одеської міської ради на посаді провідний фахівець із соціальної роботи, а тому, на його переконання, підпадає під дію цього наказу.
Як вказує позивач, з 09 грудня 2021 року не будуть допущені до виконання службових обов'язків працівники без двох щеплень вакцини. Стан здоров'я позивача, як він зазначає у заяві про забезпечення позову, не дозволяє йому щеплюватись, оскільки 31 березня 1999 року йому було присвоєно другу групу інвалідності.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з цією заявою про забезпечення позову.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до вимог частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При цьому заходи забезпечення, як вже було зазначено судом, мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Разом з тим суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 13 березня 2020 року у справі №1740/2484/18, від 30 вересня 2020 року у справі №640/1305/20, від 22 жовтня 2020 року у справі №640/1304/20, від 24 листопада 2020 року у справі №640/9636/20, від 11 березня 2021 року у справі №260/1168/19.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, на переконання позивача, оскаржуваний ним наказ обмежує його право на працю.
Суд зауважує, що встановлення обставин законності спірного наказу та їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи, при розгляді справи по суті.
У разі вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, судом буде фактично ухвалене рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Відтак, посилання позивача щодо очевидної протиправності вказаного наказу в даному випадку, судом не може бути оцінено, з огляду на вищевикладене.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 640/6315/19.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник