Ухвала від 18.01.2022 по справі 640/1248/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

18 січня 2022 року м. Київ № 640/1248/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Балась Т.П., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у м. Києві до Відділу примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління ДПС у м. Києві з позовом до Відділу примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить суд:

- скасувати постанову № 63743382 від 28.10.2021 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречух О.Я. про накладення штрафу на ГУ ДПС у м. Києві (44116011) у розмірі 5100,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2020 № 1928-IX установлено, що з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2481 гривень.

Таким чином, під час звернення до суду позивачеві належало сплатити судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Разом з тим, доказів сплати судового збору позивач до позовної заяви не приєднав.

У позовній заяві позивач просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення в цій справі.

Розглядаючи дане клопотання по суті, суд зазначає наступне.

Положеннями частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Вказані норми встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.

Таким чином, за обґрунтованим клопотанням, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд може звільнити позивача від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити або розстрочити його сплату.

У позовній заяві (клопотанні) сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та надати суду відповідні докази.

У той же час, позивачем не надано до суду жодних документальних доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за поданий ним позов у встановленому законом порядку, а також доказів про відсутність коштів на сплату судового збору.

Відсутність або обмеженість бюджетних асигнувань, призначених для сплати судового збору, не є свідченням незадовільного майнового стану і не може бути підставою для надання пільг чи переваг при зверненні до суду.

Суд також бере до уваги, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ним вчинялися будь-які дії для приведення відповідної статті видатків у відповідність до фактичних потреб, як і не надано доказів, що за результатами вчинення таких дій компетентними органами були прийняті рішення про відмову у виділенні додаткового фінансування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені протягом п'яти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання до суду:

- оригінал документа про сплату судового збору у розмірі 2481,00 грн.;

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Головного управління ДПС у м. Києві до Відділу примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови, - залишити без руху.

2. Позивачеві у п'ятиденний строк з дня одержання ухвали усунути наведені у ній недоліки у вказаний у ній спосіб.

3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Т.П. Балась

Попередній документ
103397631
Наступний документ
103397633
Інформація про рішення:
№ рішення: 103397632
№ справи: 640/1248/22
Дата рішення: 18.01.2022
Дата публікації: 22.02.2022
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Окружний адміністративний суд міста Києва
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів