ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 січня 2022 року м. Київ №120/2662/20-а
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомВійськової частини Національної гвардії України НОМЕР_1
доОСОБА_1
простягнення заборгованості,
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 24, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), у якому просить суд стягнути кошти за видані предмети речового майна, строк експлуатації (носіння) якого не закінчився, кошти за підписання першого контракту та використаної щорічної відпустки у розмірі 16 573,79 грн. із них: 7502,94 грн. за предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився; 8222,67 грн. за підписання першого контракту; 848,18 грн. за 5 днів відпустки, що були в використані у 2019 році в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 19.07.2019 №48 (по особовому складу) з відповідачем було розірвано контракт за п.п. "Ж" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через службову невідповідність. Звільнення з вказаної підстави відповідно до вимог п. 18 розділу ІІІ Інструкції № 475 тягне за собою утримання вартості речового майна, які отримані під час проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України та строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися, з урахуванням строку перебування їх у носінні; відповідно до пункту 3 Розділ 21 Інструкції №200 тягне за собою стягнення одноразової грошової допомоги яка виплачена за підписання першого контракту, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; відповідно до абзацу 1, пункту 14, статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» тягне за собою стягнення із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилась після звільнення військовослужбовця, у разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну відпустку.
Станом на дату подання позову за відповідачем облікований залишок заборгованості у розмірі 16 573,79 грн, яка зазначена у претензії № 1 від 17.01.2020 та вручена під особистий підпис відповідача 17.01.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження) та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином.
Згідно із частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги наведене суд вирішує спір по суті за наявним у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2018 №27 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
02.03.2018 між ОСОБА_1 та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 19.07.2019 №48 (по особовому складу) з відповідачем було розірвано контракт за п. п. "Ж" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через службову невідповідність.
Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості, яка рахується за ОСОБА_1 на день звільнення в запас (виключення) зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 НГУ у зв'язку з достроковим розірванням контракту та переведенням на строкову військову службу, станом на 19.07.2019 у ОСОБА_1 виникла заборгованість стосовно наступного за:
- за одноразову грошову допомогу за не дослужений період по першому контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту - 8222,67 грн.;
- за 5 днів наперед використаної щорічної основної відпустки за 2019 рік в сумі 848,18 грн.;
- за предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився, яке ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби за контрактом в сумі 7502,94 грн.
Претензію № 1 від 17.01.2020 щодо утримання вартості виданих предметів речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився, та утримання коштів за підписання першого контракту та використаної щорічної відпустки у загальному розмірі 16 573,79 грн. отримано ОСОБА_1 17.01.2020 під особистий підпис.
З огляду на несплату відповідачем заборгованості за Претензією №1 від 17.01.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 1 статті 91 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" передбачено, що військове майно є державним майном, закріпленим за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна, зокрема, належить речове майно.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.20 Закону України "Про Національну гвардію України", норми забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України військовою формою одягу, спеціальним одягом, взуттям та спорядженням, а також іншими предметами речового майна визначаються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", абзацу четвертого частини третьої статті 20 Закону України "Про Національну гвардію України" та з метою впорядкування речового забезпечення Національної гвардії України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475, зокрема, затверджено Інструкцію з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період.
Відповідно до п. 1 підрозділу 1 розділу 1 Інструкції №475 з організації речового забезпечення в Національній гвардії України, в мирний час та особливий період, ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, резервістів, військовослужбовців, призваних під час мобілізації, на особливий період (далі - військовослужбовці) та працівників.
Згідно з абзацом 1 пункту 18 підрозділу 1 Розділу III Інструкції №475 з організації речового забезпечення в Національній гвардії України, в мирний час та особливий період, у разі звільнення військовослужбовців за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, засудженням особи до позбавлення волі або обмеження волі за вироком суду, що набрав законної сили, а також у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, вартість виданих їм предметів речового майна, які отримані під час проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України та строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися, утримується з урахуванням строку перебування їх у носінні на підставі довідки-розрахунку на утримання вартості речового майна.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №200 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 за №405/31857.
Відповідно до пункту 3 Розділу 21 Інструкції №200 одноразова грошова допомога підлягає стягненню з військовослужбовців, визначених у пункті 1 цього розділу, у сумі, обчисленій у повних календарних місяцях пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту, у разі дострокового припинення (розірвання) першого контракту та звільнення з військової служби (направлення для проходження строкової військової служби) у зв'язку із:
систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;
позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;
набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
установленням за результатами спеціальної перевірки відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади;
застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»;
через службову невідповідність.
Відповідно до абзацу 1, пункту 14, статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з'єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.
Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що у разі звільнення військовослужбовців, зокрема, за службовою невідповідністю, вартість виданих їм предметів речового майна, які отримані під час проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України та строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися, утримується з урахуванням строку перебування їх у носінні. Також утримується одноразова грошова допомога за не дослужений період по першому контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту та компенсується наперед використана щорічна основна відпустка.
Отже, Претензією № 1 від 17.01.2020 щодо утримання вартості виданих предметів речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився, та утримання коштів за підписання першого контракту та використаної щорічної відпустки передбачено загальний розмір заборгованості 16 573,79 грн.
Матеріали справи підтверджують факт отримання 17.01.2020 зазначеної претензії позивачем під особистий підпис.
Враховуючи те, що станом на дату звільнення відповідача зі служби, як і станом на дату розгляду справи кошти визначені в Претензії № 1 від 17.01.2020 відповідачем не відшкодовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зважаючи на те, що позивачем є суб'єкт владних повноважень, доказів на підтвердження понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не надано, тому суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 293, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) кошти за видані предмети речового майна, строк експлуатації (носіння) якого не закінчився, кошти за підписання першого контракту та використаної щорічної відпустки у розмірі 16 573,79 грн. із них: 7502,94 грн. за предмети речового майна, строки експлуатації (носіння) яких не закінчився; 8222,67 грн. за підписання першого контракту; 848,18 грн. за 5 днів відпустки, що були в використані у 2019 році в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа