ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
18 січня 2022 року м. Київ № 640/1988/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02068, місто Київ, вулиця О.Кошиця, будинок 11) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом звернулась ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі також - відповідач), в якому позивач просить суд визнати дії Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації протиправними та зобов'язати відповідача визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті сина - ОСОБА_2 , 1987 року народження.
Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовані тим, що позивач звернулась до відповідача із зверненням, в якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_3 , що знаходилась у володінні її покійного сина ОСОБА_2 та надати правовстановлюючі документи на цю квартиру.
Вказана вище квартира була надана ОСОБА_2 на підставі розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 квітня 2018 року № 254 «Про надання житлового приміщення» на сім'ю з 1 особи за пільговою категорією «Учасники бойових дій».
Оскільки органом приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації приватизація квартири АДРЕСА_3 не здійснювалася, вона перебуває у власності територіальної громади міста Києва та є житлом поточного звільнення.
З огляду на те, що у позивача відсутні будь-які правові підстави для користування вказаною квартирою, відповідач відмовив у визнанні за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_3 та надання правовстановлюючих документів на неї.
Розглянувши матеріали позовної заяви та вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Так, відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 статті 4 КАС України).
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №802/1792/17-а.
Предметом даного позову фактично є визнання за позивачем права власності щодо об'єкту нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_3 , тому суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі також - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
В даному випадку, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, приватного права на спірне нерухоме майно внаслідок смерті її сина, якому дана квартира надана у користування на підставі розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 квітня 2018 року № 254 «Про надання житлового приміщення» на сім'ю з 1 особи за пільговою категорією «Учасники бойових дій».
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №813/1362/16, від 28 листопада 2018 року у справі №825/642/18, від 29 січня 2019 року у справі №803/1589/17, а також у постанові від 29 травня 2019 року №826/9341/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82420792) під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
Згідно з ч. 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Таким чином, даний спір не підлягає розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва в порядку адміністративного судочинства, а тому, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 статті 170 КАС України, у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 має бути відмовлено.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п. 3 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Частиною 5 статті 7 вказаного Закону визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Згідно п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
При цьому, відповідно до положень ч. 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення ОСОБА_1 сплаченого судового збору шляхом прийняття даної ухвали, відповідно до вимог процесуального законодавства та п. 5 вказаного вище Порядку.
Керуючись статтями 170, 248 КАС України, суд, -
У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що даний спір підлягає розгляду загальним місцевим судом в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) через відповідний орган державної казначейської служби України сплачений до державного бюджету судовий збір у розмірі 992, 40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) відповідно до квитанції від 11 січня 2022 року № Х501-ХТВА-ВВР3-0СМН.
Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя П.В. Вовк