ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 січня 2022 року м. Київ № 640/11885/20
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні переробні технології» до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологічні переробні технології» (надалі по тексту також - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати направлення № 10 Державної екологічної інспекції України від 12 травня 2020 року на проведення позапланового державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні переробні технології» (код ЄДРПОУ 37797799) місцезнаходження юридичної особи : 04201, м. Київ, вул. Полярна, 20 офіс 18, 79040, вул. Збиральна, 14) та наказ Державної екологічної інспекції України від 12 травня 2020 року № 146.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне направлення містить недостовірні дані, наказ та направлення видані Державною екологічною інспекцією України, яка не має (як центральний орган виконавчої влади) встановлених Законом повноважень на здійснення позапланових перевірок відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; до початку здійснення вищевказаної перевірки члени комісії не надали уповноваженим особам Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні переробні технології» ані передбаченого законом відповідного направлення, виданого територіальним органом виконавчої влади на проведення позапланової перевірки з підстав, передбачених абз. 5 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; підставою для проведення перевірки слугувало звернення ОСОБА_1 , який ніякого звернення до Державної екологічної інспекції не писав, як зазначає позивач.
Представник відповідача не виклав своєї позиції щодо заявлених позовних вимог. На виконання вимог ухвали суду надані завірені копії матеріалів виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
На підставі направлення Державної екологічної інспекції України від 12 травня 2020 року № 10 на проведення позапланового державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні переробні технології» (код ЄДРПОУ 37797799) місцезнаходження юридичної особи : 04201, м. Київ, вул. Полярна, 20 офіс 18, 79040, вул. Збиральна, 14) та наказу Державної екологічної інспекції України від 12 травня 2020 року № 146 відповідачем здійснено вихід 13.05.2020 на адресу ТОВ «Екологічні переробні технології» для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за №350/34633 (надалі - Положення), Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.
На підставі п. 2 розділу 2 Положення, Інспекція здійснює; державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.
У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
За правилами статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення). Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Зазначений перелік є вичерпним та надання інших документів перед початком проведення заходів державного нагляду Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не передбачено. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підставами для здійснення позапланових заходів є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі здійснення позапланової перевірки на підставі звернення громадян перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.
Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду /контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом.
Таким чином, законодавством передбачена можливість не допуску посадових осіб контролюючого органу до здійснення перевірки суб'єктом господарювання, стосовно якого перевірка призначена.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.12.2010 року (справа №21-25а10) юридична особа, яка вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо неї, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом зауважень має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом.
Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки юридична особа може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки.
Отже, юридична особа, яка вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо неї, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб перевіряючого (контролюючого) органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом.
Як зазначає позивач у позовній заяві, товариство скористалось наданим йому правом та посадові особи не були допущені до проведення перевірки.
Окрім цього, суд наголошує на наступному.
Відповідно до ст. 5 КАС України, якою закріплено право на судовий захист, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
При цьому, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
В контексті наведеного суд зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що оскаржувані наказ та направлення Державної екологічної інспекції України як акти індивідуальної дії, вичерпали свою дію, оскільки закінчився строк, протягом якого відповідачем могла бути проведена перевірка на підставі такого наказу та направлення, вихід на перевірку було здійснено.
Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7 встановлено, що ненормативні правові акти є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. До ненормативних актів належать конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, які застосовуються одноразово.
Відтак, суд зазначає, що вимоги про скасування акту індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів. Акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся в минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків, а тому юридичні факти або події минулого не можуть бути скасовані.
Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Разом з тим, в даному випадку позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, адже скасування наказу та направлення відповідача не відновить його становище та захистить порушене право.
Навіть за умови здійснення такої перевірки, суд наголошує, що незалежно від прийнятого позивачем рішення про допуск до перевірки, товариство не позбавлене можливості посилатися на порушення відповідачем вимог законодавства щодо проведення такої перевірки. Однак, оскарженню при цьому підлягають рішення, які будуть прийняття за наслідками такої перевірки, а не підстави для видання наказу та направлення про проведення перевірки.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Підстави для застосування ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 293, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні переробні технології» відмовити.
2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологічні переробні технології» (04201, м. Київ, вул. Полярна, 20, оф. 218, код ЄДРПОУ 37797799)
Відповідач: Державна екологічна інспекція України (01042, м. Київ, Новопечерський провулок, 3, корп. 2, код ЄДРПОУ 37508533)
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко