ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 січня 2022 року м. Київ № 640/29838/20
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить визнати дії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з нарахування пені в розмірі 72 507,86 грн (з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування та 6 042,32 грн (з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) протиправними та скасувати прийняту 13.01.2020 ГУ ДФС у м. Києві податкову вимогу №742-10 про стягнення пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним сплачено у встановлені законодавством строки всі належні суми податкового зобов'язання, а тому у податкового органу відсутні підстави для нарахування пені.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надав відзив, в якому зазначив, що згідно з даних інтегрованих карток інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу у платника податків ОСОБА_1 обліковується пеня по податку на доходи фізичних осіб у сумі 72 507,86 грн та по військовому збору у сумі 6 042,32 грн, яка розрахована за період з 31.07.2017 по 08.01.2020 згідно ст. 129 Кодексу (у тому числі за період адміністративного та судового оскарження). У зв'язку з наявністю податкового боргу, відповідно до вимог ст. 59, 89 Податкового кодексу України та п. 1 розділу ІІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07. 2017 за № 902/30770, ГУ ДПС у м. Києві правомірно сформовано податкову вимогу від 13.01.2020 № 742-10.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
ГУ ДПС у м. Києві сформовано податкову вимогу від 13.01.2020 № 742-10, відповідно до якої убачається, що станом на 12.01.2020 сума податкового боргу платника податків становить 78 550,18 грн, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 72 507,86 грн та військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 6042,32 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)
Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
За правилами підпунктів 54.3.1-54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Як установлено пунктом 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України встановлено, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Згідно п.п. 129.3.1-129.3.4 п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).
На підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями та відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві про проведення позапланової невиїзної перевірки від 14.11.2017 №12428 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» (ЄДРПОУ 13857564) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 13.12.2017 № 2604/26-15-42-02-12/ НОМЕР_1 .
На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 за № 0038734202, №0038744202, в яких визначено грошові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, у сумі 247 247,46 гривень, та по військовому збору у сумі 20 603,95 гривень.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались фізичною особою ОСОБА_1 в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 22.03.2018 частково скасовано податкові повідомлення - рішення від 28.12.2017 за № 0038734202, №0038744202. На підставі рішення ДФС України від 22.03.2018 та акту перевірки від 13.12.2017 № 2604/26-15-42-0212/ НОМЕР_1 винесені нові податкові повідомлення - рішення від 27.03.2018 №0035921700, №0035901700, в яких визначено грошові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, у сумі 247 093,44 гривень, та по військовому збору у сумі 20 591,04 гривень.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 27.03.2018 фізичною особою ОСОБА_1 подано позов до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.03.2018 № 0035921700, № 0035901700.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2019 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
На підставі акту перевірки від 13.12.2017 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено нові податкові повідомлення - рішення від 26.12.2019 № 0100044202, №0100094202, в яких визначено грошові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 138 627,56 гривень, та по військовому збору у сумі 11 552,30 гривень.
Грошові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, у сумі 138 627,56 гривень, та по військовому збору у сумі 11 552,30 гривень сплачені фізичною особою ОСОБА_1 05.12.2019.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Суд зауважує, що положення статті 129 ПК України визначають в якості підстави нарахування пені порушення строків погашення податкового боргу. Об'єктом застосування пені є саме погашена сума податкового боргу, яка в розумінні пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є сумою узгодженого грошового зобов'язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк.
При вирішенні даного спору суд бере до уваги висновки Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі №822/2821/17, згідно з яких об'єктом нарахування пені, яка увійшла до складу податкової вимоги, є грошове зобов'язання визначене контролюючим органом згідно пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, яке за умовами п.57.3 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення. Суд, вважає, що сплата узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлений кодексом строк виключає одну із умов нарахування пені, доводить відсутність складу податкового правопорушення, що унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність нарахування пені, правила обчислення якої встановлені статтею 129 Податкового кодексу України та діють тільки за умов наявності підстав її нарахування.
Враховуючи вищенаведену позицію Верховного Суду, та виходячи з того факту, що грошове зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від від 26.12.2019 №0100044202, №0100094202 сплачено позивачем в повному обсязі та з дотриманням встановленого Кодексом строку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачу спірної суми пені за наслідком сплати позивачем грошового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями.
Аналогічний правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №822/2591/17.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд прийшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для нарахування пені та надіслання позивачу податкової вимоги від 13.01.2020 № 742-10.
Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно з частинами першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 90, 139, 243, 245, 246, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати дії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з нарахування пені в розмірі 72 507,86 грн (з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування) та 6 042,32 грн (з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування).
3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №742-10 від 13.01.2020 про стягнення пені в розмірі 78 550,18 грн.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267)
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко