1/1948
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 січня 2022 року м. Київ № 640/16400/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави
до Управління культури Київської обласної державної адміністрації,
Міністерства культури та інформаційної політики України
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави (надалі - позивач) адреса: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вулиця Шолом-Алейхема, будинок 38-А до Управління культури Київської обласної державної адміністрації (надалі - відповідач 1), адреса: 01196, місто Київ, площа Лесі Україна, будинок 1, Міністерства культури та інформаційної політики України (надалі - відповідач 2), адреса: 01008, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 12/2, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління культури Київської обласної державної адміністрації та Міністерства культури та інформаційної політики України щодо невиконання вимог наказу Міністерства культури України № 501 від 27.06.2019 та Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України № 158 від 11.03.2013 (у редакції наказу Міністерства культури України № 501 від 27.06.2019) щодо незабезпечення занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України розташованих на території м. Біла Церква наступних об'єктів культурної спадщини національного значення, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорони культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України станом на день набрання чинності наказом Міністерства культури України № 501 від 27.06.2019, а саме: «Торгові ряди», початку XIX століття (охоронний № 39, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Склади», XVIІІ ст., (охоронний № 40, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Миколаївська церва», 1702 року (охоронний №41, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Преображенський собор» (1839 року охоронний № 42, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Зимовий палац», початку XIX ст. (охоронний № 44, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), Парк «Олександрія» та паркові споруди (10 пам'яток архітектури та 15 пам'яток мистецтва), XVIII - XIX ст. (охоронний № 45, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Ансамбль споруд пошти», XIX ст., охоронний № 910 (прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979), «Костьол», 1812 рік (охоронний №911, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979);
- зобов'язати Управління культури Київської обласної державної адміністрації та Міністерства культури та інформаційної політики України вжити вичерпних заходів для занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України вищевказаних об'єктів культурної спадщини за категорією національного значення.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача в наслідок протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави до Управління культури Київської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до інформаційного листа Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області № 81 від 15.02.2021 на території м. Біла Церква знаходиться ще 8 пам'яток архітектури національного значення.
Зокрема, на території м. Біла Церква наявні наступні об'єкти культурної спадщини національного значення, взяті раніше на державний облік:
- «Торгові ряди», початку XIX століття, охоронний № 39, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963;
- «Склади», XVIII ст., охоронний № 40, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963;
- «Миколаївська церва», 1702 року, охоронний № 41, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963;
- «Преображенський собор», 1839 року охоронний № 42, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963;
- «Зимовий палац», початку XIX ст., охоронний № 44, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963;
- Парк «Олександрія» та паркові споруди (10 пам'яток архітектури та 15 пам'яток мистецтва), XVIII - XIX ст., охоронний № 45, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963;
- «Ансамбль споруд пошти», XIX ст., охоронний № 910, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979;
- «Костьол», 1812 рік, охоронний № 911, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979.
Позивач наголошує, що кожна з вищезазначених пам'яток культури є невід'ємною частиною світового культурного надбання, свідченням таланту українського народу, його тисячолітньої історії.
В той же час, жоден з восьми вказаних об'єктів культурної спадщини національного значення, розташованих на території м. Біла Церква, з 2000 року (дата початку функціонування Реєстру відповідно до ЗУ «Про охорону культурної спадщини) і до даного часу до Державного реєстру пам'яток України не включено, що може призвести до порушення правового режиму їх використання, а як наслідок, пошкодження, руйнування та знищення.
Не погоджуючись з аргументами позивача викладеними в позовній заяві, представником відповідача-2 було надано відзив, в якому останній заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що в діях Міністерства не вбачається факту бездіяльності, оскільки Листом Управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації від 22 квітня 2020 року № 917/01-02 (вхідний реєстраційний № 14138/10.1-20 було поінформовано, що на території Київської області нараховується 4000 пам'яток та проводиться їх інвентаризації, а також при формуванні усіх необхідних для обліку документів управління забезпечить направлення подання з усіма необхідними додатками до Міністерства для занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а тому оскаржувана позивачем бездіяльність є безпідставною.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання занесення до Державного реєстру зазначених у позові об'єктів культурної спадщини, представник відповідача-2 зазначає, представником Міністерства було розглянуто позов та долучені до нього матеріали та встановлено відсутність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, а саме: постанов Ради Міністрів УРСР № 970 від 24 серпня 1963 року та № 442 від 06 вересня 1979 року про взяття на державний облік вказаних у позовній заяві об'єктів відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом.
За твердженнями представника відповідача-2, без наявності відповідних документів, суд не може належним чином розглянути справу та встановити що 8 об'єктів, які позивач зазначає у позові - це саме ці пам'ятки архітектури національного значення, що не внесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
З огляду на викладені вище обставини представник відповідача-2 просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог адміністративного позову.
Станом на момент винесення судом даного рішення на адресу суду не надходило від відповідача-1 відзиву на позовну заяву з невідомих суду причин, разом з тим, копії ухвал про відкриття провадження у справі були направлені відповідачу засобами поштового зв'язку, за адресою місцезнаходження юридичної особи згідно відомостей коду ЄДРПОУ.
Представником Управління культури Київської обласної державної адміністрації було отримано ухвалу про відкриття провадження у справі 12 липня 2021 року, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, судом враховано, що відповідачі із заявами про продовження строку для надання відзиву до суду не зверталися, про неможливість їх подання з об'єктивних причин - клопотання не подавали.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як зазначено позивачем, за результатами здійснення окружною прокуратурою моніторингу Державного реєстру нерухомих пам'яток України встановлено, що в державному реєстрі нерухомих пам'яток України з об'єктів культурної спадщини національного значення, що знаходяться на території м. Біла Церква Київської області, обліковується лише одна пам'ятка культурної спадщини - Городище літописного міста Юр'єва.
Водночас, відповідно до інформаційного листа Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області № 81 від 15.02.2021, копія якого наявна в матеріалах справи, на території м. Біла Церква знаходиться ще 8 пам'яток архітектури національного значення, а саме:
- «Торгові ряди», початку XIX століття (охоронний № 39, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963),
- «Склади», XVIII ст., (охоронний № 40, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963),
- «Миколаївська церва», 1702 року (охоронний № 41, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963),
- «Преображенський собор» (1839 року охоронний № 42, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963),
- «Зимовий палац», початку XIX ст. (охоронний № 44, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963),
- Парк «Олександрія» та паркові споруди (10 пам'яток архітектури та 15 пам'яток мистецтва), XVIII - XIX ст. (охоронний № 45, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963),
- «Ансамбль споруд пошти», XIX ст., охоронний № 910 (прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979),
- «Костьол», 1812 рік (охоронний № 911, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979), взяті на державний облік як пам'ятки до 2001 року, тобто до моменту вступу в дію Закону України «Про культурну спадщину», а отже до таких об'єктів застосовуються положення Розділу IX Порядку №501.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо невнесення зазначених вище об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах Держави звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів громадян і держави в судах у випадках визначених законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до адміністративного суду в інтересах держави передбачено статтею 24 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною другою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з частиною четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Враховуючи вказане, звернення прокурора з даним позовом зумовлено відсутністю органу, уповноваженого на звернення до суду з відповідним позовом до органу місцевого самоврядування, та необхідністю врегулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до частини 4 статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-III).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1805-III:
- об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
- пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Отже, регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини, спрямоване на її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Згідно із статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Так, відповідно до частини другою статті 5 Закону №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: 2) реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; 3) ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини; 5) подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення; 6) занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.
Водночас частиною другою статті 6 Закону №1805-III встановлено, що до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: 1) забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; 2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; 3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних ареалах населених місць.
Пунктом 4 статті 16 Закону "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за охороною пам'яток історії та культури, збереженням житлового фонду.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1805-III, об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 14 Закону №1805-III занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки. Пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Відповідно до Положення про Міністерство культури та інформаційної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, Міністерство культури та інформаційної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісним майновим комплексом Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ») та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах кінематографії, відновлення та збереження національної пам'яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин в Україні, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.
Пунктом 4 вищезазначеного Положення визначено, що основними завданнями Міністерства культури та інформаційної політики є, зокрема, забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах кінематографії, відновлення та збереження національної пам'яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин, у сфері туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.
Наказом Міністерства культури України № 501 від 27.06.2019 «Про внесення змін до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини» затверджено оновлений Порядок обліку об'єктів культурної спадщини (далі - Порядок), раніше затверджений наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 за № 158.
Розділом IX вказаного Порядку передбачено особливості включення до Реєстру об'єктів культурної спадщини, які взято на облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом «Про охорону культурної спадщини».
Так, Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об'єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом:
- пам'яток всесоюзного, республіканського значення - за категорією національного значення шляхом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України про занесення пам'ятки до Реєстру за категорією національного значення;
- інших пам'яток - за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення про занесення таких пам'яток до Реєстру за категорією місцевого значення.
Мінкультури приймає рішення про невключення об'єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, виключно у разі, якщо такий об'єкт не підлягає занесенню до Реєстру.
Не підлягають занесенню до Реєстру пам'ятки (пам'ятники, пам'ятні знаки), присвячені особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.
У разі відсутності облікової документації на об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.
При цьому, відповідно до пункту 4 вищевказаного наказу Міністерства культури України №501 від 27.06.2019, органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій доручено до01 жовтня 2019 року подати Міністерству культури України переліки об'єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України станом на день набрання чинності цим наказом за формою, згідно з додатком до цього наказу.
Як вбачається з листа Управління культури та туризму Білоцерківської міської ради від 15.02.2021 №81, наявного в матеріалах справи та додатку до нього, а також не заперечується відповідачами, наведені у цій позовній заяві об'єкти культурної спадщини, розташовані на території м. Біла Церква, а саме:
- «Торгові ряди», початку XIX століття (охоронний № 39, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963),
- «Склади», XVIII ст., (охоронний № 40, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963),
- «Миколаївська церва», 1702 року (охоронний № 41, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963),
- «Преображенський собор» (1839 року охоронний № 42, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963),
- «Зимовий палац», початку XIX ст. (охоронний № 44, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963),
- Парк «Олександрія» та паркові споруди (10 пам'яток архітектури та 15 пам'яток мистецтва), XVIII - XIX ст. (охоронний № 45, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963),
- «Ансамбль споруд пошти», XIX ст., охоронний № 910 (прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979),
- «Костьол», 1812 рік (охоронний № 911, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979), взяті на державний облік як пам'ятки до 2001 року, тобто до моменту вступу в дію Закону України «Про культурну спадщину», а отже до таких об'єктів застосовуються положення Розділу IX Порядку №501.
З матеріалів справи, а саме листів Управління культури Київської обласної державної адміністрації від 23.04.2021 № 968/01-17 та від 20.05.2021 №1187/01-11 вбачається, що останнім не заперечується обов'язок внесення зазначених вище культурних пам'яток до Реєстру об'єктів культурної спадщини, проте, зазначено, що для внесення кількох тисяч пам'яток культурної спадщини Київської області необхідно проведення великого об'єму роботи.
Станом на момент вирішення даної справи, відповідачем в особі Управління культури Київської обласної державної адміністрації не надано суду відзиву на позовну заяву із зазначенням відомостей та надання доказів щодо вчинення дій, спрямованих на внесення зазначених вище культурних пам'яток Київської області до Реєстру об'єктів культурної спадщини, а саме подання пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Суд наголошує, що приписами пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», в даному випадку, саме на відповідача в особі Управління культури Київської обласної державної адміністрації покладено обов'язок щодо подання пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
В свою чергу, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та положень розділу IX Порядку №501 на Міністерство культури та інформаційної політики України покладено обов'язок ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини.
Отже, з наведеного вбачається, що Управлінням культури Київської обласної державної адміністрації було допущено протиправну бездіяльність, яка виразилась в неподанні пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини, а саме: «Торгові ряди», початку XIX століття (охоронний № 39, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Склади», XVIІІ ст., (охоронний № 40, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Миколаївська церва», 1702 року (охоронний №41, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Преображенський собор» (1839 року охоронний № 42, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Зимовий палац», початку XIX ст. (охоронний № 44, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), Парк «Олександрія» та паркові споруди (10 пам'яток архітектури та 15 пам'яток мистецтва), XVIII - XIX ст. (охоронний № 45, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Ансамбль споруд пошти», XIX ст., охоронний № 910 (прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979), «Костьол», 1812 рік (охоронний №911, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979) до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
При цьому, вимоги позивача, заявлені до Міністерства культури та інформаційної політики України наразі є передчасними, враховуючи що відповідачем в особі Управління культури Київської обласної державної адміністрації пропозиції щодо включення спірних об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України до органу охорони культурної спадщини вищого рівня не надавались.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає за доцільне, вийти за межі позовних вимог та задовольнити адміністративний позов заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави частково, а саме, шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління культури Київської обласної державної адміністрації, яка виразилась у неподанні пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини, а саме: «Торгові ряди», початку XIX століття (охоронний № 39, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Склади», XVIІІ ст., (охоронний № 40, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Миколаївська церва», 1702 року (охоронний №41, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Преображенський собор» (1839 року охоронний № 42, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Зимовий палац», початку XIX ст. (охоронний № 44, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), Парк «Олександрія» та паркові споруди (10 пам'яток архітектури та 15 пам'яток мистецтва), XVIII - XIX ст. (охоронний № 45, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Ансамбль споруд пошти», XIX ст., охоронний № 910 (прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979), «Костьол», 1812 рік (охоронний №911, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979) до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та зобов'язання Управління культури Київської обласної державної адміністрації подати пропозицію органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини, а саме: «Торгові ряди», початку XIX століття (охоронний № 39, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Склади», XVIІІ ст., (охоронний № 40, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Миколаївська церва», 1702 року (охоронний №41, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Преображенський собор» (1839 року охоронний № 42, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Зимовий палац», початку XIX ст. (охоронний № 44, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), Парк «Олександрія» та паркові споруди (10 пам'яток архітектури та 15 пам'яток мистецтва), XVIII - XIX ст. (охоронний № 45, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Ансамбль споруд пошти», XIX ст., охоронний № 910 (прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979), «Костьол», 1812 рік (охоронний №911, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979) до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно із частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Відповідно до пункту 1, 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що відповідно до частини другої цієї статті при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивачем не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави до Управління культури Київської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління культури Київської обласної державної адміністрації, яка виразилась у неподанні пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини, а саме: «Торгові ряди», початку XIX століття (охоронний № 39, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Склади», XVIІІ ст., (охоронний № 40, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Миколаївська церва», 1702 року (охоронний № 41, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Преображенський собор» (1839 року охоронний № 42, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Зимовий палац», початку XIX ст. (охоронний № 44, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), Парк «Олександрія» та паркові споруди (10 пам'яток архітектури та 15 пам'яток мистецтва), XVIII - XIX ст. (охоронний № 45, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Ансамбль споруд пошти», XIX ст., охоронний № 910 (прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 442 від 06.09.1979), «Костьол», 1812 рік (охоронний № 911, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 442 від 06.09.1979) до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
3. Зобов'язати Управління культури Київської обласної державної адміністрації (адреса: 01196, місто Київ, площа Лесі Українки, будинок 1, код ЄДРПОУ 38812525) подати пропозицію органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини, а саме: «Торгові ряди», початку XIX століття (охоронний № 39, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Склади», XVIІІ ст., (охоронний № 40, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Миколаївська церва», 1702 року (охоронний №41, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Преображенський собор» (1839 року охоронний № 42, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Зимовий палац», початку XIX ст. (охоронний № 44, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), Парк «Олександрія» та паркові споруди (10 пам'яток архітектури та 15 пам'яток мистецтва), XVIII - XIX ст. (охоронний № 45, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08.1963), «Ансамбль споруд пошти», XIX ст., охоронний № 910 (прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979), «Костьол», 1812 рік (охоронний №911, прийнято на облік на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979) до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
5. Судові витрати в частині стягнення судового збору розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова