1/1940
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 січня 2022 року м. Київ № 640/16273/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
OVERSTAR S.r.l.
до Державної авіаційної служби України
про визнання протиправним та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява OVERSTAR S.r.l. (надалі - позивач), адреса: 47893, Республіка Сан-Марино, Борго, Маджоре, вул. Двадцять восьмого липня, 212 до Державної авіаційної служби України (надалі - відповідач), адреса: 01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати Постанову Державної авіаційної служби України №000040 серія АГ від 20.04.2021.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача в наслідок прийняття протиправної постанови суб'єктом владних повноважень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом OVERSTAR S.r.l. до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рахунок-фактуру від 22.09.2020 №1175 не було направлено позивачеві в день його оформлення, що є порушенням законодавчо встановлених строків та підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки враховуючи несвоєчасність направлення рахунку-фактури, позивач не мав змоги своєчасно оплатити збір за виставленими інвойсами.
Позивачем зазначено, що сума, яка вказана в інвойсі становить 1 долар США, при цьому штраф, який був накладений Державною авіаційною службою України на позивача складає 85 000, 00 грн., що є не співрозмірним з тяжкістю порушення.
Позивач також вказує, що йог представник не зміг прибути до Державної авіаційної служби України для ознайомлення з рапортом та його підписанням через заборону польотів та певні обмеження після перетину кордону, які впроваджені у зв'язку з поширенням хвороби - COVID-19, поряд з цим, позивачем зазначено, що відповідачем не проводилась планова и позапланова перевірка, відсутній акт перевірки, що унеможливлювало розгляд справи про накладення стягнення на позивача.
Також, позивач наголошує, що наказ від 21.01.2002 №1621 про призупинення провадження процедури сертифікації, реєстрації, перереєстрації, підтримки дій та надання права на здійснення польотів OVERSTAR є передчасним та протиправним, оскільки позивач мав прав оплатити збір в сумі 1 долара США до 23.10.2020 включно, тобто протягом 30 днів.
Отже, враховуючи, що позивач максимально швидко, як це дозволяли умови пандемії, погасив збір в сумі 1 долар США, з огляду на поважність причин пропуску встановленого Законом строку лише на 5 календарних днів, а також те, що позивачем не завдано шкоди ані бюджету, ані будь-яким іншим особам, представник OVERSTAR S.r.l. наголошує, що штраф в сумі 85 000, 00 грн., з урахуванням наведених рішень Європейського суду з прав людини не є пропорційним державним втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном, а тому постанов про накладення штрафу №000040 серія АГ від 20.04.2021 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує проти порушення строку оплати простроченої заборгованості та не наводить доводів щодо їх спростування, при цьому, нормою Повітряного кодексу України встановлено фіксований строк оплати державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державний збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України.
Відповідачем також наголошено, що він наділений дискреційними повноваженнями щодо визначення розміру санкцій, у межах, встановлених пунктом 1 частини 1 статті 127 Повітряного кодексу України та в даному випадку, до позивача застосовано мінімальну фінансову санкцію у розмірі п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 85 000, 00 грн.
Окрім наведеного, відповідачем зазначено, що він має право накладати штрафи за умов, визначених Повітряним кодексом України, в той час, як статтею 127 такого Кодексу передбачено, що підставою для розгляду справи про порушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 127 цього Кодексу є протокол. Так, на підставі протоколу від 06.04.2021 №003664 серія АА про правопорушення у галузі цивільної авіації, Головою Державіаслужби було винесено постанову про накладення штрафу від 20.04.2021 №000040 серії АГ, якою OVERSTAR S.r.l. притягнуто до відповідальності на підставі абзацу 15 пункту 1 частини 1 статті 127 Повітряного кодексу України та накладено штраф у сумі 85 000, 00 грн.
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач невірно посилається на постанову Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №826/10898/14, оскільки предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини не є подібними, а тому посилання на практику Верховного суду в даному випадку є недоречним.
Також, позивач підкреслює, що відповідач не наводить жодного заперечення проти доводів позивача щодо того, що у зв'язку із ситуацію у світі, пов'язаною з пандемією COVID19, з 2020 та до сьогодні діють карантинні обмеження, через які позивач несвоєчасно отримав направлений відповідачем інвойс та лист №9/9.2-50-21 та щодо того, що у представника позивача не було ніякої змоги бути присутнім 06.04.2021 в Державній авіаційній службі України, адже польоти з України до Республіки Сан-Марино обмежені. Крім того, було небезпечним перебування уповноваженої особи позивача в аеропорті та в літаку, через недодержання там дистанційних обмежень.
Позивач підкреслює, що несвоєчасність спати ним збору в розмірі 1 долар США, за яким видано оскаржувану постанову, не заподіяло істотної шкоди суспільним інтересам та державі, водночас, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. Отже, на переконання позивача, застосування штрафу в сумі 85 000, 00 грн. за несвоєчасну сплату збору в розмірі 1 долар США з простроченням такої оплати всього на 5 календарних днів, не узгоджується зі справедливим балансом, який має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства щодо застосування таких штрафів та вимогами захисту прав особи.
Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що посилання на правову позицію Верховного Суду, зазначені у відзиві на позовну заяву є доречними, оскільки зазначені правовідносини є подібними за суб'єктивним складом сторін спору, об'єктом та змістом, тому твердження позивача з цього приводу не заслуговують на увагу.
Також, відповідачем повторно наголошено, що відповідно до частини дванадцятої статті 121 Повітряного кодексу України, державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державний збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, не сплачений авіаперевізником протягом 30 днів з дати оформлення рахунка-фактури, вважається простроченою заборгованістю перед Державним спеціалізованим фондом фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
На виконання вищевказаної статті Повітряного кодексу України наказом Державіаслужби від 21.10.2020 № 1621 «Про припинення здійснення процедур сертифікації, реєстрації, перереєстрації супроводження діяльності та надання прав на експлуатацію повітряних ліній OVERSTAR S.r.l., у зв'язку з виникненням 22.10.2020 простроченої заборгованості перед Державним спеціалізованим фондом фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях за серпень 2020 року на підставі рахунка-фактури на сплату державного збору від 22.09.2020 № 1175 припинено з 00 годин 00 хвилин 22.10.2020 здійснення процедур сертифікації, реєстрації, перереєстрації супроводження діяльності та надання прав на експлуатацію повітряних ліній OVERSTAR S.r.l.
Таким чином, відповідач наголошує, що твердження позивача про передчасність наказу Державіаслужби від 21.10.2020 № 1621 є безпідставним, більше того, зазначений наказ не є предметом спору у даній справі, а відтак твердження OVERSTAR S.r.l про протиправність останнього не стосуються предмета доказування та не мають значення для правильного вирішення справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
22 вересня 2020 року Державна авіаційна служба України виставила OVERSTAR S.r.l. інвойс №1175 на оплату державних зборів за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України за період з 07 по 31 серпня 2020 року в сумі 1 (один) долар США (далі за текстом - Збір).
28 жовтня 2020 року OVERSTAR S.r.l. оплатило Збір у розмірі 55 (п'ятдесят п'ять) доларів США, що підтверджується квитанцією, копія якої наявна в матеріалах справи.
25 березня 2021 року на електронну пошту позивача надійшов лист №9/9.2-50-21 від Державної авіаційної служби України, в якому повідомлялось, що в зв'язку з порушенням процедури та термінів оплати державних зборів для кожного пасажира, які відправляються з аеропорту Україна та державного збору для кожної тони вантажу, що прибуває або відбуває з України, Державна авіаційна служба України наказом від 21.10.2020 року №1621 призупинила впровадження процедури сертифікації, реєстрації, перереєстрації, підтримки дій та надання права на здійснення польотів OVERSTAR S.r.l.
Також, зазначеним листом було запропоновано уповноваженій особі OVERSTAR S.r.l. з'явитись до Державної авіаційної служби України 06.04.2021 року о 13:00.
Позивач, не погоджуючись з постановою Державної авіаційної служби України від №000040 серія АГ від 20.04.2021 про накладення штрафу, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові основи діяльності в галузі авіації встановлює Повітряний кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до абзацу восьмого пункту 1 частини першої статті 127 ПК України за правопорушення в галузі цивільної авіації до юридичних осіб - суб'єктів авіаційної діяльності, а саме ненадання до уповноваженого органу з питань цивільної авіації інформації, обов'язкове подання якої встановлюється законодавством або авіаційними правилами України, надання недостовірної інформації або надання інформації з порушенням встановлених строків застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу від п'яти до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини п'ятої статті 4 ПК України державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації); національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.
Згідно з частиною першою статті 5 Повітряного кодексу України уповноважений орган з питань цивільної авіації реалізує державну політику і стратегію розвитку авіації України, здійснює державне регулювання діяльності в галузі цивільної авіації за такими напрямами: 1) здійснення комплексних заходів щодо забезпечення безпеки польотів, авіаційної, геологічної, економічної та інформаційної безпеки; 2) створення умов для розвитку авіаційної діяльності, повітряних перевезень та їх обслуговування, виконання авіаційних робіт та польотів авіації загального призначення; 3) організація використання повітряного простору України; 4) представництво України в міжнародних організаціях цивільної авіації та у міжнародних відносинах з питань цивільної авіації.
Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №520 (далі - Положення №520), Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
Згідно з пунктом 6 Положення №520 Державіаслужба має право накладати штрафи за умов, визначених Повітряним кодексом України.
Порядок накладення штрафів і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 №637, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2012 за №73/20386 (далі - Порядок №637).
Пунктом 2.1 Порядку №637 установлено, що підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1.
Згідно з пунктом 2.2 Порядку №637 протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники.
Відповідно до пункту 2.5 Порядку №637 протокол складається за кожним виявленим фактом правопорушення у галузі цивільної авіації.
Пунктами 3.1-3.6 Порядку №637 передбачено, що розглядає справи про правопорушення у галузі цивільної авіації Державіаслужба України, за результатами розгляду виноситься постанова про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 2) або постанова про закриття провадження у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 3).
Від імені Державіаслужби України розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України.
Штраф за невиконання (неналежне виконання) суб'єктом вимог законодавства, що регулює діяльність у галузі цивільної авіації, накладається у розмірах, визначених в статті 127 Повітряного кодексу України.
Штраф може бути накладено на юридичну особу - суб'єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.
У разі вчинення юридичною особою - суб'єктом авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.
Згідно з пунктами 5.4-5.7 Порядку №637 за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у галузі цивільної авіації Голова Державіаслужби України або його заступники (за напрямом діяльності) протягом 15 днів з дня отримання Державіаслужбою України протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації виносять постанову про накладення штрафу на суб'єкта або про закриття провадження у справі згідно з додатками 2, 3 до цього Порядку.
Підставами закриття провадження у справі є установлення під час розгляду справи факту відсутності правопорушення у галузі цивільної авіації.
При визначенні розміру штрафу враховується характер вчиненого правопорушення, ступінь вини порушника, наслідки вчиненого правопорушення.
Постанова складається у двох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику Суб'єкта чи надсилається рекомендованим листом поштою, про що робиться запис у справі. Другий примірник постанови залишається у справі.
Аналогічні приписи зазначенні в статтях 128, 129 Повітряного кодексу України.
Отже, наведені вище приписи законодавства спростовують доводи позивача відносно необхідності проведення планової чи позапланової перевірки, оскільки в даному випадку постанову про накладення штрафу може бути прийнято а результатами розгляду справи на підставі протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації.
Відповідно до статті 127 Повітряного кодексу України, за правопорушення в галузі цивільної авіації до юридичних осіб - суб'єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу від п'яти до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі порушення порядку або строків сплати державних зборів із суб'єктів авіаційної діяльності, визначених законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, за фактом порушення частини 11 статті 121 Повітряного кодексу України, а саме, порушення строків сплати державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, відповідачем було складено протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації від 06.04.2021 №003664 серії АА.
Також, матеріали справи свідчать, що листом від 25.03.2021 уповноваженого представника позивача було запрошено з'явитесь до Державної авіаційної служби України для надання роз'яснень факту порушення, ознайомитись та підписати рапорт порушення.
В подальшому, на підставі абзацу 15 пункту 1 частини 1 статті 127 Повітряного кодексу України, відповідачем було прийнято оскаржувану постанову, якою застосовано до позивача штраф за порушення у галузі цивільної авіації від 20.04.2021 №000040 серії АГ, якою до позивача застосовано штраф у сумі 85 000, 00 грн.
Отже, суд прийшов до висновку, що відповідачем розглянуто справу про правопорушення у галузі цивільної авіації в межах повноважень та з дотриманням порядку, передбаченого чинним законодавством.
Щодо суті виявлених порушень, за які відносно позивача складено оскаржувану постанову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 8 статті 12 Повітряного кодексу України, платежі, що підлягають сплаті до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, є обов'язковими для всіх суб'єктів авіаційної діяльності.
Статтею 121 Повітряного кодексу України визначено особливості справляння і ставки державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України.
Так, відповідно частини 1 зазначеної статті, державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державний збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, - це обов'язкові неподаткові платежі до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, що справляються з авіаперевізників у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 1 частини 3 статті 121 Повітряного кодексу України визначено, що ставка державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, встановлюється у таких розмірах: у разі здійснення повітряних перевезень у межах України - 0,5 долара США.
Платником за рахунком-фактурою на сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, є авіаперевізник, який виконував повітряні перевезення (частина 9 статті 121 Повітряного кодексу України).
Відповідно до частин 10, 11, 12 статті 121 Повітряного кодексу України, рахунок-фактура на сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, надсилається платнику засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою в день оформлення, а на вимогу авіаперевізника - поштою (рекомендованим поштовим відправленням) протягом двох робочих днів з дня оформлення.
Рахунок-фактура на сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, оплачується протягом 30 днів з дати його оформлення.
Державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державний збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, не сплачений авіаперевізником протягом 30 днів з дати оформлення рахунка-фактури, вважається простроченою заборгованістю перед Державним спеціалізованим фондом фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує факт прострочення ним заборгованості, при цьому, зазначаючи про несвоєчасне направлення відповідачем інвойсу від 22.09.2020 №1175, позивач не надає суду доказів отримання такого у строки, які реально унеможливили вчасну сплату збору, враховуючи, що законодавством встановлено 30-денний термін для сплати такого збору.
Також, позивачем не надано суду належних доказів неможливості вчасної сплати такого збору, з урахуванням доводів, на які посилається останній, а саме, перебування працівників у відпустці чи переведення їх відповідним наказом на дистанційну роботу, зачинення офісів.
Суд погоджується з доводами позивача відносно того, що сума збору в розмірі 1 долару США є незначною, водночас, приписами Повітряного кодексу України та Порядку №637 чітко встановлено обсяг відповідальності за порушення строків сплати державних зборів, а саме - від п'яти до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі.
Зазначені положення законодавства є чинними та підлягають застосуванню при вирішенні справ про правопорушення у галузі цивільної авіації.
Суд звертає увагу на те, що оскаржуваною постановою до позивача застосовано штраф у розмірі 85 000,00 грн., що дорівнює п'яти тисячам неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто застосовано мінімальний розмір санкції, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 127 ПК України.
Крім того, суд вказує, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями щодо визначення розміру санкцій, у межах встановлених пунктом 1 частини 1 статті 127 ПК України.
При цьому, підстав для закриття провадження у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації станом на час розгляду справи про правопорушення, не було, оскільки позивачем дійсно було порушено строк сплати збору, що ним не заперечується.
Отже, за наявності правопорушення, що не заперечується позивачем, існування поважних причин враховується при обранні розміру санкції, визначення якої є дискреційним повноваженням відповідача та відповідачем, шляхом прийняття оскаржуваної постанови, застосовано до позивача найменшу санкцію, передбачену за вказане правопорушення приписами Повітряного кодексу України.
При цьому, підстави для незастосування норм чинного законодавства - відсутні.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позивачем порушено вимоги частини 11 статті 121 Повітряного кодексу України, а саме, порушено строки сплати державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, тому постанова Державіаслужби №000040 серія АГ від 20.04.2021 про накладення штрафу за правопорушення в галузі цивільної авіації є правомірною та не підлягає скасуванню.
Поряд з цим, суд також відхиляє твердження позивача про передчасність наказу Державіаслужби від 21.10.2020 № 1621, оскільки зазначений наказ не є предметом спору у даній справі, а тому твердження OVERSTAR S.r.l про протиправність останнього не стосуються предмета доказування та не мають значення для правильного вирішення даної справи.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01 від 06 вересня 2005 року, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00 від 18 липня 2006 року, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58) принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування було виконано та належним чином доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову OVERSTAR S.r.l. до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
2. Судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова