ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 січня 2022 року м. Київ № 826/10823/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Мамедової Ю.Т., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не включення до розрахунку складових заробітної плати при призначенні позивачу у липні 2009 року пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, на які нараховані страхові внески та з яких утримані страхові внески до Пенсійного фонду України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві включити зазначені виплати до складових заробітної плати при призначенні позивачу пенсії у липні 2009 року відповідно до Закону України «Про державну службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакціях, що діяли на момент виникнення права на призначення пенсії);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснювати позивачу, починаючи з 25 грудня 2017 року виплату пенсії, розраховану у розмірі 88% середньомісячної суми усіх складових заробітної плати, шляхом ділення її на 24 календарні місяці перед зверненням за пенсією, згідно довідок від 15 липня 2009 року №15-25/134, від 23 травня 2018 року №19-25/30 та компенсувати з 25 грудня 2017 року неотриману з його вини втрату частини пенсії ОСОБА_1 шляхом виплати її з урахуванням фактично отриманих сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з липня 2009 року їй призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 88% складових заробітної плати.
У травні 2018 року позивачу стало відомо, що відповідачем при призначенні пенсії у липні 2009 року не включено до складових заробітної плати, з якої обчислено розмір пенсії, сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, на які нараховані страхові внески та з яких утримані страхові внески до Пенсійного фонду України.
На переконання позивача, такі дії відповідача є протиправними, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Копія ухвали суду від 13 серпня 2018 року разом з позовною заявою та доданими до неї документами отримані уповноваженою особою відповідача 31 серпня 2018 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою, проте, відзиву на позовну заяву відповідачем на адресу суду не подано.
Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки без поважних причин, на підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», яка була обчислена на підставі довідки Головного управління статистики у м. Києві від 15 липня 2009 року №15-25/134.
З вказаної довідки Головного управління статистики у м. Києві від 15 липня 2009 року №15-25/134 вбачається, що до складових заробітної плати, які були враховані при призначенні пенсії та обчисленні її розміру було включено такі складові заробітної плати, як посадовий оклад, надбавка за ранг (8 ранг) та надбавка за вислугу років (за стаж державної служби 18 років).
Згідно з наявною в матеріалах справи копією довідки про складові заробітної плати Головного управління статистики у м. Києві від 23 травня 2018 року №19-25/30, позивачу за період з липня 2007 року по червень 2009 року нараховувались та виплачувались у тому числі інші виплати (індексація - 1301,59 грн., матеріальна допомога на оздоровлення - 8193,21 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 13737,41 грн.), на які було нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
22 травня 2018 року позивач звернулась до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) з заявою, в якій просила надати їй інформацію про детальні розрахунки нарахованої їй у липні 2009 року пенсії як державному службовцю та надати інформацію, які складові заробітної плати були при цьому враховані, а також просила, у разі не включення до складових заробітної плати окремих сум виплат, надати пояснення підстав їх не включення.
Листом від 25 червня 2018 року №28302/02/3-1824 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що остання перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», яка була розрахована, виходячи з 88% від суми посадового оклад з урахуванням надбавок, премій, передбачених Законом України «Про державну службу». Розмір пенсії, як зазначено у листі, було обчислено на підставі наданих позивачем документів. Також, у листі зазначено про відсутність підстав для включення до складових заробітної плати «інших виплат».
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не включення до складових заробітної плати, з яких обчислено розмір пенсії, сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, позивач звернулась до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суспільні відносини, які охоплювали діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу на момент призначення пенсії позивачу (15 липня 2009 року) були врегульовані Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.
Так, відповідно до статті 37 цього Закону, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Частиною2 статті 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII передбачалося, що перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У частині 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII було закріплено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
При цьому, частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР встановлено, що заробітна плата-це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до частини 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції, що діяла на момент призначення позивачу пенсії 15 липня 2009 року) до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески.
Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, надбавка за особливі умови проходження державної служби та премії до державних і професійних свят, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, входили до системи оплати праці державного службовця.
За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Як вже було встановлено судом та вбачається зі змісту довідки Головного управління статистики у м. Києві від 23 травня 2018 року №19-25/30, позивачу за період з липня 2007 року по червня 2009 року нараховувались та виплачувались у тому числі інші виплати (індексація - 1301,59 грн., матеріальна допомога на оздоровлення - 8193,21 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 13737,41 грн.), на які було нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб та індексація, на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, мали бути враховані при обчисленні розміру пенсії позивача.
Проте, слід зазначити, що як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що при призначенні пенсії у липні 2009 року, позивачем була надана органу Пенсійного фонду України відповідна довідка, з якої б вбачалось, що останній нараховувались та виплачувались індексація, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, на які було нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що дозволяє дійти висновку, що відповідачем не було порушені права позивача в частині не включення окремих складових заробітної плати при обчисленні розміру пенсії, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо їх не включення у липні 2009 року задоволенню не підлягають.
Більш того, відповідно до частини 1 статті 98 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, перерахунок пенсії проводиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв'язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.
У частині 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VI зазначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у травні 2018 року також не зверталась до відповідача з заявою про перерахунок її пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, на які нараховані страхові внески та з яких утримані страхові внески до Пенсійного фонду України на підставі довідки Головного управління статистики у м. Києві від 23 травня 2018 року №19-25/30, відповідно, позивачем не доведено й того факту, що нею було надано вказану довідку відповідачу для здійснення відповідного перерахунку, у проведенні якого було відповідачем було відмовлено.
Також, слід наголосити, що заява позивача, яка була зареєстрована відповідачем 30 травня 2018 року за № 3-1824 (копія якої міститься в матеріалах справи), стосувалась виключно надання інформації щодо складових заробітної плати, з яких обчислена пенсія.
В той же час, з метою найбільш ефективного захисту прав позивача, а також зважаючи, що відповідачем у листі - відповіді від 25 червня 2018 року №28302/02/3-1824 було зазначено, що на думку останнього, у позивача відсутнє право на обчислення пенсії, з урахуванням інших складових заробітної плати, суд, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії та виплату призначеної пенсії позивачу з урахуванням усіх складових заробітної плати, що включаються у заробіток, у тому числі з урахуванням: сум матеріальної допомоги на оздоровлення, сум матеріальної допомоги на оздоровлення та сум індексації грошових доходів, визначених у довідці Головного управління статистики у м. Києві від 23 травня 2018 року № 19-25/30.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії використовується як спосіб відновлення порушеного права у зв'язку з тим, що при призначенні пенсії позивачу протиправно не було враховано всі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Разом з цим, визначаючись щодо початку періоду, з якого порушене право позивача підлягає захисту, суд виходить із наступного.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а (провадження № 11-345апп19) питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті, слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу.
У даній справі суд дійшов висновку, що при призначенні пенсії позивачу не було враховано всі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку із чим, суд зобов'язав відповідача провести перерахунок пенсії.
Однак, як було встановлено під час розгляду справи, позивач не зверталась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та не надала довідку про складові заробітної плати для обчислення розміру пенсії, що, на думку суду, свідчить про відсутність вини пенсійного органу щодо неврахування для обчислення пенсії спірних додаткових виплат.
За таких обставин, датою, з якої слід провести такий перерахунок пенсії позивачу слід вважати дату ухвалення рішення суду у даній справі.
Разом з цим, щодо вимог позивача в частині здійснення перерахунку пенсії виходячи з 88% суми заробітної плати державного службовця, суд зазначає, що питання щодо визначення відсотка суми заробітної плати державного службовця, який враховується для розрахунку пенсії в межах даної справи відповідачем не заперечувалось, про що свідчить лист - відповідь від 25 червня 2018 року №28302/02/3-1824.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи, що позовні вимоги задоволені частково, а матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатила при зверненні до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн., суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 352,40 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі 88% від суми заробітної плати з урахуванням усіх складових заробітної плати, що включаються у заробіток, у тому числі з урахуванням: сум матеріальної допомоги на оздоровлення, сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та сум індексації грошових доходів, визначених у довідці Головного управління статистики у м. Києві від 23 травня 2018 року №19-25/30, починаючи з 18.01.2021 р. з урахуванням раніше виплачених сум.
3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Мамедова