ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 січня 2022 року м. Київ № 640/1571/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши за правилами письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області в частині обмеження пенсії позивача її максимальним (граничним) розміром;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити виплату позивачу - ОСОБА_1 нарахованої за заявою позивача та довідки офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії від 16.07.2020 №21-1431 зп основного розміру пенсії в розмірі 90% від середнього заробітку (88 946,49 грн.) в сумі 80 051,84 грн. без обмеження її максимальним (граничним) розміром з 01 квітня 2020 року з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років, яка була призначена йому 21.03.2003 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ у розмірі 90 % від заробітної плати з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 та встановлено нові збільшені розміри посадових окладів працівників органів прокуратури, у зв'язку з чим у позивача з'явились підстави для перерахунку пенсії.
За результатом розгляду заяви позивача, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.08.2020 № 930030820021 Протокол від 27.08.2020) здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2020 року в розміру 90 відсотків від заробітної плати, основний розмір, який становить 80051,84 грн. Проте виплата нарахованої пенсії, на переконання позивача, була протиправно обмежена її максимальним (граничним) розміром
В подальшому, 02.11.2020 року позивач звернувся із заявою до відділу обслуговування громадян № 9 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з проханням здійснити виплату основного розміру нарахованої пенсії в розміру 90 відсотків у сумі 80051,84 грн. в повному обсязі без обмеження її максимальним (граничним) розміром.
Однак, листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вих. №1000-0212-8/90569 від 09.11.2020) позивачу відмовлено в цьому з посиланням на те, що статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
На думку позивача, відповідачем протиправно було відмовлено в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії на підставі оновленої довідки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/1571/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
02 березня 2021 року (вх. № 03-14/32473/21) через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог та вказав, що позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2020 відповідно до поданої заяви від 25.08.2020 №3202. При цьому, як зазначив відповідач, максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
03 березня 2021 року (вх. № 03-14/32563/21) через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив згідно якої останній вказав, що, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія призначена до 01 січня 2016 року, тому до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватися обмеження її максимальним розміром, визначене Законом №1697-VІІ.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 2003 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» (далі - Постанова КМУ №657), яка набрала законної сили 06.09.2017, підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.
13.12.2019 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини двадцятої ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами (далі - Закон № 1697-VІІ), яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Конституційний Суд України постановив, що частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» підлягає застосуванню в первинній редакції.
25.08.2020 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та подав довідку про заробітну плату, що враховується для перерахунку пенсії, видану Офісом Генерального прокурора 16.07.2020 №21-1431зп, з якої середньомісячний заробіток становить 88 946,49 грн..
За результатом розгляду заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.08.2020 № 930030820021 здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2020 в розмірі 90 відсотків від заробітної плати, основний розмір, який становить 80051,84 грн.
Однак, виплата нарахованої пенсії позивача була обмежена відповідачем її максимальним (граничним) розміром (з 01.04.2020-30.04.2010 в сумі 16380,00 грн.; з 01.05.2020-30.06.2020 в сумі 16380,00 грн.; з 01.06.2020 - 31.08.21 сумі 17120,00 грн.; з 01.09.2020-30.11.2020 в сумі 17120,00 грн.; 01.12.1 10.05.2021 в сумі 17690,00 грн.; з 11.05.2021 - довічно 17690,00 грн.).
Про прийняте рішення позивачу стало відомо 20.10.2020 року після отримання на пенсійну картку Приватбанку пенсії в обмеженої сумі.
У зв'язку з цим позивач, 02.11.2020 року звернувся із заявою до відділу обслуговування громадян № 9 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з проханням здійснити виплату основного розміру нарахованої пенсії в розмірі 90 відсотків у сумі 80051,84 грн. в повному обсязі без обмеження її максимальним (граничним) розміром.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вих. №1000-0212-8/90569 від 09.11.2020) позивачу відмовлено у перерахунку з посиланням на те, що статтею 86 Закону України « Про прокуратуру» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 22, частини 1 статті 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури станом на дату призначення позивачу пенсії визначалось статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Частиною дванадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Згідно з частиною сімнадцятою цього Закону призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах дванадцятій та сімнадцятій статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.
У подальшому до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, внаслідок яких частина сімнадцята статті 50-1 з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
14.10.2014 прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, який набрав чинності 15.07.2015.
Частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (в первинній редакції) передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2015, зокрема, частину двадцяту статті 86 Закону України від 14.10.2014 «Про прокуратуру» №1697-VІІ викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Цим же Законом зменшено розмір пенсії у відсотках від заробітної плати до шестидесяти.
Згідно з частиною 13 статті 86 Закону №1697-VIІ, пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
Проте, починаючи з 01 січня 2015 року, жоден закон не визначав умов (підстав) та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
Таким чином, упродовж тривалого періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність уряду.
Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд.
Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру", та зобов'язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Проте, рішення суду фактично Кабінетом Міністрів України не виконано.
Відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.
Отже, неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови у такому перерахунку, що гарантований законом.
Конституційний Суд України 13 грудня 2019 року за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення №7-р(II)/2019, відповідно до якого визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Пунктом 3 Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, частина двадцята статті 86 Закону №1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню, починаючи з цієї дати.
Відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, зі змінами, заробітна плата прокурора регулюється цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Цією ж статтею врегульовано складові та розмір заробітної плати прокурора.
Проте, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу доповнено пунктом 26, у відповідності до якого, зокрема, норми статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням Конституційного Суду від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, 26 березня 2020 року відновлено дію статті 81 Закону України «Про прокуратуру» в частині визначення розміру та складових заробітної плати прокурорів.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Київській області в частині обмеження пенсії позивача її максимальним (граничним) розміром та зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області здійснити виплату нарахованої за заявою позивача та довідки офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії від 16.07.2020 №21-1431 зп основного розміру пенсії в розмірі 90% від середнього заробітку (88 946,49 грн.) в сумі 80 051,84 грн. без обмеження її максимальним (граничним) розміром з 01 квітня 2020 року з урахуванням раніше виплачених сум, суд вказує на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип очікування суб'єктом відносин визначних правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-р2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Конституційний Суд України зазначив, що звуження обсягу конституційних прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісних показників. Суд врахував, що держава загалом повинна дотримуватися узятих на себе певних зобов'язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені перед людьми обіцянки (поняття «законні очікування»), про що зазначено у п.48 доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською комісією «За демократію через право» 25-26.03.2011. Також, Конституційний Суд України відокремив соціальні пільги та інші засоби допомоги держави від конституційного права громадян на пенсійне забезпечення, яке має фундаментальний характер.
Конституційний Суд України у Рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп дав чітке тлумачення принципу незворотності дії закону в часі - це означає, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття цими законами чи нормативно-правовими актами чинності. Закріплення вказаного принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, породжує у громадян упевненість в тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту.
В іншому Рішенні Конституційного Суду України (№ 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року) також дано роз'яснення, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності тільки за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.
Надання зворотної сили законам суперечить конституційному принципу верховенства права та духу правової держави, при цьому наголошено, що метою принципу незворотності є блокування ущемлення прав і свобод людини з боку держави.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, а отже набуте законне право не може бути скасоване чи звужене.
У постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі №127/11720/14-а зазначено, що «при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому: внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не зазнали. Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 308/11498/16 зроблено висновок, що оскільки перерахунок пенсії позивачу, пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначені розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача. Виходячи із припису ст.58 Конституції України, колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
На незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 04.02.2019 за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформована правова позиція та викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 360/1428/17 (адміністративне провадження № К/9901/17860/18), а саме «дія положень Закону України від 24.12.2015 № 911-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо визначення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01.01.2016 (згідно із п. 2 Прикінцевих положень цього Закону)».
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного та викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а.
Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Як уже зазначалось, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
В контексті викладеного, застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення №213-VІІ» внесено зміни до частини 15 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Тобто безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Пунктом 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Враховуючи, що позивач вже отримує пенсію за вислугу років, призначену до 01 січня 2016 року, до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ.
Судом встановлено, що постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 21.02.2017 по справі №755/2315/17 дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років визнано неправомірними. Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», на підставі довідок Генеральної прокуратури України від 29 вересня 2016 року №18-1273зп, від 29 вересня 2016 року №18-1274зп у розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати пенсії з 01 лютого 2016 року. Це рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України «обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини».
Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та керуючись встановленими судом обставинами, суд приходить до обґрунтованого висновку, що вказаною вище постановою суду визнано законне право позивача на перерахунок та отримання пенсії, виходячи із 90% суми місячної заробітної плати без обмеження її граничного (максимального) розміру.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Згідно із частинами 1 - 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії без обмеження її максимальним (граничним) розміром, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість зазначених дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене та викладене в листі від 09 листопада 2020 року №1000-0212-8/90569 в частині обмеження пенсії позивача її максимальним (граничним) розміром та зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити виплату позивачу - ОСОБА_1 нарахованої за заявою позивача та довідки офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії від 16.07.2020 №21-1431 зп основного розміру пенсії в розмірі 90% від середнього заробітку (88 946,49 грн.) в сумі 80 051,84 грн. без обмеження її максимальним (граничним) розміром з 01 квітня 2020 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з дубліката квитанції № 0.0.1986765616.1 від 21.01.2021, позивач сплатив за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва судовий збір у розмірі 910,00 грн.
З огляду на те, що суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09 листопада 2020 року №1000-0212-8/90569 в частині обмеження пенсії ОСОБА_1 її максимальним (граничним) розміром.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату ОСОБА_1 нарахованої за заявою та довідки офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії від 16.07.2020 №21-1431 зп основного розміру пенсії в розмірі 90% від середнього заробітку (88 946,49 грн.) в сумі 80 051,84 грн. без обмеження її максимальним (граничним) розміром з 01 квітня 2020 року з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн 00 коп. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.В. Аблов