ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
17 січня 2022 року м. Київ № 640/36440/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М., ознайомившись із адміністративним позовом та доданими до нього документами ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 14.12.2021 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Заявлені позивачем вимоги стосуються виплати до 05 травня за 2019 та 2020 роки. Причини пропуску строку звернення до суду позивач пояснює незадовільним станом здоров'я, натомість, про відмову поновлювати порушене право дізнався лише 01.03.2021 після отримання листа відповідача.
У згаданій вище ухвалі зазначено про те, що шестимісячний строк звернення до суду пропущений, навіть якщо презюмувати початок відліку строку звернення до суду 01.03.2021, при цьому, увага також зосереджена на відсутності ґрунтовних пояснень неможливості звернутись раніше.
Через підсистему «Електронний суд» надійшла заява, у якій позивач пояснює тривалі зволікання із тяжкою хворобою, докази якої додавались до позовної заяви. При цьому, жодних інших документів, які свідчили б про поважність пропуску строку звернення до суду, принаймні з 01.03.2021, позивачем не надається.
Таким чином, навіть з урахуванням визнання поважним період лікування позивача, строк звернення до суду пропущений, а причини поважності такого пропуску не заявлені та не доведені.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява № 45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України», заява № 377/02).
Процесуальні строки є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява № 28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява № 23452/94 та пункт 54 рішення від 19.06.2001 «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява № 28249/95).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, позивач не навів достатніх доказів та пояснень на підтвердження поважності пропуску всього періоду пропуску строку, з огляду на що, позов підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 повернути.
2. Роз'яснити, що повернення позову не перешкоджає особі, яка її подала, повторно звернутись до суду, за усунення обставин, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Шевченко