ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
17 січня 2022 року м. Київ № 640/33099/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови від 23.03.2021.
Ухвалою від 22.11.2021 позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків, зокрема, щодо пропущеного строку звернення до суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Як зазначає позивач, про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо 15.04.2021, після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження.
На виконання ухвали від 22.11.2021 позивачем надані пояснення щодо строку звернення до суду, з урахуванням яких, хронологія причин пропуску строку звернення до суду виглядає наступним чином.
15.04.2021 позивач ознайомився із матеріалами ВП № 45967567 та дізнався про існування постанови від 23.03.2021.
Не погоджуючись із розрахунком, позивач звернувся із заявою про проведення перерахунку заборгованості, у відповідь на яку 01.06.2021 отримав розрахунок заборгованості від 20.05.2021.
У подальшому позивач звернувся до суду 10.06.2021, справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва, ухвалою якого від 30.08.2021 позовну заяву залишено без руху, а в подальшому - повернуто ухвалою від 06.10.2021.
Підставою для згаданих ухвал стало ненадання позивачем доказів сплати судового збору та пропуск строків звернення до суду.
У подальшому позивач звернувся із заявою про повернення платіжного документа, який, станом на дату звернення до суду, не отримано.
Проаналізувавши викладені позивачем доводи, слід звернути увагу на те, що ознайомившись 15.04.2021 із матеріалами виконавчого провадження, позивач не погодився із розміром накладеного оскаржуваною постановою штрафу, натомість, початок відліку строку звернення до суду є наступний за датою ознайомлення день - 16.04.2021.
При цьому, посилання на уточнення розрахунку штрафу, з яким позивач не погодився не впливає на перебіг процесуального строку на оскарження постанови, оскільки свідчить лише про вступ у нові правовідносини, безпосередньо не пов'язані з предметом даного позову.
Крім того, в ухвалі від 22.11.2021 зазначено про критичну оцінку причин пропуску звернення до суду, пов'язаних з очікуванням рішення суду про повернення платіжного доручення про сплату судового збору.
Таким чином, позивачем пропущений строк звернення до суду через невірне визначення дати початку відліку такого строку та безпідставне зволікання з повторним зверненням до суду після повернення його позовної заяви вперше.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява № 45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України», заява № 377/02).
Процесуальні строки є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява № 28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява № 23452/94 та пункт 54 рішення від 19.06.2001 «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява № 28249/95).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов до висновку про відсутність передумов для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та наявність підстав для повернення позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Позовну заяву ОСОБА_1 повернути.
2. Роз'яснити, що повернення даної позовної заяви не перешкоджає особі, яка її подала, повторно звернутись до суду, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Шевченко