1/1652
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 січня 2022 року м. Київ № 640/6156/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Пенсійного фонду України,
Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Пенсійного фонду України (надалі - відповідач 1) адреса: 01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, 9, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (надалі - відповідач 2), адреса: 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 40, в якій позивач просить суд:
- визнати незаконним Наказ Голови правління Пенсійного фонду України від 29 серпня 2018 року № 148 «Про Комісію з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», з подальшими змінами;
- визнати незаконним рішення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України, оформлене протоколом від 08 липня 2020 року № 26, в частині зменшення періоду перерахунку пенсії ОСОБА_1 за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі № 826/2005/18;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 недоплачену на підставі рішення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України, оформлене протоколом від 08 липня 2020 року № 26, різницю по пенсії, яка утворилась за період з 05 серпня 2017 року по 31 грудня 2018 року в сумі 25 312, 43 грн (двадцять п'ять тисяч триста дванадцять гривень 43 копійки).
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття суб'єктами владних повноважень протиправних рішень та вчинення протиправних дій щодо зменшення періоди виплати суми пенсії перерахованої на підставі рішення суду за минулий період.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій Пенсійного фонду України щодо прийняття Наказу на підставі якого протиправно було створено комісію з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, якою в свою чергу було прийнято протиправне рішення на підставі якого було зменшено період перерахунку пенсії позивача за рішенням суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Не погоджуючись з аргументами викладеними позивачем у адміністративному позові, представником відповідача-1 було подано відзив, в якому останні зазначає наступне.
Щодо правомірності видання наказу яким було створено комісію з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, представник пенсійного органу зазначає, що на момент створення такої комісії дана дія була передбачена та врегульована відповідним нормативно-правовим актом, що підлягав обов'язковому виконанню Фондом та повноваження щодо видання відповідних наказів щодо створення таких Комісій належить, зокрема та виключно Пенсійному фонду України, як центральному органу виконавчої влади, який здійснює управління соціальною системою загального обов'язкового державного пенсійного страхування, проводить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків; призначає пенсії та готує документи щодо їх виплати; забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, соціальних оплат, що здійснюються відповідно до законодавства за рахунок Пенсійного фонду України; здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.
Представник відповідача-1 зауважив, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту свого права, оскільки, суб'єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення, яке набрало законної сили, шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання постанови суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Щодо виконання судового рішення у справі № 826/2005/18 представник відповідача-1 зазначає, що на виконання вищезазначеного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області позивачу було проведено перерахунок пенсії та виплату коштів за період з 05 серпня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
Також, представник відповідача-1 звертає увагу, що відповідно до пунктів 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 вбачається, що Уряд зобов'язав перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та визначено, що виплату перерахованих підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року.
Таким чином, як за твердженнями представника пенсійного органу, оскільки, з 01 січня 2018 року відбулися зміни в законодавстві, а пенсія позивача починаючи з 01 січня 2018 року підлягала перерахунку то проведений, на виконання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року у справі № 826/2005/18, перерахунок пенсії за період з 05 серпня 2017 року по 31 грудня 2017 року узгоджується із законодавством.
Керуючись викладеним вище, представник відповідача-1 просив суд відмовити у задоволення позовних вимог адміністративного позову на підставі їх необґрунтованості.
Також, не погоджуючись з аргументами адміністративного позову представником відповідача-2 було подано відзив, в якому останній зазначає наступне.
Щодо визнання незаконним рішення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України в частині зменшення періоду перерахунку пенсії за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі № 826/2005/18, представник пенсійного органу зазначає, що у випадках, коли в рішенні суду не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжується до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача, у зв'язку з чим, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі № 826/2005/18 Головним управлінням було проведено перерахунок пенсії в межах покладених судовим рішенням зобов'язань.
Щодо зобов'язання стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь позивача недоплачену суму на підставі рішення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України, оформлене протоколом від 08 липня 2020 року № 26, різницю по пенсії, яка утворилась за період з 05 серпня 2017 року по 31 грудня 2018 року в сумі 25 312,43 грн, представник відповідача-1 зазначає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Отже, за твердженнями представника пенсійного органу, аналізуючи вищезазначене, вбачається, що стягнення коштів на виконання рішення суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
На підставі викладеного, представник відповідача-2 просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог адміністративного позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, ОСОБА_1 після звільнення з військової служби у відставку на підставі наказу Міністра оборони України від 11 липня 2017 року № 467 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04 серпня 2017 року № 149 було виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення в зв'язку зі звільненням у запас та зараховано на пенсійний облік до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (номер пенсійного посвідчення: 2496716038), де останній отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі № 826/2005/18 було визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неправильного розрахунку пенсії та зобов'язано останнього здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії з моменту її призначення (з 05 серпня 2017 року) з урахуванням сум складових грошового забезпечення, які були йому нараховані, у тому числі щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразових додаткових видів грошового забезпечення і індексації за останні 24 місячці служби підряд перед звільненням, з урахуванням довідки від 16 серпня 2017 року № 305/589, виданої фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України, і виплатити позивачу різницю, що утворилась з моменту призначення пенсії до моменту фактичного перерахунку.
Надалі, на виконання зазначеного судового рішення 29 листопада 2018 року Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області було проведено розрахунок доплати, яка склала 39 810, 52 грн, що підтверджується відповідним розрахунком, наявним в матеріалах справи.
В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, та що не заперечувалось відповідачами, 15 липня 2020 року на пенсійний рахунок позивача було зараховано в рахунок різниці пенсії за період з 05 серпня 2017 року по день фактичного перерахунку на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі № 826/2005/18 грошові кошти у сумі 14 498,09 грн.
Не погоджуючись з таким розмір суми виплати перерахунку пенсії, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою від 24 вересня 2020 року за роз'ясненнями щодо недоплати решти заборгованості по пенсії
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області листом від 22 жовтня 2020 року № 1000-0203-8/85728, позивачу було надано відповідь: «Ви перебуваєте на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримуєте пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон).
Відповідно пункту шостого Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Комісія).
За результатами перевірки Комісія приймає рішення про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.
У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п'ятиденний строк Комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.
У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.
Комісія прийняла рішення про зміну періоду перерахунку пенсії за рішенням Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2018 по справі № 826/2005/17 та ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва винесених на Вашу користь.
Кошти по перерахунку пенсії на виконання вказаного рішення суду виплачені Вам згідно рішення Комісії.».
У зв'язку з вищевикладеним та вважаючи дії пенсійного органу, які полягають у зменшенні періоду перерахунку та виплати пенсії та дій щодо створення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утворений в порядку, визначеному Конституцією та законами України, та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених відповідним законом.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дій, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Щодо позовних вимог позивача в частині визнання незаконним Наказ Голови правління Пенсійного фонду України від 29 серпня 2018 року № 148 «Про Комісію з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», з подальшими змінами, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача в даній частині, з огляду на наступне.
Так, відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (надалі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики.
Згідно пункту 2 Положення № 280 встановлено, що Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Суд звертає увагу, що 22 серпня 2018 року постановою Кабінету Міністрів України для забезпечення виплати коштів, нарахованих органами Фонду за судовими рішеннями зобов'язального характеру про призначення (перерахунок) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, було затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (надалі - Порядок № 649).
Пунктом 7 Порядку № 649 передбачено обов'язок щодо утворення Комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Комісія), персональний склад, голова, заступник голови та секретар якої затверджуються Головою правління Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 80 розділу II Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, накази (розпорядження) видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основної діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових питань.
Відповідно до пункту 9 Положення № 280 Пенсійний фонд України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає акти організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.
Відповідно до підпункту 17 пункту 11 Положення № 280 Голова правління Пенсійного фонду України видає накази з питань, що не належать до компетенції правління Пенсійного фонду України.
З урахування вказаних вище обставин та на виконання приписів вимог законодавства, Наказом від 29 серпня 2018 року № 148 Пенсійним фондом України було затверджено склад Комісії.
В свою чергу, суд звертає увагу, Комісія не є юридичною особою чи суб'єктом владних повноважень, як помилково вважає позивач, повноваження Комісії визначені Порядком.
Таким чином, на переконання суду, створення Комісії було передбачено та врегульовано відповідним нормативно-правовим актом, що підлягав обов'язковому виконанню Фондом. Повноваження видавати наказ, зокрема, щодо створення Комісії, підтверджується вище наведеними нормативно-правовими актами.
Таким чином, враховуючи вищенаведене та з урахуванням встановлення обставин обов'язку пенсійного органу щодо створення відповідної Комісії, та беручи до уваги чинність Постанови Кабінету Міністрів України № 649 на момент створення такої Комісії, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень позивача, що наказ Пенсійного фонду України від 29 серпня 2018 року № 148 виданий з перевищенням повноважень, а Комісія є новоствореним органом з владно-управлінськими функціями не відповідає фактичним обставинам справи та наведеному законодавству.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до пункту 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України Комісія (пункт 6 Порядку № 649). Комісією, зокрема, перевірялося: джерело фінансування пенсійних виплат, що нараховані за судовим рішенням; чи набрало рішення законної сили; чи враховано боржником всі рішення судів у справі, зокрема, наявність ухвал про роз'яснення судового рішення, встановлення способу і порядку виконання судового рішення, звернення до негайного виконання. Комісія перевіряє чи враховано боржником всі періоди визначені в рішенні суду за які необхідно провести перерахунок пенсії, здійснює арифметичний контроль.
Відповідно до підпункту 6 пункту 4 Положення № 280 Пенсійний фонд України, відповідно до покладених на нього завдань, організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Таким чином, функції (завдання) Комісії, і зокрема, щодо перевірки правильності розрахунку суми, обчисленої на виконання судового рішення, кореспондуються з нормами Положення № 280, якими визначено контрольні функції Пенсійного фонду України.
Обов'язковість судового рішення, врегульована статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України, а перевірка правильності проведеного на його виконання розрахунку не змінюють судового рішення чи обов'язку його виконання.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач дійшов помилкового висновку, що Комісія переглядає рішення суду.
Крім того, суд вважає за не обхідне звернути увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі № 640/5248/19 було визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, якими, зокрема, було затверджено Порядок № 649, а отже, починаючи лише з 22 липня 2020 року Комісія не здійснює повноважень покладених на неї Порядком № 649, оскільки Порядок на підставі якого її було створено та на підставі якого вона здійснювала свої повноваження скасовано.
Щодо позовних вимог позивача в частині визнання незаконним рішення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України, оформлене протоколом від 08 липня 2020 року № 26, в частині зменшення періоду перерахунку пенсії ОСОБА_1 за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі № 826/2005/18, суд зазначає наступне.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із пунктом 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням, всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу та як вже було встановлено вище, з 28 серпня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», пунктом 2 якої встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
При цьому, Порядок № 649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Як встановлено судом з даних Єдиного державного реєстру судових рішень та що не заперечується сторонами у даній справі, Окружним адміністративним судом міста Києва 12 листопада 2019 року ухвалено рішення у справі № 640/5248/19, відповідно до якого визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінено в частині розподілу судових витрат, водночас залишено без змін рішення суду першої інстанції в частини визнання протиправними та нечинними пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Із змісту зазначених судових рішень у справі № 640/5248/19 вбачається, що положеннями статті 1291 Конституції України чітко закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Сфера застосування Порядку № 649 розповсюджується на рішення суду, що набрали законної сили. При цьому Порядок встановлює певний механізм виконання судових рішень, черговість їх виконання, обмеження у виділенні відповідних коштів, та передбачає ухвалення рішення про відсутність підстав для виплати суми, розрахованої на підставі судового рішення.
Таким чином, Кабінет Міністрів України фактично встановив інакший порядок виконання судових рішень, боржниками за якими є органи ПФУ, відмінний від установленого Законами України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIІІ та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, тим більш такий, що обтяжує права громадян на отримання соціального захисту.
Питання, які врегульовано Порядком № 649, не відносяться до функцій Кабінету Міністрів України, а підлягають регулюванню на законодавчому рівні або принаймні, мають бути делеговані законодавством Уряду.
Зважаючи на те, що у законах України «Про виконавче провадження» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відсутні норми, які б уповноважували Кабінет Міністрів України встановлювати окремий порядок виконання судових рішень, у яких боржником є Пенсійний фонд України або його органи, суди погодилися з тими твердженнями, що, приймаючи оскаржувану постанову, Кабінет Міністрів України діяв з перевищенням повноважень.
Отже, суд виходить з того, що постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» визнана в судовому порядку нечинною в частині пункту 1, яким затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів, які набрали законної сили.
Також суд враховує, що у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України (пункт 3 рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Окрім того, в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Отже, виходячи із зазначених положень законодавства, а також з встановлених судом фактичних обставин, суд вважає наявними та підтвердженими обставини щодо протиправності прийняття пенсійним органом рішення щодо зменшення періоду перерахунку пенсії, яке полягає у нездійсненні виплати недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_1 за період з 05 серпня 2017 року по 31 грудня 2018 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року у справі № 826/2005/18 з підстав застосування до виплати зазначеної суми перерахунку Порядку № 649, визнаного нечинним за судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Отже, керуючись викладеним вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання незаконним рішення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України, оформлене протоколом від 08 липня 2020 року № 26, в частині зменшення періоду перерахунку пенсії ОСОБА_1 за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі № 826/2005/18, підлягають задоволенню.
Також, для належного та об'єктивного захисту порушених прав позивача, та з урахуванням того, що вище суд прийшов до висновку про протиправність рішення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат в частині зменшення періоду перерахунку пенсії ОСОБА_1 за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі № 826/2005/18, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 недоплачену на підставі рішення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України, оформлене протоколом від 08 липня 2020 року № 26, різницю по пенсії, яка утворилась за період з 05 серпня 2017 року по 31 грудня 2018 року в сумі 25 312, 43 грн (двадцять п'ять тисяч триста дванадцять гривень 43 копійки), оскільки вказана вимога є похідною від задоволеної вище судом вимоги.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати незаконним рішення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України, оформлене протоколом від 08 липня 2020 року № 26, в частині зменшення періоду перерахунку пенсії ОСОБА_1 за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року по справі № 826/2005/18.
3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (адреса: 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 40, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) недоплачену на підставі рішення комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Пенсійного фонду України, оформлене протоколом від 08 липня 2020 року № 26, різницю по пенсії, яка утворилась за період з 05 серпня 2017 року по 31 грудня 2018 року в сумі 25 312,43 грн (двадцять п'ять тисяч триста дванадцять гривень 43 копійки).
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
5. Судові витрати в частині стягнення судового збору розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова