ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 січня 2022 року м. Київ № 640/28134/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва через представника звернувся ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві (ГУ ПФУ, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними рішення та дії Головного управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років, яка призначена йому 29.06.2011 та виплачується Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві, до розміру 90% від 66 948, 70 грн - заробітної плати (грошового забезпечення), з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 26.03.2020 за відповідною (прирівняною) посадою старшого прокурора відділу, вказаному у Довідці пре розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 25.08.2020 №21-1591 зп, виданої Офісом Генерального прокурора, без обмеження максимального розміру перерахованої пенсії, починаючи з 16.09.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити починаючи з 16.09.2020 перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , яка призначена йому 29.06.2011 та виплачується Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві, до розміру 90% від 66 948, 70 грн - заробітної плати (грошового забезпечення), з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 26.03.2020 за відповідною (прирівняною) посадою старшого прокурора відділу, вказаному у Довідці про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 25.08.2020 №21-1591 зп, виданої Офісом Генерального прокурора, без обмеження максимального розміру перерахованої пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві у зв'язку з набуттям права на підвищення пенсії здійснити виплату ОСОБА_1 різницю в пенсії, яка призначена йому 29.06.2011 року та виплачується Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, за 12 місяців до моменту звернення за перерахунком пенсії за минулий час, починаючи з 16.09.2019, та здійснити виплату такої різниці одним платежем на розрахунковий рахунок позивача, на який здійснюються пенсійні виплати;
- допустити до негайного виконання постанову суду в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу ОСОБА_1 за вислугу років у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування заявлених вимог представник зазначив, що виплата пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, порушує право позивача на належний соціальний захист.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Чудак О.М. від 23.11.2020 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано відзив на позовну, в якому представник ГУ ПФУ просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки пенсію позивачу обчислено на підставі документів, які містяться в матеріалах справи та відповідно до норм чинного законодавства з розрахунку 60% від заробітної плати. Зазначено, що оскільки положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" втратили чинність, то відсутні підстави для здійснення нарахованої виплати пенсії без обмеження граничного розміру.
Дослідивши матеріали справи, в тому числі додатково надані позивачем, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
Позивачу з 29.06.2011 відповідно до положень статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначена пенсія за вислугу років у розмірі 90% від встановленої заробітної плати без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 20.04.2017 у справі № 756/2022/17, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2021 за результатами перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 за виключними обставинами, визнано право на перерахунок призначеної 29.06.2011 пенсії на підставі Закону України "Про прокуратуру" 1991 року в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу з розрахунку 90% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження її розміру.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021 у справі №640/20731/20, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити починаючи з 13 грудня 2019 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розміру 90 % від заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 06 вересня 2017 року за відповідною (прирівняною) посадою старшого прокурора відділу, відповідно до довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 23 березня 2020 року № 21-504 зп, виданої Офісом Генерального прокурора, без обмеження максимального розміру перерахованої пенсії та виплатити різницю за минулий час починаючи з 13 грудня 2019 року. Рішення набрало законної сили 31.05.2021.
На підставі рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7(ІІ)/2019, від 26.03.2020 №6-р/2020 позивач 16.09.2020 через свого представника звернувся до ГУ ПФУ з заявою про перерахунок пенсії, до якої долучив довідку Офісу Генерального прокурора від 25.08.2020 №21-1591зп, у якій розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії складає 66 948, 70 грн.
ГУ ПФУ листом від 06.10.2020 №2600-0306-8/140911 повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії у розмірі 90% від заробітної плати без обмеження розміру. Окрім іншого, зазначено, що статтею 86 Закону № 1697-VII передбачено, що пенсійне забезпечення працівників прокуратури здійснюється у розмірі 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до заяви від 16.09.2020 був проведений перерахунок пенсії з 01.04.2020 на підставі довідки про заробітну плату від 25.08.2020 №21-1591зп, яка видана Офісом Генерального прокурора. Загальний розмір пенсійних виплат з 01.04.2020 становить 16380, 00 грн; з 01.07.2020 - 17120, 00 грн, з 01.12.2020 - 17690, 00 грн.
Вважаючи, що такий перерахунок мав бути здійснений виходячи із 90% заробітної плати та без обмеження максимального розміру позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Так, реалізація права позивача на перерахунок пенсії забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
З аналізу вищезазначеного вбачається, що на момент розгляду цієї справи законодавством України передбачено можливість перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII, відповідно до якої таке право може бути реалізовано за умови прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури та надання позивачем довідки про заробітну плату при зверненні до органів Пенсійного фонду України з відповідною заявою.
Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.
Викладене свідчить про те, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 25.08.2020 №21-1591.
З матеріалів справи слідує, що пенсійний орган погоджується з наявністю у позивача права на перерахунок пенсії, оскільки здійснив відповідний перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 25.08.2020 №21-1591, однак заперечує щодо перерахунку пенсії у розмірі 90% від сум заробітної плати без обмеження її максимальним розміром.
Отже, спірними є висновки ГУ ПФУ щодо необхідності здійснення перерахунку пенсії із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою статті 86 Закону № 1697-VII та щодо обмеження граничного розміру пенсії десятьма розмірами прожиткового мінімуму.
Так, позивачу була призначена пенсія згідно із Законом № 1789-ХІІ, статтею 50-1 якого було врегульовано питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури.
Відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій і п'ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій та п'ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».
За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
Водночас 15.07.2015 набрав чинності Закон № 1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.
З набранням чинності Законом № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною двадцятою цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить із того, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону № 1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом № 1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Суд зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
Ураховуючи наведене, суд доходить висновку про те, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Окрім того, щодо питання застосування при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону № 1789-XII, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає таке.
За змістом статті 2 Закону № 3668-VI (який набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
Отже, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Як було зазначено вище Закон № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що пункт 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20 (провадження № К/9901/15917/21).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, встановлено на рівні 1638, 00 грн з 01.01.2020, 1712,00 грн з 01.07.2020, 1769, 00 грн з 01.12.2020.
Отже, оскільки судом встановлено, що внаслідок перерахунку пенсії позивача на підставі довідки від 25.08.2020 № 21-1591зп, виданої Офісом Генерального прокурора її розмір перевищив десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність станом на 01.04.2020, то оспорюване рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивача з наведених вище мотивів, на думку суду, є таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
У зв'язку з визнанням правомірним зазначеного вище рішення ГУ ПФУ, то задоволенню не підлягають й позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ здійснити відповідний перерахунок пенсії позивача, а також здійснити виплату різниці в пенсії.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності своїх рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про не обґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення. Відповідно, відсутні підстави і для розгляду клопотання позивача про допущення рішення до негайного виконання.
І Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доказів понесення відповідачем витрат суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 242-248, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).
Суддя О.М. Чудак