Номер провадження: 11-кп/813/739/22
Номер справи місцевого суду: 521/10931/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.02.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 к,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси, від 05.10.2021 року про відмову у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_8 про звільнення засудженого ОСОБА_8 умовно-достроково
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси, від 05.10.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_8 про звільнення засудженого ОСОБА_8 умовно-достроково.
Рішення місцевого суду обґрунтоване тим, що об'єктивних даних, які б переконували суд у тому, що ОСОБА_8 довів своє виправлення ставленням до праці, суду надано не було.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
На вказану ухвалу адвоката ОСОБА_7 , діючий в інтересах засудженого ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити клопотання та звільнити засудженого ОСОБА_8 умовно-достроково.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що:
- ОСОБА_8 відбув більше 2/3 призначеного покарання;
- засуджений ОСОБА_8 на профілактичному обліку не перебуває, позитивно характеризується, стягнень не має, натомість має 2 заохочення;
- потерпіла ОСОБА_9 не має жодних претензій до засудженого ОСОБА_8 , відшкодовано всі завдані збитки;
- засуджений ОСОБА_8 залучався до праці на підставі ч.5 ст.115 КВК України, претензії до нього відсутні. На даний час до праці залучений бути не може, оскільки у засудженого відсутній паспорт.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши: доповідь судді-доповідача; пояснення засудженого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , які підтримали вимоги апеляційної скарги; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
При цьому ч.3 ст.539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.
Відповідно до приписів ст.81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин; 2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; 3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом не відбутої частини покарання.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_8 звернувся до суду 1-ої інстанції з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, посилаючись на те, що за період відбування покарання в місцях позбавлення волі він характеризується позитивно, за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці має два заохочення, має дисціплінарні стягнення, які погашені за спливем часу та зняті у встановленим законом порядку, підтримує соціальні-корисні зв'язки з рідними, вину у скоєному злочині усвідомив повністю визнав, у зв'язку з чим просить звільнити його умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий строк покарання.
Крім того, захисник ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 також звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_8 , яке мотивував тим, що згідно з характеристикою на ОСОБА_8 , що він став на шлях виправлення, на даний час відповідно до ч.14 ст.134 КВК України визнається таким, що стягнень не має. Згідно доданої довідки ОСОБА_8 за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, його активну участь у благоустрої території відділення, у проведенні ремонтних робіт по підготовці установи до проведення зборів має 2 заохочення. ОСОБА_8 відбув вже більше 2/3 призначеного покарання, на профілактичному обліку не перебуває. З потерпілою ОСОБА_9 мають намір укласти шлюб, діти ОСОБА_9 добре ставляться до ОСОБА_8 і він після звільнення буде мешкати разом з ОСОБА_9 за її постійним місцем мешкання. Також захисник вважає, що ОСОБА_8 своєю сумлінною поведінкою, ставленням до скоєного і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно матеріалів справи, на даний момент відбув передбачені законом більше ніж 2/3 частини покарання, про що вірно вказано в оскаржуваній ухвалі суду 1-ої інстанції, та формально має право на розгляд питання про умовно-дострокове звільнення.
ОСОБА_8 в місцях позбавлення волі знаходився з 29.10.2018 року. Під час тримання в Одеській УВП (№ 21) з 29.10.2018 року по 15.03.2019 року, з 06.09.2019 року по 06.11.2019 року, 26.02.2020 року по 06.03.2020 року, 06.07.2020 року по 16.07.2020 року, 17.09.2020 року по 06.11.2020 року та з 26.02.2021 року по 05.03.2021 року характеризувався негативно, до дисциплінарної відповідальності притягувався 1 (один) раз, заохочень не мав. Під час тримання в дільниці тимчасового СІЗО Одеської ВК (№ 14) з 15.03.2019 року по 06.09.2019 року характеризувався посередньо, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заохочень не мав. Під час тримання в Ізмаїльській УВП (№ 22) з 06.11.2019 року по 26.02.2020 року, з 06.03.2020 року по 06.07.2020 року та з 16.07.2020 року по 17.09.2020 року характеризувався негативно, до дисциплінарної відповідальності притягувався 1 (один) раз, заохочень не мав. 17.09.2020 року прибув до державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» міста Одеса, був розподілений до відділення СПС № 3. За час відбування покарання характеризується посередньо, до дисциплінарної відповідальності притягувався 2 (два) рази, але відповідно ч. 14 ст. 134 КВК України визнається таким, що стягнень не має, після чого до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Має 2 (два) заохочення.
На виробництві установи не працевлаштований, але залучався до праці на підставі ч. 5 ст. 118 КВК України.
З огляду на вище викладене, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками суду 1-ої інстанції про те, що засудженим ОСОБА_8 та його захисником не надано конкретних переконливих даних про те, що процес його виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі, а наявність лише двох заохочень майже за три роки перебування у виправній колонії жодним чином не свідчить про системність його дій на шляху до виправлення.
Згідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Питання умовно-дострокового звільнення врегульовані ст.81 КК України.
Порядок застосування зазначених норм права було роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким».
Згідно ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Таким чином, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливо лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Аналогічна позиція викладена у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким».
У абз. 2 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» міститься вимога до суду ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
З огляду на приписи ст.6 КВК України, апеляційний суд зазначає, що аналізу підлягають дані про поведінку засудженого за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_8 характеризується задовільно, однак така обставина не є визначальною для вирішення питання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в умовно-достроковому звільненні засудженого від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
Відповідно до припису п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах засудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси, від 05.10.2021 року, про відмову у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_8 про звільнення засудженого ОСОБА_8 умовно-достроково- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4