Номер провадження: 11-кп/813/871/22
Номер справи місцевого суду: 495/8254/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
14.02.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської обл. від 11.01.2022, якою в підготовчому судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження №12021162240000705 від 02.07.2021 відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суми, громадянина України, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11.03.2022 включно, без визначення розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції від 11.01.2022 в підготовчому судовому засіданні в процесі розгляду обвинувального акту в межах кримінального провадження №12021162240000705 від 02.07.2021 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України було задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 11.03.2022 включно, з утриманням в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Мотивуючи зазначене рішення, суд послався на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та в даному кримінальному провадженні ризики які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали та продовжують існувати, зокрема, обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, обумовлені тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим, останній не працевлаштований, не одружений, тобто в нього відсутні міцні соціальні зв'язки.
Окрім того, суд на підставі п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачав можливості застосувати заставу відносно ОСОБА_7 .
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 не погодився із оскаржуваною ухвалою з огляду на наступне:
- поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_7 та його захисник не отримували клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку із чим не мали можливості підготувати та надати докази на спростування доводів прокурора щодо існування ризиків;
- судом 1-ої інстанції не враховано, що прокурором не доведено та не надано жодного доказу на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Представник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської обл. в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, жодних клопотань до суду не надавав, у зв'язку із чим, враховуючи положення ст. 422-1 КПК України, апеляційний суд вважає за можливе розглянути провадження без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Розглядаючи дану справу, зокрема питання про необхідність продовження тримання під вартою ОСОБА_7 , апеляційний суд враховує положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Білгород-Дністровському міськрайсуді Одеської обл. перебуває кримінальне провадження №12021162240000705 від 02.07.2021 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, із аналізу вищезазначених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що під час продовження строку застосування запобіжного заходу під час судового розгляду не вимагається обов'язкової наявності клопотання прокурора, суд 1-ої інстанції зобов'язаний в будь-якому випадку повторно розглянути питання доцільності продовження строку тримання особи під вартою.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Апеляційний суд позбавлений можливості надати оцінку посиланням сторони захисту щодо невручення ОСОБА_7 та його захиснику клопотання про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, оскільки на теперішній час предметом апеляційного розгляду є саме ухвала суду 1-ої інстанції про продовження відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом із тим, колегія суддів приймає до уваги наданні в судовому засідання твердження захисника ОСОБА_6 про те, що клопотання про продовження відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором було надано обвинуваченому та стороні захисту з порушенням встановленого КПК України строку, а саме безпосередньо перед судовим засіданням, проте зауважує на тому, що таке порушення не є істотним, та таким, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, а також, в деяких випадках, копію обвинувального акту та журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.
Проте, зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_7 злочину, вчиненого в стані алкогольного сп'яніння, пов'язаного із заподіянням смерті людині, його характеру, тяжкості та суспільної небезпечності, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим (позбавлення волі на строк від 7 до 15 років), колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду, обумовлений характеристикою обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема, він не одружений, офіційно не працевлаштований, тобто в нього відсутні міцні соціальні зв'язки.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не прийнято та на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, свідки та потерпіла підлягають безпосередньому допиту судом, колегія суддів вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Отже, доводи захисника ОСОБА_6 про наявність підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, апеляційний суд вважає безпідставними.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі , залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції про продовження строку тримання під вартою - залишенню без змін як законна та обґрунтована.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської обл. від 11.01.2022, якою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України під час судового розгляду кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11.03.2022 включно - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4