Справа № 444/2900/21 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.С.
Провадження № 33/811/10/22 Доповідач: Гончарук Л. Я.
16 лютого 2022 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Вольського А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Вольського А.Б. на постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 23 листопада 2021 року,
встановив:
цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_2 454 грн. судового збору в дохід держави.
Згідно постанови, ОСОБА_2 , 26.09.2021 року о 01 год. 25 хв., на а/д Тернопіль-Львів-Рава-Руська М09 152 км., керував транспортним засобом марки "VOLKSWAGEN CADDY", номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Drager Alkotest 6810, прилад № ARВL - 0715, тест № 1618 із позитивним результатом 0, 84 %. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху", чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Вольський А.Б. захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить поновити строк оскарження рішення суду першої інстанції, визнавши поважною причину його пропущення. Постанову Жовківського районного суду Львівської області від 23 листопада 2021 року у справі №444/2900/21 якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.2 КУпАП, скасувати, а справу закрити.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що судом першої інстанції справу розглянуто без участі ОСОБА_2 .Про дату та час розгляду справи ОСОБА_2 доведено не було. Повістка про його виклик до суду хоча і наявна в матеріалах справи, але вона із суду не виходила. Жодного доказу який би спростовував сказане на момент прийняття рішення не було та станом на сьогоднішній день немає.Про наявність рішення в справі ОСОБА_2 стало відомо лише 16 грудня 2021 року у нього, у відповідності до ст.289 КУпАП є підстави для поновлення строку звернення до суду апеляційної інстанції щодо оскарження рішення суду першої інстанції.
В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує, що вина ОСОБА_2 в інкримінованому правопорушенні не доведена. Доказів його вини не здобуто. Натомість існує ряд фактів, які вказують на порушення з боку працівників поліції в частині додержання порядку притягнення особи до адмінвідповідальності. Що в свою чергу породжує сумніви, які відповідно ст.62 Конституції України тлумачаться виключно на користь ОСОБА_2 , а не йому у вину. Судом першої інстанції таке проігноровано, при прийнятті рішення проявлено однобічність.
Апелянт зазначає, що як вбачається із відеозаписів та роздрукованого чеку, огляд на стан сп'яніння проводився поліцейським за допомогою спецприладу «Драгер 6810».У нашому випадку із відеозапису під назвою WhatsApp Video 2021-09-27 at 16.58.20 mp4, що долучений до матеріалів справи, вбачається, що тестування проводилось в безпосередній близькості до службового автомобіля поліції уякому звісно були наявні та увімкнені передавальні станції. Окрім цього, даний відеозапис здійснювався за допомогою мобільного телефону - мобільним пристроєм, що призначений для приймання-передавання електросигналів.
Тобто при таких обставинах поліцейським при тестуванні ОСОБА_2 порушено вимоги п. 3 підрозділу «Умови» розділу «Проведення вимірювань» вищезазначеного Керівництва.
Також, із цього ж відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 безпосередньо перед тестуванням курив сигарету, проте тестування проводилось без 15 хвилинної витримки.
Такі дії працівників поліції вказують на порушення п.1 підрозділу «Правила, яких повинна дотримуватись особа, що провіряється» розділу «Проведення вимірювань» вищезазначеного Керівництва.
Між іншим із відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 під час тестування здійснив два тривалих за часом вдихів у мундштук, інтервал між якими становив приблизно 9 с.Мундштук при тестуванні не змінювався.
Тобто при таких обставинах поліцейським при тестуванні ОСОБА_2 порушено п. 1 підрозділу «Умови» розділу «Проведення вимірювань» зазначеного вище Керівництва.
Апелянт вважає, що аналізуючи викладені порушення при використанні газоаналізатора, можливо дійти до висновку, результат тестування з однієї сторони є недопустимим доказом у справі, а з іншої сторони вказує на те, що саме ці порушення призвели до некоректної роботи приладу при його використанні.
На думку апелянта, в ОСОБА_2 не було ознак можливого перебування у стані алкогольного сп'яніння, передбачених пунктом 3 розділу 1 Інструкції, про що свідчить відсутність будь-яких слів про таке від працівників поліції та поведінка і зовнішній вигляд ОСОБА_2 , що підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписів з найменуванням WhatsApp Video 2021-09-26 at 08.50.03 mp4, WhatsApp Video 2021-09-27 at 16.58.20mp4.
Стверджує, що аналізом цих відеозаписів можливо дійти до висновку, що зовнішній вигляд та поведінка ОСОБА_2 не вказували на страх, боязнь бути викритим у вживанні алкоголю. Його дії були помірними та впевненими. Він не ухилявся від проходження тесту. Був спокійним, охайним, не мав порушеної мови та рухів, тощо.Тобто, у працівників поліції були відсутні правові підстави для проведення ОСОБА_2 огляду на стан алкосп'яніння із застосування спецприладу.
Підкреслює, що ОСОБА_2 заявляє, що він, будучи незгідним із результатами огляду із застосуванням спецзасобу, бажав пройти обстеження у медичному закладі. Спочатку поліцейськими це питання було вирішено позитивно, але в подальшому з посиланням на відсутність часу, йомувідмовили в доставленні до медзакладу та склали відносно нього протокол про адмінправопорушення, що підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписом під назвою WhatsApp Video 2021-09-27 at 16.58.20mp4
Наголошує, що записи в протоколі про адмінправопорушення містять суперечності між собою, а також з матеріалами справи. Зокрема, у протоколі зазначено про участь двох свідків події, але одночасно зазначаються дані та долучається пояснення одного свідка.
Також, із найменування відеозаписів і вигляду зйомки можливо дійти до висновку, що такі записи в порушення «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС України №1026 від 18 грудня 2018 року, здійснювались невідомого походження мобільним телефоном які у подальшому невідомим чином передавались з нього на інший пристрій через електронну програму WhatsApp і після цього незрозуміло як і коли копіювались на електронний носій (компакт-диск), що долучений до матеріалів справи.
Окрім цього, із відеозаписів неможливо прослідкувати хронологію дій працівників поліції в часі оскільки відеозапис під найменуванням WhatsApp Video 2021-09-26 at 08.50.03mp4, виходячи із назви проводився 26 вересня 2021 року з 08.50 год., містить інформацію про проходження огляду і, виходячи із відображення тривав 1 хв. 6 с., а відеозапис під найменуванням WhatsApp Video 2021-09-27 at 16.58.20mp4, виходячи із назви проводився 27 вересня 2021 року з 16.58 год., містить інформацію безпосередньо після зупинки транспортного засобу і, виходячи із відображення тривав 1 хв. 9 с. (події висвітлені у зворотньому часовому виді).Тобто відеозаписи, на думку захисника, є неналежними доказами в справі, а від-так не можуть бути покладені за основу звинувачення ОСОБА_2 .
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та виступ захисника Вольського А.Б., які підтримали апеляційну скаргу та просили таку задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши наведені доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
Відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП настає за повторне протягом року керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у постанові, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №125036 від 26.09.2021, письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 від 26.09.2021, довідкою ВП №2 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 26.09.2021, з якої видно, що ОСОБА_2 протягом року притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, іншими матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, яким оснащені поліцейські, а саме «Drager Alcotest 6810» з дотриманням вимог Інструкції, у присутності одного свідка ОСОБА_4 , пояснення якого долучені до протоколу. Результат тесту, становив 0,84 проміле, що підтверджується також відповідною роздруківкою. З таким результатом ОСОБА_2 був згідний та не заперечив що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, не наполягав на проведенні огляду у медичному закладі, а також не заперечував факту керування транспортним засобом.
Поряд з цим, апеляційним судом встановлено, що постановою судді Жовківського районного суду Львівської області від 17 лютого 2021 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами. Дана постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.
Оскільки ОСОБА_2 повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння а огляд на стан алкогольного сп'яніння був проведений за допомогою приладу Drager Alkotest 6810, результат тесту позитивний 0,84 проміле, що стверджується зібраними матеріалами у справі, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.130 КУпАП, а висновок суду першої інстанції, про керування ним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, чим порушено п.2.9 а Правил дорожнього руху, жодним чином не спростовано.
Тому, підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено.
Стягнення накладене судом на ОСОБА_2 відповідно до положень ч.2 ст.33 КУпАП, за змістом якої, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, не враховуються.
Апеляційний суд вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, накладене у межах санкції ч.2 ст.130 КУпАП, з дотриманням вимог ст.33 КУпАП та є безальтернативним.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги в цілому та вважає, що підстав для її задоволення немає.
З врахуванням наведених підстав пропуску строку на апеляційне оскарження постанови, суд вважає за необхідне поновити цей строк.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Поновити адвокату Вольському Андрію Богдановичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Жовківського районного суду Львівської області від 23 листопада 2021 року.
Апеляційну скаргу адвоката Вольського Андрія Богдановича - залишити без задоволення, а постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 23 листопада 2021 року, про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я.Гончарук