Дата документу 31.01.2022 Справа № 331/549/18
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/104/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №331/549/18Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.367 КК України
31 січня 2022 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18 листопада 2020 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України та виправдано за недоведеністю у діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення,
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду інженера з комплектації обладнання служби забезпечення КП «Водоканал», будучи службовою особою, під час прийняття товарів на виконання договору поставки №1006/12 від 14.09.2012 та додаткової угоди №1 до нього, маючи реальну можливість виконати покладені на нього службові обов'язки, у період з 29 травня 2013 року до 02 жовтня 2013 року здійснив прийняття від ТОВ «Запоріжспецкомплект» 442 засувки не перевіривши їх відповідність вимогам ДСТУ та ТУ, а також за відсутності сертифікатів якості, а також прийняв 12 непридатних для використання засувок, не перевіривши їх відповідність вимогам ДСТУ та ТУ, а також за відсутності сертифікатів їх якості, чим неналежним чином виконав свої службові обов'язки, визначені посадовою інструкцією інженера з комплектації обладнання служби забезпечення КП «Водоканал», через неналежне ставлення до них, та спричинив шкоду юридичній особі - КП «Водоканал» на суму 147105,25 грн., що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та являється істотною шкодою.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_8 прокурором були кваліфіковані за ч.1 ст.367 КК, як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди інтересам окремих юридичних осіб.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК та виправдано за недоведеністю у діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі прокурор просив вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК та призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим під час судового розгляду. Так, суд не надав належну оцінку показам свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших працівників КП «Водоканал». Крім того, суд взагалі не прийняв до уваги і не надав оцінки показам свідка ОСОБА_11 , який стверджував, що інженер має можливість встановити нова засувка чи вона вже була у використанні, не розбираючи її, а лише оцінюючи її зовнішні ознаки. Аналогічні в цій частині покази надав і свідок ОСОБА_12 , однак у вироку не наведено мотивів неприйняття до уваги вказаних показів. Покази даних свідків підтверджують ті обставини, що ОСОБА_8 як інженер відповідно до своїх обов'язків, не тільки повинен був, але й мав можливість при прийомці товару встановити, що приймає не нові засувки. Висновок суду про те, що неможливо встановити, що непридатними для подальшого використання є 12 засувок, які були поставлені саме ТОВ «Запоріжспецкомплект» та прийняті саме ОСОБА_8 , спростовується показами свідка ОСОБА_13 , яка пояснила, що вона розміщувала на складі прийняті засувки не тільки за діаметром, але й за постачальником, інвентарними номерами. Вказане також підтверджується протоколом огляду території складу ДВС-1 за адресою: м.Запоріжжя, вул.Вузлова, 23, протоколом повторного огляду засувок від 28.05.2015 року, а також протоколом огляду фотокопій карток складського обліку матеріалів від 12.03.2015 року. Проте суд, хоча і дослідив вказані докази, проте належної оцінки їм не надав та залишив поза увагою те, що кожен товар від кожного постачальника має свій інвентарний номер і від кожного постачальника він різний, тому твердження суду про те, що є сумніви того, що комісія КП «Водоканал» оглядала і досліджувала саме засувки, прийняті від ТОВ «Запоріжспецкомплект», а не від іншого постачальника, є безпідставними. Також суд необґрунтовано визнав недопустимим доказом висновок судово-товарознавчої експертизи №1555-6 від 06.06.2016 року та за правилами «плодів отруйного дерева» і висновок економічної експертизи №119/08-16 від 03.08.2016 року. Висновок судово-товарознавчої експертизи №1555-6 від 06.06.2016 року не є додатковою, комісійною чи іншою експертизою. Експерт проводить дослідження самостійно та несе відповідальність за дачу явно неправильного висновку. Крім того, неможливо оцінити вартість засувки не беручи до уваги її товарний стан. Також суд у відповідності до ст.356 КПК має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновку. Відтак в діях ОСОБА_8 наявні всі обов'язкові елементи складу злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК, які знайшли своє підтвердження під час розгляду кримінального провадження. Також суд, мотивуючи своє рішення, помилково тлумачив пред'явлене обвинувачення ОСОБА_8 і вказував, що не визначений розмір шкоди щодо всіх 442 прийнятих ОСОБА_8 засувок.
Крім того, прокурор просив під час апеляційного розгляду дослідити всі докази, які надані стороною обвинувачення, допитати свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
В запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачений просив апеляційну скаргу залишити без задоволення через необґрунтованість та безпідставність наведених в ній доводів, а вирок суду залишити без змін як законний та обґрунтований.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка повністю підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні; обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти скарги та просили вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч.3 ст.374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред'явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Згідно із п.3 ч.1 ст.373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно зі ст.62 Конституції України, положеннями ст.17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до змісту ст.92 КПК обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 , суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону.
Як вбачається зі змісту вироку суду першої інстанції, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_8 , визнаного судом недоведеним, підстави виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
При цьому суд першої інстанції в судовому засіданні, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази винуватості обвинуваченого, на які посилалися органи досудового розслідування та, згідно зі ст.94 КПК, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів.
Так, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_8 було висунуто обвинувачення у вчиненні службової недбалості, тобто в неналежному виконанні своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди інтересам окремих юридичних осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК.
Передбачений ч.1 ст.367 КК склад кримінального правопорушення, як і будь-який інший, містить обов'язкові елементи: суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона.
З суб'єктивної сторони це кримінальне правопорушення характеризується злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов'язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на її відвернення) або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити).
Крім того, об'єктивна сторона службової недбалості включає наявність таких складових: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб (ч.1 ст.367 КК) або у вигляді тяжких наслідків (ч.2 ст.367 КК); 3) причинний зв'язок між діянням чи бездіяльністю та шкідливими наслідками.
Системний аналіз положень ст.367 КК дає підстави вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов'язків цієї службової особи, або якщо обов'язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи. При службовій недбалості за наявності об'єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісно ставиться до виконання своїх обов'язків, у зв'язку з чим виконує їх неналежним чином (поверхово, неуважно, несумлінно) або взагалі не виконує.
Згідно з обвинувальним актом протиправні дії ОСОБА_8 полягали в тому, що він здійснив прийняття від ТОВ «Запоріжспецкомплект» 442 засувки не перевіривши їх відповідність вимогам ДСТУ та ТУ, а також за відсутності сертифікатів якості, а також прийняв 12 непридатних для використання засувок, не перевіривши їх відповідність вимогам ДСТУ та ТУ, а також за відсутності сертифікатів їх якості, чим спричинив КП «Водоканал» істотну шкоду.
Разом з тим, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 пояснив, що під час прийомки товару він оглянув засувки, пересвідчився у наявності усіх належних запчастин, ніяких дефектів під час візуального огляду він не виявив та передав товар на склад. Він належним чином виконував свої обов'язки, а недоліки товару візуально під час його прийому виявити було неможливо. Потім товар та усю супровідну документацію (накладну та паспорти або сертифікати якості) він передав комірнику.
Такі покази обвинуваченого були об'єктивно підтверджені показами допитаних свідків.
Зокрема свідок ОСОБА_14 , який працював начальником відділу постачання КП «Водоканал», пояснив, що він входив до складу комісії, яка перевіряла запірну арматуру на предмет недоліків, та лише після розборки засувок виявила факт перебування їх у використанні. На його думку, інженер під час прийняття товару не міг виявити недоліки, оскільки візуально товар був нормальний, дефектів не було.
Свідок ОСОБА_15 , який працював головним механіком КП «Водоканал», пояснив, що при обстеженні засувок візуально ніяких пошкоджень виявлено не було, але була помітна свіжа фарба, одразу сказати про їх якість або недоліки було неможливо.
Допитаний свідок ОСОБА_16 , який працював начальником виробничого відділу КП «Водоканал», підтвердив, що під час огляду засувок візуально вони були у задовільному стані, але точно можна було сказати лише після їх розборки та ретельного огляду.
Свідок ОСОБА_17 , який працював начальником управління з експлуатації КП «Водоканал», суду пояснив, що до них на склад привезли засувки, які оглядали члени комісії, розбирали їх та склали відповідний акт. Засувки були свіжо пофарбовані, однак візуально встановити їх якість неможливо, це можуть зробити лише слюсарі під час їх розбору та дослідження.
Допитаний свідок ОСОБА_10 , який працював начальником цеху №3 КП «Водоканал», зазначив, що під час огляду візуально запірна арматура була нормальна, але точно сказати було можливо лише після їх розборки.
Свідок ОСОБА_18 , який працював начальником групи КП «Водоканал», у судовому засіданні також підтвердив, що під час візуального огляду запірної арматури значних пошкоджень вони не виявили, але тоді вони їх не розбирали.
Зазначені особи входили до складу комісії, створеної на підприємстві з метою визначення стану зазначених засувок.
Відтак факт неналежного виконання ОСОБА_8 своїх службових обов'язків не знайшов свого підтвердження. Адже обвинувачений у відповідності до своїх обов'язків оглянув запірну арматуру, пересвідчився у наявності належних запчастин та перевірив сертифікат її якості. При цьому об'єктивно встановлено, що визначити дійсний стан та якість запірної арматури обвинувачений не мав реальної можливості.
Свідок ОСОБА_12 , якого прокурор просила повторно допитати без зазначення передбачених ч.3 ст. 404 КПК підстав, під час судового розгляду лише пояснив, що на підприємстві було створена комісія, яка займалась розбиранням окремих засувок, за результатами чого комісія дійшла висновку про неможливість використання деяких з них. На ці засувки паспорти і сертифікати якості були відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_8 наполягав на тому, що усі паспорти та сертифікати якості зберігалися або у комірника або у нього в кабінеті. Проте після проведення за його відсутності обшуку в його кабінеті зазначені документи зникли з кабінету. Між тим, такі твердження обвинуваченого не були спростовані прокурором та протилежного не було доведено.
Свідок ОСОБА_11 , якого прокурор просила допитати, також не повідомляв про те, що за зовнішніми ознаками засувок можливо було визначити неможливість їх експлуатації. Дану обставину було виявлено лише після розбирання засувок.
Комірник ОСОБА_13 , якого прокурор просила допитати повторно, не повідомляла суду про можливість визначення засувок на предмет їх новизни або неможливість використання за зовнішнім виглядом чи ознаками.
Крім того, як правильно встановив суд першої інстанції, під час досудового розслідування будь-яке експертне дослідження щодо якості запірної арматури не проводилося. Відтак суд правильно виходив з того, що дублікат акту огляду комісії від 12.03.2014 року та акт огляду комісії від 23.04.2014 року не можуть слугувати беззаперечним доказом підтвердження факту прийняття обвинуваченим непридатної для експлуатації запірної арматури. При цьому матеріалами кримінального провадження достеменно не встановлено, що запірна арматура, яка була передана на огляд, є тією самою, яку прийняв саме обвинувачений у вказаний в обвинувальному акті час.
Суд обґрунтовано не взяв до уваги протоколи слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Адже проведення слідчого експерименту за участю даних свідків було проведено у формі, що не містить ознак, відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно пред'явлення свідкам запірної арматури для впізнання. А тому протоколи слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 з огляду на зміст ч.4 ст.95 КПК не мають в суді доказового значення.
Для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.367 КК має бути доведено і настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
Як на підтвердження розміру завданої шкоди, внаслідок нібито протиправних дій обвинуваченого, прокурор посилався на висновок судово-товарознавчої експертизи №1555-6 від 06.06.2016 року та на висновок економічної експертизи №119/08-16 від 03.08.2016 року. Між тим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір спричиненої шкоди КП «Водоканал» стороною обвинувачення не доведено. Адже при проведенні даних експертних досліджень запірна арматура експертами не оглядалась, а експерти використовували лише висновки комісії від 24.04.2014 року. При цьому розмір матеріальної шкоди щодо 442 засувок взагалі не визначався.
В той же час саме обвинувачення, яке було пред'явлено ОСОБА_8 , містить в собі протиріччя. Зокрема в обвинувальному акті прокурором дійсно зазначено про те, що ОСОБА_8 не перевіривши відповідність вимогам ДСТУ та ТУ без отримання сертифікатів якості здійснив прийняття від ТОВ «Запоріжспецкомплект» засувок з такими порушеннями в загальній кількості 442 штуки. Поряд з цим прокурор зазначає про те, що ОСОБА_8 здійснив прийняття від ТОВ «Запоріжспецкомплект» 12 непридатних для використання засувок, не перевіривши їх відповідність вимогам ДСТУ та ТУ, а також за відсутності сертифікатів їх якості.
Однак при цьому є незрозумілим чи то обвинувачений не перевірив на відповідність вимогам ДСТУ та ТУ усі 442 засувки, чи то тільки 12 засувок.
В акті комісії від 23.04.2014 року зазначено про те, що була проведена вибіркова розбирання засувок (усього 59 штук) та виявлено 15 штук засувок, які були непридатні для використання.
Отже у контексті наведених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані прокурором письмові докази, а також показання свідків у судовому засіданні ні самі по собі, ні у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_8 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, зокрема усіх елементів об'єктивної сторони службової недбалості.
При цьому суд першої інстанції провів судовий розгляд з дотримання вимог процесуального закону в межах висунутого обвинувачення, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.
На переконання колегії суддів, самі по собі покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не доводять винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 і не підтверджують факт неналежного виконання ним своїх службових обов'язків, про що стверджував прокурор в своїй апеляційній скарзі. Адже усі члени комісії, які проводили огляд засувок, стверджували про те, що під час візуального огляду встановити дійсний стан та якість запірної арматури не було можливим, у зв'язку з чим було призначено повторний огляд. Крім того, сам свідок ОСОБА_11 , на покази якого посилався прокурор, пояснив про те, що факт того, що засувки не є новими, вони виявили лише після розборки засувок.
Ні показами свідка ОСОБА_23 , ні протоколом огляду території складу ДВС-1 за адресою: м.Запоріжжя, вул.Вузлова, 23, ні протоколом повторного огляду засувок від 28.05.2015 року ні іншими доказами, на які посилався прокурор в апеляційній скарзі, достеменно не доведено, що комісія оглядала саме запірну арматуру, яка була прийнята від ТОВ «Запоріжспецкомплект» обвинуваченим ОСОБА_8 . При цьому колегія суддів виходить з того, що із наданих прокурором документів судом було встановлено, що запірна арматура поставлялася на КП «Водоканал» крім ТОВ «Запоріжспецкомплект» й від інших постачальників. Вона зберігалася на тому самому складі спільно. Після прийняття товару на склад та з огляду на його ідентичність із іншими заводськими виробами аналогічного призначення, запірна арматура втрачала індивідуальні ознаки, оскільки складський облік вівся лише в розрізі діаметрів засувок, а не окремо за кожним товаром. Зазначене підтверджується і інформацією, наявною в дублікаті акту від 12.03.2014 року, відповідно до якого комісією було оглянуто 256 засувок, які перебували на складі без зазначення індивідуальних ознак засувок, без найменування постачальника і без зазначення їх інвентарного номеру, як про це в апеляційній скарзі помилково зазначав прокурор. Про необґрунтованість в цій частині тверджень прокурора свідчать й фотознімки зазначених засувок, які було оглянуто апеляційним судом, на яких інвентаризаційні номери відсутні.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що районний суд безпідставно не прийняв до уваги висновок судово-товарознавчої експертизи №1555-6 від 06.06.2016 року та висновок економічної експертизи №119/08-16 від 03.08.2016 року є непереконливими, оскільки суд з наведенням обґрунтування, виходячи з принципу внутрішнього переконання з точки зору взаємозв'язку сукупності інших доказів у справі, обґрунтовано не прийняв до уваги зазначені докази. При цьому суд навів у вироку докладні відповіді та мотиви з приводу оцінки зазначених висновків експертиз. Переконливих аргументів на спростування правильності вказаних висновків суду в апеляційній скарзі не наведено.
З огляду на викладене, доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.
Отже, на переконання колегії суддів, вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст.370, 373 і 374 КПК. Переконливих аргументів на спростування висновків районного суду прокурор в апеляційній скарзі не навів. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваного судового рішення колегією суддів не встановлено. Тому з огляду на вищевказане, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог, викладених в апеляційній скарзі.
Крім того, прокурор просив в апеляційній скарзі повторно дослідити усі докази, які надані стороною обвинувачення. Зі змісту скарги вбачається, що підставою для такого дослідження доказів фактично є незгода прокурора з наданою судом оцінкою доказів.
Втім, з огляду на зміст частини ч.3 ст.404 КПК, для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визначає обов'язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так й однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які також можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
Разом з тим, наведені прокурором доводи стосуються в першу чергу його незгоди з оцінкою зазначених доказів, яка була надана судом першої інстанції. Між тим сама по собі незгода однієї зі сторін провадження з оцінкою доказів не породжує безумовний обов'язок суду апеляційної інстанції повторно дослідити докази.
Крім того, за змістом ч.3 ст.404 КПК учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
Проте прокурор, обмежившись лише загальною фразою «дослідити усі докази», такого обґрунтування не навів, з огляду на що, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18 листопада 2020 року щодо ОСОБА_8 в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4