Справа № 298/1157/18
Закарпатський апеляційний суд
14.02.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді у режимі відеконференції кримінальне провадження 11-кп/4806/610/20, за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 10.01.2020.
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканця АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з вищою освітою, не працюючий, не судимий, засуджений:
- за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Згідно вироку ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
12.06.2018 біля 20 год. ОСОБА_8 , знаходячись неподалік продуктового магазину «Повна комора», що розташований за адресою АДРЕСА_2 , під час раптово виниклої сварки з ОСОБА_6 , на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, безпричинно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс останньому два удари кулаками в обличчя та тулуб, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітки, синця по задній поверхні правого плеча в нижній третині, саден по задній поверхні правого ліктьового суглобу, ушитих ран на слизовій верхньої губи справа та хвостової частини правої брови, які згідно висновку експерта №274 від 26.06.2018 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, доведеність вини та правильність правової кваліфікації дій ОСОБА_8 , просить змінити вирок і призначити покарання у виді штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В обґрунтування апеляційної скарги захисник вказує на те, що призначене ОСОБА_8 покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке за своїм видом та розміром є явно несправедливим через надмірну суворість. Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 вину визнав, щиро розкаявся, обставин,
-2-
які обтяжують покарання відсутні. Окрім того, ОСОБА_8 позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, претензії потерпілого про відшкодування завданої йому злочином шкоди відсутні про, що свідчить відсутність цивільного позову до обвинуваченого. Також судом не прийнято до уваги і ту обставину, що з обвинуваченим постійно проживає його малолітній син, який знаходиться на його утриманні та вихованні, в якому обвинувачений у вільний від роботи час приймає активну участь. Окрім того, захисник зазначає проте, що судом безпідставно зазначено про відсутність у ОСОБА_8 офіційного працевлаштування, оскільки фактично ОСОБА_8 працює та отримує щомісячну заробітну плату.
В запереченні на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_6 зазначає про її безпідставність та необґрунтованість та вважає вирок Перечинського районного суду від 10.01.2020 законним і обґрунтованим. Також вказує на те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, особи винного та обставин що пом'якшують і обтяжують покарання, яке на його думку, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Окрім того, потерпілий звертає увагу й на те, що протягом розгляду справи в суді першої інстанції, він не повідомляв про відсутність у нього до обвинуваченого претензій, оскільки за цей час ОСОБА_8 не попросив вибачення, що не може свідчити про щире його каяття, більш того, обвинувачений всіляко уникає спілкування з ним з приводу відшкодування заподіяної злочином шкоди, що зумовлює його, як потерпілого, звертатись в порядку цивільного судочинства з позовною заявою до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями останнього.
01.09.2021 та 14.01.2022, захисник - адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 подали до апеляційного суду письмові клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Судове провадження розглядається за відсутності обвинуваченого, захисника, неявка яких з урахуванням положень ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки. Крім того апеляційний суд враховує заяву захисника та обвинуваченого про розгляд апеляційної скарги у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, думку прокурора, яка не заперечили проти задоволення клопотань про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за строками давності, заперечення потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення
-3-
кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухиляється від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину певного ступеня тяжкості.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 345/2618/16-к, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Отже, суд встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження - досудове розслідування, підготовче засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження у суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 309/1201/15-к).
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України (12.06.2018), за яке передбачене покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років та останній відноситься до кримінальних проступків (ч.2 ст.12 КК України). Тобто, на день розгляду апеляційної скарги минуло понад три роки з дня вчинення ОСОБА_8 вказаного кримінального правопорушення. Протягом цього строку останній не вчинив нового кримінального правопорушення та не ухилявся від слідства або суду, а тому строки давності закінчились.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.125 КК України визнав, а під час апеляційного розгляду подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у за'язку із закінченням строків давності та закриття відносно нього кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
За змістом ст.ст.284-288 КПК України, підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
-4-
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 425/4506/15-к дотримання умов, передбачених ч.ч.1-3 ст.49 КК України, є безумовною й обов'язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Вимоги цієї статті не передбачають обов'язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
Відповідно до ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст.284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, тому вважає за необхідне клопотання обвинуваченого задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати та звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України закрити.
Керуючись ст.ст.404,405,407,409,417,419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 ,- задовольнити частково.
Вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області щодо ОСОБА_10 , обвинуваченого за ч.2 ст.125 КК України,- скасувати.
Клопотання захисника - адвоката та обвинуваченого ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності,- задовольнити.
На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України, а кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: