Справа № 308/1716/18
Закарпатський апеляційний суд
14.02.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/527/21 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.10.2021.
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу та продовжено строк тримання під вартою до 17.12. 2021 включно, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Єреван Вірменської республіки, мешканця АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070000000213 від 16.10.2017 по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, знаходиться в провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Відмовляючи у задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу та продовжуючи дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо останнього, суд першої інстанції вказав проте, що судове провадження щодо ОСОБА_5 триває, підстав для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу щодо останнього у вигляді тримання під вартою не має, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, у зв'язку з якими відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід тримання під вартою, не зменшилися та не змінилися. Стороною захисту не надано доказів про необґрунтованість підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та доказів погіршення його стану здоров'я. Також суд першої інстанції врахував, тяжкість кримінальних правопорушень у яких обвинувачується ОСОБА_5 , мотиви та мету цих злочинів, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості. Судом також констатовано, що з урахування копій медичної документації обвинуваченого ОСОБА_5 , обставин щодо неможливості перебування останнього під вартою в умовах СІЗО не встановлено. Обраний ОСОБА_5 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час
-2-
не виходить за межі розумного строку. При цьому суд констатував, що тривалий розгляд кримінального провадження власне зумовлений поведінкою самих учасників процесу, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався через значну кількість учасників, заміни захисників обвинуваченого та неявку самих учасників провадження.
В апеляційній скарзі, обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а у разі, якщо суд дійде висновку про необхідність залишити ухвалу суду без змін просить одночасно з триманням під вартою визначити йому заставу та покласти відповідні обов'язки. Обвинувачений зазначає, що при розгляді клопотання судом було порушено його право на захист, оскільки в судовому засіданні приймали участь захисники - адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з якими було розірвано договір про надання правової допомоги. Зокрема, у судовому засіданні вказані захисники повідомили суду, що припинили здійснювати його захист 01.09.2021, з наведених підстав ухвалою суду від 12.10.2021 було залучено нового захисника на безоплатній основі - адвоката ОСОБА_9 . Разом з тим, новопризначена захисник повідомила суду, що зможе здійснювати належний захист обвинуваченого лише після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, у зв'язку з чим просила відкласти розгляд справи на інший день. Однак, суддя, не зважаючи на це прийняв рішення про розгляд клопотання прокурора за участю фактично не вповноважених захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Таким чином ОСОБА_5 вважає, що його було залишено без належної правової допомоги. Також обвинувачений звертає у вагу на те, що у продовж 4-х років його перебування під вартою, прокурор лише двічі вручав йому копію клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, що свідчить про порушення вимог кримінального процесуального закону. Разом з тим, на думку обвинуваченого прокурор порушив строк звернення до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу, оскільки подав його лише 20.10.2021. Окрім іншого ОСОБА_5 просить врахувати, що не має наміру переховуватись від суду, у нього міцні соціальні зв'язки, є постійне місце проживання, раніше не вчиняв кримінальних правопорушень, та не має наміру вчиняти в майбутньому. В матеріалах справи наявні ряд доказів , які підтверджують наявність у нього ряду важких захворювань, які наразі протікають у активній формі. Наразі потребує постійного контролю та допомоги лікарів, спеціальної гімнастики під наглядом спеціалістів, що не можливо забезпечити в умовах слідчого ізолятора. Зазначає, що кожен переїзд у спеціалізовану автомобілі справжнє випробування для його здоров'я, оскільки супроводжується сильними болями у хребті та суглобах, у зв'язку з чим змушений постійно приймати знеболюючі препарати.
В доповненні до апеляційної скарги захисник - адвокат ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу суду, відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити йому заставу та покласти відповідні обов'язки. Захисник вказує на те, що оскаржувала ухвала суду є аналогічною за змістом попереднім ухвалам суду, якими ОСОБА_5 було продовжено строк тримання під вартою, вказане, на його думку свідчить про те, що суд належним чином не перевірив чи наразі продовжують існувати реальні підстави для подальшого утримання обвинуваченого під вартою. Також, захисник переконаний, що суд безпідставно не визначив ОСОБА_5 заставу, як альтернативний запобіжний захід. Просить врахувати, що суд не дав належної оцінки доказам, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме у частині того, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи №76, ОСОБА_5 вчинив злочин
-3-
перебуваючи у стані афекту, а пістолет, яким був здійснений постріл належав потерпілому ОСОБА_11 . Вказані обставини, на думку захисника свідчать про те, що пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення не обґрунтоване. Вважає, що відсутні докази того, що ОСОБА_5 буде намагатись будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, натомість є докази, що вказують на активну співпрацю обвинуваченого зі слідством.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, обвинуваченого, захисника, неявка яких з урахуванням положень ч.4 ст.422-1 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки. Крім того апеляційний суд враховує заяву прокурора та обвинуваченого про розгляд апеляційної скарги у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що доповнена апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 не підлягає до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
У відповідності до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного,обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, місцевий суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177-178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
-4-
Суд першої інстанції, вирішуючи клопотання захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт та прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Зі змісту ст.199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На думку колегії суддів, розглядаючи клопотання як сторони захисту, так і сторони обвинувачення, суд дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою. Прокурором доведено, що заявлені ним в клопотанні ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися й виправдовують подальше тримання ОСОБА_5 під вартою, натомість захисниками даних, які б свідчили про відсутність цих ризиків - не надано.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом об'єктивно враховано, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, обставини вчинення цих кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , а також те, що судове провадження та судове слідство не закінчено, що дає достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі може переховуватись від суду чи іншим чином перешкоджати
-5-
кримінальному провадженню, що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що встановлені при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу ризики не зменшилися і не відпали та виправдовують тримання його під вартою.
При цьому судом першої інстанції вірно констатовано, що обраний ОСОБА_5 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості інкримінованих йому діянь, а також тяжкості можливого покарання, натомість обставин, які б свідчили про те, що обраний ОСОБА_14 захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, - не встановлено й стороною захисту не доведено, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання захисників про зміну обвинуваченому запобіжного заходу та доцільність продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення визначеного строку дії запобіжного заходу тримання ОСОБА_5 під вартою. Такий висновок апеляційний суд вважає належним чином вмотивованим, а викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами та обставинами кримінального провадження.
Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту про необґрунтованість пред'явлено ОСОБА_5 обвинувачення, оскільки на даній стадії кримінального провадження, суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки стадія розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу не є стадією розгляду судом кримінального провадження по суті пред'явленого обвинувачення.
Апеляційний суд наголошує, що у відповідності до положень ч.2 ст.94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказ в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, в якому обвинувачується ОСОБА_5 та практики Європейського суду з прав людини, апеляційний суд вважає, що наявні у матеріалах кримінального провадження докази , в своїй сукупності, на даній стадії розгляду, вказують на обґрунтованість пред'явленого останньому обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому діянь, а тому доводи захисника в частині відсутності обґрунтованості обвинувачення, колегія суддів вважає безпідставними.
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що запобіжний захід щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою є занадто суворим та не виправданим жодним аргументом сторони захисту, а також про те, що жоден із передбачених ст.177 КПК України ризиків не підтверджується об'єктивними, належними та допустимими доказами, а доводи сторони обвинувачення є тільки припущеннями, і при цьому, прокурором не наведеної жодної переконливої обставини, яка б унеможливлювала застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження і не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою.
-6-
Разом з тим, фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 умисних тяжких злочинів, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, кількості доведених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, спростовує доводи апеляційної скарги про необґрунтоване продовження застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи ОСОБА_5 про порушення судом його права на захист колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Статтею 59 Конституції України визначено право кожного на професійну правничу допомогу.
Забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого і виправданого у кримінальному провадженні - одна з найважливіших гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, закріплених ст.59, ч.2 ст.63, п.5 ч.3 ст.129 Конституції України та міжнародними актами, які становлять національне законодавство щодо прав людини і основоположних свобод (ст.11 Загальної декларації прав людини; ч.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно ч.ч. 1,2 ст.54 КПК підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його. Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що під час розгляду кримінального провадження захист обвинуваченого ОСОБА_5 здійснювали захисники - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які діяли на підставі договору про надання правої допомоги від 07.05.2020.
Як вбачається із журналів судового засідання від 20.10.2021 та 21.10.2021, розгляд клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_5 був проведений за участю захисників - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
З матеріалів провадження не вбачається, що обвинувачений відмовлявся від вказаних захисників - адвокатів, чи просив здійснити заміну цих захисників під час розгляду клопотання прокурора.
Згідно ст.29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
У матеріалах провадження відсутні будь-які докази про досягнення згоди між обвинуваченим ОСОБА_5 та захисниками - адвокатами ОСОБА_7 і ОСОБА_6 про дострокове розірвання між ними договору у встановленому законом порядку.
Сам по собі факт наявності заяви захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про дострокове розірвання договору про надання правої допомоги від 07.05.2020 не свідчить про його припинення.
До того ж, апеляційний суд звертає увагу на те, що розгляд клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у присутності захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відбувся з їх особистої згоди та згоди самого обвинуваченого.
-7-
Таким чином, на думку апеляційного суду при здійсненні розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою судом першої інстанції було дотримано право на захист обвинуваченого ОСОБА_5 .
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів, не встановлено.
Посилання ОСОБА_5 на те, що не має намірів переховувався від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати у будь-який спосіб кримінальному провадженню, апеляційний суд відхиляє як такі, що також не впливають на висновок суду про необхідність продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою і не дають підстав для зміни йому запобіжного заходу на більш м'який..
Відхиляючи доводи апеляційної скарги у цій частині, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, а також незаконно впливати на потерпілу сторону, свідків, експертів, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його особлива тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, в ході апеляційного розгляду не встановлено й таких стороною захисту не надано, у зв'язку з чим, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає його триманню під вартою.
Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо незадовільного стану здоров'я, були предметом перевірки та розгляду судом першої інстанції і підстав для їх задоволення не встановлено, з чим погоджується й колегія суддів, з огляду на те, що зазначені мотиви, так само, як і наявність позитивних характеристик, не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду і застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Доводи обвинуваченого про порушення прокурором строку звернення до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу не заслуговують на увагу, оскільки частиною четвертою статті 199 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку запобіжного заходу до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу.
Отже, порушений прокурором строк звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання захисників - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про зміну щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 є обґрунтованою, законною, постановлена з дотриманням вимог статей 177,178,183 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому доповнена апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду
-8-
стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419. 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.10.2021 щодо нього без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: