Єдиний унікальний номер 237/3892/20
Номер провадження 22-ц/804/79/22
Номер провадження 22-ц/804/79/22 Доповідач Корчиста О.І.
Іменем України
15 лютого 2022 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Никифоряка Л.П., Новікової Г.В.
за участю секретаря Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №237/3892/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Альфа» про розірвання договору оренди землі,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на заочне рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 10 вересня 2021 року,
встановив:
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Альфа» (далі за текстом ПСП «Альфа») про розірвання договору оренди землі.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ДН № 070435, виданого розпорядженням Мар'їнської районної державної адміністрації №402 від 22 листопада 2002 року, на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером №1423384500:05:000:0387, площею 4,570 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Зазначив, що відповідно до пунктів 1, 7 договору оренди землі від 01 січня 2009 року він передав відповідачу ПСП «Альфа» у платне користування (оренду) строком на 20 років земельну ділянку сільськогосподарського використання, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Луганської селищної ради, площею 4.570 га.
За пунктом 9 договору, за користування вказаною у договорі земельною ділянкою орендар зобов'язується щороку сплачувати орендодавцю орендну плату в розмірі не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з якої підлягає утримання до бюджету сума податку з доходів фізичних осіб у діючому розмірі.
Відповідно до п. 11 та п. 12 договору, орендна плата за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендар зобов'язується вносити орендну плату за цим договором у строк до 30 листопаду поточного року.
Вказував, що орендар, починаючи з 2015 року, зобов'язання за договором не виконує, орендну плату не сплачує, чим порушує умови зазначеного договору.
Посилаючись на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі №912/1385/17, постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі №183/262/17, просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2009 року укладений між ним та ПСП «Альфа», зареєстрований відділом Держкомзему у Мар'їнському районі Донецької області 30 листопада 2012 року за №142330004003514, кадастровий номер 1423384500:05:000:0387.
Заочним рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 10 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПСП «Альфа» про розірвання договору оренди землі відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 10 вересня 2021 року та постановити нове про задоволення його позовних вимог.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що факт невиконання орендарем своїх зобов'язань по виплаті орендної плати підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 30 січня 2020 року №28415, що є належним доказом.
Висновок суду про те, що спірна земельна ділянка знаходиться на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження не відповідає фактичним обставинам справи.
Твердження суду, що позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог не доведено причинно-наслідкового зв'язку між винними діями відповідача та невиконання зобов'язань покладених на нього умовами договорами є порушенням законодавства, а саме ст. 13 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити.
В судове засідання апеляційного суду відповідач ПСП «Альфа» не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії довідки ВПО від 15 березня 2017 року № 1443-29335, копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ДН № 070435 від 28 листопада 2002 року, план-схеми меж земельної ділянки відомостей про отримання доходів вбачається, що позивач ОСОБА_1 проживає в селі Славне Мар'їнського району Донецької області. Йому на праві власності належить земельна ділянка площею 4.570 га., за кадастровий № 1423384500:05:000:0387, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Луганської сільської ради Мар'їнського району Донецької області.
Вказана земельна ділянка за актом прийому-передачі від 01 березня 2012 року, складеного в селі Луганське, була передана у користування відповідачу ПСП «Альфа». Останній орендний платіж від відповідача, позивач отримав у третьому кварталі 2015 року (а.с. 8, 9, 10, 11-12, 13, 14, 18, 35).
З листа позивача на про розірвання договору оренди землі від 17 березня 2020 року направленого на адресу відповідача ПСП «Альфа» вбачається, що ОСОБА_1 просить розірвати спірний договір оренди землі у зв'язку із несплатою орендних платежів, починаючи із 2015 року. Вказаний лист повернувся позивачу із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» 27 квітня 2021 року. (а.с. 15-17)
Відповідно до пунктів 1,7 договору оренди земельної ділянки, укладеного 01 січня 2009 року між позивачем та відповідачем ПСП «Альфа», та зареєстрованого відділом Держкомзему у Мар'їнському районі Донецької області 30 грудня 2012 року орендодавець ОСОБА_1 надав відповідачу ПСП «Альфа» у платне користування строком на 20 років, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Луганської селищної ради, площею 4,570 га.
За пунктом 9 договору за користування вказаною у договорі земельною ділянкою орендар зобов'язується щороку сплачувати орендодавцю орендну плату в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з якої підлягає утримання до бюджету сума податку з доходів фізичних осіб у діючому розмірі. Відповідно до п. 11 та п. 12 договору, орендна плата за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендар зобов'язується вносити орендну плату за цим договором у строк до 30 листопада поточного року.
За пунктом 35 договору оренди земельної ділянки дія договору припиняється за: взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.
Пунктом 39 договору оренди земельної ділянки визначено, що сторона, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Пунктом 40 договору оренди земельної ділянки визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання стало наслідком нездоланної сили, тобто подій, настання яких ні орендодавець, ні орендар не спроможні були попередити ( повені, пожежі, землетруси, стихійні явища, природи, тощо.) (а.с. 5-7)
З витягу з ЄДР юридичних осіб відповідач ПСП «Альфа», ЄДРПОУ 20347875, зареєстровано за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, село Славне, вулиця Космонавтів, буд. № 11, в процесі припинення не перебуває та державна реєстрація змін про юридичну особу проведена 21 травня 2015 року виконавчим комітетом Вугледарської міської ради.
Апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту систематичного порушення орендарем обов'язку з внесення орендної плати.
З такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна за наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами у справі).
Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України: «Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».
Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) сформульовано такий правовий висновок: «враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».
Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження № 61-10292св20), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20 (провадження № 61-7138св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 341/609/20 (провадження № 61-10091св 21), від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 357/452/21 (провадження № 61-7721св21).
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі через систематичну несплату відповідачем орендної плати за період з 2015 року по 2019 рік та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Такий висновок зроблено судом першої інстанції без урахування фактичних обставин справи, які були встановлені судом, а також правових позицій Верховного Суду.
Відповідно до пунктів 1,7 договору оренди землі, укладеного 01 січня 2009 року між позивачем та відповідачем ПСП «Альфа», та зареєстрованого відділом Держкомзему у Мар'їнському районі Донецької області 30 листопада 2012 року орендодавець ОСОБА_1 надав відповідачу ПСП «Альфа» у платне користування строком на 20 років, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Луганської селищної ради, площею 4,570 га.
За пунктом 9 договору, за користування вказаною у договорі земельною ділянкою орендар зобов'язується щороку сплачувати орендодавцю орендну плату в розмірі не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з якої підлягає утримання до бюджету сума податку з доходів фізичних осіб у діючому розмірі. Відповідно до п. 11 та п. 12 договору, орендна плата за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендар зобов'язується вносити орендну плату за цим договором у строк до 30.11. поточного року.
За пунктом 35 договору оренди землі дія договору припиняється за: взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.
Пунктом 36 визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання або неналежне виконання однією із сторін своїх зобов'язань за договором
Пунктом 39 договору оренди землі визначено, що сторона, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Пунктом 40 договору оренди землі визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання стало наслідком нездоланної сили, тобто подій, настання яких ні орендодавець, ні орендар не спроможні були попередити (повені, пожежі, землетруси, стихійні явища, природи, тощо.) (а.с. 5-7)
Вказана земельна ділянка за актом прийому-передачі від 01 березня 2012 року складеного в селі Луганське була передана у користування відповідачу ПСП «Альфа». (а.с. 9)
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків останній орендний платіж від відповідача, позивач отримав у третьому кварталі 2015 року в сумі 3959,44 гривень. (а.с. 14, 18)
Отже, відповідач в період з 2015 року по третій квартал 2019 року допустив систематичне порушення умов договору в частині оплати оренди землі.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідач ПСП «Альфа», ЄДРПОУ 20347875, зареєстровано за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, село Славне, вулиця Космонавтів, буд. № 11.
Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошти, за даною адресою працює пересувне відділення поштового зв'язку ПВПЗ № 23 Донецької Нового Формату.
Отже, за фактичних обставин цієї справи суду першої інстанції необхідно було застосувати усталений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору оренди землі судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору, який полягає саме у систематичній несплаті орендної плати.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що систематичне порушення умов договору в частині несплати орендної плати є достатньою підставою для розірвання договору оренди землі в розумінні статті 141 ЗК України.
Доказів того, що відповідач здійснював дії щодо належного виконання спірного договору оренди відповідач суду не надав, що є його процесуальним обов'язком згідно зі статями 12, 81 ЦПК України.
Аналізуючи викладені обставини та норми матеріального закону апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Оскільки орендар не виконав обов'язок по сплаті орендної плати, тобто допустив істотне порушення умов договору, тому апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржене рішення ухвалено з порушенням матеріального права, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено, то з ПСП «Альфа» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 2102 гривні.
Керуючись ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 10 вересня 2021 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Альфа» про розірвання договору оренди землі задовольнити.
Розірвати договір оренди землі від 01 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Альфа», зареєстрований відділом Держкомзему у Мар'їнському районі Донецької області 30 листопада 2012 року за №142330004003514, кадастровий номер 1423384500:05:000:0387.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Альфа» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2102 гривні.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 16 лютого 2022 року.
Головуючий О.І. Корчиста