Справа № 686/4200/22
Провадження № 1-кс/686/1770/22
16 лютого 2022 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , перекладача ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_8 , погодженого з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Тбілісі, Грузія, громадянина Грузії, грузина, із середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за місцем проживання у АДРЕСА_1 , тимчасово проживає у АДРЕСА_2
у кримінальному провадженні №12022243000000351 від 10 лютого 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,
встановив:
16.02.2022 року старший слідчий відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з клопотанням, погодженим з прокурором Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, посилаючись на те, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики: переховування від органів досудового розслідування та/або суду ; можливості знищення, переховування або спотворення речей чи документів, незаконного впливу на потерпілого та/або свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
В судовому засіданні слідчий і прокурор наполягали на задоволенні клопотання.
Підозрюваний і його захисник заперечили проти задоволення клопотання.
Причетність до вчинення кримінального правопорушення заперечує.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив про необґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, зазначених у клопотанні слідчим.
Також захисник ОСОБА_6 , під час виступу по суті клопотання озвучив аргументи про незаконне, на його думку затримання ОСОБА_10 .
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання та, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Слідчий суддя вважає за необхідне першочергово відреагувати на аргументи захисника підозрюваного стосовно незаконного затримання ОСОБА_10 .
У силу приписів ч.1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Слідчий суддя враховує правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у постанові від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17), згідно з якою положення ст.206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення та застосовуються саме в таких випадках.
При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст.208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
Відповідно до зазначеного, законність затримання особи окремому оскарженню, поза межами розгляду питання про застосування запобіжного заходу не підлягає.
Зважаючи на наведені обставини у зв'язку з однорідністю питань, які підлягають вирішенню під час розгляду цього клопотання та у зв'язку із висловленням аргументів про незаконність затримання підозрюваного під час вирішення питання про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у межах одного кримінального провадження, що є по суті скаргою на незаконне затримання, у зв'язку з можливістю вирішити по суті викладені у ній доводи, не порушуючи прав та інтересів сторін кримінального провадження, указана скарга у межах висловлених аргументів розглянута в судовому засіданні під час вирішення питання застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Захисник стверджує, що затримання ОСОБА_7 є незаконним, оскільки на його думку на час його фактичного затримання є 10 год.08 хв. 13.02.2022, коли він прибув до відділу поліції, що не збігається із часом, зазначеним у протоколі затримання о 03 год.35 хв., 14.02.2022.
З огляду на наведене, захисник вважає, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру із порушенням визначеного законом 24-годинного строку - лише о 20 год.11 хв. 14.02.202. А тому він мав бути негайно звільнений.
У судовому засіданні слідчий і прокурор проти аргументів стосовно незаконного затримання підозрюваного заперечили.
Зазначили, що затримання ОСОБА_7 відбулось на законних підставах, з дотримання його прав та за участі захисника.
Перевіривши зазначені аргументи, вивчивши матеріали кримінального провадження та дослідивши додані докази, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Відповідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі і в порядку встановлених законом.
Відповідно до ч.4 ст.5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання. Відповідно до ст. 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У силу приписів ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
На підставі ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особі, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Відповідно до ст.42, 208 КПК України, підозрюваний має права вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.
За змістом ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255,255-1,255-2 Кримінального кодексу України.
Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов'язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім'я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.
Положеннями ст..211 КПК України визначено, що строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
Приписами ч.3 ст.278 КПК України визначено, що у разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
Слідчий суддя установив, що СВ розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.02.2022 за №12022243000000351, з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України.
14 лютого 2022 року ОСОБА_9 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Відповідно до протоколу затримання від 14.02.2022 ОСОБА_7 був затриманий о 03 год. 35 хв. 14.02.2022.
Процесуальні гарантії ОСОБА_7 були забезпечені присутністю під час затримання адвоката ОСОБА_6 .
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставою для затримання ОСОБА_7 стала сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (п.2 ч.1 ст.208 КПК України) після проведеного на підставі ухвали слідчого судді обшуку транспортного засобу, на якому разом із іншими особами пересувався підозрюваний та виявлення низки речей,які були викрадені у потерпілих у межах кримінального провадження.
Згідно з вимогами ст. 209 КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Слід зазначити, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Належну правову оцінку цього питання можна зробити із посиланням на практику Європейського суду з прав людини та положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім деяких і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, що було здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення. Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього. (стаття 5 Конвенції) Щодо негайного інформування, Європейський суд з прав людини зазначає, що негайність оцінюється у кожному випадку окремо; проте, підстави для затримання не повинні повідомлятись повністю особою, що здійснює затримання (арешт) у конкретний момент затримання (Рішення Великої Палати у справі Khlaifia та інші проти Італії від 15 грудня 2016 року, заява № 16483/12, параграф 115). Це положення є невід'ємною частиною схеми захисту, передбаченої статтею 5 Конвенції: будь-яка особа, яка була заарештована, повинна простою, нетехнічною мовою, яку вона може зрозуміти, повідомити про основні юридичні та фактичні підстави для її позбавлення волі, щоби мати можливість звернутися до суду із заявою про оскарження його законності (там само). Причини, при цьому, не повинні бути викладені в тексті будь-якого рішення, яким дозволяється затримання, та не повинні бути в письмовій формі чи в будь-якій спеціальній формі (Рішення у справі Kane проти Кіпру (dec.) від 13 вересня 2011 року). При цьому, підстави для затримання можуть бути повідомлені, або можуть стати явними протягом допиту чи опитування після затримання (Рішення Великої Палати у справі Murray проти Сполученого Королівства від 28 жовтня 1994 року, заява № 14310/88, параграф 77). Таким чином, цілком очевидно, що повідомити особу про підозру, на підставі якої її було затримано, можна одразу після затримання, у разі, якщо було дотримано вимогу «негайності» повідомлення. При цьому, повідомлення про підозру необов'язково має бути у виді письмового повідомлення про підозру.
З протоколу затримання ОСОБА_7 чітко вбачається фабула кримінального правопорушення з викладенням зрозумілою мовою обставин його вчинення.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 КПК України особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчий суддя зауважує, що чинний кримінальний процесуальний закон не вимагає для дотримання встановленої процедури повідомлення про підозру обов'язковості у будь-якому випадку перекладу її змісту на мову, носієм якої є особа.
Разом із тим, у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (ч. 1 ст. 68 КПК України).
У постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 219/5455/16, провадження № 51-7382 км18 зазначено, що питання про дотримання вимог ст. 29 КПК щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу «рівності можливостей») та несправедливості судового розгляду в цілому у розумінні положень ст. 6 Конвенції. При цьому кримінальним процесуальним законом не регламентовано самого порядку залучення перекладача, зокрема не встановлено й безумовного обов'язку слідчого судді, суду, прокурора, слідчого самостійно (за відсутності відповідного клопотання з боку учасника провадження) залучати перекладача.
Залучення перекладача для проведення процесуальних дій має на меті забезпечити особам, які беруть участь у кримінальному провадженні та не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, можливість користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють (п. 18 ч. 3 ст. 42, п. 9 ч. 1 ст. 56, п. 11 ч. 3 ст. 64-1, п. 4 ч. 1 ст. 66 КПК).
Разом із цим, повідомлення про підозру було здійснене у тому числі мовою, яку розуміє підозрюваний із забезпеченням перекладача.
У подальшому, до звернення слідчого із клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, перекладач виготовив рукописний машинописний текст повідомлення про підозру
ОСОБА_11 огляду на наведене, аргументи захисника ОСОБА_6 , які він виклав і під час вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 про те, що повідомлення про підозру не вручене на мові,якою володіє підозрюваний є необґрунтованими.
Щодо відмінності часу фактичного затримання о 10 год. 08 хв. 13.02.2022, про який зазначає захисник, слідчий суддя зауважує, що такі доводи не можуть бути взяті до уваги як підстава для визнання затримання незаконним.
У силу ч.4 ст.193 КПК України, за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до витягу журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області 13.02.2022 року о 10 год.08 хв. ОСОБА_7 прибув до вказаної установи на запрошення для перевірки документів, оскільки є громадянином іноземної держави.
Згодом ОСОБА_12 покинув приміщення відділу поліції.
О 12 год. 13.02.2022 є запис про те, що ОСОБА_12 прибув до приміщення відділу поліції.
Вказані обставини були підтверджені і поясненнями ОСОБА_7 в судовому засіданні, який повідомив, що він запитував про причини його перебування у відділі поліції, на що йому відповідали, що для перевірки документів і треба зачекати.
Тривала перевірка документів обумовлена вихідним днем у зв'язку із цим доступом до інформації з міграційної служби.
У матеріалах клопотання та в судовому засіданні не встановлено примусу підозрюваного до перебування у правоохоронному органі, віддання йому наказу не покидати його.
У зв'язку із проведенням обшуку транспортного засобу на підставі слідчого судді, який розпочато 13.02.2022 о 19 год. 14 хв. та закінчено о 03 год.35 хв. 14.02.2022, було прийнято рішення про затримання ОСОБА_7 з цього часу.
А тому аргументи захисника ОСОБА_6 про незаконне затримання та відмінність фактичного часу затримання від реального, є безпідставними.
У зв'язку із цим не можуть бути взяті до уваги і аргументи захисника про пропуск строку вручення повідомлення про підозру ОСОБА_10 .
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що затримання було здійснене на підставі закону, і в органу, що здійснив таке затримання.
А тому підстав для процесуального реагування слідчим суддею стосовно указаних обставин, немає.
Вирішуючи клопотання щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя зазначає таке.
За версією органу досудового розслідувння, 09.02.2022 року ОСОБА_13 спільно із ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_9 , які являються громадянами Грузії, являючись знайомими, за попередньою змовою між собою, прийняли рішення про вчинення крадіжок із квартир на території міста Хмельницького з метою власного збагачення.
Так, в період часу з 12 год. 30 хв. 11.02.2022 по 16 год. 40 хв. 13.02.2022 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_13 спільно із ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_9 , за попередньою змовою між собою, узгодивши спільні дії та заздалегідь приготувавши засоби для вчинення злочину, перебуваючи поруч із будинком АДРЕСА_3 , прийняли спільне рішення щодо проникнення до однієї з квартир вказаного будинку для вчинення крадіжки з метою власного збагачення.
Тоді ж, реалізовуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_13 спільно із ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_9 , проникли в приміщення під'їзду в якому знаходиться квартира АДРЕСА_4 , в подальшому піднявшись на третій поверх, останні переконались, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, шляхом пошкодження серцевини замка вхідних дверей заздалегідь підготовленими для вчинення злочину засобами, відчинивши у такий спосіб вказані двері, незаконно проникли всередину до приміщення вищевказаної квартири звідки умисно, таємно, з корисливих мотивів викрали шуруповерт марки «Milwaukee», моделі «М 18» червоного кольору у кейсі чорно-червоного кольору із запасною батареєю та зарядним пристроєм вартістю 7000 грн., акумуляторну батарею до шуруповерта марки «Milwaukee», моделі «М 18», чорно-червоного кольору, вартістю 3000 грн., 00 коп., сумку із інструментами марки «Milwaukee» чорно-червоного кольору у якій знаходились: викрутка червоного кольору марки «Milwaukee» червоного кольору, канцелярський ніж марки «Milwaukee», червоного кольору, газовий розвідний ключ марки «Milwaukee» із руків'ям червоного кольору, загальною вартістю 3000 грн., 00 коп., шубу із натурального хутра темно-коричневого кольору, вартістю 5000 грн., 00 коп., запасні ключі від автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Golf» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 6000 грн., 00 коп., каву «Cafe dior», ємкістю 160 г, вартістю 200 грн., 00 коп., золоту каблучку, вагою 5 г, 585 проби, вартістю 6000 грн., золоту каблучка вагою 3 г, 585 проби, вартістю 4000 грн., золотий ланцюжок вагою 7 г, 585 проби, вартістю 10000 грн., 00 коп., золотий хрестик, вагою 1,5 г, 585 проби, вартістю 2000 грн., 00 коп., одну золоту сережку вагою приблизно 2 г, 585 проби, вартістю 2000 грн., 00 коп., ланцюжок на руку із позолоти суцільним плетінням, вагою 3 г, вартістю 500 грн., 00 коп., пару сережок із позолоти, вагою 4 г, вартістю 500 грн., коп., дві непарні сережки із позолоти вагою 1,5 г, за дві, вартістю 400 грн., 00 коп., одну сережку вагою 1,5 г, вартістю 400 грн., коп., які належать потерпілій ОСОБА_16 , та заховавши частину речей до кишень своїх курток, а іншу частину винісши в руках спільно із ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_9 , покинули приміщення вказаної квартири розпорядившись викраденим майном в подальшому на власний розсуд.
Вказаними протиправними діями ОСОБА_13 спільно із ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_9 спричинили потерпілій ОСОБА_16 майнову шкоду на загальну суму 50000 грн. 00 коп.
Такі дії підозрюваного органом досудового розслідування кваліфіковані як таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого , міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_9 на цій стадії кримінального провадження, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах та матеріалах кримінального провадження №12022243000000351 з урахуванням позиції його сторін, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав стверджувати про причетність ОСОБА_9 до кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин та обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення сторона обвинувачення підтверджує зібраними у межах кримінального провадження доказами: саме:
- протоколом прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_16 від 13.02.2022;
- протоколом огляду місця події від 13.02.2022;
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_16 від 13.02.2022;
- долученними документами потерпілою ОСОБА_16 на підтвердження вчинення кримінального правопорушення;
- ухвалою на проведення обшуку від 13.02.2022;
- протоколом проведення обшуку з описом від 13.02.2022;
- протоколом огляду речей із потерпілою ОСОБА_16 від 13.02.2022;
- протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_9 від 14.02.2022;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_9 від 14.02.2022;
- повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_9 від 14.02.2022;
- іншими зібраними документами у матеріалах кримінального провадження.
Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з'являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту.
З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених статтею 42 КПК.
Частиною 1 статті 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз'яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру.
Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття «обґрунтованої підозри», тому Суд, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права. Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32).
Разом із тим, перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ст. 303 ч. 1 п. 10 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Згідно з положеннями ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Визначений КПК України стандарт доказування «поза розумним сумнівом» для доведення винуватості стороною обвинувачення особи у вчиненні нею кримінального правопорушення до обґрунтованості підозри на стадії досудового розслідування не застосовується, та відповідно, є нижчим.
З огляду на наведене, слідчий суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження докази, наявні в матеріалах кримінального провадження є вагомими та такими, що об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим йому злочином.
А тому слідчий суддя вважає, що повідомлена ОСОБА_9 підозра повністю відповідає зазначеним вимогам та не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра» тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення небезпідставної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому чинний кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя вважає, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
А тому, зважаючи на покарання, яке загрожує йому у випадку визнання його винуватим, співставляючи можливі негативні для нього наслідки у вигляді засудження до покарання у виді позбавлення волі, слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду існує.
Крім цього, під час проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 у будь-який час може покинути територію м. Хмельницького, області та України в цілому, оскільки є громадянином Грузії з метою уникнення кримінальної відповідальності, та в подальшому переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків також слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
ОСОБА_9 може негативно впливати на потерпілого та свідків вчинення вказаного кримінального провадження оскільки останньому відомо їх адреси проживання, та місце роботи з метою зміни їх показів на досудовому та судовому розгляді.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні крадіжки поєднаному з проникненням у житло.
Спосіб вчинення кримінального правопорушення, його характер, корисливий мотив вказують на те, що отримання засобів для існування підозрюваний може здійснити у протиправний спосіб.
Спосіб вчинення кримінального правопорушення, його характер, корисливий мотив вказують на те, що отримання засобів для існування підозрюваний може здійснити у протиправний спосіб.
Вилучені під час обшуку інструменти та засоби (відмички) , свідчать про те, що можливість вчинення кримінального правопорушення підозрюваний не вважав для себе раптовою.
Крім цього, у ОСОБА_17 в приміщенні були вяивлені золоті вироби у кількості 57 шт., походження яких він не зміг пояснити.
Слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_7 не працює, а тому може вчиняти ряд нових аналогічних майнових злочинів.
Відсутність встановлених судимостей на час розгляду цього клопотання на переконання слідчого судді не свідчить про те, що підозрюваний не може продовжити протиправну поведінку .
Отже, зважаючи на встановлені у судовому засіданні обставини, існують ризики переховування від органу досудового розслідування, вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому з метою їх нівелювання, застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.
При обранні запобіжного заходу враховуються всі обставини, визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим, соціальні зв'язки підозрюваного, вік, майновий та сімейний стан, наявність місця проживання.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний неодружений, не має підтвердженого офіційного та/або неофіційного місця роботи та джерел доходу, здобутого у правомірний спосіб, має АДРЕСА_1 раніше не судимий.
З огляду на викладене,слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено, що запобіжний захід лише у вигляді тримання забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Враховуючи обставини та тяжкість злочину, суспільної небезпеки кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_9 слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить (з урахуванням одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 2481 грн.) - 198 480 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, з урахуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
При цьому слідчий суддя враховує те, що підозрюваний не працює, проте підозрюється у здійсненні кримінально караної діяльності, пов'язаної із заволодінням чужим майном.
А тому саме такий розмір застави не буде непомірним і достатньою мірою гарантуватиме дотримання ОСОБА_9 покладених на нього обов'язків та рахувати з часу його затримання 14.02.2022.
Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 слід встановити в межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 196, 197 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк по 13 квітня 2022 року.
Визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198 480 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою, і в разі внесення якої, покласти на підозрюваного ОСОБА_9 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання відповідному органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України ( у разі наявності).
У разі невиконання даних обов'язків, застава звертається в доход держави.
Ухвала діє по 13 квітня 2022 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя