Провадження № 11-кп/821/23/22 Справа № 705/5383/18 Категорія: ч.3 ст.185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
16 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 листопада 2021 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Умань, Черкаської області, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, не працює, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 1) 20.04.2012 Уманським міським судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців; 2) 14.03.2014 Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі; 3) 07.12.2017 Гайсинським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначено йому покарання у виді 3 /трьох/ років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 07.12.2017 у вигляді позбавлення волі строком на 1 місяць та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 3 /трьох/ років 7 місяців позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з моменту проголошення вироку суду.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_7 не обиралася.
Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів та проведення судових експертиз у розмірі 1001 гривня 00 копійок.
Вирішена доля речових доказів,
Згідно вироку, ОСОБА_7 09.11.2018 року близько 18 години 42 хвилин, діючи умисно та цілеспрямовано, повторно, з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна, переліз через паркан та опинився на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 , після чого, через незачинені двері проник до гаражу, розташованому на подвір'ї, звідки таємно викрав пристрій для миття автомобіля марки «Karcher» К5.60, вартість якого згідно висновку експерта № 10/765 від 26.11.2018 року складає 6825 гривень. Після цього ОСОБА_7 шляхом віджиму металопластикового вікна проник до приміщення будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung» чорного кольору ІМЕІ-1 НОМЕР_1 ; ІМЕІ-2 НОМЕР_2 , вартість якого згідно висновку експерта № 10/765 від 26.11.2018 року складає 354 гривні, чим спричинив матеріального збитку потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 7179 гривень.
Не погоджуючись з вироком суду в частині призначеного покарання обвинувачений ОСОБА_7 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив змінити вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області 16.11.2021р. у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 та призначити йому покарання за скоєне ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки.
В обґрунтування доводів апеляції обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що він не погоджується із оскаржуваним вироком Уманського міськрайонного суду, оскільки вважає його надто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного.
Суд при винесенні вироку зобов'язаний виходити із необхідності відповідності призначення покарання тяжкості злочину та особистості засудженого, можливості виправлення особи без відбуття покарання у місцях позбавлення волі.
Так, обставиною, що пом'якшує покарання є визнання вини в повному обсязі, його щиросердечне розкаяння, активне сприяння слідству у розкритті злочину. За час проведення досудового слідства ОСОБА_7 вже багаторазово пожалкував про скоєне ним кримінальне правопорушення, навчений та покараний наріканнями оточуючих людей та проявив щиросердечне розкаяння. Обтяжуючих його вину обставин, немає.
Щодо характеризуючих особистість обставин: ОСОБА_7 раніше судимий, за місцем проживання характеризується не задовільно. Проте він має стійкі соціальні зв'язки: проживає разом з матір'ю, має малолітню донечку, яка дуже сумує за батьком. На обліку у психлікарні не перебуває.
Таким чином, апелянт вважає, що з урахуванням всіх вищевказаних характеристик та обставин суд мав можливість та законні підстави призначити йому менш суворе покарання.
Апелянт вважає, що враховуючи інформацію про особистість підсудного, наявності пом'якшуючої обставини покарання та відсутності обтяжуючих, достатнім у даному випадку було б призначення покарання у виді позбавлення волі строком 3 /три/ роки, оскільки місцевий суд призначив майже максимальне покарання в межах санкції статті, що не відповідає вимогам чинного законодавства та особі засудженого.
Покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, на думку апелянта, було б достатнім та необхідним для досягнення основної мети покарання: виправлення засудженого та попередження скоєння нових злочинів.
У доповненні до апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 висловлено його прохання про необхідність змінити вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області 16.11.2021 р. у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 та призначити йому покарання за скоєне ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання призначеного покарання більш суворим за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 07.12.2017 остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 /чотири/ роки 6 місяців позбавлення волі.
В обґрунтування доводів доповнення до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що суд першої інстанції, під час ухвалення вироку, не взяв до уваги те, що він на теперішній час відбуває покарання за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 07.12.2017 та при вирішенні питання щодо початку строку відбування покарання не врахував того, що обвинувачений був затриманий 25.01.2019 року.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , вважаючи оскаржуваний вирок місцевого суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог дотримався в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до змісту вироку місцевого суду обвинувачений ОСОБА_7 під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції повністю визнав свою вину і щиро розкаявся у вчиненому. З огляду на це, кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 розглянуте судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України без дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися.
Оцінюючи вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 щодо пом'якшення обвинуваченому визначеного йому судом першої інстанції покарання, колегія суддів вважає ці доводи необґрунтованими, й апеляційну скаргу відхиляє з наступних міркувань.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, засудивши ОСОБА_7 , призначив йому обґрунтоване, законне і справедливе покарання, яке відповідає ступеню суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України належить до тяжких, його характеру та особі винного, а також обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Судом першої інстанції належно враховано вік обвинуваченого ОСОБА_7 , те, що він є осудним, не одружений, офіційно не працевлаштований, не перебуває на обліку та під наглядом у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра, відповідно до довідки-характеристики директора Комунального підприємства «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3» м. Умань Черкаської області за місцем проживання характеризується посередньо, згідно вимоги УІАП Головного управління національної поліції в Черкаській області від 21.11.2018 року неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та має судимості, які не погашені, на цей час відбуває покарання у СВК № 92 за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 є щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлено.
Отже, беручи до уваги все вищезазначене у своїй сукупності, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_7 достатнє і необхідне покарання.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо того, що необхідно у вказаному випадку призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України саме у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, оскільки обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних умисних злочинів, що дало місцевому суду підстави зробити висновок про схильність його до протиправної поведінки. На думку місцевого суду, а з таким висновком погоджується і колегія суддів суду апеляційної інстанції, саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і буде достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції належним чином були виконані вимоги ст.65 КК України, оскільки призначене йому покарання є розмірним і достатнім скоєному ним.
Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, воно не має на меті завдати фізичних страждань або приниження людської гідності засудженого.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив необхідність призначення обвинуваченому покарання за правилами, передбаченими ст.71 КК України та ч. 4 ст.71 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_7 засуджений 07.12.2017 року Гайсинським районним судом Вінницької області за ч.2 ст. 186, ч.1 ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, при цьому міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_7 обрано не було, а згідно відмітки у вказаному вироку, вирок суду від 07.12.2017 року набрав законної сили 15.03.2018 року, тобто ОСОБА_7 вчинив новий злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, після постановлення вироку, не відбувши покарання по ньому, а тому суд першої інстанції обґрунтовано застосував правила, передбачені ст. 71 КК України, та до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів не знаходить обґрунтованих підстав для зміни вироку суду першої інстанції з мотивів, які указані в апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 листопада 2021 року, щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Вирок суду вступає в законну силу з моменту проголошення ухвали апеляційним судом, та дані судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий
Судді