Справа № 643/11782/20 Головуючий суддя І інстанції Довготько Т.М.
Апеляційне провадження № 33/818/525/22 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
19 січня 2022 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2020 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до вимог ст.36 КУпАП, остаточно накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп.
Постановою встановлено, що 14.07.2020 року о 13год. 15 хв. в м. Харкові по вул. Академіка Павлова, біля будинку № 120 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Daewoo Matiz, д.н.з НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені та дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Водій ОСОБА_1 від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків.
Крім того, 21.07.2020 року о 00год. 02хв. в м. Харкові по пр. Тракторобудівників, біля будинку № 57А, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Daewoo Matiz, д.н.з НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, розширені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД», відмовився у присутності двох свідків.
В діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2021 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що поліцейські не запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціальних технічних засобів, а відразу пропонували проїхати до медичного закладу для проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушили вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735. Також зазначає, що судовий розгляд проведено за його відсутності та свідків у цій справі, які не були належним повідомлені про місце, дату та час судового розгляду.
Крім того, ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді Московського районного суду м. Харкова від 01.10.2020 року, посилаючись на те, що він не приймав участі в судовому розгляді в суді першої інстанції та повний текст судової постанови він отримав лише 22.10.2020 року, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин. Також він зазначає, що аналогічна скарга була подана 23.10.2020 року.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
В судові засідання, які призначались судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 , який є автором апеляційної скарги, не з'явився, але на адресу місця мешкання, які зазначена апелянтом в своїй апеляційній скарзі та міститься в матеріалах справи, судом апеляційним судом направлялися судові виклики рекомендованим поштовим повідомлення, але ці виклик повернулися до канцелярії суду у зв'язку з тим, що адресат відсутній за вказаною аресою (арк.97-99).
Крім того, належить зазначити, що інших засобів зв'язку, в тому числі номер мобільного телефону ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
При цьому суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Московського районного суду м. Харкова від 01.10.2020 року.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Також , згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
У цьому контексті суд також звертає увагу , що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи , яка її подала , а вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі.
Слід також зазначити, що у відповідності до ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України та ОСОБА_1 не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань , користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
Крім того, судом апеляційної інстанції здійснювалися заходи щодо виклику свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також інспектора Мішура Є.В. (арк. 94-88, 89-96, 100-102), але останні в судове засідання не з'явилися.
За таких обставин, апеляційний суд вирішив провадити апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 , який є автором апеляційної скарги, та без участі свідків у цій справі, з урахуванням доводів, які містяться в апеляційній скарзі, та наявних відомостей у матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови за апеляційними доводами ОСОБА_1 , апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на відомості, що містяться у: протоколах про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №296521 від 21.07.2020 року та ДПР18 №348813 від 14.07.2020 року; письмових поясненнях свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а також на відомості наявних в матеріалах справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовано події від 14.07.2020 року та 21.07.2020 року.
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 348813 від 14.07.2020 року року вбачається, що 14.07.2020 року о 13год. 15 хв. в м. Харкові по вул. Академіка Павлова, біля будинку № 120 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Daewoo Matiz, д.н.з НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені та дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Водій ОСОБА_1 від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків (арк.1 т.1).
Згідно відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 296521 від 21.07.2020 року, 21.07.2020 року о 00 год. 02 хв. в м. Харкові по пр. Тракторобудівників, біля будинку № 57А, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Daewoo Matiz, д.н.з НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, розширені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД», відмовився у присутності двох свідків (арк.1 т.2).
Ці обставини вочевидь обумовлювали вимогу працівників поліції, які їх виявили, згідно п. 2.5 ПДР України, запропонувати водію пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, виходячи зі специфіки дослідження, що, в свою чергу, унеможливлювало проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу.
З відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 348813 від 14.07.2020 року ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис, та в графі «Пояснення особи, яка притягається відповідальності, по суті порушення» будь-яких зауважень не зазначив.
Згідно відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 296521 від 21.07.2020 року та відеозапису, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 відмовився від отримання копії цього протоколу, а також надавати будь-які пояснення.
Поряд з цим, належить врахувати, що незважаючи на незгоду на час апеляційного розгляду із діями працівників поліції під час складання ними протоколів, ці протоколи складені уповноваженими державними особами і дії службових осіб, що їх складали, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався до суду адміністративної юрисдикції із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався зі скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, з метою ініціювання службової перевірки, хоча мав для цього достатньо часу.
Відповідно до інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак наркотичного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції.
Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 , оскарження їх дій або бездіяльності згідно чинного законодавства України, а саме в порядку КАС України, а також до відповідних правоохоронних органів або до їх керівництва, з метою ініціювання службової перевірки, матеріали справи не містять, а отже суб'єктивні твердження апелянта з цього приводу є необґрунтованими.
Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей відеозаписів (арк. 4 т.1, арк. 4 т.2) вбачається, що ОСОБА_1 14.07.2020 року та 21.07.2020 року у присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у Харківському обласному наркотичному диспансері.
Відповідно до відомостей письмових пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що вони 14.07.2020 року були присутні при тому, як водій ОСОБА_1 відмовився від пропозиції працівників поліції пройти огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі у відповідного лікаря фахівця (арк. 5, 6 т.1).
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в своїх письмових поясненнях від 21.07.2020 року зазначили, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД» (арк.5 т.2).
Безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не можуть бути доказами у справі, так як вказаних свідків не було допитано в судовому засіданні та не попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень, з огляду на те, що вказані свідки в своїх письмових поясненнях підтвердили, що вони були запрошені працівниками патрульної поліції в якості свідків при оформленні адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 . У їх присутності вказаний водій категорично відмовився у встановленом законом порядку пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що засвідчили особистими підписами.
Апелянтом також не надано доказів про те, що вищезазначені свідки мають особисту зацікавленість щодо розгляду цієї справи чи мають намір обмовити ОСОБА_1 . Будь-яких клопотань, в тому числі щодо допиту свідків, ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі не заявляв.
З наявних в матеріалах провадження відеозаписів вбачається, що свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були присутніми під час складання адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, згідно п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп'яніння, що в свою чергу обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі.
Відповідно до п.4 Розділу І вищенаведеної Інструкції вбачається, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці;
- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
- почервоніння обличчя або неприродна блідність.
Поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 348813 від 14.07.2020 року було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені та дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 296521 від 21.07.2020 року працівником поліції зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, розширені зіниці, які не реагують на світло.
Отже, працівники поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння, від якого останній відмовився.
Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими не запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціальних технічних засобів, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до пункту 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння огляд водія проводиться виключно в закладі охорони здоров'я.
З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 , а також порушення порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Аналізуючи послідовність дій працівників поліції, вбачається, що ними був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння та в присутності двох свідків останній відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, про що складений відповідний протокол, що повністю відповідає вимогам вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції взагалі відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення, а також пояснення свідків, які були відібрані під час його складання. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не протирічать один одному, що свідчить про їх об'єктивність. Тому, апеляційний суд не може погодитись з апеляційними доводами захсиника, оскільки в такий спосіб вбачається спроба ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Між тим, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Апеляційний суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що суд першої інстанції не здійснював заходу щодо виклику ОСОБА_1 та свідків у цій справі, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи (а.с.31-48 т.2).
Отже, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП , а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Московського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков