Рівненський апеляційний суд
11 лютого 2022 року м. Рівне
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І.,
з участю:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - Цуняка В.Й.,
представника потерпілого - Савонік Н.І.,
потерпілої - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2021 року,
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2021 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 121 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 3000029 від 29.10.2021 року (складеного о 17 год. 50 хв.), слідує, що 29.10.2021 року, 17год. 10 хв., на (в) м. Рівне перехрестя Олекси Новака - Княгині Ольги водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Nissan Juke днз НОМЕР_1 , порушила правила проїзду перехрестя при повороті ліворуч не пропустив автомобіль FORD Forcus д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався у зустрічному напрямку змусив водія різко змінити напрямок руху та подавати звуковий сигнал, щоб уникнути зіткнення, чим створив аварійну обстановку, чим порушила вимоги п.16-6 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.122 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду потерпілий ОСОБА_3 оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винною у порушенні ПДР, а саму створенні аварійної обстановки. Вказує, що автомобілі Ford Focus д.н.з НОМЕР_3 та Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_4 отримали механічні ушкодження 29 жовтня 2021 року через те, що під час здійснення маневру повороту ліворуч, ОСОБА_1 не надала переваги у русі автомобілю Ford Focus д.н.з НОМЕР_3 внаслідок чого він, з метою уникнення лобового зіткнення різко змінив траєкторію руху праворуч та здійснив зіткнення з транспортним засобом Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , яка виїжджала з вулиці Кн. Ольги та зупинилась з метою надання переваги у русі транспортним засобам, що рухалися по головній дорозі. Стверджує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, також підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписом.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього
Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Так, постанова відносно ОСОБА_1 винесена 12 листопада 2021 року.
З матеріалами справи помічник представника Савонік Н.І. ознайомився 30.11.2021 року (а.с.30).
Апеляційна скарга подана 10.12.2021 року (а.с.38).
Оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, то цей строк слід поновити.
Заслухавши доводи потерпілої ОСОБА_2 та представника потерпілого Савонік Н.І. на підтримання апеляційної скарги, думку ОСОБА_1 та захисника Цуняка В.Й. про залишення постанови суду без зміни, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вказані вимоги при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані, оскільки дослідивши з достатньою повнотою зібрані та надані докази сторонами, суд першої інстанції дав їм належну об'єктивну оцінку, внаслідок чого постановив судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам справи.
Так, диспозиція ч.5 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
В протоколі про адміністративне правопорушення не розкрита суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Диспозиція цієї норми закону, як зазначалося вище, є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до конкретних правил дорожнього руху, порушення вимог яких має бути у причинному зв'язку з їх наслідками. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов'язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів (пунктів ПДР України). Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів (пунктів ПДР України), що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.
Згідно ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Із протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що ОСОБА_1 інкримінується те, що вона о 17 год. 10 хв., на (в) м. Рівне перехрестя Олекси Новака - Княгині Ольги, керуючи автомобілем Nissan Juke днз НОМЕР_1 , порушила правила проїзду перехрестя при повороті ліворуч не пропустив автомобіль FORD Forcus днз. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався у зустрічному напрямку змусила водія різко змінити напрямок руху та подавати звуковий сигнал, щоб уникнути зіткнення, чим створила аварійну обстановку, чим порушила вимоги п.16-6 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.122 КУпАП
Так, пункт п.16.6 ПДР України, розділу «Регульовані перехрестя» передбачає, що повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
Таким чином, суть адміністративного правопорушення викладена в протоколі не узгоджується з порушеннями зазначеними особою уповноваженою на складання протоколу, а саме п.16.6 ПДР України.
Викладені в протоколі обставини суперечать пункту ПДР України на який посилається особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення.
В протоколі про адміністративне правопорушення не розкрита суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).
На національному рівні Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29 червня 2010 року у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).
Крім того, порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством. При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №300029 від 29 жовтня 2021 року, є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення (ст. 254 і 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
Відповідно до ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, місцевим судом було вірно встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП та ПДР України, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення не розкрита суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Оцінюючи вказаний доказ відповідно ст.252 КУпАП, апеляційний суд приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №300029 від 29 жовтня 2021 року складений без дотримання вимог процесуального закону, що тягне за собою визнання його, як доказу, недопустимим (а.с.2)
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.ст. 294 КУпАП, суд, -
Поновити потерпілому ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2021 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович