Справа № 953/10909/20 Номер провадження 22-ц/814/28/22Головуючий у 1-й інстанції Вінтоняк Н. Д. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
03 лютого 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Чумак О.В.,
суддів - Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.
за участю секретаря Гречки Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «УкрСиббанк»
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 червня 2021 року, ухвалене суддею Вінтоняк Н.Д., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Державного реєстратора в особі Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хоми Оксани Вікторівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвіга», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування рішення, поновлення запису про іпотеку, застосування наслідків недійсного договору шляхом скасування записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування рішень; поновлення запису про право власності.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, -
У липні 2020 року Акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до місцевого суду з позовом до Державного реєстратора в особі Приватного нотаріуса Харківського міського МНО Хоми О.В., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Алвіга», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому з урахуванням поданих уточнень, остаточно просило:
-визнати незаконним та скасувати рішення, прийняте від імені державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хома О.В., індексний номер: 25665557 від 28.10.2015 18:30:09, на підставі якого здійснено перенесення з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про іпотеку 11801160; відомості про реєстрацію до 01.01.2013; назва реєстру: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки 4656484 від 19.03.2007, реєстратор Кременчуцький міський нотаріальний округ;
-поновити запис про іпотеку чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей з Державного реєстру іпотек про реєстрацію до 01.01.2013: реєстраційний номер іпотеки 4656484 від 19.03.2007 18:15, реєстратор Кременчуцький міський нотаріальний округ, в порядку встановленому п.52 Порядку про ведення Державного реєстру речових прав, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011 року;
-застосувати наслідки недійсного договору купівлі-продажу квартири від 21.11.2015 року шляхом скасування рішень у сфері державної реєстрації щодо реєстрації права власності, іпотеки та іпотекодержателя, обтяжень, оренди тощо, а саме: записи щодо квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 782940853104):
-рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. №26356485 від 21.11.2015 року про реєстрацію права власності за ТОВ «Алвіга» ;
-рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. №26357547 від 21.11.2015 року про реєстрацію права іпотеки ОСОБА_3 ;
-рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. №26357470 від 21.11.2015 року про реєстрацію обтяження іпотекою ОСОБА_3 ;
-рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. №29463419 від 28.04.2016 року про реєстрацію права оренди ОСОБА_3 ;
-рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. №39381376 від 26.01.2018 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 ;
-рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценко А.М. №39387506 від 27.01.2018 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 ;
-рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. №42941527 від 11.09.2018 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 ;
-рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценко А.М. №47905665 від 23.07.2019 року про реєстрацію права іпотеки ОСОБА_5 ;
-поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 2-11,207-208).
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хома Оксани Вікторівни, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвіга», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про поновлення запису про іпотеку, скасування записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно, - задоволено частково.
Поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку № 4656484 за іпотечним договором від 19.03.2007 року, ВЕЕ 987117-9871290, внесений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., про обтяження іпотекою квартири, загальною площею 140,3 кв.м., житлова площа 100 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 серпня 2021 року, відповідно до ухвали Полтавського апеляційного суду від 27.07.2021 р., у задоволенні позовних вимог АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Хрківського міського нотаріального округу Хоми О.В. про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовлено.
У задоволенні позовних вимог АТ «УкрСиббанк» до державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хома О.В. про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поновлення запису про іпотеку - відмовлено.
У задоволенні позовних вимог АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсного правочину шляхом скасування записів у реєстрі речових прав на нерухоме майно та поновлення права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності - відмовлено.
З рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 червня 2021 року не погодився відповідач ОСОБА_1 , оскарживши його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу засобами поштового зв'язку 14.07.2021 р.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування та не доведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та неправильне застосування норм процесуального права, прохає скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «УкрсибБанк» в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує, що поновлення запису про іпотеку квартири за іпотечним договором від 19.03.2007 р. в державному реєстрі речових прав прямо суперечить положенням ст.ст. 330, 388 ЦК України та порушує його законні права щодо володіння, користування та розпорядження майном.
Вважає недоведеним факт несанкціонованого втручання невідомими шахраями в роботу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також не встановленим той факт, що АТ «УкрСиббанк» не звертався до приватного нотаріуса Хома О.В. із заявою про вчинення реєстраційної дії.
Вважає, що позивач пропустив строк позовної давності до вимог про поновлення запису про іпотеку.
Також з рішенням суду від 15.06.2021 р. не погодився позивач АТ «УкрСиббанк», оскарживши його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі позивач прохає скасувати рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсного договору купівлі-продажу, прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ «УкрСиббанк» в частині застосування наслідків недійсного договору купівлі-продажу та вирішити питання про судові витрати.
Не погоджується з висновками місцевого суду про те, що особи, які були власниками спірного нерухомого майна, повинні бути відповідачами за позовом про скасування записів (рішень) в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки це суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 р. у справі № 823/2042/16.
Вважає, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у цій справі, оскільки за ним зареєстроване спірне нерухоме майно.
ТОВ «Алвіга», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за якими раніше було зареєстровано право на спірне нерухоме майно, на час розгляду справи не мають зареєстрованих прав чи обтяжень на нього, записи про їх права на нерухоме майно вже не є актуальними (дійсними). Отже, при вирішенні спору у цій справі не може бути порушено право особи на нерухоме майно, право якої на це майно у особи відсутнє. Тому вважає, що вони не мають бути відповідачами у цій справі.
03.09.2021 р. до суду надійшло письмове пояснення від ОСОБА_1 до апеляційної скарги АТ «УкрСиббанк», в якому відповідач прохає скасувати рішення Автозаводського райсуду м. Кременчука Полтавської області від 15.06.2021 р. та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову Банку (том 3 а.с. 19).
19.11.2021 р. від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк», в якому він прохає скасувати рішення місцевого суду від 15.06.2021 р. та ухвалити нове про відмову у позові (том 3 а.с. 48-54).
В судове засідання з'явилися представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Медведєва Т.В., представник позивача ОСОБА_7 . Інші учасники справи не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_7 , відповідача ОСОБА_1 - адвоката Медведєвої Т.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 19.03.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_8 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11129780000 (том 1 а.с.13-16).
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_8 за кредитним договором №11129780000, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 19.03.2007 р., який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №3618, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 ( а.с.17-19).
Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстроване в Державному реєстрі іпотек 19.03.2007 за реєстраційним номером 4656484 ( а.с.20).
Згідно зі розпорядженням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №58 від 18.02.2016 року «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїздів, парків та скверів міста Кременчука» було змінено назву вулиці «Леніна» на вулицю «Соборна» (а.с.29-31).
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в актуальній інформації про державну реєстрацію іпотеки у спеціальному розділі є запис про іпотеку №11801160, підстава виникнення іпотеки - «договір іпотеки, заява банку, серія та номер 44, виданий 20.10.2015, видавник АКІБ «УкрСиббанк», підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25665557 від 28.10.2015 року 18:30:09, приватний нотаріус Хома О.В., в описі предмета іпотеки зазначено «все майно». Відомості про обтяження нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_4 , іпотекою , яке було зареєстроване в Державному реєстрі іпотек 19.03.2007 за реєстраційним номером 4656484, відсутні.
У позовній заяви АТ «УкрСиббанк» вказував, що в результаті несанкціонованого втручання в роботу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відбулося спотворення запису про іпотеку, зокрема, реєстраційний номер іпотеки з 4656484 було змінено на 11801160, підставою виникнення іпотеки було зазначено «договір іпотеки, заява банку, серія та номер 44, виданий 20.10.2015, видавник АКІБ «УкрСиббанк», замість «договору іпотеки, ВЕЕ 987117-987120 від 19.03.2007 р. ПН ОСОБА_9 »; в описі предмета іпотеки зазначено «все майно», замість «чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 ; підставою для перенесення записів про іпотеку зазначено «заява банку, серія та номер: 44, виданий 20.10.2015, видавник АКІБ «УкрСиббанк».
Як убачається з відповіді приватного нотаріуса Хоми О.В. від 05.10.2018 року, вих. № 226/01-16, що в жовтні 2015 року відбулося несанкціоноване втручання до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під іменем приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Хома О.В. із застосуванням логіну та паролю (які зламали), в результаті чого були перенесені та вилучені записи про іпотеку та заборону відчуження щодо декількох об'єктів нерухомого майна на території різних областей України, в тому числі щодо спірної квартири (т.1 а.с.27).
На підставі звернення приватного нотаріуса з відповідною заявою до правоохоронних органів було відкрито кримінальне провадження № 12015220490005312.
Постановою слідчого Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 361 КК України ( т. 2 а.с. 97-100).
Відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відносно запису про іпотеку №11801160 вчинялися наступні операції:
28.10.2015 року о 18:32:38 на підставі заяви №140190389 приватним нотаріусом Хома О.В. внесено запис про реєстрацію іпотеки за №11801160;
28.10.2015 року о 18:33:35 на підставі заяви №140190389 приватним нотаріусом Хома О.В. внесено запис «Припинення»;
04.11.2015 року о 17:53:44 приватним нотаріусом Хома О.В. внесено запис про відміну операції від 28.10.2015 року о 18:33:35 «Припинення», підстави внесення даного запису в реєстрі відсутні;
20.11.2015 року о 18:39:04 на підставі заяви №14415977 приватним нотаріусом Кучиком С.Л. було внесено запис «Припинення» (а.с. 115).
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 року по справі 817/873/16, яка є чинною, за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Кучик С.Л. про скасування рішення, визнано незаконним та скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію припинення обтяження іпотекою чотирьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , встановленої на підставі договору іпотеки від 19.03.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , номер запису про іпотеку 11801160, відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року: назва реєстру Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки 4656484, 19.03.2007 18:15:57, реєстратор: Кременчуцький міський нотаріальний округ ( том 1 а.с. 37-39).
Під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що 20 листопада 2015 року невстановленими особами здійснено несанкціоноване втручання до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з використанням логіну, паролю і ключа ЕЦП приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Кучика С.Л. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 11801160) квартири за адресою: АДРЕСА_2 , встановленої на підставі Договору іпотеки від 19.03.2007 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.11.2015 року №26345488.
На виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 року поновлено запис про речові права банку (том 1 а.с. 21 зворот).
За повідомленням приватного нотаріуса Кременчуцького МНО Ганночки О.В. від 13.12.2018 р. за вих. № 1574/01-16, 22.09.2016 року о 15:29:38 на підставі заяви №18697128 Виконавчим комітетом КМР Полтавської області було скасовано попередню реєстраційну дію від 20.11.2015 «Припинення», внесену до Державного реєстру речових прав приватним нотаріусом Кучиком С.Л. (том 1 а.с 115).
Також судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що постановою Апеляційного суду Полтавської області від 15.02.2018 року, яка є чинною, по справі №524/1775/17 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_8 перед ПАТ «Укрсиббанк» за договором про надання споживчого кредиту № 11129780000 від 19 березня 2007 року у сумі 72 267, 21 доларів США та пені у розмірі 64 684, 12 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 19 березня 2007 року, що укладений між АКІБ «Укрсиббанк» і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3617, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 140, 3 кв.м., житловою площею 100 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 26 лютого 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за реєстровим № 2370 та зареєстрований в бюро технічної інвентаризації в книзі М-1 за № 99 та в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 3310497. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за 1 305 899 грн., визначеному висновком оцінювача про вартість оцінюваного майна, що наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт+» від 22 листопада 2016 року (том 1 а.с.34-36).
У ході розгляду справи апеляційним судом було встановлено, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 листопада 2015 року був укладений іпотекодавцем ОСОБА_2 без попереднього погодження із іпотекодержателем ПАТ «УкрСиббанк», то вказаний договір, як і подальші правочини, що були вчинені на його підставі є нікчемними і не потребують визнання даного факту у судовому порядку, оскільки їх недійсність прямо встановлена законом, а саме ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку». За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про чинність договору іпотеки від 19 березня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 .
Вказане судове рішення до цього часу не виконане.
В рамках виконавчого провадження №56966432 з примусового виконання вищевказаного рішення головний державний виконавець Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Докійчук Т. В. зверталася до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , однак постановою Апеляційного суду Полтавської області від 19.12.2019 року, залишеною без змін постановою ВС від 24.02.2021 року по справі № 524/1775/17, у задоволенні вказаного подання відмовлено.
Як вбачається з судового рішення, оприлюдненого в Єдиному державному реєстрі судових рішень, підставою для відмови слугувало те, що право власності на предмет іпотеки перейшло до ОСОБА_1 за результатами проведених ДП «Сетам» електронних торгів, про що наявні записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Вирішуючи позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №25665557 та поновлення запису про іпотеку №4656484, суд першої інстанції виходив із того, що записи та відомості в Державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо обтяження майна іпотекою за договором від 19.03.2007 року не відповідають відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та відомостям, внесеним в Державний реєстр іпотек 19.03.2007 року о 18:15, реєстраційний номер 4656484.
При цьому, суд зазначив, що саме такий спосіб захисту прав АТ «УкрСиббанк» як іпотекодержателя нерухомого майна є ефективним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: верховенство права (пункт 1 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
З висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, слідує, що позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Конституційний Суд України в п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Отже, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
У статті 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону ( стаття 3 Закону).
Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)).
Отже, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації .
За змістом статей 3, 18 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі укладеного у письмовій формі і нотаріально посвідченого іпотечного договору, закону або рішення суду. Відповідно до статті 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Тобто із виникненням іпотеки на законних підставах виникає обтяження нерухомого майна іпотекою, яке підлягає державній реєстрації. При цьому із врахуванням висновків Верхового суду у справі №910/10987/18 припинення державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою не передбачає припинення іпотеки, якщо договір іпотеки залишається дійсним та іпотека не припинена на законних підставах.
Суд першої інстанції правильно встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що АТ «УкрСиббанк» набув прав іпотекодержателя відповідно до договору іпотеки від 19.03.2007, предметом якого є чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_3 .
Відповідно до вказаного договору обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстроване в Державному реєстрі іпотек 19.03.2007 за реєстраційним номером 4656484.
АТ «УкрСиббанк» є кредитором за зобов'язанням, що виникло за договором споживчого кредиту №11129780000 від 19.07.2007 року, яке було забезпечено іпотекою, за порушення якого рішенням Полтавського апеляційного суду від 15.02.2018 року звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_8 перед ПАТ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту № 11129780000 від 19 березня 2007 року у сумі 72 267, 21 доларів США та пені у розмірі у розмірі 64 684, 12 грн.
Вказане судове рішення не виконане, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис про іпотеку за договором іпотеки від 19.03.2007, чим порушуються права банка як іпотекодержателя спірної квартири, а саме, майновий інтерес кредитора отримати відшкодування за рахунок майна, переданого в іпотеку іпотекодавцем.
В ході розгляду справи судом встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис про іпотеку №4656484 від 19.03.2007 року, відповідно до якого за АТ «УкрСиббанк» було зареєстровано право іпотекодержателя квартири АДРЕСА_1 , який внесено приватним нотаріусом Ганночка О.В. 19.03.2007 року до Державного реєстру іпотек, проте міститься запис про іпотеку 11801160 від 19.03.2007 року, який не відповідає первісним даним, вказаним у Державному реєстрі іпотек.
Встановивши, що записи та відомості в Державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо обтяження майна іпотекою за договором від 19.03.2007 року не відповідають відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії, а також відомостям, що внесені в Державний реєстр іпотек 19.03.2007 року о 18:15, реєстраційний номер 4656484, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову АТ «УкрСиббанк» в частині поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку 4656484 від 19.03.2007 року, підстава обтяження - договір іпотеки, від 19.03.2007 року, об'єкт обтяження - квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер іпотеки 4656484 від 19.03.2007 18:15, реєстратор приватний нотаріус Ганночка О.В., Кременчуцький міський нотаріальний округ, що є ефективним способом захисту порушених прав АТ «УкрСиббанк».
Також районний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог Банку до приватного нотаріуса Хоми О.В. про визнання незаконним та скасування рішення, прийнятого від імені державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хома О.В., індексний номер: 25665557 від 28.10.2015 18:30:09, пославшись на те, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відсутнє. Запис про іпотеку 11801160 було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно невідомими особами у спотвореному вигляді, а відтак саме поновлення запису про іпотеку у первісному вигляді сприятиме відновленню порушеного права банку як іпотекодержателя.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що належним відповідачем за позовом про скасування рішення про державну реєстрацію та поновлення запису про іпотеку на спірне нерухоме є ОСОБА_1 , за яким зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості.
Приватний нотаріус Харківського МНО Хома О.В. не є належним відповідачем за позовом про визнання скасування рішення про державну реєстрацію та поновлення запису про іпотеку, що відповідає правовому висновку, наведеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, де зазначено, що в силу ч.1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на нотаріуса покладено обов'язок лише посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження, поновлення запису має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження, поновлення запису має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Також суд першої інстанції надав правильну правову оцінку заяві ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності до позовних вимог АТ «Укрсиббанк», з огляду на таке.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Суд першої інстанції правильно встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що 02.10.2018 року АТ «Укрсиббанк» звернувся до приватного нотаріуса Хома О.В. з заявою вих. №23-7/139 про приведення у відповідність запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке було зареєстроване за № 465684 відповідно до договору іпотеки від 19.03.2007 року (том 1 а.с. 25-26).
На вказану заяву приватним нотаріусом АТ «УкрСиббанк» надано відповідь, яка зареєстрована у Банку 05.10.2018 р. за вх. № 1021/23-7, про відсутність повноважень щодо вчинення таких дій, оскільки реєстраційні дії нотаріусом не вчинялися, запис про іпотеку було перенесено та вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у жовтні 2015 року внаслідок несанкціонованого втручання, вчиненого невідомими особами (том 1 а.с. 27).
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що АТ «УкрСиббанк» не пропущено строк позовної давності до вимог про поновлення запису про іпотеку, оскільки він розпочався з 05.10.2018 року, тобто з моменту отримання відповіді приватного нотаріуса про неможливість поновити запис про іпотеку № 465684 відповідно до договору іпотеки від 19.03.2007 року. З позовом до суду АТ «УкрСиббанк» звернувся 09.07.2020 року, в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.
При вирішенні позову в частині застосування наслідків недійсного правочину - договору купівлі-продажу спірної квартири від 21.11.2015 року шляхом скасування рішень у сфері державної реєстрації щодо реєстрації права власності, іпотеки та іпотекодержателя, обтяжень, оренди, суд першої інстанції послався на таке.
Відповідно до частини першої і четвертої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
У частині першій статті 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) наведено правовий висновок про те, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) суд зробив правовий висновок про те, що: «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 501/1703/16-ц (провадження № 14-138цс19) зазначено, що: «згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 898-ІV іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина третя статті 12 Закону № 898-ІV).
У частинах першій, п'ятій статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Під час розгляду справи №524/1775/17 за позовом АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, Полтавський апеляційний суд у постанові від 15.02.2018 року, ухваленої за результатом розгляду справи, дійшов висновку про те, що договір купівлі-продажу від 21.11.2015 року, укладений ОСОБА_2 з ТОВ «Алвіга» та усі подальші правочини, що були вчинені на його підставі, є нікчемними та не потребують визнання даного факту у судовому порядку, так як їх недійсність прямо встановлена ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку».
Вказані обставини в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України є встановленими та не підлягають доказуванню у справі.
Позивач вважає, що саме внаслідок укладення нікчемного договору купівлі-продажу від 21.11.2015 року, а також подальших договорів щодо переходу права власності на спірне майно, яке обтяжене іпотекою, внесення відомостей до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни власників та іпотекодержателів, АТ «УкрСиббанк» позбавлений можливості реалізувати права іпотекодержателя за іпотечними договором від 19.03.2007 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Тобто, для відновлення прав АТ «УкрСиббанк» як іпотекодержателя, необхідним є повернення в становище, яке існувало до моменту порушення, тобто коли права іпотекодержателя не ставилися під сумнів і він міг вільно користуватись цими правами.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, що спірна квартира була неодноразово відчужена за договорами, укладеними з ТОВ «Алвіга», ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , а також передавалася в іпотеку та оренду.
Виходячи зі змісту позовних вимог, заявлених АТ «УкрСиббанк», про скасування усіх рішень приватних нотаріусів, за якими виникало право власності, іпотеки та оренди щодо спірної квартири, можливе судове рішення буде стосуватися прав та обов'язків сторін укладених договорів, на підставі яких нотаріусами здійснювалася реєстрація майнових прав та вносилися відповідні записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно, а відтак вони повинні бути залучені до участі у справі як співвідповідачі.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».
Враховуючи те, що позивачем АТ «УкрСиббанк» не пред'являлися вимоги до ТОВ «Алвіга», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про застосування наслідків нікчемного правочину (скасування усіх рішень про реєстрацію майнових прав та поновлення запису про право власності), тоді як у суду відсутні визначені процесуальним законом підстави для залучення належних відповідачів за власною ініціативою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку 4656484 від 19.03.2007 року.
Посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 та його представника адвоката Медведєвої Т.В. в апеляційному суді на те, що поновлення запису про іпотеку квартири за іпотечним договором від 19.03.2007 р. в державному реєстрі речових прав прямо суперечить положенням ст.ст. 330, 388 ЦК України та порушує його законні права щодо володіння, користування та розпорядження майном, а також незастосування до правовідносин правових висновків у постанові ВП ВС від 22.06.2021 р. у справі № 334/3161/17 щодо пріоритетності положень ЦК над іншими законами, - не приймаються до уваги колегії суддів, оскільки вказані норми регулюють питання набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, та право власника на витребування майна від добросовісного набувача, та не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли у цій справі та стосуються нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці.
Твердження відповідача про недоведеність факту несанкціонованого втручання невідомими шахраями в роботу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також посилання на те, що АТ «УкрСиббанк» не доведено факт звернення до приватного нотаріуса Хома О.В. із заявою про вчинення реєстраційної дії, - спростовуються наявними у справі доказами, зокрема, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 року по справі 817/873/16, яка є чинною, а також листом АТ «Укрсиббанк» №23-7/139 від 02.10.2018 року, які проаналізовані вище.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності до вимог про поновлення запису про іпотеку, також є неспроможними, та не спростовують правильних висновків суду про те, що позивач звернувся до суду з позовом 09.07.2020 р., в межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, що проаналізовано вище.
Твердження представника відповідача адвоката Медведєвої Т.В. про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки набув право власності на нього на підставі дійсного правочину - електронних торгів, які були проведені на підставі виконавчого напису нотаріуса, які не визнавалися недійсними, не приймаються до уваги колегії суддів, з огляду на таке.
Як пояснив в апеляційному суді представник позивача АТ «УкрСиббанк», виконавчий напис нотаріуса № 1617 від 11.07.2018 року, на підставі якого були проведені прилюдні торги 27.08.2018 р., за результатом яких ОСОБА_1 придбав спірне нерухоме майно, в судовому порядку визнаний таким, що не підлягає виконанню. Вказана обставина відповідачем ОСОБА_1 та його представником не спростована.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час проведення електронних торгів), У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Посилання позивача АТ «УкрСиббанк» в апеляційній скарзі на те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про застосування наслідків недійсного договору купівлі-продажу шляхом скасування рішень у сфері державної реєстрації щодо реєстрації права власності, іпотеки та іпотекодержателя, обтяжень, оренди тощо, а саме: записи щодо квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 782940853104), - суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 р. у справі № 823/2042/16, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки обставини вказаних справ не є тотожними.
Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційних скаргах мотивів колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, апеляційні скарги відповідача ОСОБА_1 та позивача АТ «УкрСиббанк» залишаються колегією суддів без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Враховуючи вищенаведене та з огляду на положення ст. 141 ЦПК України понесені АТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції судові витрати покладаються на позивача та відповідача, відповідно.
Керуючись ст.ст. 368, 374 ч. 1 п. 1, ст. ст. 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст складено 15.02.2022 р.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді Ю.В.Дряниця
Т.О.Кривчун