Справа № 541/349/20 Номер провадження 22-ц/814/294/22Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
17 лютого 2022 року м.Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Абрамов П.С.,Чумак О.В.,
секретар Міщенко Я.О.,
за участю представника позивача - адвоката Сидоренка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2021 року, постановлене суддею Куцин В.М. (повний текст складено 10 жовтня 2021 року),
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , ОСОБА_19 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
19.02.2020 ОСОБА_2 звернулася в суд із указаним позовом, у якому просить:
- визнати недостовірною і такою, що порушує її особисті немайнові права та підлягає спростуванню інформацію, поширену відповідачами в підписаному ними листі-зверненні від 28.10.2019, адресованому на ім'я начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району ОСОБА_20 , а саме: «Чому «заслужену» виховательку ОСОБА_2 вигнали із колгоспного дитсадка « ІНФОРМАЦІЯ_1 », із дитсадка с.Солонці, навіть «зарекомендувала» себе на фермі, з якої теж попросили..», «Користується дитячими унітазами, бо до туалету не дійде, або справляє нужду під парканом майданчику…»;
- в порядку спростування негативної інформації, відкликати із відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району лист-звернення за підписом відповідачів за №66 від 28.10.2020;
- зобов'язати ОСОБА_1 , як завідувача Великосорочинського дошкільного навчального закладу (ясла-садка) «Ластівка», протягом десяти днів, після набрання рішенням законної сили, оголосити на зборах трудового колективу резолютивну частину рішення суду у її присутності та присутності начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Лабудяк Л.М.;
- стягнути з кожного із відповідачів на її, ОСОБА_2 , користь по 4 723,00 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що має вищу педагогічну освіту та тривалий стаж роботи в дитячих дошкільних закладах, із 01.08.1989 працювала вихователем Великосорочинського ЗДО (ясла-садок) «Ластівка», звідки її звільнено наказом завідувача закладу від 07.11.2019 №22. Своє звільнення із займаної посади вважає незаконним та окремо оскаржує в судовому порядку. Передувало звільненню особисте неприязне відношення до неї керівництва закладу, його моральні утиски та безпідставне переслідування.
Так, 28.10.2019 адміністрацією Великосорочинського ЗДО (ясла-садок) «Ластівка» направлено на ім'я начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Лабудяк Л.М. лист-звернення, виконане рукописно ОСОБА_3 та підписане відповідачами, з використанням штампу дошкільного закладу. Зміст такого звернення негативно характеризує її трудову діяльність та поведінку, як аморальну та антисоціальну, порочить її ділову репутацію, як педагогічного працівника. Своїми висловлюваннями та відверто неправдивими даними відповідачі фактично формують негативну думку про неї у мешканців територіальної громади та представників органу місцевого самоврядування, оскільки дають підстави вважати, що раніше вона неодноразово порушувала трудову дисципліну і загальновизнані норми моралі та етики, а тому підлягають визнанню недостовірними та спростуванню згідно вимог позову.
Також просить відшкодувати моральну шкоду, спричинену поширенням негативної інформації, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях, порушенням нормальних життєвих зв'язків, що потребує додаткових зусиль для організації життя. Розмір моральної шкоди, заявленої до стягнення з кожного із відповідачів, становить один мінімальний розмір заробітної плати на час розгляду справи судом.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01.10.2021 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , викладену в листі-зверненні №66 від 28.10.2019, адресованому начальнику відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Лабудяк А.М., а саме «Чому «заслужену» виховательку ОСОБА_2 вигнали із колгоспного дитсадка «Берізка», із дитсадка с.Солонці, навіть «зарекомендувала» себе на фермі, з якої теж попросили...» та «користується дитячими унітазами, бо до туалету не дійде, або справляє нужду під парканом майданчика».
Вирішено спростувати недостовірну інформацію шляхом відкликання із відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району лист-звернення за підписом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , ОСОБА_19 за №66 від 28.10.2020, до Великосорочинського дошкільного навчального закладу (ясла-садка) «Ластівка», протягом десяти днів, після набрання рішенням законної сили.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , ОСОБА_19 на користь ОСОБА_2 6 500,00 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди.
В задоволенні позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_1 оголосити на зборах трудового колективу резолютивну частину рішення суду в присутності ОСОБА_2 та начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Лабудяк Л.М. та решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , ОСОБА_19 на користь ОСОБА_2 по 1 370,00 грн. судових витрат, із кожного.
Додатковим рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18.10.2021 заяву представника позивача - адвоката Сидоренка Ю.В. задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , з кожного, на користь ОСОБА_2 по 333,30 грн. судових витрат (витрат на правничу допомогу).
Рішення міськрайонного суду вмотивовано тим, що поширена відповідачами спільним листом-зверненням №66 від 28.10.2020 інформація є фактичним твердженням, неправдивою, недостовірною, такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивачки. Тому підлягає спростуванню у спосіб, в який була поширена, шляхом відкликання листа із відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району, куди він був адресований.
Завдана позивачці спільними діями відповідачів моральна шкода, яка полягає у поширенні образливої та неправдивої інформації, підлягає відшкодуванню в солідарному порядку із усіх відповідачів у загальному розмірі 6 500,00 грн., що становить мінімальну заробітну плату на час ухвалення судом рішення.
У задоволенні інших вимог позову відмовлено за недоведеністю та безпідставністю.
Із рішенням не погодилася відповідач ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Доводить, що суд першої інстанції, пославшись у рішенні на висновок експертизи, як на доказ, що текст листа виражений у формі фактичного твердження, допустив його спотворення, чим змінив загальний зміст висновку. Звертає увагу, що в ухвалі про призначення експертизи від 12.08.2020 перед експертом не ставилося питання про те, чи є частина тексту в листі-зверненні від 28.10.2019 фактичним твердженням чи оціночним судженням, тоді як позивачка у позові просила визнати таку інформацію недостовірною.
Вважає незрозумілим пункт перший висновку експертизи через відсутність чіткої визначеності чи є цей текст фактичними даними чи оціночними судженнями. При цьому висновок експерта в ході розгляду справи не роз'яснювався.
Заперечує надану міськрайонним судом оцінку пояснень відповідачів, не прийняті до уваги через їх зацікавленість у результатах розгляду справу. Наполягає, що пояснення усіх відповідачів були послідовними, логічно узгоджувалися між собою та підтверджували інформацію, яку міськрайонний суд визнав недостовірною лише з тих підстав, що позивачка заперечила їх достовірність.
Разом із цим відповідачі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 суду пояснили, що позивачка систематично користувалась туалетом для дітей, а не для персоналу, що категорично заборонено, тобто підтвердили достовірність інформації, викладеної в листі-зверненні стосовно цих подій. Крім цього відповідачі ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 підтвердили суду, що були очевидцями, коли позивач справляла потреби під парканом дитячого закладу, що могли бачити діти.
Вважає, що позивачка, як вихователь дитячого дошкільного закладу, яка отримує заробітну плату з бюджету місцевої громади, є публічною особою, а тому межі її допустимої критики значно ширші, ніж до пересічної особи.
Зазначає, що міськрайоний суд, визнавши фактичними даними та недостовірною інформацією текст листа-звернення №66 від 28.10.2019, не звернув увагу на характер використання мовностилістичних засобів, зокрема вживання слів у переносному значенні, а також, що текст виражений саркастичною мовою.
Заперечує проти спростування інформації, як недостовірної, шляхом відкликання листа-звернення із відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинсткої сільської ради, оскільки чинним законодавством не передбачено відкликання звернень від державних органів їх авторами та підписантами.
Відзив на апеляційну скаргу не находив.
У суді апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Сидоренко Ю.В. заперечив доводи апеляційної скарги. Вважає, що рішення міськрайонного суду є законним та обґрунтованим, а висновок експертизи підтверджує характер поширеної інформації, як недостовірної.
16.02.2022 відповідач ОСОБА_1 надала суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що вона, як керівник закладу, одночасно виконує обов'язки вихователя замість захворівшого працівника.
Інші учасники судового процесу до суду не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи.
Колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторони або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Колегія суддів враховує, що відповідачем до клопотання про відкладення розгляду справи не додано жодного доказу на підтвердження поважності зазначених нею підстав неможливості явки в судове засідання. При цьому, суд та учасники процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З урахуванням тієї обставини, що сторони у справі належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, обов'язковість їх явки в апеляційний суд не передбачена законом, колегія суддів приходить до висновку, що розгляд справи за відсутності відповідачів, які диспозитивно розпоряджаються своїми процесуальними правами, не призводить до порушення їх права на справедливий суд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 із 01.08.1989 прийнята на посаду вихователя Великосорочинського дитячого ясла-садочка «Ластівка», який із 03.07.2017 передано у власності Великосорочинської сільської ради./а.с. 8т.1/.
28.10.2019 відповідачі підготували та підписали лист-звернення, у якому, характеризуючи особу позивача та виконання нею посадових обов'язків, серед іншого, зазначали… «Чому «заслужену» виховательку ОСОБА_2 вигнали із колгоспного дитсадка « ІНФОРМАЦІЯ_1 », із дитсадка с.Солонці, навіть «зарекомендувала» себе на фермі, з якої теж попросили...» та «користується дитячими унітазами, бо до туалету не дійде, або справляє нужду під парканом майданчика» та, що, не бажають, щоб у їхньому колективі працювала позивач. Зареєстрований у Великосорочинському дошкільному навчальному заклад (ясла-садок) «Ластівка» лист-звернення за №66 було направлено начальнику відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Лабудяк А.М.
Крім цього, в листі-зверненні відповідачі, члени трудового колективу Великосорочинський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Ластівка», дають характеристику позивачу та повідомляють про недобросовісне виконання нею посадових обов'язків з метою сприяння (отримання підтримки, допомоги) начальника відділу відділ освіти, культури та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради у звільненні позивача з посади./а.с.9 т.1, а.с. 22 т.2/.
Листом Миргородського міськрайонного суду від 21.01.2021 №01-31/7/2021 повідомлено, що із січня 2015 року по жовтень 2019 року справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.173 КУпАП за справляння природних потреб у громадських місцях до суду не надходила і судом не розглядалася./а.с.115 т. 2/.
Згідно висновку експерта №14289 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення, складеного 30.11.2020 судовим експертом Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, висловлювання «Чому «заслужену» виховательку ОСОБА_2 вигнали із колгоспного дитсадка «Берізка», із дитсадка с.Солонці, навіть «зарекомендувала» себе на фермі, з якої теж попросили...», що міститься в тексті першого речення третього абзацу листа-звернення №66 від 28.10.2019, виражене у формі фактичного твердження про те, що «виховательку Відіборець» звільнили з займаної посади у дитячому садочку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у дитячому садочку у селі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також про те, що вона виявила себе незадовільно «на фермі», з якої її теж звільнили; а також у формі оцінного судження, що виражає ставлення адресанта до повідомлюваного.
У висловлюваннях «Чому «заслужену» виховательку Відіборець вигнали із колгоспного дитсадка « ІНФОРМАЦІЯ_1 », із дитсадка с.Солонці, навіть «зарекомендувала» себе на фермі, з якої теж попросили...», «Користується дитячими унітазами, бо до туалету не дійде, або справляє нужду під парканом майданчика і це бачать і вихователі і діти» в тексті листа - звернення № 66 від 28.10.2019 - міститься негативна інформація стосовно ОСОБА_2 .
У висловлюванні « ОСОБА_23 дитячими унітазами бо до туалету не дійде, або справляє нужду під парканом майданчика і це бачать і вихователі, і діти» у тексті листа-звернення №66 від 28.10.2019 - міститься інформація образливого характеру стосовно ОСОБА_2 ./а.с.15-23 т.2/.
Частково задовольняючи вимоги позову, міськрайонний суд виходив із того, що оспорювана інформація є фактичними твердженнями та є неправдивою, недостовірною, такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача, а отже підлягає спростуванню у спосіб, в який була поширена.
Суд визнав безпідставними твердження частини відповідачів, що звернення мало на меті урегулювання відносин між членами трудового колективу, через їх спростування змістом листа, відсутністю повноважень ОСОБА_24 для перевірки такої інформації та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, тоді як рішення керівника установи про звільнення позивача з посади вихователя з ініціативи адміністрації прийнято через незначний час після направлення листа.
За відсутності доказів, що спірний лист оголошувався на зборах трудового колективу, вимога позову про спростування інформації шляхом зобов'язання ОСОБА_1 оголосити на зборах трудового колективу в присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_20 резолютивної частини судового рішення, - задоволенню не підлягає.
Розмір моральної шкоди, постановленої до стягнення, становить одну мінімальну заробітну плату на час ухвалення судом рішення - 6 500,00 грн., солідарно із кожного відповідачів, оскільки в ході судового розгляду не встановлено конкретно особу серед відповідачів, якою була повідомлена неправдива, образлива інформація, викладена в листі-зверненні, проте всі відповідачі стверджували, що зі змістом листа вони були ознайомлені і погодились з викладеною інформацією, поставивши свої підписи під його текстом.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погодитися не може, з таких підстав.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Частиною першою статті 277 ЦК України визначено, що особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №757/47312/15-ц сформовано висновок, що згідно зі статтею 277 ЦК України і статтею 12 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права».
Згідно позиції Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №200/10088/19 позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
Вимогу підтвердити доказами оціночні судження неможливо задовольнити. Така вимога порушує свободу висловлювання своєї думки, яка (свобода) є найважливішою частиною того права, яке забезпечується статтею 10 Конвенції (справа «Лінгенс проти Австрії, 1986 рік).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (наприклад, вживання гіпербол, алегорії, сатири).
Згідно роз'яснень, викладених у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 №1, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною суд першої інстанції неправильно визначив характер такої інформації, прийнявши до уваги тільки висновок експерта, який в порядку статті 110 ЦПК України не має для суду заздалегідь встановленої сили та повинен оцінюватися судом разом із іншими доказами.
Аналізуючи зміст висновку експерта №14289 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення від 30.11.2020, апеляційний суд визнає його неналежним та недостатнім доказом на підтвердження того, що поширена інформація є фактичним твердженням.
Зокрема, по першому питанню експерт дійшов висновку, що текст першого речення третього абазу листа-звернення №66 від 28.10.2019 виражений у формі фактичного твердження, а також у формі оціночного судження, що виражає ставлення адресанта до повідомлювального.
Такі висновки є взаємовиключними, оскільки факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, на відміну від оціночних суджень. При цьому досліджене речення зі звернення «Чому «заслужену» виховательку Відіборець вигнали із колгоспного дитсадка « ІНФОРМАЦІЯ_1 », із дитсадка с.Солонці, навіть «зарекомендувала» себе на фермі, з якої теж попросили...», з огляду на характер використання мовностилістичних засобів, містить особисте відношення його авторів до позивачки та пов'язаних з нею обставин, а не ствердження щодо чітко висловлених фактів, які можуть бути перевіреними та спростованими.
По другому та третьому питанню експерт дійшов висновку, що у висловлюваннях «Чому «заслужену» виховательку Відіборець вигнали із колгоспного дитсадка « ІНФОРМАЦІЯ_1 », із дитсадка с.Солнці, навіть «зарекомендувала» себе на фермі, з якої теж попросили…», «Користується дитячими унітазами, бо до туалету не дійде, або справляє нужду під парканом майданчика і це бачать і вихователі, і діти» міститься негативна інформація та інформація образливого характеру стосовно ОСОБА_2 .
Проте навіть образлива форма висловлювання не перешкоджає віднесенню його до оціночного судження, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 01.071997 у справі «Обершлік (Oberschlick) проти Австрії (№ 2)», рішення від 25.06.1992 у справі «Торґейр Торґейрсон (Thorgeir Thorgeirson) проти Ісландії», рішення від 29.03.2005 у справі «Українська Прес-Група» проти України»,рішення від 21.07.2005 у справі «Грінберґ (Grinberg) проти Росії»).
Встановлені міськрайонним судом обставини, а саме, відсутність в провадженні цього суду в період із січня 2015 року по жовтень 2019 року справ про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, не змінюють характер поширеної інформації, яку, за відсутності звернень до уповноважених органів, не можна перевірити на предмет відповідності дійсності та спростувати. При цьому власне ставлення кожної зі сторін справи до характеру поширеної інформації не змінює її змісту та не може бути достатньою підставою для визнання її недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача, а тому не підлягає спростуванню.
Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються. По-перше, відповідачі, включно із ОСОБА_1 , диспозитивно розпорядившись належними їм процесуальними правами, не заявляли суду клопотань про виклик експерта для роз'яснення висновку. По-друге, відповідно до Резолюції №1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи, публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі), і вихователь дитячого садочку, яка отримує заробітну плату з бюджету місцевої громади, до їх переліку не належить.
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку, що поширена відповідачами у листі-зверненні за №66 від 28.10.2020 до Великосорочинського дошкільного навчального закладу (ясла-садка) «Ластівка» інформація стосовно ОСОБА_2 є оціночним судженням та не є предметом судового захисту, вимоги позову про її спростування та відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, як похідні. Таким чином оцінка доводів апеляційної скарги щодо неналежного способу спростування інформації, апеляційним судом не надається.
Згідно ст.141 ЦПК України із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 4 413,00 грн. судового бору за апеляційну скаргу./а.с.146 т.3/
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2021 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 413,00 грн. судового бору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18.02.2022.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді П.С. Абрамов
О.В. Чумак