Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/172/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 187 (86, 86-1, 142) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
17.02.2022 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відео конференції матеріали за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , на ухвалу Олександійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02.02.2022, якою обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
за участю учасників судового провадження:
- прокурора ОСОБА_8 ,
- обвинуваченого ОСОБА_6 ,
- захисника ОСОБА_7 ,
У провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області знаходиться кримінальнепровадження № 12020120070001634 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.187 КК України.
В судовому засіданні, яке відбулось 02 лютого 2022 року суд, за клопотанням прокурора продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів, а саме до 02 квітня 2022 року, включно.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції вказав, що ризики встановлені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися і на даний час існують, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов'язків.
Крім того, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, не одружений, раніше судимий, не має на утриманні дітей чи інших утриманців, офіційно не працює та суспільно - корисною працею не займається, тобто не має міцних соціальних зв'язків.
Водночас, суду не було надано будь-яких даних стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, відтак підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а обраний запобіжний захід необхідно продовжити.
В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просять скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишення місця свого проживання (за адресою АДРЕСА_1 ) із застосуванням засобів електронного контролю (браслету).
В обґрунтування вимог апеляційних скарг посилаються на те, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки прокурором не надано жодних доказів, які б підтверджували зазначені в клопотанні ризики про наміри обвинуваченого переховуватися від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги поданих апеляційних скарг, висновок прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно положень ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, перевіркою доводів апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду встановила, що судом першої інстанції дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Судом першої інстанції належним чином враховано конкретні обставини даного кримінального провадження, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий, міцних соціальних зв'язків не має, обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, підтверджує ризики переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор в обґрунтування доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, дають достатні підстави вважати, що і на даний час продовжують існувати ризики того, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду з метою уникнути можливої кримінальної відповідальності, вчинити інші кримінальні правопорушення. Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, дані про особу обвинуваченого та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Беручи до уваги, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою, а вказані обставини, на які у своїх апеляційних скаргах посилаються обвинувачений та захисник, жодним чином не зменшують тих ризиків, які встановив суд першої інстанції та не можуть слугувати підставою для застосування судом до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого, а тому ухвалу суду першої інстанції залишає без зміни.
Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4