Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/168/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 152 ч.2-5 (117 ч.2-4) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
17.02.2022 року. Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відео конференції матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 26.01.2022, якою обвинуваченому було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
за участю учасників судового провадження:
- прокурора ОСОБА_8 ,
- захисника ОСОБА_6 ,
У провадженні Петрівського районного суду Кіровоградської області знаходиться кримінальнепровадження №12021121060001438 відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.152, ч3 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні, яке відбулось 26 січня 2022 року суд, за клопотанням прокурора продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів до 26.03.2022.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції встановлено існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, неповнолітню потерпілу та законного представника потерпілої, а також вчиняти нові кримінальні правопорушення, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу не зменшилися і не зникли. Розглянути справу до закінчення строку дії запобіжного заходу не можливо.
Вказані обставини свідчать, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а також запобігти встановленим ризикам.
Водночас, суду не було надано будь-яких даних стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, відтак підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а обраний запобіжний захід необхідно продовжити.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу районного суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо її підзахисного та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаючись на ряд вимог статей КПК України та рішень Європейського суду з прав людини вважає, що судом першої інстанції не проаналізовано всіх ризиків, визначених ст.177 КПК України, їх недоведеність прокурором та не наведено переконливих аргументів про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_7 , який утримується під вартою в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» відмовився від участі у розгляді справи в режимі відеоконференції.
Заслухавши доповідача, захисника обвинуваченого, яка підтримала апеляційну скаргу, висновок прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, зваживши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно положень ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності провадження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції встановила, що зазначені вимоги кримінального закону районним судом належно дотримані.
Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_7 постановив ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 60 днів.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлено під час судового провадження в судді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Так, перевіркою доводів апеляційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_6 , колегія суддів апеляційного суду встановила, що судом першої інстанції дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Судом першої інстанції належним чином враховано конкретні обставини даного кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_7 неодружений, на утриманні малолітніх дітей не має, офіційно не працює, що вказує на відсутність міцних соціальних зв'язків, раніше судимий, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, обвинувачується у вчиненні злочинів, які є тяжкими, що може свідчити про те, що перебуваючи на волі без законного джерела доходу, останній буде мати можливість допустити вчинення нових злочинів. Вказані обставини, з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, підтверджує ризики переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Судова колегія суду першої інстанції дійшла висновку, що обставини, на які посилається прокурор в обґрунтування доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, дають достатні підстави вважати, що і на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнути можливої кримінальної відповідальності, вчинити інші кримінальні правопорушення. Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченим запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судовою колегією, не встановлено, а ризики, визначені ухвалами суду про обрання та продовження обвинуваченим запобіжного заходу, не відпали та не зменшились.
Так, відносно обвинуваченого раніше було обрано запобіжний захід тримання під вартою. ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину - грабежу, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, та у вчиненні особливо тяжкого злочину проти статевої свободи неповнолітньої особи, за які передбачено покарання лише у виді позбавлення волі.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Беручи до уваги, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою, а вказані обставини, на які у своїй апеляційній скарзі посилається захисник, жодним чином не зменшують тих ризиків, які встановив суд першої інстанції та не можуть слугувати підставою для застосування судом до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника а тому ухвалу суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 залишає без зміни.
Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 26.01.2022, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4