Справа № 761/28604/21
Провадження № 2/761/1458/2022
17 лютого 2022 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Рибак М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» про стягнення страхового відшкодування, -
У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із позовом до АТ «Страхова компанія «Інго» (далі по тексту - відповідач) про стягнення страхового відшкодування, у якому просить стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в сумі 13 131,55 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 25.10.2019 року відбулось ДТП за участю транспортного засобу «Renault» державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу «Ford» державний номерний знак НОМЕР_2 . На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Ford» була застрахована відповідно до полісу № АМ/8843270 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в АТ «СК «Інго» із лімітом 100 000 грн. За отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача, проте відповідач оцінив розмір страхового відшкодування 12 981,98 грн. Разом з тим, відповідно до авто товарознавчого дослідження, вартість матеріального збитку становить 27 100,37 грн. Так позивач просить стягнути недоплачене страхове відшкодування, яке з урахуванням франшизи, становить 13 131,55 грн.
Ухвалою суду від 11.08.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного без повідомлення сторін.
04.11.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідача просив у задоволенні позову відмовили. Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до звіту № 2722 вартість матеріального збитку пошкодженого автомобіля без врахування ПДВ становить 12 981,98 грн. Відповідач 26.01.2021 року сплатив страхове відшкодування у вказаному розмірі, що не заперечується позивачем.
09.11.2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що звіт № 2722 складений з істотними порушеннями, а визначений розмір матеріальної шкоди не має нічого спільного з дійсними збитками. Крім того зазначає, що позивачем було подано страховику документи, що підтверджують оплату відновлювального ремонту, в тому числі ПДВ.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, 25.10.2019 року по Гостомельському шосе в м. Києві відбулось ДТП за участю транспортного засобу «Renault» державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу «Ford» державний номерний знак НОМЕР_2 .
На місці ДТП учасниками було складено письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), відповідно до якого винним у вчиненні ДТП є водій автомобіля «Ford» державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_2 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Ford» була застрахована відповідно до полісу № АМ/8843270 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в АТ «СК «Інго» із лімітом страхового відшкодування 100 000 грн.
Відповідно до звіту ТОВ «СЗУ Україна» № 2722 від 10.03.2020 року, вартість збитків, заподіяних транспортному засобу «Renault» державний номерний знак НОМЕР_1 становить 14 973, 38 грн.
Відповідно до звіту № 40 від 10.06.2020 року, вартість матеріального збитку, завданого власникові транспортного засобу «Renault» державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 36 717,18 грн.
Станцією відновлювального ремонту представництва Renault ТОВ «Арма Моторс» була визначена вартість відновлювального ремонту у розмірі 27 113,53 грн., що вказано у рахунку № НОМЕР_3 від 12.11.2019 року.
20.10.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.
АТ «СК «Інго» 26.01.2021 року сплатило страхове відшкодування у розмірі 12 981,98 грн., без врахування ПДВ.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Отже, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, третя особа як страховик відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування шкоди отриманої внаслідок ДТП з урахуванням ліміту страхової відповідальності, а різницю між реальними збитками і страховим відшкодуванням згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Відповідні роз'яснення містяться і в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Відповідно до п. 1 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Вказана позиція знайшла своє підтвердження у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Зокрема у п. 74 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачем не було надано доказів сплати ПДВ, оскільки позивачем було сплачено грошові кошті на проведення ремонтних робіт у відповідності до рахунку №VSK0086849 від 12.11.2019 року, в тому числі ПДВ - 4 518,92 грн., що підтверджується квитанціями від 13.03.2020 року та 31.05.2020 року.
Тому відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу у виплаті суми ПДВ.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач отримав від відповідача страхове відшкодування у меншому розмірі ніж розмір реальних збитків, тому різницю збитків, у розумінні статті 1194 ЦК України, має відшкодовувати особа, яка завдала збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до чч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом паяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до чч. 4,5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. ст. 141 ЦПК України).
Як вбачається з письмових матеріалів справи, між адвокатом Бубликом А.В. та Нужним В.В. був укладений Договір про надання правової допомоги № 26/2021 від 15.07.2021 року.
Відповідно до наданої виписки по рахунку та акту приймання-передачі наданих послуг вбачається, що позивач поніс витрати на правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги на загальну суму 2 500,00 грн.
Отже, враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг, значення справи для сторін, та за урахуванням часткового задоволення вимог, суд приходить до висновку про стягнення відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, при цьому, зменшивши їх суму до 1 500,00 грн.
Крім того, суд вважає за необхідне стягнути відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 908 грн.
Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1188 ЦК України, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 274, 279, 352 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» на користь ЛОСОБА_1 4 518,92 грн. суми невиплаченого ПДВ, 1500,00 грн. - витрат на правову допомогу.
Стягнути з акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго»: м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, ЄДРПОУ 16285602.
СУДДЯ М.А. РИБАК
Повний текст рішення суду складено 17.02.2022 року.