Справа № 758/7499/17
03 грудня 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С.,
за участю секретаря судового засідання - Сікора М. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Зазначав, що 21.04.17 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
24.05.17 йому було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років.
Відмовляючи у призначенні йому пенсії Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві посилалося на те, що згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку мають прокурори і слідчі за наявності на день звернення вислуги років особам, які звернулися з 01.10.2016 по 30.09.2017 -23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років.
Підставою виникнення у нього права на пенсійне забезпечення є норми ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від з 05.11.1991 № 1789-ХІІ, відповідно до якої прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
До 20 - річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
На день звернення до Центрального об'єднаного правління Пенсійного фонду України в м. Києві, - 21.04.17, його стаж роботи становив 20 років 1 місяць і 16 днів.
Одночасно, відмовляючи йому в призначенні пенсії за вислугу років, відповідачем неправомірно зазначено, що його страховий стаж становить 22 роки 5 місяців 27 днів, а стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури становить 17 років 04 місяців 16 днів, що не відповідає дійсності.
На день звернення до Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, тобто на 21.04.17, його стаж роботи в органах прокуратури становив 17 років 5 місяців і 5 днів. Вказаний стаж роботи підтверджується записами в трудовій книжці. До вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років згідно з ч. 5 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах. Відповідно до додатку до диплому про вищу освіту серії НОМЕР_1 він 4 роки 10 місяців навчався в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого на денній формі навчання та отримав повну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем юрист-спеціаліст за спеціальністю «Правознавство». Диплом спеціаліста видано 30.06.1999.
Крім того, до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років зараховується державна служба терміном 3 місяці та 11 днів у Червоноградському міському управлінні юстиції на посаді державного виконавця.
Вказаний стаж роботи підтверджується записами в трудовій книжці.
З урахуванням викладеного вважає, що у нього є всі законні підстави для призначення йому пенсії за вислугу років.
Посилаючись на те, що рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві грубо порушує його права та законні інтереси, є протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах, просив визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні йому з 21.04.17 пенсії за вислугу років відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення йому пенсії за вислугу років з 21.04.17 відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (у редакції від 26.07.2001), виходячи із розрахунку 90% від суми його місячної (чинної) заробітної плати, обчисленої за останні 24 місяці роботи, на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 11.04.17 № 18-180зн, без обмеження її максимальним розміром.
У відзиві на позов відповідач вказав на те, що станом на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії діє Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.14 № 1697-VII. Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: - з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 - 23 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.
Згідно з документами, доданими до заяви щодо призначення пенсії за вислугу років страховий стаж позивача становить 22 роки 5 місяців 27 днів, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів - 17 років 04 місяці 16 днів.
Таким чином, на час звернення позивача за призначенням пенсії по вислузі років, немає достатнього стажу роботи по вислузі років - 23 роки.
Крім того, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (в редакції від 26.07.2001), втратила чинність.
У відповіді на відзив, позивач вказав на те, що ст. 86 чинного Закону України «Про прокуратуру» збільшено стаж роботи, що дає йому право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ в редакції від 12.07.2001 з 20 до 23 років, що є звуженням його прав в розумінні Конституції України, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ в редакції від 12.07.2001.
У подальшому в якості правонаступника Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до участі у розгляді справи було залучено Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
У судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, ухвалив розглядати справу за відсутності сторін.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 21.04.17 ОСОБА_1 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 11).
ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку прокурори і слідчі за наявності на день звернення вислуги років особам, які звернулися з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років. Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії працюють в органах прокуратури, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників та у зв'язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.
Згідно наданих документів страховий стаж становить 22 роки 5 місяців 27 днів, стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури становить 17 років 04 місяців 16 днів.
Враховуючи вищевикладене, в призначенні пенсії по вислузі років згідно Закону відмовлено (а.с. 12-13).
Як вбачається з матеріалів справи з 01.09.1994 по 30.06.1999 ОСОБА_1 навчався на денній формі навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого; з 01.08.1999 по 11.11.1999 прийнятий на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Червоноградського управління юстиції; 16.11.1999 призначений стажистом помічника прокурора Монастирського району Тернопільської області; 19.05.2000 призначений помічником прокурора Монастирського району Тернопільської області; з 11.07.2001 працював на посадах прокурора, старшого прокурора, старшого помічника прокурора області; 31.05.2009 звільнений з органів прокуратури Тернопільської області на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України в порядку переведення на роботу в апарат Генеральної прокуратури України; з 01.06.2009 працював на посадах прокурора Генеральної прокуратури України (а.с. 19-26).
Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися на момент призначення позивача на роботу в органи прокуратури (16.11.1999) статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (далі - Закон № 1789-XII).
Згідно зі ст. 50-1 Закону № 1789-XII, в редакції від 26.07.2001, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Відповідно до ч. 2 ст. 50-1 Закону № 1789-XII розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Частиною 5 статті 50-1 Закону № 1789-XII передбачено, що до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Таким чином, на момент призначення позивача на посаду в органи прокуратури, гарантія його соціальної захищеності полягала в тому, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно цією статтею, повинен був зараховуватися час роботи позивача на прокурорських посадах та на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).
22.05.2008 Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
Таким чином, прийшовши на службу до органів прокуратури у 1999 році, позивач набув право виходу на пенсію після набуття ним стажу роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і начальницького складу органів внутрішніх справ, незалежно від віку.
На час звернення позивача із заявою про призначення йому пенсії, діє Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014, частиною першою статті 86 якого встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:
- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;
- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;
- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;
- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;
- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;
- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;
- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;
- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;
- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;
- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;
- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Таким чином, статтею 86 зазначеного Закону № 1697-VII збільшено стаж роботи позивача, що дає йому право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001), з 20 до 23 років, що є звуженням прав позивача в розумінні Конституції України.
Частинами 1, 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).
Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).
Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, перебуваючи на службі в органах прокуратури, мав законні сподівання отримання пенсії за вислугу років за наявності 20 річного стажу, які ґрунтувалися на нормах статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001), і які були звужені статтею 86 Закону № 1697-VII.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача знайшли своє доведення за матеріалами справи, а відтак такі вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 640 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 6-10, 72-79, 132, 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 з 21.04.17.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 з 21.04.17, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати, обчисленої за останні 24 календарні місяці роботи на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 11.04.17 без обмеження її максимальним розміром з 21.04.17.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_1 640 (шістсот сорок) грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяС. С. Захарчук