Справа № 758/2617/21
Категорія 63
26 січня 2022 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
в складі головуючого судді Ковбасюк О.О.
за участю:
секретаря судового засідання Кулай О.М.,
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника позивачів ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою, усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення, -
У березні 2021 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , у якому просять суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме:
- виділити у користування позивачу ОСОБА_1 ізольовану кімнату площею 14,9 м2 (за планом 7);
- виділити у користування позивачу ОСОБА_2 ізольовану кімнату площею 10,0 м2 (за планом 10);
- виділити у користування відповідачу ОСОБА_4 ізольовану кімнату площею 16,9 м2 (за планом 5);
в спільному користуванні співвласників залишити: кухню, коридор, ванну кімнату, вбиральню, передпокій, вбудовану шафу.
Крім того, позивачі просять зобов'язати відповідача ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні вказаною квартирою шляхом вселення та передачі позивачам ключів від квартири.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що позивач ОСОБА_1 є колишньою дружиною відповідача ОСОБА_4 , а позивач ОСОБА_2 - їхньою спільною дочкою та всі вони раніше спільно проживали у спірній квартирі. 12.03.2015 шлюб між сторонами було розірвано, а згідно з ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02.02.2015 затверджено мирову угоду між ними щодо поділу спільного майна подружжя, якою, зокрема, визнано за позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за кожним із них.
На підставі договору дарування від 04.11.2020 ОСОБА_1 1/4 належної їй частки квартири подарувала доньці ОСОБА_2 , після чого остання зареєструвала своє право власності на неї у встановленому законом порядку.
Отже, стверджують позивачі в обґрунтування позову, на момент подання позову власниками квартири АДРЕСА_1 є позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , із розмірами часток по 1/4 за кожною із них, та відповідач ОСОБА_4 , частка якого становить 1/2.
Згідно технічного паспорту квартира розташована на 2 поверсі дев'ятиповерхового будинку та складається з трьох кімнат, жилою площею 41,8 м2, в тому числі: одна кімната - 16,9 м2; друга кімната - 14,9 м2; третя кімната - 10,0 м2, а також кухні - 7,4 м2; ванної кімнати - 2,6 м2; вбиральні - 1.0 м2; коридору - 4,8 +4,3 м2, передпокою - 2,6 м2; вбудованої шафи - 1,0 м2; лоджії - 4,0 + 4,0 м2, загальна площа з урахуванням лоджій - 69,5 м2.
В обґрунтування позову позивачі також зазначили, що після розірвання шлюбу та поділу майна між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 склалися непрості стосунки та позивач із донькою вимушені проживати не в своїй квартирі, а у своїх родичів за адресою АДРЕСА_2 , де проживають і на даний час. При цьому відповідач без дозволу позивачів поселив у спірну квартиру жінку, яка з ним постійно проживає, користуватися квартирою позивачам перешкоджає, змінивши всі замки в дверях. Неодноразові звернення позивачів до відповідача з питання встановлення порядку користування квартирою ніяких результатів не дали, у власності позивачів іншого житла немає, в результаті такої поведінки відповідача позивачі не мають змоги користуватись квартирою та вселитися у неї, а тому звернулися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді від 09.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачам - відповіді на відзив.
Відповідач у встановлений судом строк без поважних причин відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Згідно з ухвалою суду від 30.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивачі та їхній представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
З огляду на наведене суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено із пояснень позивачів та їх представника у судовому засіданні, що позивач ОСОБА_1 є колишньою дружиною відповідача ОСОБА_4 , а позивач ОСОБА_2 - їхньою спільною дочкою.
Під час перебування сторін у шлюбі вони спільно із дочкою проживали у квартирі АДРЕСА_1 .
В подальшому шлюб між сторонами було розірвано, а також у судовому порядку проведено поділ спільного майна подружжя.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно з ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02.02.2015, постановленою у цивільній справі №758/2906/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та розподіл спільного майна, визнано мирову угоду, укладену між сторонами, якою проведено наступний розподіл майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 :
- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину в спірній квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,5 кв.м, жилою площею 41,8 кв.м;
- визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину в спірній квартирі, розташованій з адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,5 кв.м, жилою площею 41,8 кв.м;
- визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль Opel vectra д.н.з. НОМЕР_1 ;
- визначено, що ОСОБА_4 в якості компенсації за частку в автомобілі Opel vectra д.н.з. НОМЕР_1 виплачує ОСОБА_1 25 000 гривень в день підписання мирової угоди.
Як вбачається із договору дарування 1/4 частки квартири від 04.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №287, ОСОБА_1 подарувала належну їй 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 231114373 від 04.11.2020, підтверджується, що право власності ОСОБА_2 на вказану частку квартири було зареєстроване за нею у встановленому законом порядку.
Наявними в матеріалах справи довідками Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА №14028115 від 25.01.2021 та №14096634 від 29.01.2021 підтверджуються, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно, значаться зареєстрованими за адресою АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позовних вимог позивачами також надано копію технічного паспорту на вказану квартиру, у якому містяться відомості щодо технічних характеристик квартири.
Водночас, зі змісту такого документа вбачається, що виданий він ще у 1994 році, а власником квартири у ньому зазначена ОСОБА_5 .
У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Статтею 379 ЦК України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до ст. 383 ЦК України квартира використовується власником для власного проживання та проживання членів його сім'ї.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ч. 1ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В обґрунтування позову позивачі стверджують, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , у частці по 1/4 кожна, а також вказують на те, що відповідач ОСОБА_4 , який є співвласником 1/2 частки такої квартири, чинить їм перешкоди у володінні та користуванні власністю, зокрема, змінив всі замки у дверях, без дозволу позивачів поселив у квартиру жінку, яка з ним постійно проживає, на неодноразові звернення позивачів з питання встановлення порядку користування квартирою не реагує.
Разом із цим, належних та допустимих доказів на підтвердження усіх вказаних обставин позивачами до суду не надано.
Так, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження доводів позивача ОСОБА_1 про те, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1 , зокрема й того, що розмір її частки на даний час становить 1/4, як нею про це зазначено в обґрунтування позовних вимог.
Окремо суд звертає увагу на те, що позивачем ОСОБА_1 взагалі не надано доказів на підтвердження її права власності на частину спірної квартири.
Крім того, позивачами не надано суду доказів, які б вказували на неможливість їх, як співвласників квартири, вільно володіти та користуватися своїм майном, а також на факт чинення їм перешкод у користуванні квартирою з боку відповідача ОСОБА_4 .
На обґрунтування своїх вимог позивачами не додано жодних доказів на підтвердження виникнення будь-яких ситуацій між сторонами, що стосуються наявності спору з приводу володіння та користування вказаною квартирою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачами під час судового розгляду не було доведено порушення їхніх прав як співвласників квартири АДРЕСА_1 з боку відповідача ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи усе вищенаведене, враховуючи встановлені обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного вищевказаного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою, усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повне найменування сторін:
позивачі:
- ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач:
- ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 31.01.2022.
Суддя О. О. Ковбасюк