Справа № 626/2377/21
Провадження № 1-кп/626/46/2022
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
Красноградський районний суд Харківської області
в складі: головуючого -судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноград кримінальне провадження № 12021226080000103 за обвинуваченням ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Дніпропетровськ, громадянин України, не одружений, працює оператором на заводі ХСМ, має середньо-технічну освіту, зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , раніше засуджений : 14.04.1994 року Ленінським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.229-6 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки з встановленням відстрочення виконання вироку на 2 роки; Красноградським районним судом Харківської області : 25.11.1997 року за ч.2 ст.229-6 КК Україна до 2 років позбавлення волі; 24.02.1998 року за ч.2 ст.229-6 КК України до 2 років та 3 місяців позбавлення волі; 02.02.2001 року Червонозаводським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.229-6 КК України до 2 років позбавлення волі; Красноградським районним судом Харківської області 05.02.2002 року за ч.2 ст.309 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 13.06.2006 року за ч.2 ст.309, ч.1 ст.317, ч.1 ст.70 КК до 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; 13.03.2008 року за ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.2 ст.317, ст.70, ст.71 КК Україні, до 6 років позбавлення волі з конфіскацією 1/3 частини особистого майна; 03.07.2013 року за ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 ККУкраїни до 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини особистого майна, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України,-
ОСОБА_4 в кінці квітня 2021 року висіяв насіння рослини коноплі на території присадибної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 . Після цього влітку здійснював догляд за рослинами, таким чином незаконно виростив 28 рослин коноплі. 09 червня 2021 року, під час проведення працівниками поліції огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено та вилучено 28 рослин коноплі, які вирощував ОСОБА_4 , що згідно висновку судової експертизи є рослинами в кількості 28 штук, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається для промислових цілей - рослинами роду "Конопля".
Крім того, ОСОБА_4 в кінці квітня 2021 року висіяв насіння рослини коноплі на території присадибної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 . Після цього влітку здійснював догляд за рослинами, таким чином незаконно виростив 18 рослин коноплі. 10 червня 2021 року, під час проведення працівниками поліції огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , виявлено та вилучено 18 рослин коноплі, які вирощував ОСОБА_4 , що згідно висновку судової експертизи є рослинами в кількості 18 штук, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається для промислових цілей - рослинами роду "Конопля".
У пред'явленому обвинуваченні ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю, дати пояснення погодився.
Суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції у суду відсутні. Окрім того, учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 310 КК України, визнав повністю. Не оспорював факти викладені в обвинувальному акті та показав, як викладено вище, підтвердивши обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Просив суворо його не карати, розкаявся у скоєному злочині.
Таким чином, суд прийшов до переконання, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.310 КК України, тобто незаконний посів, незаконне вирощування конопель особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 307, 309, 311, 317 КК України.
При обранні виду та розміру покарання, суд приймає до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення. Відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.310 КК України є тяжким злочином. Враховуються дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_4 має постійне місце роботи та проживання, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває. Вказані обставини пом"якшують покарання і суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого.
Обставинами, які пом"якшують покарання, згідно зі ст.66 КК України , суд вважає те, що обвинувачений розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 в обвинувальному акті зазначено рецидив злочинів. Згідно зі ст. 34 КК України рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 07.06.2018 року у справі №203/921/16-к якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, передбачену у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч. 4 ст. 67 КК суд не може ще раз врахувати ні повторності, ні рецидиву злочину при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікував за ч. 2 ст. 310 КК України, також особа має незняті та непогашені в установленому законом порядку судимості за умисні злочини, які утворюють "повторність". При цьому кваліфікуючою ознакою ч.2 ст.310 КК України є незаконне вирощування конопель особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 307, 309, 311, 317 КК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за неможливе визнати обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 рецидив злочину.
Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Стосовно можливості та наявності повноважень суду щодо обрання того чи іншого виду покарання, в тому числі і в межах санкції закону про кримінальну відповідальність, суд керується висновками Верховного Суду України, зазначеними у постанові № 5-48к-13 від 23 січня 2014 року.
Зокрема в цій постанові Верховним Судом України сформульовано правовий висновок щодо реалізації в судовій практиці поняття судової дискреції (судового розсуду), яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (його права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості та достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судової дискреції (судового розсуду) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який в своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Судом враховується і практика рішень Європейського суду з прав людини. В справі "Скополла проти Італії" від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі "Ізмайлов проти Росії" від 16.10.2008 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.
За таких обставин, враховуючи обставини справи, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих обставин, особу винного, зокрема його щире каяття, вважає за можливе призначити ОСОБА_4 міру покарання в межах, встановлених в санкції статті у виді позбавлення волі, як необхідне і достатнє для його виправлення і перевиховання та запобігання вчиненню ним нових правопорушень. Також, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого, з вищезазначених підстав, відповідно до ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік та з покладенням відповідно до ч.1 ст.76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вартість витрат на залучення експертів суд рахує вірним стягнути із обвинуваченої відповідно до ст.124 КПК України. Питання про речові докази та документи суд вирішить відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України суд,-
Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.310 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст. 310 КК України у виді 3 ( трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік. Згідно з ч.1 ст.76 КК України, покласти на нього наступні обов"язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази по справі, передані на зберігання до УЛМТЗ ГУНП в Харківській області-знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 . на користь держави судові витрати в розмірі 1887,8 грн.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області впродовж 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку надати учасникам провадження: присутнім - вручити в суді, відсутнім- надіслати поштою.
Головуюча ОСОБА_1