Справа № 632/1875/20
Провадження № 2/621/282/22
Іменем України
14 лютого 2022 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області
головуючий - суддя Вельможна І.В.,
секретар судового засідання - Лацько А.В.,
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Черняк Д.Л.,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Самілик М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження за відсутності учасників справи справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
02.11.2020 ОСОБА_1 , звернувся до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , про стягнення богу у сумі 20 000 доларів США, 3% річних у розмірі 600 доларів США та судових витрат.
Розпорядженням №02-06/07 від 20.11.2020 визначена підсудність справи Зміївському районному суду Харківської області.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 , зазначив, що 10.05.2019 він передав ОСОБА_2 , в борг 20 000 доларів США зі строком повернення до 01.07.2019.
Про це відповідачем складено розписку у присутності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та поставлено власний підпис. У зазначений час відповідач борг йому не повернув, у зв'язку з чим він був вимушений звернутись за захистом свого порушено права до суду.
З урахуванням зазначеного просив стягнути з ОСОБА_2 , 20 000 доларів США в рахунок боргу та 600 доларів США 3% річних, за період з 01.07.2019 по 30.06.2020.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 03.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 18.12.2020.
18.12.2020 за клопотанням позивача ОСОБА_1 відкладено підготовче засідання до 05.01.2021.
05.01.2021 ОСОБА_1 , подав клопотання про відкладення засідання в зв'язку з тим, що від ОСОБА_2 не надійшов відзив на позов, засідання відкладено до 29.01.2021.
29.01.2021 засідання відкладено за клопотанням учасників справи на 19.02.2021, зокрема, ОСОБА_2 посилався на те, що не отримував ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками.
19.02.2021 засідання відкладено за клопотання ОСОБА_2 до 11.03.2021.
11.03.2021 ОСОБА_2 просив надати йому можливість підготувати відзив, враховуючи, що ухвалу про відкриття провадження з позовною заявою він отримав лише 09.03.2021.
30.03.2021 підготовче засідання відкладено до 22.04.2021 в зв'язку з хворобою представника позивача.
22.04.2021 підготовче засідання відкладено до 20.05.2021 в зв'язку з хворобою представника позивача.
20.05.2021 підготовче засідання відкладено до 07.06.2021 в зв'язку з зайнятістю представника позивача у іншому судовому засіданні.
07.06.2021 засідання відкладено до 12.07.2021 в зв'язку з відпусткою судді Вельможної І.В.
12.07.2021 за клопотання позивача ОСОБА_1 , засідання відкладено до 27.07.2021.
27.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 09.08.2021.
09.08.2021 судове засідання відкладено в зв'язку з неявкою учасників справи, з урахуванням відпустки судді Вельможної І.В., до 04.10.2021.
04.10.2021 у судовому засіданні під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 , та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 04.10.2021, задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 , призначено судову почеркознавчу експертизу, а провадження - зупинено.
26.10.2021 до канцелярії суду надійшло клопотання судового експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведеня експертизи.
Ухвалою від 27.10.2021 провадження у справі відновлено та призначено судове засідання для вирішення клопотання експерта на 13:30 год., 02.11.2021.
02.11.2021 судове засідання відкладено за клопотанням ОСОБА_2 до 16.11.2021, направлено копію клопотання експерта.
16.11.2021 учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.
На адресу ОСОБА_2 , направлено лист №632/1875/20/15458 від 17.11.2021 щодо необхідності надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
01.12.2021 ухвалою суду ОСОБА_2 , запропоновано надати до суду матеріали необхідні для проведення експертизи.
ОСОБА_2 отримак копію ухвали 07.12.2021. (а.с.163)
17.12.2021 надійшов лист Директора Національного наукового центру «Інституту судових експертиз» імені засл. Проф. М.С. Бокаріуса щодо залишення ухвали про призначення судово-почеркознавчої експертизи без виконання та зняття з провадження з підстав ненадання необхідних матеріалів та неоплату ОСОБА_2 вартості експертного дослідження.
В судове засідання 14.02.2022 учасники справи не з'явились.
Від представник позивача ОСОБА_6 , надійшла заява про проведення судового засідання за її відсутності та відсутності позивача ОСОБА_1 на задоволенні позову наполягали.
Відповідач ОСОБА_2 , про причини неявки не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Відзив у встановлений строк, відповідачем ОСОБА_2 , поданий не був, рівно як і клопотання про продовження встановленого строку для подання відзиву.
Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Слід зауважити, що відповідач неоднаразово звертався до суду з заявами про відкладення розгляду справи в тому числі й надання строку для подання відзиву, однак, про причини неявки не повідомив, підтверджень поважності причин неявки до суду не надав.
За неявки без поважних причин відповідача та його представника, неповідомлення поважності причин неявки в судове засідання, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На підставі відомостей, повідомлених позивачем та його представником під час судового розгляду у поясненнях, а також відомостей, що містяться у письмових доказах, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Так, 10.05.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір позики у письмовій формі (т. 1 а. с. 5,114).
Відповідно до Договору позики, позикодавець передає позичальнику грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути позику до 01.07.2019, на підтвердження факту отримання ОСОБА_2 , вказаної суми, в присутності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , складено відповідну розписку, оригінал якої долучено до матеріалів справи.
Факт складання розписки ОСОБА_2 , передачі та отримання коштів у сумі 20 000 доларів США, підтвердили у судовому засіданні 04.10.2021 допитані, кожний окремо, свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Положеннями статей 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно до ч. ч. 1-3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Саме до таких висновків дійшов Верховний суд в постанові від 08 липня 2019 року по справі № 524/4946/16-ц та в постанові від 22 серпня 2019 року № 369/3340/16-ц .
Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв'язку з укладанням договору позики від 10.05.2019 та наявності з боку відповідача невиконаних зобов'язань за цим договором.
У наданій позивачем борговій розписці зазначені сторони зобов'язання, грошова сума, яка передається, строк її повернення та особистий підпис позичальника, тому вказана розписка є одночасно документом, який підтверджує передання грошей позикодавцем позичальнику і укладення договору позики.
Зі змісту зазначеної розписки від 10.05.2019 року вбачається, що позикодавець виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 20 000 доларів США. У зазначеній розписці встановлений строк повернення боргу, а саме до 01.07.2019.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Декретом № 15-93 встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. У статті 2 цього Декрету вказано, що резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, так ОСОБА_2 , отримав позику в іноземній валюті, а позивач ОСОБА_1 , просить стягнути суму боргу саме у доларах США, а тому позичальник зобов'язаний, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Укладення і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству, а тому за встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , в частині стягнення з відповідача суми у розмірі 20 000 доларів США.
Крім того, ОСОБА_1 , у своїй позовній заяві просив стягнути з відповідача 3 % річних за період з 01.07.2019 по 30.06.2020 розрахунок яких визначив у розмірі 600 доларів США.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Постановою ВП ВС від 16.01.2019 № 464/3790/16-ц (14-465цс18), визначено, що 3 % річних, передбачені ст. 625 ЦК України, можуть бути визначені у доларах США та нараховуються виходячи із простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
В зв'язку з встановленим вище простроченням виконання відповідачем зобов'язань за договором позики, виходячи з позовних вимог ОСОБА_1 , щодо розрахунку суми, яка підлягає стягненню, не виходячі за межі позовних вимог в цій частині, суд дійшов до висновку про наявність у позивача права на отримання від відповідача трьох процентів річних від простроченої суми за період часу з 01.07.2019 до 30.06.2020 у розмірі 600 доларів США.
Підсумовуючі зазначене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , у повному обсязі та зауважує, що відповідачем не надано жодного доказу на спростування встановлених в ході судового розгляду обставин, ОСОБА_7 , ухилився від забезпечення проведення судової експертизи, яка призначена судом саме за його клопотанням і такі дії суд сприймає як зловживання процесуальними правами.
З урахуванням положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 10.05.2019 у розмірі 20000 (двадцять тисяч) доларів США, 600 доларів США 3% відсотків річних, а всього 20600 (двадцять тисяч шістсот) доларів США.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму витрати по оплаті судового збору у сумі 5845 (п'ять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 25 к.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ПІН НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ПІН НОМЕР_2 .
Головуючий: